Постанова

від 04.07.2019 по справі 460/409/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5897/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Качмара В. Я., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

представника відповідача Максютинського М. О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЮТ-АГРО на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року про зупинення провадження у справі № 460/409/19 (ухвала постановлена у м. Рівне судом у складі головуючого судді Махаринця Д. Є.) за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до товариства з обмеженою відповідальністю ЮТ-АГРО про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Головне управління ДФС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до ТОВ ЮТ-АГРО про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 460/390/19.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржило ТОВ ЮТ-АГРО , подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування усіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення питання. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про об`єктивну неможливість розглядати дану справу до вирішення справи № 460/390/19, оскільки зібрані докази по справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та розглянути справу. Суд не врахував, що податковим законодавством не передбачено накладення арешту коштів на рахунках платника податків у разі недопуску уповноважених осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Відповідно до положень підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (далі ПК України), за недопуск до перевірки можливе застосування лише адміністративного арешту майна платника податків. Тому оскарження в судовому порядку наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ЮТ-АГРО (справа № 460/390/19) не може бути об`єктивною підставою для зупинення провадження у даній справі.

Апелянт просить скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що дану справу неможливо об`єктивно розглянути до вирішення іншої справи, яка розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку питанню зупинення провадження в даній справі, враховує таке.

У справі встановлено, що 18.02.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області видано наказ № 493 Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ЮТ-АГРО .

ТОВ ЮТ-АГРО не допустило посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що зафіксовано в акті № 65/17-00-14-05 від 19.02.2019, складеному ГДРІ відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Рівненській області Гузиком А. В.

У зв`язку з недопуском посадових осіб органу ДФС до проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ЮТ-АГРО начальником Головного управління ДФС у Рівненській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20.02.2019 № 2006/10/17-00-14-06.

Обгрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ ЮТ-АГРО в судовому порядку підтвердженою не була.

22.02.2019 Головне управління ДФС у Рівненській області звернулося до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ ЮТ-АГРО не допустило посадових осіб до проведення перевірки, що є підставою для застосування арешту коштів на рахунках такого платника податків.

Захищаючи свої законні інтереси, ТОВ ЮТ-АГРО звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу № 493 від 18.02.2019 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ЮТ-АГРО (справа № 460/390/19).

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Виходячи з аналізу наведеного правового регулювання, слід дійти висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, що міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 820/2455/18.

У даній справі встановлено, що ТОВ ЮТ-АГРО оскаржило в судовому порядку наказ № 493 від 18.02.2019 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки (справа № 460/390/19), за недопуск до якої Головне управління ДФС у Рівненській області звернулося до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Оскільки застосування арешту коштів на рахунках платника податків безпосередньо залежить від вирішення питання про правомірність наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 460/390/19.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЮТ-АГРО залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року про зупинення провадження у справі № 460/409/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Багрій судді В. Я. Качмар Д. М. Старунський Повний текст постанови виготовлений 05.07.2019.