Ухвала

від 27.05.2019 по справі 522/4624/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

27.05.2019

Справа № 522/4624/17

Провадження № 1-кп/522/298/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

судді - ОСОБА_2 ,

судді - ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

під час судового розгляду у кримінальному провадженні внесеному до Єдиногореєстру досудовогорозслідувань за №22017000000000008від 16.01.2017 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гвардійське, Красногвардійського району, АР Крим, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: - ОСОБА_6 ,

захисника адвоката: - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого: - ОСОБА_5 , колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5 в скоєнні вищезазначених кримінальних правопорушень, щодо яких міра запобіжного заходу обрана у вигляді тримання під вартою.

10 березня 2017 року по зазначеному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 вересня 2017 року кримінальне провадження призначене до судового розгляду.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням про зміну запобіжного заходу останньому з тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувався. При цьому, досудове розслідування по провадженню закінчене, та матеріали розглядаються судом, тобто всі докази органом розслідування зібрані, отже, їх знищення чи приховування вже неможливе частково визнає свою вину, щиро розкаюється в скоєному, обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується в житті та побуті, має міцні соціальні зв`язки, має тяжке захворювання, а саме ВІЛ III стадії, а тому немає жодного наміру переховуватись від суду, та всі його особисті документи вилучені й знаходяться в матеріалах справи, що дає змогу прийти до висновків про неможливість та недоцільність переховування від суду, органів досудового слідства та прокуратури.

Водночас, захисник зазначила, що цивільний позивач по даному провадженню в судові засідання, які призначаються судом, неодноразово не з`являється.

Обвинувачений в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника, посилаючись на відсутність підстав.

Розглянувши клопотання захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_7 підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ч.1ст.201 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194 цього Кодексута покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

На підставі ч.4 ст.5 Європейської конвенції з прав людини, кожен кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008р. у справі "Єлоєв проти України" / після спливу певного проміжку часу / досудового розслідування, судового розгляду/ навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року, проголошує одну з основоположних цінностей демократичного суспільства і по суті беззастережно забороняє позбавлення свободи, крім випадків, передбачених і встановлених законом відповідно до певної процедури.

Згідно з ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може застосовуватися лише у тих випадках, коли прокурор у судовому засіданні зможе довести що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам.

Відповідно до п.9 листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», виключно (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладеним на нього процесуальних обов`язків.

Як вбачається з клопотання, в провадженні Приморського районного суду м. Одеса знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстроване до ЄРДР під № 22017000000000008від 16.01.2017 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за яке законом передбачено позбавлення волі від 7 до 12 років.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 є запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування або суду, негативно впливати на учасників даного кримінального провадження, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, в якості доказу щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення посилається лише на те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин.

Так, сама лише тяжкість інкримінованого злочину, не є підставою для подальшого застосування до особи запобіжного заходу.

Щодо ризику здійснення незаконного впливу на учасників даного кримінального провадження, то вказані ризик жодним чином не підтверджені.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того,суд враховуєположення ст.5Конвенції прозахист правта основоположнихсвобод людини,а такожпрактику Європейськогосуду зправ людини,згідно зякими обмеженняправа особина свободуі особистунедоторканість можливелише впередбачених закономвипадках завстановленою процедурою.В кожномувипадку,як підкреслюєЄвропейський судз правлюдини,судсвоїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Погоджуючись з захисником, суд виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Так, сама лише тяжкість інкримінованого злочину, не є підставою для застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки. При цьому, у ОСОБА_5 за час перебування під вартою значно погіршився стан здоров`я, що підтверджується медичною довідкою (а.с. 157) та має діагноз: ВІЛ-інфекція, ІІІ клінічна стадія.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи суттєве погіршення стану здоров`я обвинуваченого за час утримання під вартою, неодноразову неявку цивільного позивача в особі Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» в призначені судові засідання та відсутності належного обгрунтування зі сторони обвинувачення необхідності подальшого утримання під вартою, вважає доцільним змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а тому суд вважає, що саме такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та належне виконання ним процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 196, 201, 202,309, 331, 350, 372, 376, 395 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Клопотання адвоката ОСОБА_7 діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою задовольнити.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю, за адресою: АДРЕСА_2 строком на два місяці.

Покласти на обвинуваченого строком на 2 (два) місяці обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися за територію місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні поза межами здійснення досудового розслідування, або не під час судового засідання, тобто за відсутності прокурора, судді;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим, що у випадку невиконання покладених на нього обов`язків або недотримання застосованого запобіжного заходу до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників ГУНП в Одеській області на території якого виконується запобіжний захід.

Строк дії запобіжного заходу становить два місяці і обчислюється з моменту винесення ухвали, тобто з 27 травня 2019 року.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 25 липня 2019 року.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з під варти в залі суду негайно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: - ОСОБА_1

Суддя: - ОСОБА_3

Суддя: - ОСОБА_2