Рішення

від 14.06.2019 по справі 911/497/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/497/19

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Енергоінвест-В", Київська обл., м. Ірпінь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастеренерго Інвест", Київська обл., м. Ірпінь

про стягнення 357154,63 грн.

За участі секретаря судового засідання: Зорі В.С.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер Енергоінвест-В" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастеренерго Інвест" (відповідач) про стягнення 265000,00 грн. боргу, 44389,41 грн. інфляційних втрат, 12807,00 грн. 3% річних та 34958,22 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 16МЕІ00220 від 07.12.2016 р. в частині повного виконання зобов`язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 265000,00 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем з посиланням на п. 10.4 договору нараховано 34958,22 грн. пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних у сумі 12807,00 грн. та 44389,41 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2019 р. відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 04.04.2019 р.

22.04.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем не визнаються повністю з наступних підстав. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт надання послуг від 29.06.2017 р. та акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.08.2017 р. Відповідно до вказаного акта звірки заборгованість ТОВ Мастеренерго Інвест за договором № 16МЕІ00220 від 07.12.2016 р. станом на 28.08.2017 р. складала 265000,00 грн. Проте, відповідачем сплачена заборгованість перед позивачем за договором підряду № 16МЕІ00220 вір 07.12.2017 р. в повному обсязі у вересні 2017 року, а саме: відповідно до платіжного доручення № 47 від 06.09.2017 р. відповідачем було сплачено позивачу 50000,00 грн. та відповідно до платіжного доручення № 48 від 08.09.2017 р. відповідачем було сплачено позивачу 215000,00 грн. Підставою перерахування вказаних коштів відповідно платіжних доручень є остаточний розрахунок за монтаж двигуна згідно договору № 16МЕІ00220 від 07.12.2017 р. Копії платіжних доручень додано до відзиву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2019 р.

11.05.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому відповідач просить приєднати до матеріалів справи платіжні доручення відділення № 920 АТ Урсиббанк № 47 від 06.09.2017 р. та № 48 від 08.09.2017 р., які є підтвердженням повного розрахунку з позивачем за договором підряду № 16МЕІ00220 від 07.12.2016 р., а також визнати поважними причини ненадання вказаних доказів в строки, визначені судом. Оскільки копії вказаних платіжних доручень були додані до відзиву, який поданий до початку розгляду справи по суті, то судом задоволено клопотання про визнання поважними причини ненадання вказаних доказів в строки, визначені судом, та про приєднання доказів до матеріалів справи.

12.06.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява, в якій позивач просить закрити провадження у справі та у зв`язку із закриттям провадження повернути позивачу сплачений судовий збір. Позивач зазначає, що після подачі позивачем позовної заяви було з`ясовано, що відповідач сплатив кошти у повному обсязі, заборгованість відсутня, відповідно відсутній предмет спору.

13.06.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

14.06.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява, в якій позивач просить засідання провести без участі представника позивача; закрити провадження у справі щодо основної суми позовних вимог; у зв`язку із закриттям провадження щодо основної суми позовних вимог - повернути судовий збір, сплачений за відповідну вимогу; вирішити по суті позовні вимоги в частині стягнення суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних та стягнути з відповідача решту судових витрат - пропорційно задоволених вимог. При цьому, позивач зазначає, що 12.06.2019 р. позивач подав до суду заяву про закриття провадження у справі, проте невирішеним залишилось питання щодо нарахованих та заявлених до стягнення санкцій. За власним розрахунком позивача, загальна сума становить 22802,70 грн., яка складається з 11547,94 грн. пені, 1385,00 грн. 3% річних та 9869,76 грн. інфляційних втрат. Водночас, позивач зазначає, що у представника обмежені повноваження, а строк для уточнення позовних вимог сплив.

Судом відмовлено у задоволенні зазначеної заяви позивача в частині закриття провадження у справі щодо основної суми боргу та повернення судового збору, сплаченого за відповідну вимогу, з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

У судових засіданнях 14.05.2019 р., 23.05.2019 р., 13.06.2019 р. судом оголошувались перерви до 23.05.2019 р., 13.06.2019 р., 14.06.2019 р. відповідно.

Представник позивача у підготовчих засіданнях 04.04.2019 р., 16.04.2019 р. та у судових засіданнях 14.05.2019 р., 23.05.2019 р. позовні вимоги підтримав, а у судовому засіданні 13.06.2019 р. підтримував подану позивачем заяву від 12.06.2019 р. У судове засідання 14.06.2019 р. представник позивача не з`явився, при цьому у поданій 14.06.2019 р. представником позивача заяві позивач клопотав про проведення засідання без участі його представника.

Представник відповідача у підготовчі засідання 04.04.2019 р., 16.04.2019 р. не з`явився, а у судових засіданнях 14.05.2019 р., 23.05.2019 р., 13.06.2019 р. представник відповідача проти позову заперечував. У судове засідання 14.06.2019 р. представник відповідача не з`явився, при цьому 13.06.2019 р. представником відповідача було подано клопотання, в якому відповідач просив у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер Енергоінвест-В" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастеренерго Інвест" (замовник) було укладено договір підряду № 16МЕІ00220.

Відповідно до п. 1.1 договору протягом дії договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати за дорученням (завданням) замовника роботи, а саме: монтаж двигуна та периферійного обладнання в контейнер для системи збору та утилізації біогазу для виробництва електроенергії на полігоні твердих побутових відходів біля хутору Нарада, с. Бармаки, Рівненського району, Рівненської області, в обсязі кошторису, в установлений даним договором строк.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що замовник зобов`язується надати підряднику необхідні для виконання робіт вихідні дані, фронт для будівельних робіт, здійснити приймання робіт та сплатити вартість виконаних підрядником робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Згідно з п. 2.1 договору договірна ціна робіт по договору відповідно до кошторису, що є невід`ємною частиною договору та підписується обома сторонами, встановлюється у розмірі 665000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовилися, що будівельні роботи мають бути виконані підрядником протягом 30 календарних днів з моменту здійснення замовником авансового платежу згідно п. 4.2 договору. Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 2 календарних днів з моменту здійснення замовником авансового платежу згідно п. 4.2 договору (п. 3.2 договору)

Згідно з п. 4.2 договору оплата будівельних робіт здійснюється замовником наступним чином: 50 % від вартості договору замовник сплачує протягом 3 робочих днів з моменту підписання цього договору; остаточні розрахунки здійснюються шляхом сплати підряднику вартості виконаних робіт згідно актів приймання-виконання підрядних робіт (з урахуванням оплати авансового платежу) протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт.

Сторонами договору підписано кошторис, який є додатком № 1 до даного договору, яким вони погодили, зокрема, найменування робіт, кількість та вартість. Загальна вартість робіт становить 665000,00 грн.

На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи з монтажу двигуна та периферійного обладнання в контейнер для системи збору та утилізації біогазу для виробництва електроенергії на полігоні твердих побутових відходів біля хутору Нарада, с. Бармаки Рівненського району, Рівненської області в обсязі кошторису (додаток № 1 до договору), що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг № 20 від 29.06.2017 р. на суму 665000,00 грн.

За виконані позивачем роботи відповідачем було сплачено 07.12.2016 р. - 200000,00 грн., 19.12.2016 р. - 50000,00 грн., 20.03.2017 р. - 50000,00 грн., 21.04.2017 р. - 50000,00 грн., 22.05.2017 р. - 50000,00 грн., що підтверджується звітами про дебітові та кредитові операції по рахунку позивача.

Сторонами договору було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 р. по 28.08.2017 р., з якого вбачається, що станом на 28.08.2017 р. у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у сумі 265000,00 грн.

Як зазначав позивач у позові, посилаючись на акт звіряння взаємних розрахунків, відповідач за надані позивачем послуги за договором підряду № 16МЕІ00220 від 07.12.2016 р. розрахувався частково в сумі 400000,00 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на час звернення до суду із даним позовом складала 265000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, відповідно до умов п. 4.2 договору відповідач за виконані позивачем роботи згідно акта надання послуг № 20 від 29.06.2017 р. мав здійснити остаточний розрахунок 06.07.2017 р.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що у вересні 2017 року відповідачем була сплачена заборгованість перед позивачем за договором підряду № 16МЕІ00220 від 07.12.2016 р. в повному обсязі.

Як вбачається з платіжних доручень № 47 від 06.09.2017 р. та № 48 від 08.09.2017 р. відповідачем було сплачено на користь позивача 265000,00 грн.

Отже, у відповідача станом на 07.07.2017 р. існувала заборгованість у сумі 265000,00 грн., яка була погашена відповідачем у повному обсязі 08.09.2017 р.

У поданих заявах про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, позивач зазначав, що після подачі позивачем позовної заяви було з`ясовано, що відповідач сплатив кошти у повному обсязі, заборгованість відсутня, відповідно, і, відсутній предмет спору у зв`язку з чим позивач просив закрити провадження в цій частині позовних вимог.

Судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про закриття провадження в частині стягнення 265000,00 грн. боргу. з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом 22.02.2019 р., в той час, як відповідачем було повністю погашено заборгованість 08.09.2017 р.

Отже, судом встановлено, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість у відповідача перед позивачем була відсутня, тобто було відсутнє порушене право позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 265000,00 боргу.

Разом з тим, судом встановлено, що оплата 06.09.2017 р. в сумі 50000,00 грн. та оплата 08.09.2017 р. в сумі 215000,00 грн. здійснені відповідачем з порушенням строку, встановленого п. 4.2 договору.

Позивач просить стягнути з відповідача 34958,22 грн. пені, нарахованої за період з 06.07.2017 р. по 06.01.2018 р. на суму 265000,00 грн.

Відповідно до п. 10.4 договору за прострочення термінів оплати виконаних робіт по даному договору замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем закінченням періоду нарахування пені на суму 265000,00 грн. визначено 06.01.2018 р., тобто позивачем не враховано здійснені відповідачем часткові оплати 06.09.2017 р. на суму 50000,00 грн. та 08.09.2017 р. на суму 215000,00 грн., з урахуванням яких борг відповідача перед позивачем був повністю погашений 08.09.2017 р.

При цьому, суд зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені .

Враховуючи викладене, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, пеня, нарахована за період з 07.07.2017 р. по 05.09.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 265000,00 грн. та за період з 06.09.2017 р. по 07.09.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 215000,00 грн. становить 11366,44 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 44389,41 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 12807,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 12807,00 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 265000,00 грн. за період з 06.07.2017 р. по 14.02.2019 р., а також інфляційні втрати у сумі 44389,41 грн., нараховані на заборгованість відповідача у сумі 265000,00 грн. за період з 06.07.2017 по 14.02.2019 р., при цьому розрахунок здійснює з липня 2017 р. по січень 2019 р.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат без урахування здійснених відповідачем часткових оплат 06.09.2017 р. на суму 50000,00 грн. та 08.09.2017 р. на суму 215000,00 грн.

Отже, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1363,97 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 265000,00 грн., за період з 07.07.2017 р. по 05.09.2017 р. та на заборгованість відповідача у сумі 215000,00 грн., за період з 06.09.2017 р. по 07.09.2017 р.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) .

Однак, як встановлено судом, у відповідача виникла заборгованість 07.07.2017 р., отже нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись за серпень 2017 року та з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, інфляційні втрати, нараховані на заборгованість відповідача у сумі 265000,00 грн. за серпень 2017 року становили -265,00 грн., тобто за вказаний період відбулась дефляція.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Мастер Енергоінвест-В" підлягають частковому задоволенню.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про повернення судового збору, сплаченого за вимогу про стягнення основного боргу, то судом відмовлено у вказаному клопотанні, оскільки судом було відмовлено у закритті провадження у цій частині позову.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастеренерго Інвест" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, код 34422490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Енергоінвест-В" (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, буд. 14, код 35530504) 11366,44 грн. (одинадцять тисяч триста шістдесят шість грн. 44 коп.) пені, 1363,97 грн. (одну тисячу триста шістдесят три грн. 97 коп.) 3% річних та 190,95 грн. (сто дев`яносто грн. 95 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України .

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.07.2019 р.

Суддя О.О. Рябцева