Ухвала

від 05.07.2019 по справі 214/6786/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 липня 2019 року

м. Київ

справа № 214/6786/15-ц

провадження № 61-11890ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальний заклад Навчально-виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І ступеня № 240 Криворізької міської ради Дніпропетровської області про скасування наказів, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом в якому просила: визнати дії директора Комунального закладу Навчально-виховний комплекс Дитячий садок-початкова школа № 240 (далі - КЗ НВК Дитячий садок-початкова школа № 240 ), правонаступником якого є Комунальний заклад Навчально-виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І ступеня № 240 Криворізької міської ради Дніпропетровської області (далі - КЗ НВК ДНЗ - ЗОШ І ступеня № 240 Криворізької міської ради Дніпропетровської області) ОСОБА_3 щодо видачі наказів № 37 Про приведення у відповідність штатного розпису закладу від 29 травня 2013 року та № 38 Про зміни істотних умов праці бібліотекаря закладу від 29 травня 2013 року незаконними та такими, що порушують норми Конституції України та Законів України; скасувати зазначені накази; стягнути з директора КЗ НВК Дитячий садок-початкова школа № 240 ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн; винести окрему ухвалу про звернення до правоохоронних органів про відкриття кримінального провадження щодо посадових осіб, винних у порушеннях трудових прав відносно неї; винести ухвалу про зупинення дії оскаржуваних наказів до набрання чинності рішенням у справі; судові витрати віднести за рахунок відповідача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач працює на посаді бібліотекаря КЗ НВК Дитячий садок-початкова школа № 240 . 29 травня 2013 року директор КЗ НВК Дитячий садок-початкова школа № 240 ОСОБА_3 видала накази № 37 Про приведення у відповідність штатного розпису закладу та № 38 Про зміни істотних умов праці бібліотекаря закладу , які були доведені до її відома 30 травня 2013 року . Відповідно до даних наказів ставку бібліотекаря за займаною нею посадою було скорочено до 0, 5 ставки, починаючи з 01 вересня 2013 року. ОСОБА_4 вважала, що вказані накази є незаконними та такими, що видані з перевищенням службових повноважень, оскільки директором ОСОБА_3 самостійно, без рішення власника - Криворізької міської ради, було прийнято рішення про зміни в організації виробництва і праці, не погоджено накази з профспілковим комітетом комунального закладу, а у наказі № 38 Про зміни істотних умов праці бібліотекаря закладу від 29 травня 2013 року не розкрито зміст змін в організації виробництва і праці та безпідставно внесено зміни до штатного розпису закладу на 2012-2013 роки та затверджено 0, 5 ставки бібліотекаря. Позивач зазначала, що внаслідок видання оспорюваних наказів порушено її трудові права, що призвело до погіршення стану її здоров`я та моральних страждань, а тому вважала, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовленоз підстав недоведеності заявлених вимог.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року в якій вони просять вказані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Частиною четвертою статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору в даній справі є скасування наказів та стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач визначив її у грошовому вимірі, що узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року № 61-23674св18.

Отже, ціна позову у даній справі становить 2000 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921*100=192 100).

Як вбачається з касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, заявник оскаржує у касаційному порядку постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, в якій зазначено, що постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа Зубак проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Встановлені судами фактичні обставини справи та правовідносини; доводи касаційної скарги; ціна позову та застосування норм матеріального та процесуального права дають підстави для висновку, що зазначена справа не представляє значної складності.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особами, які подали касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальний заклад Навчально-виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І ступеня № 240 Криворізької міської ради Дніпропетровської області про скасування наказів, стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко