Постанова

від 28.01.2020 по справі 334/6333/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 28.01.2020 Справа № 334/6333/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/6333/15-ц

Провадження №22-ц/807/51/20

Головуючий в 1-й інстанції - Колесник С.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Бєлки В.Ю. секретарБабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю Маки-2005 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю Маки-2005 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши в позовній заяві, що 09.08.2011 року між ПАТ Банк Кіпру (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство НЕОС БАНК ) та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №44-1164/2011ний договір). Відповідно п. 1.1. Кредитного договору, ПАТ Банк Кіпру надало ФОП ОСОБА_3 у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення строковості платності та цільового характеру використання в межах відновлювальної кредитної лінії в розмірі 190 000 дол. США на строк до 07.08.2015 р. За користування кредитом ОСОБА_3 був зобов`язаний сплачувати 9,5% річних. Цільовим призначення кредиту є поповнення обігових коштів. В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за Кредитним договором було укладено ряд договорів забезпечення. 20.02.2014 р. між ФОП ОСОБА_3 , ПАТ Банк Кіпру та Товариством з обмеженою відповідальністю МАКИ-2005 укладено Договір про переведення боргу. Згідно даного договору було змінено зобов`язану сторону (Первісного боржника) у зобов`язані. Після укладення Договору про переведення боргу, ТОВ МАКИ-2005 зайняло місце ОСОБА_3 у правовідносинах, що витікають з Кредитного договору. У зв`язку із переведенням боргу на ТОВ МАКИ-2005 , було внесено зміни до раніше підписаних договорів поруки та укладено нові. 21.07.2014 р. між Публічним акціонерним товариством Неос Банк та Публічним акціонерним товариством Альфа-Банк було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ПАТ НЕОС БАНК відступило ПАТ Альфа-Банк свої права вимоги заборгованості за Кредитним договором. Внаслідок укладення вказаного договору факторингу ПАТ Альфа-Банк набуло статусу нового кредитора за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №44-1164/2011 від 09.08.2011 р., відповідно зобов`язання щодо повернення кредиту ТОВ МАКИ-2005 має виконувати перед ПАТ Альфа-Банк . На даний час ТОВ МАКИ-2005 належним чином не виконує умови Кредитного договору, не здійснює повернення кредиту та не сплачує проценти за користування кредитом. В результаті чого виникла заборгованість. Станом на 03.07.2015 р. загальний розмір заборгованості за Кредитним договором, який просить стягнути на свою користь позивач складає 2 006 412,20 грн. (два мільйони шість тисяч чотириста дванадцять грн. 20 коп.), яка включає в себе: 9 718,00 дол. США, що по офіційно встановленому курсу на дату розрахунку (03.07.2015 р.) становить 1 885 119,54 грн.; 5 772,65 дол. США, що по офіційно встановленому курсу на дату розрахунку (03.07.2015 р.) становить 121 292,66 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк , задоволено..

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Маки-2005 (код ЄДРПОУ: 33869179, вул. Зелена, буд.11, м. Запоріжжя, 69096) на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (ЄДРПОУ:23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 , вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, 01001) заборгованість за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №44-1164/2011 від 09.08.2011 р. у сумі 2 006 412,20 грн. (два мільйони шість тисяч чотириста дванадцять гривень 20 коп.), яка включає в себе: заборгованість по тілу кредиту - 1 885 119,54 грн. (один мільйон вісімсот вісімдесят п`ять тисяч сто дев`ятнадцять гривень 54 коп.); заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 121 292,66 грн. (сто двадцять одна тисяча двісті дев`яносто дві гривні 66 коп.) солідарно з кожним із поручителів окремо:

з ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Ленінським РУ УМВС в Запорізькій обл. 01.11.2005 р., ІПН: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

з ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Хортицьким РУ УМВС в Запорізькій обл. 26.01.1996 р., ІПН: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );

з ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Ленінським РУ МВС в Запорізькій обл. 10.07.2003., ІПН: НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 );

з ОСОБА_4 , (паспорт серія НОМЕР_8 , виданий Хортицьким РУ УМВС в Запорізькій обл. 03.10.1998 р., ІПН: НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 );

з ОСОБА_5 . (паспорт серія НОМЕР_10 , виданий Орджонікідзевським РУ УМВС в Запорізькій обл. 09.12.1997 р., ІПН: НОМЕР_11 , АДРЕСА_2 ).

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Маки-2005 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк витрати по сплаті судового збору в сумі 609,00 грн. (шістсот дев`ять гривень).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк витрати по сплаті судового збору в сумі 609,00 грн. (шістсот дев`ять гривень).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк витрати по сплаті судового збору в сумі 609,00 грн. (шістсот дев`ять гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк витрати по сплаті судового збору в сумі 609,00 грн. (шістсот дев`ять гривень).

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк витрати по сплаті судового збору в сумі 609,00 грн. (шістсот дев`ять гривень).

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк витрати по сплаті судового збору в сумі 609,00 грн. (шістсот дев`ять гривень).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що 09 серпня 2011 року між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, за умовами якого остання передала банку в іпотеку нерухоме майно за адресою АДРЕСА_3 . Вказаний іпотечний договір містить іпотечне застереження, згідно з яким іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов`язань, що випливають із кредитного договору від 09 серпня 2011 року. 23 березня 2016 року відповідачам у справі стало відомо про те, що 26 лютого 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, за ПАТ Альфа-Банк . Отже, банк за рахунок іпотечного майна на підставі іпотечного застереження, яке містилося в іпотечному договорі, повністю задовольнив вимоги за кредитним договором.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини, відповідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2011 року між ПАТ Банк Кіпру (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство НЕОС БАНК ) та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №44-1164/2011.

Відповідно п. 1.1. Кредитного договору, ПАТ Банк Кіпру надало ФОП ОСОБА_3 у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах відкритої відновлювальної кредитної лінії в розмірі 190 000 дол. США на строк до 07.08.2015 р. Процентна ставка за користування кредитом складає 9,5% річних. Цільовим призначення кредиту є поповнення обігових коштів.

В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за Кредитним договором було укладено ряд договорів забезпечення, а саме: 09.08.2011 р. укладено Договір поруки №44-1164/2011П між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_4 , згідно даного договору ОСОБА_4 взяла на себе зобов`язання перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником в повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з умов Кредитного договору. 09.08.2011 р. укладено Договір поруки №44-1164/2011П-1 між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_5 , згідно даного договору ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання за Кредитором відповідати за виконання Позичальником в повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з умов Кредитного договору, тобто ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання солідарного боржника.

20.02.2014 р. між ФОП ОСОБА_3 , ПАТ Банк Кіпру та Товариством з обмеженою відповідальністю МАКИ-2005 укладено Договір про переведення боргу. Згідно даного договору було змінено зобов`язану сторону (Первісного боржника) у зобов`язані що витікає із Кредитного договору укладеного між первісним боржником та кредитором.

В п. 2 Договору про переведення боргу від 20.02.2014 р. зазначено, що з моменту підписання цього договору Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) перед Кредитором, що в свою чергу складаються з основної суми заборгованості Первісного боржника перед Кредитором, суми процентів за користування кредитом, суми комісії, неустойки та к платежів, що можуть бути нараховані Кредитором.

Відповідно до п. 2.1. Договору про переведення боргу від 20.02.2014 р. з моменту переведення боргу за Кредитним договором з Первісного боржника на Нового боржника, Новий боржник набуває всіх прав та обов`язків які мав Первісний боржник за Кредитним договором, а також іменується по тексту Кредитного договору як Позичальник .

Первісний боржник перестає бути стороною Кредитного договору. Тобто, після укладення Договору про переведення боргу, ТОВ МАКИ-2005 зайняло місце ОСОБА_3 у правовідносинах, що витікають з Кредитного договору, відповідно усі зобов`язання щодо повернення кредиту перейшли до Відповідача.

У зв`язку із переведенням боргу на ТОВ МАКИ-2005 , було внесено зміни до раніше підписаних договорів поруки, а саме: 20.02.2014 р. між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_4 було укладено Договір про внесення змін до Договору поруки №44-1164/2011П, згідно даного договору ОСОБА_4 взяла на себе солідарний обов`язок щодо виконання ТОВ МАКИ-2005 зобов`язань за Кредитним договором. 20.02.2014 р. між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_5 було укладено Договір про внесення змін до Договору поруки №44-1164/2011П-1 від 09.08.2011 р., згідно даного договору ОСОБА_5 взяв на себе солідарний обов`язок щодо виконання ТОВ МАКИ-2005 зобов`язань за Кредитним договором.

Також укладено нові договори поруки: 20.02.2014 р. укладено Договір поруки №44-1164/2011-П2 між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_3 , згідно даного договору ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання перед Кредитором відповідати за виконання ТОВ МАКИ-2005 в повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з умов Кредитного договору. 20.02.2014 р. укладено Договір поруки №44-1164/2011-ПЗ між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_1 , згідно даного договору ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання перед кредитором відповідати за виконання ТОВ МАКИ-2005 в повному обсязі грошових зобов`язань, що випливають з умов Кредитного договору. 20.02.2014 р. укладено Договір поруки №44-1164/2011-П4 між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_2 , згідно даного договору ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання перед кредитором, відповідати за виконання ТОВ МАКИ-2005 зобов`язань, що витікають з умов Кредитного договору.

21.07.2014 р. між Публічним акціонерним товариством Неос Банк та Публічним акціонерним товариством Альфа-Банк було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ПАТ НЕОС БАНК відступило ПАТ Альфа-Банк свої права вимоги заборгованості за Кредитним договором.

Внаслідок укладення вказаного договору факторингу ПАТ Альфа-Банк набуло статусу нового кредитора за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №44-1164/2011 від 09.08.2011 р., відповідно зобов`язання щодо повернення кредиту ТОВ МАКИ-2005 має виконувати перед ПАТ Альфа-Банк .

Позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання за договором, а ТОВ МАКИ-2005 належним чином не виконує умови Кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 03.07.2015 р. загальний розмір заборгованості за Кредитним договором складає 2 006 412,20 грн., яка включає в себе: 9 718,00 дол. США, що по офіційно встановленому курсу на дату розрахунку (03.07.2015 р.) становить 1 885 119,54 грн. заборгованості по тілу кредиту;. 5 772,65 дол. США, що по офіційно встановленому курсу на дату розрахунку (03.07.2015 р.) становить 121 292,66 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Вказана сума заборгованості визначена позивачем з додержанням умов кредитного договору.

Зважаючи на той факт, що ТОВ МАКИ-2005 порушив умови кредитного договору, має невиконані перед позивачем зобов`язання за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що є всі передбачені законом підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за Кредитним договором. Враховуючи, що поручителі у даній справі не надавали спільної поруки перед кредитором за виконання ТОВ МАКИ-2005 зобов`язань за кредитним договором, а кожний із них окремо уклав договір поруки, підстав для задоволення позову у повному обсязі з покладанням солідарної відповідальності між собою на поручителів немає.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

При розгляді справи суд виходив із того, що відповідачі, як позичальник, так і поручителі, належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої судом визначено відповідно до умов кредитного договору та вимог закону.

Проте повністю погодитися із таким висновком суду неможливо.

Судом установлено, що 21 липня 2014 року між ПАТ "НЕОС БАНК", який є правонаступником ПАТ "Банк Кіпру", та ПАТ "Альфа-Банк" було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ "НЕОС БАНК відступило ПАТ "Альфа-Банк" право вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором та договорами забезпечення.

Отже, ПАТ "Альфа-Банк" на підставі статей 512-514 ЦК України стало новим кредитором відповідачів.

Відповідно до іпотечного договору, який укладений 09 серпня 2011 року між ПАТ "Банк Кіпру" та ОСОБА_1 , остання передала банку в іпотеку домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 (т. 2, а. с. 65-68).

Пунктом 1.3. вказаного договору сторони визначили вартість предмета іпотеки у розмірі 3 884 010грн .

Також вказаний іпотечний договір містить іпотечне застереження, згідно з яким іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов`язань, що випливають із кредитного договору від 09 серпня 2011 року (пункт 4.4. договору).

За приписами ст. 37 ЗУ Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 26 лютого 2016 року, тобто до ухвалення судами судових рішень, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказане домоволодіння, яке є предметом іпотеки, за ПАТ "Альфа-Банк" (т. 2, а. с. 60-64).

Позивач підтвердив, що він став власником іпотечного майна, вартість якого вища ніж заборгованість за договором.

Отже, з моменту державної реєстрації речових прав на предмет іпотеки, банком набуто право власності на нього.

Тобто банк за рахунок іпотечного майна на підставі іпотечного застереження, яке містилося в іпотечному договорі, задовольнив свої вимоги за кредитним договором.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Вартість іпотечного майна визначена в іпотечному договорі, на яке Банк зареєстрував за собою право власності значно перевищує суму кредитної заборгованості за договором.

Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України , передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом апеляційної інстанції ухвалами від 25 липня 2019 року, 12 листопада 2019 року та 17 грудня 2019 року у позивача витребовувався розрахунок заборгованості за кредитним договором з урахуванням вартості отриманого Банком у власність іпотечного майна. Також витренувалась експертна оцінка майна на час набуття на нього права власності банком.

Розрахунок заборгованості з врахуванням отримання банком у власність іпотечного майна та його вартість на час набуття суду, так і не був наданий. За письмовими поясненнями представника позивача у Банку не збереглась експерта оцінка майна на час визнання за ним права власності на іпотечне майно. При цьому у двох листах позивач підтвердив, що Банк використав своє право звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитом, при цьому заборгованість за кредитом на рахунках банку не обліковується , а відтак обліковий відділ позбавлений можливості надати витребувані документи .

Доводи представника банку про наявність у банку права на застосування інших способів задоволення своїх вимог не тільки шляхом визнання права власності на іпотечне майно а і на стягнення заборгованості є безпідставними, з огляду на те, що банк повність задовольнив свої вимоги за рахунок предмету іпотеки тому як законні (передбачені законом) так і договірні підстави для стягнення заборгованості відсутні, враховуючи також те, що банк самоусунувся від надання доказів у цій справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, як вже зазначено, Банком не надано належних та допустимих доказів наявності у відповідачів у справі заборгованості за кредитним договором з урахуванням того, що банк у цій справі просив стягнути заборгованість у сумі 2 006 412,20 грн.тоді як вартість іпотечного майна, яке перейшло у власність Банку за угодою сторін склала 3 884 010 грн., при цьому доказів того, що на момент визнання за собою права власності вартість іпотечного майна була меншою за заборгованість банк не надав.

Вищезазначене, дає підстави дійти висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та необхідності скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю Маки-2005 про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 30 січня 2020 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

В.Ю. Бєлка