Ухвала

від 08.07.2019 по справі 553/1631/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 липня 2019 року

м. Київ

справа № 553/1631/18

провадження № 61-12033ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , товариство з обмеженою відповідальністю ЖК-Транс , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 07 червня 2018 року, позивач поніс матеріальні збитки. Відповідно до звіту № 391 про оцінку майна (визначення вартості матеріального збитку) автомобіля VOLKSWAGEN LT 35 , проведеного суб`єктом оціночної діяльності ПП Центр незалежної оцінки та експертизи від 09 липня 2018 року, вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля становить 74 927,43 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 145 809,67 грн.

Посилаючись на викладене, просив стягнути на його користь з ОСОБА_3 суму матеріального збитку на відновлювальний ремонт автомобіля, яка складає 145 809,67 грн, 15 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 5 950 грн, судові витрати у розмірі 1 682,60 грн та витрати, пов`язані з проведенням оцінки транспортного засобу, у розмірі 1 500 грн.

10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про заміну відповідача ОСОБА_3 належним відповідачем ОСОБА_2 та про залучення ОСОБА_3 , як третьої особи, а також заяву про уточнення позовних вимог, в якій не змінюючи підстав позовних вимог, просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь суму матеріального збитку на відновлювальний ремонт автомобіля в розмірі 145 809,67 грн, стягнути зі ОСОБА_2 на його користь 15 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 5 950 грн, судові витрати у розмірі 1 682 грн та витрати, пов`язані з проведенням оцінки транспортного засобу, у розмірі 1 500 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 16 жовтня 2018 року замінено відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_2 , залучено як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 .

Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 20 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , товариство з обмеженою відповідальністю ЖК-Транс , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 70 593,25 грн, моральну шкоду у сумі 1 000 грн, витрати на правову допомогу в сумі 2 612,05 грн, судовий збір в сумі 738,66 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 20 лютого 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , товариство з обмеженою відповідальністю ЖК-Транс , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.

21 червня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року в указаній вище справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року , рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 20 лютого 2019 року залити в силі , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 160 809,67 грн , яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 * 100 = 192 100).

Доводів щодо наявності підстав для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі немає.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі Zubac v. Croatia (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , товариство з обмеженою відповідальністю ЖК-Транс , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. І. Грушицький