Рішення

від 24.06.2019 по справі 925/392/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. Черкаси справа № 925/392/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників позивача - адвоката Атамась І.М., відповідача - не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання укладеною додаткової угоди до договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просив суд:

визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 121,5952 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Стійківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області за межами населеного пункту від 03.02.2011 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Катеринопільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 за № 04-11-787-00002 із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2015 року в такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі від 03 лютого 2011 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Катеринопільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 за № 04-11-787-00002 із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2015 року

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м.Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 39765890), ( Орендодавець ), та

Товариство з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин в особі директора Зубачова Сергія Романовича, що діє на підставі Статуту (19601, Черкаська обл., Черкаський район, село Геронимівка, вулиця Геронимівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 00717867), ( Орендар ),

керуючись ст. 33 Закону України Про оренду землі уклали дану угоду про нижченаведене:

1. Поновити на тих самих умовах та на той самий строк договір оренди землі від 03 лютого 2011 року, зареєстрований у відділі Держкомзему в Катеринопільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 за № 04-11-787-00002 із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2015 року.

2. Інші умови Договору зберігають чинність.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною вищевказаного договору, складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін.

Орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська,131, код 39765890.

Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин (19601, Черкаська обл., Черкаський район, село Геронимівка, вулиця Геронимівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 00717867).

Позов мотивований тим, що позивач в порядку і строки, визначені частинами 1, 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі , повідомив відповідача про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі, проте згоди на його поновлення із зазначених підстав сторони не дійшли. Разом з тим, після закінчення строку дії договору оренди землі, позивач продовжує добросовісно користуватись орендованою земельною ділянкою, відповідач в місячний строк своє заперечення не заявив, тому укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, відповідно до частин 6-8 ст. 33 Закону України Про оренду землі , для нього є обов`язковим. У зв`язку з цим, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , позивач просив визнати укладеною угоду про поновлення договору оренди землі від 03.02.2011 року у запропонованій ним редакції.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/392/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач - головне управління Держгеокадастру у Черкаській області в особі свого представника 07.05.2019 року подав відзив на позов (вх. № 13973/19, а.с. 112-117), у якому проти позову заперечував з мотивів безпідставності і необґрунтованості позовних вимог, а саме втрати позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі, наявності обґрунтованого заперечення у відповідача на його поновлення та, зокрема, звертав увагу на таке:

рішенням господарського суду Черкаської області від 03.08.2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 року, у справі № 925/726/18 у спорі між цими ж сторонами, позивачу відмовлено у визнанні укладеною між товариством з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області додаткової угоди про поновлення до договору оренди спірної земельної ділянки площею 121,5952 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Стійківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області за межами населеного пункту від 03 лютого 2011 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Катеринопільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 за № 04-11-787-00002 із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2015, за умовами якої зазначений договір оренди землі пропонується до поновлення на 7 (сім) років із збільшенням орендної плати до 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тобто, позивач уже звертався до господарського суду про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 03.02.2011 року. Позов у справі № 925/726/18 був поданий на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі та судом залишений без задоволення у зв`язку із не досягненням сторонами домовленості щодо істотних умов договору;

після закінчення терміну дії договору орендодавець 10.05.2018 року направив орендарю лист із запереченнями про поновлення спірного договору, до листа був доданий акт приймання-передачі земельної ділянки, тому посилання позивача на ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , як на правову підставу для поновлення договору оренди землі, є теж необґрунтованим;

позивачем не надано належних та допустимих доказів продовження користування земельними ділянками, які є предметом договору оренди землі від 03.02.2011 року

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 12.10.2016 року у справі № 6-1282цс16, від 13.04.2016 року у справі № 6-2027цс15, від 23.03.2016 року у справі № 6-146цс16, від 25.02.2015 року у справі № 6-10цс15 та постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/37617-ц та від 20.09.2018 року у справі № 384/648/17-ц.

Позивач в особі свого представника подав 15.05.2019 року відповідь на відзив (вх. № 14740/19, а.с. 133-136), у якій спростовував доводи, наведені відповідачем у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, також звернув увагу та те, що протягом 2013-2018 років позивач належним чином виконує договірні обов`язки, використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, сплачує орендну плату, скарг від орендодавця на порушення умов договору не мав.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 20.02.2019 року у справі № 917/410/18, від 15.05.2019 року у справі № 912/1984/17, від 25.04.2019 року у справі № 908/913/18, від 23.05.2019 року у справі № 925/1290/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17 -ц та палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17.

Також, 09.04.2019 року позивач в особі свого представника подав заяву про забезпечення позову (вх. № 11197/19, а.с. 95-98), у якій просив забезпечити позов шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області вчиняти дії щодо розпорядження земельними ділянками загальною площею 121,5952 га (з них площею 14,3240 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:002:0004), площею 5,4910 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:002:0006), площею 11,8505 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:002:0007), площею 41,8830 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:002:0005), площею 12,2623 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:003:0226), площею 1,1900 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:01:002:0088), площею 5,4658 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:003:0225), площею 6,6614 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:003:0227), площею 17,5685 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:001:0234), площею 4,8987 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:003:0228), розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Стійківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що у відповідача, як розпорядника земельних ділянок, які є предметом договору оренди землі від 03.02.2011 року та до якого позивач просить визнати укладеною додаткову угоду у судовому порядку, наявні всі можливості здійснювати дії з розпорядження земельними ділянками, зокрема і щодо відчуження її частин третім особам, у зв`язку з чим вважав, що поділ земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, поновити який позивач просить у даному спорі, унеможливить виконання рішення суду у даній справі, у разі можливого задоволення позову.

Ухвалою суду від 13.06.2019 року (у протоколі судового засідання), за згодою сторін, підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, підтримала і просила суд позов задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнала і просила суд у його задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві. В засідання суду 24.06.2019 року відповідач явку свого представника не забезпечив, хоч належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними заяви по суті спору, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

03.02.2011 року між Катеринопільською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та закритим акціонерним товариством Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин , як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі - Договір, а.с. 18-20), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (запасу та резерву), які знаходяться за межами населеного пункту в адмінмежах Стійківської сільської ради.

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 122,92 га ріллі із земель державної власності сільськогосподарського призначення з них: запас поле № 1 площа 9,5151га, поле № 2 площа 17,9364 га, поле № 3 площа 17,5685 га, поле № 5 площа 14,7 га, з земель резервного фонду поле № 5 площа 53,4 га, поле № 4 площа 9,8 га за межами населеного пункту в адмінмежах Стійківської сільської ради ( п. 2 Договору).

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок становить 1 916 214,63 грн. ( п. 5 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на 3 (три) роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі та розмірі 57486 грн. 44 коп., що становить 3,0 % від грошової оцінки землі (п. 9 Договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору).

Невід`ємними частинами Договору є: план або схема земельних ділянок, кадастровий номер земельних ділянок з відображенням обмеження (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Договір зареєстрований в відділі Держкомзему в районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 за № 04-11-787-00002.

До Договору сторонами також підписаний розрахунок нарахованої орендної плати відповідно до п. 11 Договору (Додаток № 1) та розрахунок розміру орендної плати за землі державної власності, грошова оцінка яких проведена на 03.02.2011 року відповідно до п. 3 Порядку проведення індексації грошової оцінки землі, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2000 року № 783 (із змінами).

За Актом прийому-передачі земельних ділянок, на виконання умов укладеного договору від 03.02.2011 року, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення (запас та резерв) загальною площею 122,92 га, які знаходяться за межами населеного пункту в адмінмежах Стійківської сільської ради (а.с. 22).

31.03.2015 року ГУ Держземагенства у Черкаській області, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 03.02.2011 року (а.с. 25-27), у якій сторони за взаємною згодою домовилися внесені зміни до пунктів 2, 5, 8, 9, 30 договору оренди землі від 03.02.2011 року, виклавши їх у новій редакції.

Так, пунктом 1 додаткової угоди сторони змінили умови п. 2 договору від 03.02.2011 року щодо об`єкта оренди - в оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 121,5952 га, з них:

- площею 14.3240 га (сільськогосподарські угідді - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7122286800:02:002:0004;

- площею 5.4910 га (сільськогосподарські угідді - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7122286800:02:002:0006;

- площею 11.8505 га (сільськогосподарські угідді - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7122286800:02:002:0007;

- площею 41.8830 га (сільськогосподарські угідді - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7122286800 :02:002:0005;

- площею 12.2623 га (сільськогосподарські угідді - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7122286800: 02:002:0226;

- площею 1.1900 га (сільськогосподарські угідді - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7122286800:02 :002:0088;

- площею 5.4658 га (сільськогосподарські угідді - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7122286800:02 :002:0225;

- площею 6.6614 га (сільськогосподарські угідді - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7122286800:02 :002:0227;

- площею 17.5685 га (сільськогосподарські угідді - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7122286800 : 02 :002:0234;

- площею 4.8987 га (сільськогосподарські угідді - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7122286800:02:002:0228 , розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Стійківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області;

У п. 5 договору оренди землі від 03.02.2011 року сторони погодили умови і порядок проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та домовились, що для цієї земельної ділянки нормативна грошова оцінка становить 4 034 035,06 (чотири мільйони тридцять чотири тисячі тридцять п`ять гривень 06 коп.) із розрахунку за 1 га площі ріллі - 33175,94 грн., з урахуванням коефіцієнта індексації - 3,997 станом на 01.01.2015.

Пункт 8 Договору сторони виклали у такій редакції: договір оренди поновлено на 3 (три) роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію;

Згідно з п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 201 701,75 грн. (двісті одна тисяча сімсот одна гривня 75 коп.) на рік, що становить 5,0 (п`ять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Додаткова угода від 31.03.2015 року є невід`ємною частиною договору оренди землі від 03.02.2011 року, її додатками є схеми з місця розташування земельних ділянок, акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) (а.с. 28-57).

Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 58-67) вбачається, що на підставі договору оренди землі від 03.02.2011 року і додаткової угоди від 31.03.2015 року до цього договору 07 та 08.05.2015 року державним реєстратором Катеринопільського РУЮ Черкаської області проведено державну реєстрацію права оренди за позивачем на кожну із земельних ділянок, зазначених у п. 2 договору оренди землі від 03.02.2011 року і додаткової угоди від 31.03.2015 року, розмір орендної плати становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, строк дії договору 3 роки з правом пролонгації.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.08.2018 року у справі № 925/726/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 року, повністю відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 03.02.2011 року із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2015. Позов було заявлено на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі .

При вирішенні спору у справі № 925/726/18 господарські суди першої і апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що сторони не дійшли згоди щодо істотної умови договору - розміру орендної плати, а тому відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинено (а.с. 125-128).

Із повідомлення ГУ ДФС у Черкаській області від 18.02.2019 року № 287/23-00-55-17-0174, листа Стійківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області від 13.03.2018 року № 38, довідки Стійківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області від 20.03.2019 року № 103, податкової звітності позивача, платіжних доручень № 702 від 17.05.2018 року, № 849 від 14.06.2018 року, № 929 від 04.07.2018 року, № 1094 від 06.08.2018 року, № 1303 від 17.09.2018 року, № 1377 від 02.10.2018 року, № 1580 від 14.11.2018 року, № 35 від 14.01.2019 року, № 151 від 20.02.2019 року, № 264 від 21.03.2019 року вбачається, що станом на березень 2019 року позивач користувався спірною земельною ділянкою без зауважень, сплачував орендну плату за користування нею (а.с. 68-80, 82-87).

Відповідно до поданих позивачем фототаблиць, довідки та видаткових накладних про закупівлю товару спірні земельні ділянки в 2018-2019 році ним засіяні озимою пшеницею (18,22 га), соняшником (71 га), соєю (24,76 га), кукурудзою (7,62 га), на їх обробіток закуплено засоби захисту рослин на суму 141200 грн. Підприємство діє в рамках укладених договорів про співпрацю з Інститутом землеробства НАН України та інститутом мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, відповідно до яких на спірних землях проводяться багаторічні досліди, розраховані на 15-20 років (а.с. 109, 137-147).

Відповідач, за твердженням його представників, після закінчення строку дії договору оренди землі від 03.02.2011 року, 10.05.2018 року направив на адресу позивача лист за № 32-23-0.32-3105/2-18, у якому виклав заперечення проти поновлення спірного договору оренди землі від 03.02.2011 року та зобов`язав позивача повернути земельні ділянки, які є предметом цього договору. До листа додано акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, підписаний зі сторони орендодавця. Зазначений лист, направлений на адресу позивача засобами поштового зв`язку 29.05.2018 року, був повернений відправнику із відміткою за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 118-119, докази направлення а.с. 120-124).

Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача, заявлена на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , про захист його права оренди землі у визначений ним спосіб - шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення цього договору.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди землі від 03.02.2011 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Катеринопільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 за № 04-11-787-00002 із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2015 року. Державна реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за позивачем на підставі договору оренди землі від 03.02.2011 року і додаткової угоди до нього від 31.03.2015 проведена 07 і 08.05.2015 року. Договір укладений з дотриманням норм ст. 792 ЦК України, ст.ст. 13-19 Закону України Про оренду землі , виконувався сторонами, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із їх прав і зобов`язань за цим договором.

За правовою природою правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов`язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного кодексу України, Законів України Про оренду землі , Про землеустрій , Про Державний земельний кадастр , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питання оренди землі є Закон України Про оренду землі . Законом України Про оренду землі у редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3038-VI встановлено, що:

відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2);

договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абз. 1 ч. 1 ст. 31);

Статтею 33 Закону України Про оренду землі у редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3038-VI (редакція діє з 12.03.2011 року) визначено умови поновлення договору оренди землі, зокрема:

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 11) .

Спори, пов`язані з орендою землі, відповідно до ст. 35 Закону України Про оренду землі , вирішуються у судовому порядку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що, якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, у свою чергу, дає позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі .

Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

Для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як зазначалося, може мати прояв у мовчазній згоді .

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України Про оренду землі , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту ч. 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися з вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правова позиція щодо розрізнення цих підстав була сформульована Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14, і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не пов`язані одна з іншою. Право на укладення додаткової угоди згідно з частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі виникає автоматично зі спливом місячного строку оренди за умови, що орендар не ініціював зміни, а орендодавець не направив заперечень упродовж одного місяця після закінчення строку дії договору.

Необхідна згода орендодавця як сторони за договором вважається отриманою за відсутності його письмових заперечень протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди землі, тобто шляхом вчинення ним дій - бездіяльності відповідно до ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України.

Дана норма права кореспондується і не суперечать загальній нормі цивільного законодавства України, яка безпосередньо регулює відносини щодо питання зміни договорів - ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 253 та ч. 1 ст. 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Частинами 1, 2 ст. 255 ЦК України також встановлено що, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Статтею 126 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 року визначались Документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Відповідно до ч.ч. 1, 2 цієї статті кодексу, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

07.07.2011 року Верховною Радою України прийнятий Закон України № 3613-VІ Про Державний земельний кадастр , який набрав чинності 01.01.2013 року. Підпунктом 2 е п. 5, підпунктом 1 п. 12 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону статтю 126 ЗК України викладено в новій редакції, рекомендовано Кабінету Міністрів України, у зв`язку з прийняттям цього Закону, у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також перегляд і скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. Згідно з ст. 126 ЗК України в редакції закону від 01.01.2013 року, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Нормами Земельного кодексу України у відповідній редакції також встановлено, що:

формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. 1, ч. 2 абз. 1, 5, ч.ч. 3, 4, 9, 10 ст. 79 1 );

право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125);

право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126).

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі в редакції від 12.02.2015 року, передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідній редакції, що діяла з 25.03.2015 року, встановлено, що:

у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абз. 1 ч. 1 ст. 2);

обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право постійного користування та право оренди земельної ділянки (ч.ч. 1, 2 ст. 4);

державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом (п. 1 ч. 1 ст. 19).

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що земельні ділянки загальною площею 121,5952 га (з них площею 14,3240 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:002:0004), площею 5,4910 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:002:0006), площею 11,8505 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:002:0007), площею 41,8830 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:002:0005), площею 12,2623 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:003:0226), площею 1,1900 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:01:002:0088), площею 5,4658 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:003:0225), площею 6,6614 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:003:0227), площею 17,5685 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:001:0234), площею 4,8987 га (сільськогосподарські угіддя - рілля, кадастровий номер 7122286800:02:003:0228), розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Стійківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, вимога визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди яких є предметом спору у цій справі, перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 03.02.2011 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Катеринопільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 за № 04-11-787-00002 із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2015 року. Державна реєстрація права оренди землі за позивачем на підставі договору оренди землі від 03.02.2011 року і додаткової угоди до нього від 31.03.2015 проведена 07 і 08.05.2015 року.

Додаткова угода від 31.03.2015 року до договору оренди землі від 03.02.2011 року є невід`ємною частиною цього договору, нею договір оренди було поновлено на 3 (три) роки та погоджено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

Умовами п. 43 Договору встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відтак, з урахуванням викладених обставин справи, наведених норм законодавства і умов п. 43 Договору вбачається, що строк дії договору становив з 01.07.2011 до 30.06.2014, за згодою сторін, викладеною у додатковій угоді від 31.03.2015, строк його дії поновлено на 3 роки і становив з 01.04.2015 по 31.03.2018, закінчився 01.04.2018 року.

Державна реєстрація права оренди земельних ділянок за позивачем на підставі договору оренди землі від 03.02.2011 року і додаткової угоди до нього від 31.03.2015, проведена 07 і 08.05.2015 року, є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення цього права з 30.06.2011 року.

Оскільки відповідач направив позивачу лист-повідомлення № 32-23-0.32-3105/2-18 від 10.05.2018 року про заперечення проти поновлення спірного договору оренди землі лише 29.05.2018 року, то це повідомлення є таким, що направлене у термін понад один місяць після закінчення строку договору. Зазначений лист-повідомлення, направлений на адресу позивача засобами поштового зв`язку 29.05.2018 року, був повернений відправнику із відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Належне виконання позивачем, як орендарем, своїх договірних обов`язків підтверджується, зокрема, відсутністю зауважень про це зі сторони відповідача і органів місцевого самоврядування, в адміністративних межах діяльності яких розташовані орендовані земельні ділянки, доказами сплати передбачених договором платежів і відсутністю заборгованості перед бюджетом, фактичним використанням земельної ділянки за цільовим призначенням. Намір продовжувати користуватися землею після закінчення терміну дії вищевказаного договору оренди землі позивач заявив до відповідача, який в силу закону уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Законного заперечення відповідача в розумінні ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо поновлення договору оренди у виді листа-повідомлення позивач не отримував, будь-яких інших доказів про вчинення дій, спрямованих на припинення спірного договору оренди і повернення земельної ділянки відповідач суду не подав.

Таким чином, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин , відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі і п. 7 договору оренди землі, з урахуванням викладених обставин, після закінчення встановленого договором оренди землі терміну його дії автоматично отримав право на поновлення і продовження даного договору оренди землі на тих же умовах і на той же термін його дії, укладення додаткової угоди без прийняття рішення колегіального органу про це, відповідно до ч.ч. 6-8 ст. 33 Закону України Про оренду землі , є обов`язком відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 15, ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 4, 5 ст. 16 Цивільного кодексу України: при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусового виконання обов`язку в натурі.

Згідно з пунктами а , д частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, застосуванням інших, передбачених законом , способів.

Відтак, дії відповідача суд вважає мовчазною згодою на поновлення договору оренди землі з позивачем на тих самих умовах і на той же строк, тому позов із зазначених у ньому підстав задовольняє повністю.

Питання визначення у договорі оренди землі розміру орендної плати регулюється нормами ст. 632 ЦК України, ст.ст. 5 ч. 5, 13, 18 Закону України Про оцінку земель , ст. 21 Закону України Про оренду землі , ст. 288 Податкового кодексу України, тому сторони не позбавлені права вирішити це питання в порядку, передбаченому нормами ч.ч. 1, 2 ст. 651, ч. 1 ст. 654 ЦК України, статті 188 ГК України.

Зі змісту статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд вправі застосувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів в Україні , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України від 02.06.2016 N 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

При вирішенні даного спору судом взяти до уваги посилання і позивача і відповідача на правові висновки Верховного Суду стосовно подібних правовідносин, наведені ними в обґрунтування позову і заперечень проти позову.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, правові позиції Верховного Суду та умови договору оренди землі суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю. Доводи відповідача, наведені у письмовому відзиві і поясненнях його представника в засіданнях суду, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Заяву позивача про забезпечення позову суд залишає без задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як розпорядник земельної ділянки з огляду на зміст ст. 122 Земельного кодексу України, при наявності судового спору щодо поновлення договору оренди землі, має всі можливості здійснювати дії з розпорядження спірними земельними ділянками та подальшого їх відчуження повністю чи в частині спірних земельних ділянок третім особам, і невжиття заходів до забезпечення позову, у випадку прийняття рішення на користь позивача, не забезпечить реального захисту прав останнього на оренду земельної ділянки.

Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову суд вважає, що позивач не навів жодного обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування запропонованих ним заходів забезпечення позову до набрання рішенням господарського суду Черкаської області законної сили, не зазначив, яким чином вжиття саме таких заходів забезпечення позову буде гарантією задоволення законних вимог позивача, достатньо не обґрунтував наявність небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам, не надав належних доказів, що підтверджують наявність намірів вчинення відповідачем дій, спрямованих на набуття речового права на спірну земельну ділянку іншими особами під час розгляду справи, не надано доказів що на спірну земельну ділянку надішли заяви щодо її поділу, не надано доказів того, що відповідач надав згоду на поділ спірної земельної ділянки, доводи позивача будуються лише на припущеннях, що не може вважатися реальною загрозою порушення його прав. Дії відповідача вчинені відносно інших земельних ділянок, які не є предметом розгляду у даній справі, не можуть визнаватися належними, допустимими та достатніми доказами, які підтверджують наявність фактичних обставин, з якими позивач пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, викладених у його заяві.

Враховуючи вищевикладене, заява про забезпечення позову, із зазначених у ній підстав, задоволенню не підлягає через її необґрунтованість та недоведеність.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 121,5952 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Стійківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області за межами населеного пункту від 03 лютого 2011 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Катеринопільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 за № 04-11-787-00002 із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2015 року в такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі від 03 лютого 2011 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Катеринопільському районі,про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 за №04-11-787-00002 із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2015 року

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м.Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 39765890), ( Орендодавець ), та

Товариство з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин в особі директора Зубачова Сергія Романовича, що діє на підставі Статуту (19601, Черкаська обл., Черкаський район, село Геронимівка, вулиця Геронимівська, будинок 3, код ЄДРГІОУ 00717867), ( Орендар ), керуючись ст. 33 Закону України Про оренду землі уклали дану угоду про нижченаведене:

1.Поновити на тих самих умовах та на той самий строк договір оренди землі від 03 лютого 2011 року, зареєстрований у відділі Держкомзему в Катеринопільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 за № 04-11-787-00002 із змінами, внесеними додатковою угодою від 31.03.2015 року.

2. Інші умови Договору зберігають чинність.

З.Ця додаткова угода є невід`ємною частиною вищевказаного договору, складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін.

Орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська 131, код 39765890.

Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин (19601, Черкаська обл., Черкаський район, село Геронимівка, вул. Геронимівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 00717867).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, місцезнаходження: 18008 м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 131, код ЄДРПОУ 39765890 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин , місцезнаходження: 19601, Черкаська обл., Черкаський район, село Геронимівка, вул. Герониміська, будинок 3, код ЄДРПОУ 00717867 - 1921 грн. судових витрат.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський науково-виробничий центр по біологічному захисту рослин про забезпечення позову від 09.04.2019 року за вх. № 11197/19 у справі № 925/392/19 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 05.07.2019 року.

Суддя В.М. Грачов