Постанова

від 04.07.2019 по справі 917/1399/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. Справа № 917/1399/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Скорописової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокуратури Полтавської області (вх.№1545 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.04.2019 у справі №917/1399/15 (постановлену суддею Кльоповим І.Г. у приміщенні господарського суду Полтавської області, повний текст ухвали підписано 26.04.2019)

за позовом прокурора Ленінського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавської міської ради,

до фізичної особи-підприємця Купріс Тамари Іванівни, м. Полтава

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру,

про: 1) зобов'язання фізичної особи-підприємця Купріс Тамари Іванівни звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою м. Полтава, вул. Миру, 12, шляхом знесення самовільно побудованої будівлі сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан та повернути її територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради;

2) стягнення з відповідача коштів в сумі 16778,60 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 828,8 кв. м за адресою м. Полтава, вул. Миру, 12 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 24.07.2017 (вх. № 9210 від 25.07.2017 року),

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.04.2019 у справі №917/1399/15 відмовлено в задоволенні скарги № 110-139кнвих18 від 11.12.2018 (вх. № 674 від 12.12.2018) першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури на дії державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурка Станіслава Сергійовича при виконанні наказу господарського суду Полтавської області від 01.03.2018, виданого за рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 917/1399/15.

Прокуратура Полтавської області з вказаною ухвалою не погодилася та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду нормам законодавства про виконавче провадження просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.04.2019 у справі №917/1399/15 та постановити нову про задоволення скарги першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що невиконання боржником ФОП Купріс Т.І. судового рішення про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни не свідчить про те, що воно не може бути виконано без його участі відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження . Хоча рішення і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак воно не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 поновлено прокуратурі Полтавської області строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.04.2019 у справі №917/1399/15; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги прокуратури Полтавської області відбудеться 04.07.2019.

26.06.2019 від Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава ГТУ у Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції залишити без змін (вх.№6075).

Відповідно до розпорядження керівника апарату щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2019 у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 у справі №917/1399/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано ФОП Купріс Т.І. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан, стягнуто з ФОП Купріс Т.І. на користь держави в особі Полтавської міської ради 16 778,60 грн. заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, площею 828,8 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, відмовлено у позові в частині позовних вимог щодо повернення земельної ділянки територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради.

На виконання вказаних рішень видано відповідні накази.

05.04.2018 Державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Жмірко С.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №917/1399/15, виданого 01.03.2018 господарським судом Полтавської області, про зобов'язання ФОП Купріс Т.І. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12 шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан (ВП№56098312).

26.09.2018 державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Жмурко С.С., керуючись вимогами п. 11 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП№56098312).

12.12.2018 перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 339 ГПК України та ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , в якій просив:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Жмурка С.С. щодо закінчення виконавчого провадження №56098312 з примусового виконання виконавчого листа, виданого господарським судом Полтавської області у справі №917/1399/15, щодо зобов'язання ФОП Купріс Т.І. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, шляхом знесення самовільно побудованої будівлі сауни і приведення її у придатний для використання за цільовим призначенням стан;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №56098312 від 26.09.2018 з примусового виконання виконавчого листа, виданого господарським судом Полтавської області у справі №917/1399/15, щодо зобов'язання ФОП Купріс Т.І. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, шляхом знесення самовільно побудованої будівлі сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан;

- зобов'язати державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Жмурка С.С. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого господарським судом Полтавської області у справі №917/1399/15, щодо зобов'язання ФОП Купріс Т.І. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з такого.

05.04.2018 державним виконавцем Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурком С.С. відкрито виконавче провадження №56098312. Вказаною постановою, зокрема, зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

29.08.2018 державним виконавцем здійснено перевірку виконання рішення суду, під час якої встановлено, що зобов'язання боржником не виконано, самовільно зведену будівлю не знесено. За результатами вказаної перевірки державним виконавцем складено акт від 29.08.2018.

04.09.2018 державним виконавцем Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурком С.С. винесено постанову № 56098312 про накладення на ФОП Купріс Т.І. штрафу в розмірі 1700,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду в даній справі.

25.09.2018 державним виконавцем повторно проведено перевірку виконання рішення суду, під час якої встановлено, що зобов'язання боржником не виконано, самовільно зайняту ділянку не звільнено, самовільно зведену будівлю не знесено, про що складено відповідний акт від 25.09.2018. Постановою Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 26.09.2018 за повторне невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 3400,00 грн.

26.09.2018 державним виконавцем Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурком С.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56098312 з примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 у справі № 917/1399/15.

Також державним виконавцем направлено до органу досудового розслідування повідомлення №22748 від 28.09.2018 про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку державним виконавцем було здійснено всі можливі дії, які передбачені Законом України Про виконавче провадження для виконання рішення суду. При цьому, судом взято до уваги, що виконати рішення суду у порядок та спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в редакції позивача, неможливо без вчинення саме боржником певних дій.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 340 ГПК України).

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частин 1 - 3 якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника , виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника , виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно рішення у даній справі боржника зобов'язано вчинити певні дії, а саме: звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12 шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Встановивши, що боржник не виконує в добровільному порядку судове рішення, державним виконавцем на нього неодноразово накладався штраф.

Втім, та обставина, що саме боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов'язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні.

Суд звертається до висновків, викладених у постанові від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, в якій Верховний Суд визнав непереконливими та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості виконання рішення суду у даній справі без вчинення саме боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в повному обсязі в редакції позивача, який самостійно зазначив предмет позову саме таким чином, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов'язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов'язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником. В оскаржуваних судових рішеннях відсутні обґрунтування підстав, за яких суди дійшли висновку про те, що виконати рішення у даній справі без участі відповідача (боржника) неможливо, враховуючи також наявність у справі матеріалів виконавчого провадження щодо призначення державним виконавцем виконавчих дій та здійснення підготовчих дій з виконання рішення суду, які суди попередніх інстанцій не дослідили та оцінку яким не надали (пункт 11).

При прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано також таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з вимогами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27.08.1991, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26.09.1996, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява №18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" (980_045), заява № 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, параграф 45, 06.03.2003).

У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява №35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

Таким чином, встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/4106/14 від 30.08.2018.

Згідно ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, враховуючи, що обставин, за яких прийняте у цій справі рішення не може бути виконано без участі боржника не встановлено, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду про правомірність винесеної державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За положеннями ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 22.04.2019 у справі №917/1399/15 з прийняттям нового рішення про задоволення скарги прокуратури на дії державного виконавця.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокуратури Полтавської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.04.2019 у справі №917/1399/15 скасувати.

Скаргу першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури на дії державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурка С.С. щодо закінчення виконавчого провадження №56098312 з примусового виконання виконавчого листа, виданого господарським судом Полтавської області у справі №917/1399/15, щодо зобов'язання ФОП Купріс Т.І. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни і приведення її у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №56098312 від 26.09.2018 з примусового виконання виконавчого листа, виданого господарським судом Полтавської області у справі №917/1399/15, щодо зобов'язання ФОП Купріс Т.І. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни і приведення її у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Зобов'язати державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурка С.С. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого господарським судом Полтавської області у справі №917/1399/15 щодо зобов'язання ФОП Купріс Т.І. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни і приведення її у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.07.2019

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова

Суддя О.В. Шевель