Постанова

від 19.12.2019 по справі 911/1501/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання : Мартинюк М. О..,

за участю представників сторін:

позивача - Тетері С. І.,

відповідача - Прохорчук В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 (судді: Агрикова О. В., Хрипун О. О., Чорногуз М. Г.) і рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2019 (суддя Шевчук Н. Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса"

про стягнення 2 409 490,75 грн збитків за незаконне зібрання урожаю кукурудзи,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" (далі - ТОВ АФ "Матюші") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса" (далі - ТОВ "СВК ім. Щорса") про стягнення збитків у розмірі 2 409 490,75 грн.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на статті 95, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, статті 386, 1166, 1192 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що відповідач у вересні-жовтні 2017 року провів збирання врожаю кукурудзи на орендованих позивачем земельних ділянках, чим завдав останньому збитки.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2019, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019, у задоволенні позовних вимог ТОВ АФ "Матюші" до ТОВ "СВК ім. Щорса" відмовлено повністю.

2.2. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення необхідного для відшкодування збитків.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, вказав, що позивачем не доведено наступні обставини: право власності на врожай кукурудзи, збирання відповідачем вказаного врожаю кукурудзи (неправомірність дій), кількість зібраного врожаю для встановлення суми неотриманого доходу. Вказав, що на підставі наданих доказів (договорів оренди землі загальною площею 135, 0724 га в межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в додатку до яких зазначено, що право власності на посіви сільськогосподарських культур належить орендареві, пояснювальної записки до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства), неможливо встановити, що позивачем взято в оренду земельні ділянки з посівом саме кукурудзи. Доказів щодо факту вирощування кукурудзи власником земельних ділянок, які орендує позивач, та доказів щодо ринкової вартості вирощеної кукурудзи, не надано. Враховуючи ненадання позивачем доказів на підтвердження факту понесених збитків та їх розміру, недоведеність всіх елементів складу цивільного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2019, ТОВ АФ "Матюші" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2019, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на невірне тлумачення судами норм матеріального права, а саме частини 5 статті 27 Земельного кодексу України (1990 року) та норм процесуального права, зокрема, частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суди не дослідили факти зібрання відповідачем врожаю із орендованих позивачем земельних ділянок. Вважає, що у відповідача відсутнє право власності на вирощений врожай. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру завданих збитків. Наголошує, що в порушення пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не зупинив провадження у цій справі до вирішення справи № 911/2968/17.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "СВК ім. Щорса" просить рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що відповідач не збирав врожаю із земельних ділянок позивача, а лише із земельної ділянки, яка входить до меж землекористування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Між ТОВ АФ "Матюші" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Білоцерківська" (орендодавець, далі ТОВ "Ресіліент Білоцерківська") 24.04.2017 укладено договори оренди землі, відповідно до яких орендодавцем передані орендарю у строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 135,0724 га в межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, а саме земельні ділянки за кадастровими номерами:

3220489700:06:001:0039 площею 0,8979 га, 3220489700:06:002:0030 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0090 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0093 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0029 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0028 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0021 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0023 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0045 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0101 площею 1,0421 га, 3220489700:06:003:0096 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0024 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0095 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0026 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0026 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0026 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0034 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0040 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0033 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0025 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0038 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0091 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0019 площею 1,7631 га, 3220489700:06:005:0018 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0043 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0020 площею 1,3963 га, 3220489700:06:001:0031 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0042 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0024 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0034 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0033 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0098 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0031 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0025 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0100 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0020 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0097 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0018 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0035 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0037 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0037 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0029 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0036 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0032 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0028 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0038 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0036 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0019 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0027 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0022 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0017 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0039 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0044 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0027 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0027 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0022 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0030 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0021 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0099 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0016 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0028 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0041 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0032 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0092 площею 2,0000 га, 3220489700:06:001:0024 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0025 площею 2,0000 га, 3220489700:06:005:0023 площею 2,0000 га, 3220489700:06:002:0035 площею 2,0000 га, 3220489700:06:003:0094 площею 2,0000 га.

4.2. Договори оренди земельних ділянок укладені строком на 7 років та передбачено переважне право орендаря поновити його на новий строк (пункт 5 договорів).

4.3. Державна реєстрація цих договорів оренди вчинена 26.04.2017, 03.05.2017, 04.05.2017, 05.05.2017, 27.07.2017.

4.4. Позивачем та ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" 11.07.2017 до цих договорів оренди землі укладені додаткові угоди №2, якими договори оренди землі доповнені пунктом 20-1. В пункті 20-1 вказано, що орендодавець передає орендарю право власності на посіви сільськогосподарських культур, які знаходились на земельній ділянці з відповідним кадастровим номером.

4.5. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 22.09.2017 № 229-ДК/167/АП/09/01/-17, складеним державними інспекторами Управління з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру у Київській області у присутності директора ТОВ "СВК ім. Щорса" та директора ТОВ АФ "Матюші" (далі - Акт перевірки) встановлено, що на спірних земельних ділянках проведено посіви сільськогосподарської культури (кукурудза) та частково зібрано урожай; зі слів директора СВК ім. Щорса посіви кукурудзи на вказаних земельних ділянках проведено СВК ім. Щорса.

4.6. Відповідно до пояснювальної записки до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" для ведення особистого селянського господарства на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, виготовленої ПП "Землевпорядний центр АО", під час проведення робіт із землеустрою було встановлено, що на даних земельних ділянках в 2017 році вирощувалась кукурудза.

4.7. Згідно зі статистичною інформацією щодо середньої урожайності кукурудзи та середньої ціни її реалізації у 2017 році у Білоцерківському районі Київської області, наданої Головним управлінням статистики у Київській області листом №07-58/3710 від 27.12.2017, позивач визначив розмір збитків у сумі 2 409 490,75 грн, які завдані йому відповідачем в результаті незаконного збирання врожаю кукурудзи.

4.9. Судами встановлено, що позивач відповідно до заяви №139 від 21.07.2017 звернувся до відповідача з вимогою про звільнення земельних ділянок для можливості обробляти їх законним орендарем. У вказаній заяві також зазначено, що після купівлі та укладення договорів оренди на спірній земельній ділянці було виявлено, що вони обробляються невідомими особами, після звернення в правоохоронні органи було встановлено, що дані землі обробляються відповідачем.

4.11. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, наприкінці вересня та протягом жовтня 2017 року відповідач провів збирання врожаю кукурудзи на орендованих позивачем земельних ділянках, чим завдав позивачу збитки у розмірі вартості зібраного врожаю, а саме 2 409 490,75 грн.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом спору є вимоги позивача про стягнення на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України збитків. Підставами позову є незаконне, на думку позивача, збирання врожаю кукурудзи з орендованих позивачем земельних ділянок.

У зв`язку з цим для вирішення спору судам необхідно було з`ясувати наявність/відсутність правових підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача шляхом стягнення з нього збитків за збирання вражаю кукурудзи на орендованих позивачем земельних ділянках.

5.3. Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

5.4. Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

5.5. Виходячи із загальних норм цивільного законодавства підставою для відшкодування збитків є наявність повного складу цивільного правопорушення, що включає: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вину правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

5.6. Враховуючи вимоги статті 74 Господарського процесуального кодексу України, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди, яка означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

5.7. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач завдав йому збитків внаслідок збирання наприкінці вересня та протягом жовтня 2017 року врожаю кукурудзи з орендованих позивачем земельних ділянок, чим порушив право власності позивача на зазначений врожай. На думку позивача, врожай кукурудзи, який зібрав відповідач у вказаний період, повинен був зібрати позивач та внаслідок цього в майбутньому здійснити реалізацію врожаю і отримати прибуток. На підтвердження того, що врожай належить позивачеві, ТОВ АФ "Матюші" надало укладені договори оренди землі, відповідно до яких орендодавцем передані орендарю у строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 135,0724 га в межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, а також додаткові угоди № 2 до договорів оренди, згідно з якими орендодавець передає орендарю право власності на посіви сільськогосподарських культур, що знаходяться на земельній ділянці, переданій в оренду; пояснювальну записку до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" для ведення особистого селянського господарства на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

5.8. Суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 775 Цивільного кодексу України, статті 95 Земельного кодексу України, зазначив, що будь-які докази того, що СВК ім. Щорса було зібрано урожай кукурудзи на орендованих ТОВ "АФ "Матюші" земельних ділянках, відсутні, тому дійшов висновку про те, що підстав для задоволення позовних вимог немає.

5.9. Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції, вказав, що на підставі наданих позивачем доказів, неможливо встановити, що позивачем взято в оренду земельні ділянки з посівом кукурудзи, оскільки з додаткових угод № 2 до договорів оренди землі не вбачається, право власності на посіви яких саме сільськогосподарських культур передано позивачеві. Крім того, позивачем не надано доказів вирощування кукурудзи власником земельних ділянок ТОВ "Ресіліент Білоцерківська", які позивач орендує.

5.10. Відповідно до положень частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

5.11. Попередніми судовими інстанціями при розгляді справи за результатами оцінки наявних у її матеріалах доказів, поданих учасниками справи, з`ясовано недоведеність позивачем усіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, що унеможливлює застосування до останнього заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків (відшкодування шкоди).

Зокрема, суди встановили, що належними і допустимими доказами не доведено того, що позивачем взято в оренду земельні ділянки з посівом саме кукурудзи, що саме відповідачем зібрано урожай. Також суди зазначили, що надані позивачем докази не підтверджують беззаперечного факту понесених збитків та розміру заподіяних збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позову, так як не доведено всіх елементів складу правопорушення - самого факту завдання шкоди та розміру збитків.

5.12. Доводи скаржника про неналежне дослідження судами факту зібрання відповідачем врожаю із орендованих позивачем земельних ділянок та доказів на його підтвердження, неналежної оцінки доказів щодо розміру завданих збитків стосуються додаткової перевірки та переоцінки доказів у справі, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.13. Аргументи щодо неврахування судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів та ненаведення мотивів їх відхилення не можуть слугувати підставою для скасування законних по суті судових рішень. Крім того, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, позивачем не було надано суду апеляційної інстанції.

5.14. Доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності у відповідача права постійного користування земельними ділянками виходять за межі заявлених позовних вимог, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.

5.15. Судом касаційної інстанції відхиляються також доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення норм процесуального законодавства судом першої інстанції при розгляді клопотання щодо зупинення провадження у справі до вирішення справи №911/2968/17. Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Водночас, зазначеним пунктом передбачено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 310 підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, проте такі підстави в цьому випадку відсутні.

5.16. Зазначаючи про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, скаржник вдається до заперечення (оспорювання) вже встановлених судами обставин справи та спростування здійсненої ними оцінки доказів у ній. Проте за імперативним приписом частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, перевірка відповідних аргументів скаржника перебуває поза визначеними згаданою статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Водночас скаржником не зазначено і не обґрунтовано, які конкретно норми матеріального права, на його думку, неправильно витлумачено господарськими судами або підлягали застосуванню і не були застосовані ними, і в чому полягало таке неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржених у справі судових рішень.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених судових рішень у справі немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2019 у справі № 911/1501/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв