Ухвала

від 05.07.2019 по справі 814/218/14

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

05 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/218/14

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів Потапчука В.О. ,Семенюка Г.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 р. по справі № 814/218/14 позивачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра-Юг", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідачі Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, Головне управління юстиції в Миколаївській області, Центральний відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, Корабельний відділ Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 3-ті особи Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання проотиправними дій та бездіяльності,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 р. заяву про зміну позовних вимог залишено без розгляду.

На зазначене судове рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху у зв`язку з тим, що по справі не сплачено судовий збір (державне мито) за подачу апеляційної скарги.

Згідно поштового повідомлення ОСОБА_1 отримала копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 14 червня 2019 р.

24.06.2019 до суду надійшло клопотання з вимогою розглянути апеляційну скаргу на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 без сплати судового збору.

Водночас в пункті 5 прохальної частини апеляційної скарги апелянт просив повідомити реквізити та розмір судового збору який має бути сплчений за подачу апеляційної скарги.Тобто ОСОБА_1 визнавала, що нею повинно бути сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функцію. Компенсаційна функція полягає у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії. Превентивна функція полягає в попередженні необґрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов`язків. Соціальна функція проявляється в тому, що судові витрати покликані забезпечити фактичну доступність до правосуддя.

Якщо компенсаційна функція судового збору лежить за межами судового процесу, то від виконання превентивної та соціальної функції судового збору безпосередньо залежить виникнення та розвиток судового процесу.

Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 року окремо наголосив, що "характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду".

"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом.

Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

Конституційний Суд України у рішенні "У справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв`язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права"" № 12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору. Вимога про помірність судового збору означає, перш за все, те, що майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, закон має встановлювати можливості щодо скорочення або скасування судових витрат.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Згідно частини 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Саме з цих підстав підлягає встановленню термін "майновий стан".

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

З зазначених норм можна зробити висновок, що під поняттям "майновий стан" розуміється сукупність належних особі майнових прав та обов`язків.

В контексті відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Вказані обставини є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом".

Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Крім того апелянт помилково посилається на розділ VII ЦПК України, який не встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Також клопотання ОСОБА_1 від 24.06.19 руку містить посилання на рішення по справі № 363/181/16-ц від 16.08.17р., яке є хибним, оскільки у даній праві по-перше інший предмет спору, а по-друге позивач у справі № 363/181/16-ц просить зменшити суму судового збору у відмінності від апелянта.

Також при вирішенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід враховувати категорію адміністративної справи.

Так, наприклад оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг має на меті одержання вказаних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування.

Позаяк позови про скасування постанови відділу Державної виконавчої служби, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчого провадження за виконавчим листом не мають відношення до соціальних виплат.

Клопотання ОСОБА_1 не містить вимог про зменшення, звільнення чи відстрочення судового збору, а також доказів, якими б обґрунтовувався рівень майнового стану сторони.

Із врахуванням викладеного, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.18 слід відмовити.

Згідно з ч. 4 ст.169 та ч.2 ст.298 КАС України апеляційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.

ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 р., а тому є підстави для повернення апеляційної скарги.

Керуючись ч. 4 ст.169 та ч.2 ст.298 КАС України -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.18 відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 р. повернути скаржнику .

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі касаційної скарги, у відповідності до чинного законодавства.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: Г.В. Семенюк