Рішення

від 24.06.2019 по справі 911/1501/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2019 р. Справа № 911/1501/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші", 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, будинок 1/42, 509

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса", 09154, Київська область, Білоцерківський район, село Яблунівка, вулиця Центральна, 66

про стягнення 2409490,75 грн. збитків за незаконне зібрання урожаю кукурудзи

суддя Шевчук Н.Г.

секретар Матраєва Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Тетеря С.І. (посв. №000458 від 21.09.2018; ордер КВ №786181 від 16.05.2019);

від відповідача: Дмитрасевич М.О. (посв. №000791 від 29.11.2017; догов. б/н від 18.08.2018).

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (далі - ТОВ АФ Матюші ) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СВК ім.Щорса (далі - ТОВ СВК ім.Щорса ) про стягнення збитків у розмірі 2 409 490,75грн, який з посиланням на статті 95, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, статті 386, 1166, 1192 Цивільного кодексу України обґрунтований тим, що СВК ім.Щорса (реорганізований 24.04.2018 у ТОВ СВК ім.Щорса ) у вересні-жовтні 2017 року провів збирання урожаю кукурудзи на орендованих позивачем земельних ділянках, що входять до складу масиву земельних ділянок, чим завдав останньому збитки, а тому ТОВ СВК ім.Щорса як правонаступник повинен їх відшкодувати.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що урожай є власністю СВК ім.Щорса, правонаступником якого є ТОВ СВК ім.Щорса , оскільки він вирощений і зібраний на орендованих ним землях та землях, які входять до складу земельної ділянки площею 411,2га, яка належить йому на праві постійного користування на підставі Державного акта на право постійного користування землею І- КВ №001537, який 07.06.1996 був виданий Колективному сільськогосподарському підприємству ім.Щорса, правонаступником якого стало СВК ім.Щорса; що право постійного користування не припинено; що позивачем не надані докази щодо площі належної йому земельної ділянки, на якій відповідачем був зібраний урожай, його обсягу та вартості.

За клопотанням відповідача з метою встановлення обставин щодо накладення меж орендованих позивачем земельних ділянок із земельними ділянками, наданими у постійне користування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_3 від 07.06.1996, та площі накладення ухвалою суду від 23.08.2018 призначена судова експертиза, яка була проведена експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та наданий висновок експерта від 26.03.2019.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська (орендодавець) 24.04.2017 укладені договори оренди землі (т.1 арк.с. 37-243), відповідно до яких орендодавцем передані орендарю у строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 135,0724 га в межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, а саме земельні ділянки за кадастровими номерами:

3220489700:06:001:0039 площею 0,8979 га, 3220489700:06:002:0030 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0090 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0093 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0029 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0028 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0021 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0023 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0045 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0101 площею 1,0421 га, 3220489700:06:003:0096 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0024 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0095 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0026 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0026 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0026 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0034 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0040 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0033 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0025 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0038 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0091 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0019 площею 1,7631 га, 3220489700:06:005:0018 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0043 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0020 площею 1,3963 га, 3220489700:06:001:0031 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0042 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0024 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0034 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0033 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0098 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0031 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0025 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0100 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0020 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0097 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0018 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0035 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0037 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0037 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0029 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0036 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0032 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0028 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0038 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0036 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0019 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0027 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0022 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0017 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0039 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0044 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0027 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0027 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0022 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0030 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0021 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0099 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0016 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0028 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0041 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0032 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0092 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0024 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0025 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0023 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0035 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0094 площею 2,0000 га.

Договори укладені на 7 років, передбачено переважне право орендаря поновити його на новий строк (пункт 5 договорів).

Державна реєстрація цих договорів оренди вчинена 26.04.2017, 03.05.2017, 04.05.2017, 05.05.2017 по 05.05.2017, 27.07.2017.

Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська 11.07.2017 до цих договорів оренди землі укладені додаткові угоди №2, якими договори оренди землі доповнені пунктом 20-1, в якому вказано, що орендодавець передає орендарю право власності на посіви сільськогосподарських культур, що знаходились на земельній ділянці з відповідним кадастровим номером.

Позивач стверджує, що наприкінці вересня та протягом жовтня 2017 року Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Щорса (далі - СВК ім.Щорса), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю СВК ім. Щорса провів збирання вражаю кукурудзи на орендованих позивачем земельних ділянках, що входять до складу вказаних земельних ділянок, чим завдав позивачу збитки у розмірі вартості зібраного врожаю.

В підтвердження цього позивачем наданий Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 22.09.2017 №229-ДК/167/АП/09/01/-17, складений державними інспекторами Управління з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру у Київській області у присутності директора СВК ім.Щорса та директора ТОВ АФ Матюші (далі - Акт перевірки) (т.1 арк.с. 244-248).

В цьому Акті перевірки вказано, що в результаті перевірки з виїздом на місцевість встановленою, що зазначені вище земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 135,0724га в складі 69 земельних ділянок в адміністративних межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, які належать на праві власності ТОВ Ресіліент Білоцерківська і щодо яких між ТОВ Ресіліент Білоцерківська і ТОВ АФ Матюші укладено договори оренди земельних ділянок, входять до складу земельної ділянки загальною площею 411,2га, яка відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995 надана у постійне користування КСП ім.Щорса; Державний акт серія НОМЕР_3 від 07.06.1996 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п; інформація щодо припинення права постійного користування землею, відповідно до листа Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м.Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області №492/121-17 від 08.09.2017, у відділі відсутня; згідно відомостей Національної кадастрової системи вказана земельна ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

В Акті перевірки вказано, що під час обстеження земельної ділянки встановлено, що на вказаних вище земельних ділянках проведено посіви сільськогосподарської культури (кукурудза) та частково зібрано урожай; зі слів директора СВК ім.Щорса посіви кукурудзи на вищевказаних земельних ділянках проведено СВК ім.Щорса.

На підставі цього Акта перевірки та статистичної інформації щодо середньої урожайності кукурудзи та середньої ціни її реалізації у 2017 році у білоцерківському районі Київської області, наданої Головним управлінням статистики у Київській області листом №07-58/3710 від 27.12.2017, позивач визначив розмір збитків у 2 409 490,75грн, які завдані йому відповідачем в результаті незаконного збирання врожаю кукурудзи з належних ТОВ АФ Матюші на праві оренди земельних ділянок, про стягнення яких заявив цей позов.

Відповідно до пояснювальної записки до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ Ресіліент Білоцерківська для ведення особистого селянського господарства на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, виготовленої ПП землевпорядний центр АО , під час проведення робіт із землеустрою було встановлено, що на даних земельних ділянках в 2017 році вирощувалась кукурудза (т.1 арк.с. 249-253).

Згідно Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_3, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією 07.06.1996, цей Державний акт видано Колективному сільськогосподарському підприємству ім.Щорса с.Яблунівка у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 411,2га землі в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва відповідно до розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 04.12.1995 №46; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п (т.2 арк.с. 30-33).

Відповідно до статуту СВК ім.Щорса, прийнятого установчими зборами засновників кооперативу протокол №1 від 04.02.2000, Колективне сільськогосподарське підприємство ім.Щорса (далі КСП ім.Щорса) перереєстроване в Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Щорса Білоцерківською районною державною адміністрацією 06.03.2000 (т.2 арк.с.34-64).

Згідно пункту 1.1 цього Статуту СВК ім.Щорса є добровільним об`єднанням засновників фізичних осіб, створений на основі членства, об`єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській діяльності для виробництва, заготовки, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції і товарів та діє на засадах підприємництва, приватної власності, взаємодопомоги та економічного співробітництва.

Кооператив створено на основі заяв засновників і є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім.Щорса.

Відповідно до розділу 7 (Власність, майно, фінанси та земля кооперативу) цього Статуту члени кооперативу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу як пайовий внесок у порядку, визначеному земельним кодексом України; землі передаються членами кооперативу на підставі земельних актів або сертифікатів, що засвідчують право володіння з відповідним документальним оформленням і належать кооперативу на праві колективного оперативного користування або власності (пункти 7.1, 7.11).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.07.2018 (т.2 арк.с. 13-23) 15.06.2018 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи СВК ім.Щорса (ідентифікаційний код 03755452) за рішенням засновників, а також внесено запис про юридичну особу правонаступника - ТОВ СВК ім.Щорса (ідентифікаційний код 03755452).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками в розумінні частини другої статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

З аналізу статті 179 та частини першої статті 331 Цивільного кодексу України слід зробити висновок, що для рухомих речей право власності виникає з моменту закінчення відповідної діяльності щодо її створення (виготовлення, збирання, переробки).

Особливості виникнення права власності на посіви і насадження визначені Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України і пов`язуються з правомірним користуванням земельною ділянкою.

Відповідно до статті 775 Цивільного кодексу України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Згідно з пунктом б частини першої статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Отже виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов`язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою.

Статтею 27 Земельного кодексу України 1990 року в редакції , яка діяла станом на 06.03.2000 (перереєстрація КСП ім.Щорса в СВК ім.Щорса), було визначено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до діючого на той час Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ №740 від 25.05.1998, у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб`єкта підприємницької діяльності, а також форми власності відбувалась лише перереєстрація такого суб`єкта.

Згідно статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції станом на час перереєстрації КСП ім.Щорса в СВК ім.Щорса) ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства. У разі поділу підприємства до нових підприємств, що виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (частина шоста цієї статті).

Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Ці колективи можуть об`єднуватися в асоціації.

Таким чином, припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, викладеній у постанові № 21-3а11 від 21.02.2011, а також Верховний Суд - у постанові №907/916/17 від 10.10.2018.

Як встановлено судом, Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_3, виданий Білоцерківською районною державною адміністрацією 07.06.1996 Колективному сільськогосподарському підприємству ім.Щорса с.Яблунівка у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 411,2га землі в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва відповідно до розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 04.12.1995 №46, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п.

Відповідно до статуту СВК ім.Щорса, прийнятого установчими зборами засновників кооперативу протокол №1 від 04.02.2000, КСП ім.Щорса перереєстроване в СВК ім.Щорса Білоцерківською районною державною адміністрацією 06.03.2000.

З 15.06.2018 правонаступником СВК ім.Щорса зареєстроване ТОВ СВК ім.Щорса .

Докази прийняття відповідною місцевою радою рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_3 відсутні.

Відтак, право постійного користування землею відповідно до Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_3 від 07.06.1996 станом на час виникнення спірних правовідносин не було припинено.

У Висновку судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.03.2019, наданого на виконання ухвали суду від 23.08.2018, загальна площа накладення земельних ділянок з вказаними вище кадастровими номерами та земельних ділянок, що входять до складу Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_3 від 07.06.1996, становить 25,0535га (т.3 арк.с. 9-16).

Наданий позивачем Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 22.09.2017 №229-ДК/167/АП/09/01/-17, складений державними інспекторами Управління з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру у Київській області у присутності директора СВК ім.Щорса та директора ТОВ АФ Матюші , на який позивач посилається як на доказ збирання СВК ім.Щорса урожаю кукурудзи на орендованих ТОВ АФ Матюші земельних ділянках, не містить такої інформації: в Акті перевірки вказано, що на земельних ділянках проведено посіви кукурудзи та частково зібрано урожай; що зі слів директора СВК ім.Щорса посіви кукурудзи проведено СВК ім.Щорса.

Будь-які інші докази того, що СВК ім.Щорса було зібрано урожай кукурудзи на орендованих ТОВ АФ Матюші земельних ділянках, відсутні.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.

У зв`язку із викладеним не беруться до уваги аргументи позивача щодо правильності розрахунків розміру збитків.

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту в порядку, визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини першої Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено 04.07.2019.