Ухвала

від 05.07.2019 по справі 540/1293/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05 липня 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/1293/19

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області до Самійлівської сільської ради Верхньорогачинського району Херсонської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Самійлівський дитячий садок "Колосок" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив :

01 липня 2019 року заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, діючи в інтересах держави, звернувся до суду з позовом до Самійлівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Самійлівський дитячий садок "Колосок", у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Самійлівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області, що виразилась у невжитті заходів щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою під будівлею та спорудами Самійлівського дитячого садка "Колосок", розташованого за адресою: просп. Центральний, буд. 4 Верхньорогачицького району Херсонської області, орієнтовною площею 0,40 га;

- зобов`язати Самійлівську сільську раду Верхньорогачицького району Херсонської області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та щодо державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою під будівлями та спорудами Самійлівського дитячого садку "Колосок", розташованого за адресою: просп.. Центральний, буд. 4 Верхньорогачицького району Херсонської області, орієнтовною площею 0,40 га в межах населеного пункту.

Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовом та доданими до нього документами, суддею встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 7 статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому, частиною 4 вказаної статті КАС України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Тобто, прокурор набуває адміністративної правосуб`єктності лише у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва інтересів держави, при цьому наявність таких підстав може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Як вбачається з мотивувальної частини позовної заяви, в обґрунтування підстав звернення до суду з даним позовом в інтересах держави прокурор зазначає, що відповідно до рішення тридцять другої сесії Самійлівської сільської ради шостого скликання від 23.09.2014 №290 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування Самійлівського дошкільного закладу "Колосок"" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,5 га для обслуговування Самійлівського дошкільного закладу "Колосок" надано сільській громаді села Самійлівка в особі сільського голови Гайдаш Л.М. Проте, за позицією прокурора, сільською радою не вживалися заходи щодо виконання вказаного рішення сесії Самійлівської сільської ради у зв`язку з тим, кошти у бюджетах Самійлівської сільської ради на оформлення права користування земельною ділянкою Самійлівського дошкільного закладу "Колосок"" не передбачались. Отже, за позицією прокурора, відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться вказаний дитячий садок, через бездіяльність Самійлівської сільської ради Верхньорогачицького району, яка виразилася у невжитті заходів до виконання вимог Земельного кодексу України упродовж майже 5 років, також створює передумови до зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу дошкільної освіти, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей. При цьому, прокурор вказує, що наявність загрози порушень інтересів держави полягає у невжитті Самійлівською сільською радою, у порушення вимог Закону України "Про дошкільну освіту" та Земельного кодексу України, заходів, спрямованих на оформлення права на земельну ділянку, на якій знаходиться Самійлівський дитячий садок "Колосок", що створює передумови для неправомірного розпорядження відповідною земельною ділянкою, формує ризики для нормального функціонування закладу та освітнього процесу, може призвести до негативних наслідків та порушує інтереси держави в сфері охорони дитинства. Таким чином, за позицією позивача, інтереси держави у даному випадку полягають у необхідності створення належних умов реалізації державних гарантій щодо освіти та охорони дитинства, попередженні зловживань щодо розпорядження земельною ділянкою, що перебуває в фактичному користуванні закладу освіти, зокрема, надання іншим особам для цілей, не пов`язаних з освітнім процесом, в порушення ст. 80 Закону України "Про освіту", усунення ризиків для неправомірного розпорядження земельною ділянкою та нормального функціонування навчального закладу і забезпечення організації освітнього процесу. Крім того, прокурор зазначає, що органом виконавчої влади, уповноваженим на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, які не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами, що стосуються оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а тому з метою захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства, прокурор пред`являє даний позов самостійно з метою належного оформлення Самійлівським дитячим садком "Колосок" права постійного користування земельною ділянкою.

Положеннями ч.4 ст.53 КАСУ право прокурора на звернення до адміністративного суду із позовною заявою обмежено наявністю державного інтересу у спірних правовідносинах та необхідністю його захисту. У даному спорі прокурором надто широко тлумачиться поняття "інтерес держави", який стосується виключно діяльності сільських рад у сфері земельних питань.

Звертаючись до визначення поняття "державний інтерес" у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 99 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, суд зауважує, що поняття "інтерес" означає пізнавальну спрямованість на певні об`єкти та явища з метою задоволення потреб, що спонукають до діяльності. Поняття "державний інтерес" суд розглядає як закріплену Конституцією та законами України, міжнародними договорами та актами систему основних цінностей у найважливіших сферах життєдіяльності українського народу та суспільства. Визначення поняття "інтереси держави" надав Конституційний Суд України, встановивши, що "державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів". Отже інтереси держави суттєво відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, оскільки в основі перших завжди потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В резолютивній частині рішення Конституційний Суд України підкреслив, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій чи осіб незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Саме тому, Суд підійшов до визначення державних інтересів як предмета захисту прокуратурою, розуміючи їх як потребу в здійсненні глобальних загальнодержавних цінностей, що мають на меті захист суверенітету, цілісності та безпеки держави тощо.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ради - представницькі органи місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За визначенням термінів та понять преамбули цього Закону представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до приписів Земельного кодексу України, систему органів в галузі земельних відносин становлять: Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень. ( глави 2, 3 розділу 1 ЗК України).

За приписами ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів з питань регулювання земельних відносин, у сфері освіти тощо визначені статями 26, 32, 33 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вищевказані питання є формою самоврядування, тобто гарантованого державою права місцевих громад самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Питання щодо оформлення правовстановлюючих документів комунальним закладам є виключно питанням місцевого значення та у будь-який спосіб не стосується глобальних загальнодержавних цінностей, які вимагають втручання прокуратури.

Суд також звертає увагу на детальну урегульованість на законодавчому рівні питання забезпеченості державних інтересів у галузі земельних відносин та дошкільної освіти наявність низки органів, які наділені, в тому числі і повноваженнями державного контролю у справах щодо його захисту.

Крім того, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 2 Земельного кодексу України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Порядок оформлення права постійного користування земельною ділянкою врегульовано ст. 92 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (п. "а" ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України).

Як убачається із ст. 15 Закону України "Про дошкільну освіту", заклад дошкільної освіти є юридичною особою. Статус комунального має заклад дошкільної освіти, заснований на комунальній формі власності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 Закону України "Про дошкільну освіту" матеріально-технічна база закладу дошкільної освіти включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно закладу дошкільної освіти належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, зміст викладених положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою можуть бути, у тому числі, комунальні заклади дошкільної освіти, до компетенції яких належить, зокрема, створення матеріально-технічної бази такого закладу.

Як встановлено судом, Самійлівський дитячий садок "Колосок" (код ЄДРПОУ 34944382) є юридичною особою, відомості щодо переліку засновників - відсутні, органом управління юридичної особи є Міністерство освіти і науки, підписант та особа, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи без довіреності - Романовська Т.В., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 05.07.2019 р. № 1005518635.

Тобто, Самійлівський дитячий садок "Колосок", як юридична особа, та суб`єкт, який відповідно до закону має право отримати у постійне користування земельні ділянки, на думку суду, не позбавлений права звернутись до суду, якщо відповідні суб`єкти владних повноважень порушують його права та інтереси.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даних спірних правовідносинах мова йде про захист прав конкретної юридичної особи, а саме Самійлівського дитячого садка "Колосок", а не про інтерес держави.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII допускається представництво прокурором в суді інтересів громадянина або держави. Приписи щодо можливості представництва прокурором інтересів юридичних осіб вказаний закон не містить.

Щодо доводу прокурора про відсутність у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів повноважень щодо звернення до суду з позовами, що стосуються оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, то суд вважає його необґрунтованим та спростовується вищевказаними приписами земельного законодавства.

З огляду на викладене, позивач повинен зазначити інші підстави та надати докази на підтвердження повноважень на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, враховуючи викладені вище обставини

Крім того, згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до вимог абзацу 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Суд зазначає, що предметом адміністративного позову є бездіяльність Самійлівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області, що виразилась у невжитті заходів щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою під будівлею та спорудами Самійлівського дитячого садка "Колосок", розташованого за адресою: просп. Центральний, буд. 4 Верхньорогачицького району Херсонської області, орієнтовною площею 0,40 га.

В якості обставин, з якими позивач пов`язує необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що у 2014 році завідувач дошкільним закладом "Колосок" Романовська Т.В. звернулася до Самійлівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування Самійлівського дитячого садка "Колосок", внаслідок чого рішенням сесії Самійлівської сільської ради від 23.09.2014 р. № 290 такий дозвіл надано. Проте, технічна документація не виготовлялася, проект землеустрою не розроблявся через брак коштів та відсутність генерального плану сула Самійлівка, що за позицією прокурора, є порушенням інтересів держави у сфері охорони дитинства та стало підставою для звернення до суду.

При цьому, з матеріалів позовної заяви вбачається, що про вказані обставини заступнику керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області стало відомо з листа Самійлівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області від 25.01.2019 р. № 16, який був отриманий позивачем 30.01.2019 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції № 75/2/297вх-19.

Таким чином, перебіг тримісячного строку звернення до суду з даним позовом для позивача розпочався 30.01.2019 р. та закінчився 30.04.2019 р.

Натомість, з даним позовом заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся 01.07.2019 р., тобто з пропуском строку звернення до суду більш ніж на два місяці.

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин у її наданні, тощо.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. (ч. 1 ст. 123 КАС України).

Як встановлено судом, позовна заява подана з пропуском тримісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, та без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на вказані обставини, суд встановив, що позовна заява відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України підлягає залишенню без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, шляхом:

- надання заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску;

- зазначити інші підстави та надати докази на підтвердження повноважень на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, враховуючи викладені вище обставини.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суд -

ухвалив :

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/1293/19 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя Дубровна В.А.