Постанова

від 26.06.2019 по справі 334/6333/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 334/6333/15-ц

провадження № 61-6367 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Альфа-Банк ;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариство з обмеженою відповідальністю МАКИ-2005 ;

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 .

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 - на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя

у складі судді Колесник С. Г. від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Полякова О. З., Спас О. В., Бондаря М. С., від 12 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України

у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство Альфа-Банк (далі - ПАТ Альфа-Банк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариства з обмеженою діяльністю МАКИ-2005 (далі - ТОВ МАКИ-2005 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 09 серпня 2011 року між публічним акціонерним товариством Банк Кіпру (далі - ПАТ Банк Кіпру ), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство НЕОС БАНК (далі - ПАТ НЕОС БАНК ), та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП)

ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого останній отримав грошові кошти у розмірі 190 тис. доларів США зі сплатою 9,5% річних на строк до 07 серпня

2015 року. Цільовим призначення кредиту було поповнення обігових коштів.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань за вищевказаним договором було укладено договори забезпечення, а саме:

09 серпня 2011 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що випливають з кредитного договору;

09 серпня 2011 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що випливають з кредитного договору.

20 лютого 2014 року між ФОП ОСОБА_2 , ПАТ Банк Кіпру та ТОВ МАКИ-2005 укладено договір про переведення боргу, за умовами якого було замінено боржника за кредитним договором від 09 серпня 2011 року.

У зв`язку із переведенням боргу на ТОВ МАКИ-2005 було внесено відповідні зміни до підписаних договорів поруки.

Крім того, було укладено нові договори поруки:

20 лютого 2014 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати за виконання ТОВ МАКИ-2005 у повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з умов кредитного договору;

20 лютого 2014 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання перед банком відповідати за виконання ТОВ МАКИ-2005 у повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з умов кредитного договору;

20 лютого 2014 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати за виконання ТОВ МАКИ-2005 у повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з умов кредитного договору.

21 липня 2014 року між ПАТ НЕОС БАНК , який є правонаступником ПАТ Банк Кіпру , та ПАТ Альфа-Банк було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ НЕОС БАНК відступило ПАТ Альфа-Банк право вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором та договорами забезпечення.

Таким чином, ПАТ Альфа-Банк на підставі статей 512-514 ЦК України стало новим кредитором відповідачів.

Оскільки ТОВ МАКИ-2005 свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, станом на 30 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі

2 006 412 грн 20 коп., яка з складається з: 1 885 119 грн 54 коп. - тіло кредиту, 121 292 грн 66 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на викладене, ПАТ Альфа-Банк просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 ., ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ МАКИ-2005 на його користь заборгованістьза кредитним договором у розмірі 2 006 412 грн 20 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2016 року позов ПАТ Альфа-Банк задоволено частково. Стягнуто з ТОВ МАКИ-2005 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 09 серпня 2011 року у розмірі

2 006 412 грн 20 коп. солідарно з кожним із поручителів окремо:

з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов ПАТ Альфа-Банк , суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, як позичальник, так і поручителі, належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки не виконали, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої судом визначено відповідно до умов кредитного договору та вимог закону. При цьому суд першої інстанції, виходив із того, що поручителі не

надавали спільної поруки перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а кожен з них окремо уклав договір поруки із банком.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що підстав для задоволення позову у повному обсязі з покладанням солідарної відповідальності між собою на поручителів відсутні, так як поручителі не надавали спільної поруки перед кредитором за виконання ТОВ МАКИ-2005 зобов`язань за кредитним договором, а кожний із них окремо уклав договір поруки. Розмір кредитної заборгованості відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2017 року справу за позовом

ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ МАКИ-2005 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 - мотивована тим, що суди не надали правової оцінки тому, що 09 серпня 2011 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, за умовами якого остання передала банку в іпотеку домоволодіння по АДРЕСА_1 . Вказаний іпотечний договір містить іпотечне застереження, згідно з яким іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов`язань, що випливають із кредитного договору від 09 серпня 2011 року.

23 березня 2016 року відповідачам у справі стало відомо про те, що

26 лютого 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказане домоволодіння, яке є предметом іпотеки, за

ПАТ Альфа-Банк . Зазначене підтверджується інформаційною довідкою

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Отже, банк за рахунок іпотечного майна на підставі іпотечного застереження, яке містилося в іпотечному договорі, повністю задовольнив вимоги за кредитним договором.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 серпня 2011 року між ПАТ Банк Кіпру , правонаступником якого є

ПАТ НЕОС БАНК , та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого останній отримав грошові кошти у розмірі 190 тис. доларів США зі сплатою

9,5% річних на строк до 07 серпня 2015 року. Цільовим призначення кредиту було поповнення обігових коштів.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань за вищевказаним договором було укладено договори забезпечення, а саме:

09 серпня 2011 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що випливають з кредитного договору;

09 серпня 2011 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що випливають з кредитного договору.

20 лютого 2014 року між ФОП ОСОБА_2 , ПАТ Банк Кіпру та ТОВ МАКИ-2005 укладено договір про переведення боргу, за умовами якого було замінено боржника за кредитним договором від 09 серпня 2011 року.

Таким чином, згідно статей 513, 520, 521 ЦК України новим боржником перед кредитором стало ТОВ МАКИ-2005 .

У зв`язку із переведенням боргу на ТОВ МАКИ-2005 , було внесено відповідні зміни до підписаних договорів поруки.

Крім того, було укладено нові договори поруки:

20 лютого 2014 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати за виконання ТОВ МАКИ-2005 у повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з умов кредитного договору;

20 лютого 2014 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання перед банком відповідати за виконання ТОВ МАКИ-2005 у повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з умов кредитного договору;

20 лютого 2014 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати за виконання ТОВ МАКИ-2005 у повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з умов кредитного договору.

21 липня 2014 року між ПАТ НЕОС БАНК , який є правонаступником ПАТ Банк Кіпру , та ПАТ Альфа-Банк було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ НЕОС БАНК відступило ПАТ Альфа-Банк право вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором та договорами забезпечення.

Таким чином, ПАТ Альфа-Банк на підставі статей 512-514 ЦК України стало новим кредитором відповідачів.

ТОВ МАКИ-2005 свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконувало, на вимоги банку не реагувало,

у зв 'язку із чим, за розрахунком банку, станом на 30 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 2 006 412 грн 20 коп., яка з складається з: 1 885 119 грн 54 коп. - тіло кредиту, 121 292 грн 66 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Апеляційний суд при перегляді справи виходив із того, що відповідачі, як позичальник, так і поручителі, належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої судом визначено відповідно до умов кредитного договору та вимог закону.

Проте повністю погодитися із таким висновком апеляційного суду неможливо.

Судом установлено, що 21 липня 2014 року між ПАТ НЕОС БАНК , який є правонаступником ПАТ Банк Кіпру , та ПАТ Альфа-Банк було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ НЕОС БАНК відступило ПАТ Альфа-Банк право вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором та договорами забезпечення.

Отже, ПАТ Альфа-Банк на підставі статей 512-514 ЦК України стало новим кредитором відповідачів.

У матеріалах справи міститься іпотечний договір, який укладений 09 серпня 2011 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_4 , за умовами якого остання передала банку в іпотеку домоволодіння по

АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 65-68).

Пунктом 1.3. вказаного договору сторони визначили вартість предмета іпотеки у розмірі 3 884 010 грн.

Також вказаний іпотечний договір містить іпотечне застереження, згідно

з яким іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов`язань, що випливають із кредитного договору

від 09 серпня 2011 року (пункт 4.4. договору).

На підтвердження своїх доводів представник ОСОБА_3 -

ОСОБА_8 - надала апеляційному суду інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з яких вбачається, що

26 лютого 2016 року, тобто до ухвалення судами судових рішень, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказане домоволодіння, яке є предметом іпотеки, за ПАТ Альфа-Банк (т. 2, а. с. 60-64).

На порушення вимог статті 315 ЦПК України 2004 року апеляційний суд таким доводам правової оцінки взагалі не надав. Ці доводи містилися в апеляційній скарзі (т. 2, а. с. 104), проте у порушення вимог частини другої статті 315 ЦПК України апеляційний суд не зазначив мотиви їх відхилення.

Отже, з моменту державної реєстрації речових прав на предмет іпотеки, банком набуто право власності на нього.

Тобто банк за рахунок іпотечного майна на підставі іпотечного застереження, яке містилося в іпотечному договорі, задовольнив свої вимоги за кредитним договором.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Апеляційний суд не спростував доводи заявника та не перевірив, чи задовольнило повністюПАТ Альфа-Банк свої вимоги за кредитним договором від 09 серпня 2011 року, чи пов`язується видача виконавчого напису із достроковою вимогою про повернення кредиту, чи отримували позичальник і поручителі такі вимоги, що впливає на правильне вирішення спору.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк