Рішення

від 08.07.2019 по справі 826/10377/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 липня 2019 року №826/10377/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кір-Автотранс" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень , В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кір-Автотранс" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) , в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 29.06.2017 року №1138140303 та №1139140303;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.06.2017 року №1142140303;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 29.06.2017 року №1142140303.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Головного управління ДФС у м. Києві про порушення товариством норм податкового законодавства є безпідставними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а спірні рішення прийнятті на їх підставі є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених в відзиві на адміністративний позов.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішив закінчити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевіркуТовариства з обмеженою відповідальністю Кір-автотранс (код 37922434) з питань повноти нарахування і своєчасност сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.06.2017 року №180/1-26-15-14-03-03-37922434.

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення суб`єктом перевірки :

- п.44.1, п.44.6 ст. 44, пп.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого не надано документів за перівяряємий період;

- пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 пп.164.2.19 п. 164.2 ст. 164, абз. 1-3 пп.167.1 ст. 167, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п 168.1, абз. 1 пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, абз. б пп.170.9.1 ст. 170.9 ст. 170, пп. а г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб всього в сумі 364 611,37 грн.;

- пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України ; п. 3 Порядку заповнення та подання податковим агентам Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49 та Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, щодо подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за І - IV квартал 2016 року;

- п. 1ч.1 ст. 4, абз. 1 п.1 ч. 1 ст. 7, абз. 1 п.5 ст. 8, абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування , в результаті чого встановлено заниження суми нарахованого єдиного внеску з доходу у вигляді заробітної плати ( яка не перевищувала розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата нарахованої на користь найманих працівників на загальну суму 52 857,47 грн.;

- п.4 ч.2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за липень 2014 року, липень-грудень 2015 року, травень 2016 року та вересень 2016 року.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято наступні рішення від 29.06.2017 року:

- податкове повідомлення-рішення №1138140303, яким товариству визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 553 239,79 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 323 642,78 грн., за штрафними санкціями - 229 597,01 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №1139140303, яким до товариства застосовано штрафні санкції а платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1142140303, якою визначено, що станом на 12.06.2017 року заборгованість зі сплати єдиного внеску товариства становить 53 576,79 грн.;

- рішення №1143140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким товариству визначено штрафну санкцію в сумі 26 788,40 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як зазначалося вище, у позивача було вилучено документи під час проведення обшуку 11.05.2017 року, у зв`язку з чим було зупинено проведення перевірки останнього. В подальшому, останнім було поновлено проведення перевірки.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.12.2016 року з метою проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Кір-Автотранс" за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року між "Кір-Автотранс" та ТОВ АФ Аудит-Сервіс було укладено договір на проведення аудиту №1.

У зв`язку з укладеним договором, позивачем було передано ТОВ АФ Аудит-Сервіс ряд бухгалтерських документів.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем, під час перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року відбулась виплата грошових коштів на користь найманих працівників під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок товариства в загальній сумі 1 781 636,25 грн.

Листом від 15.05.2017 року №15/05/2017-0001 ТОВ "Кір-Автотранс" повідомило Державну фіскальну службу про передачу документів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року укладених на підставі договору на проведення аудиту №1 від 01.12.2016 року працівнику ТОВ АФ Аудит-Сервіс . При цьому зазначило про перебування даних первинних документів та документів інших підприємств у правоохоронних органах.

Судом встановлено, що з листа Генеральної прокуратури України та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18.04.2017 року в справі №757/21898/17-к не вбачається будь-якої персоніфікації щодо вилучених документів.

В силу абз.1 п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому передбачені ст.85 ПК України заходи для одержання вилучених у платника оригіналів первинних документів контролюючим не вчинялися; термін перевірки до отримання відповідних документів не переносився, що виключає правомірність покладення на платника відповідальності за незабезпечення ним зберігання та подання на вимогу контролюючого органу витребуваної інформації.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлено Вищий адміністративним судом України (постанова від 19.08.2015 № 826/14942/13-а; постанова від 25.06.2015 № 826/16162/13-а).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що податковий орган не мав права приймати податкове повідомлення-рішення, не дослідивши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків, які зберігались у правоохоронного органу.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення є протиправними (прийнято передчасно) тапідлягають скасуванню

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в редакції за період до 01.01.2016 року:

- у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування.

та в редакції з 01.01.2016 року:

- у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Суд погоджується із думкою позивача, що ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині визначення - не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата , є лише періодом (строком) в розумінні ст. 24 Закону України Про оплату праці , і не є підставою визначення виду мінімальної заробітної плати в розумінні Законів України про державний бюджет на відповідний рік саме в місячному розмірі мінімальної заробітної плати, оскільки цими ж законами встановлена мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі, яка також по суті виплачується у строки встановлені ст. 24 Закону України Про оплату праці .

Відповідачем не перевірено скільки осіб, хто саме та протягом якого часу і в який спосіб (місячному розмірі чи у погодинному розмірі) отримували заробітну плату, відповідно в справі відсутні належні та допустимі докази про порушення позивачем ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно відповідачем лише на припущеннях встановлено заниження бази нарахування єдиного внеску на певні суми із виказанням певної кількості працівників по яких воно виникло, оскільки згідно ч. 2 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахування єдиного внеску відбувається відносно саме особи - працівника який отримує заробітну плату.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів чому саме лише по кількості працівників було заниження і яким чином виведена сума такого щомісячного заниження.

Суд зазначає, що питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням всіх фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою єдиного внеску.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов`язків із збирання доказової інформації стосовно об`єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб`єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Припущення зазначені в акті перевірки не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов`язків в даному випадку позивача, оскільки в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що відповідачем ідентифіковано кожного працівника, який працював у позивач протягом вищевказаного періоду по оплаті якого, в який період, в який спосіб і в якій сумі відповідачем виявлено розбіжності встановлені при перевірці. Відповідно в справі відсутні належні та допустимі докази правомірності спірних рішень.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.06.2017 року №1142140303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 29.06.2017 року №1142140303 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кір-Автотранс" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 29.06.2017 року №1138140303 та №1139140303.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.06.2017 року №1142140303 .

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 29.06.2017 року №1142140303.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві судовий збір у 9 982,59 грн.(дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні) на користь фізичної особи-підприємця Товариства з обмеженою відповідальністю "Кір-Автотранс".

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа