Рішення

від 08.07.2019 по справі 910/5103/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2019Справа № 910/5103/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" та 2. ОСОБА_1

про стягнення 266 775,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" та ОСОБА_1 про стягнення 266 775,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання ТОВ "Альматерра" умов договору банківського обслуговування №б/н від 08.12.2014, у останнього виникла заборгованість у розмірі 266 775,50 грн., що складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 198 606,65 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 36 266,77 грн. та нарахованої пені у розмірі 31 902,08 грн., яку позивач просить солідарно стягнути з ТОВ "Альматерра" та ОСОБА_1 , який виступив поручителем відповідача 1 за виконання спірного грошового зобов`язання згідно договору поруки №Р1530085660895318456 від 27.06.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2019 відкрито провадження у справі №910/5103/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд господарським судом міста Києва справи №910/5103/19 відповідач-1 та відповідач-2 повідомлялися належним чином, що підтверджується наступним.

Відповідач-1 повідомлявся за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_2), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103049651116, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/5103/19 була отримана відповідачем-1 07.05.2019.

Ухвала суду від 25.04.2019 була направлена відповідачу-2 рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу місця проживання відповідача-2, яка вказана позивачем у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) та, на адресу яка відповідає наданій інформації відділу державної реєстрації виконавчого комітету Смілянської міської ради (АДРЕСА_1). Вказані відправлення було вручено відповідачу-2, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень №0103049651124 та №0103050236262, з яких вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/5103/19 була отримана відповідачем-2 08.05.2019 та 19.06.2019 відповідно.

Відповідачі своїм правом на подання відзивів на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористалися.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

08.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альматерра" підписало заяву про відкриття рахунку в Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" та заяву про приєднання до Правил надання банківських послуг.

За допомогою інтернет-клієнт-банкінгу 07.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альматерра" подало заяву про встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Заява на відкриття рахунку від 08.12.2014, заява про приєднання до Правил надання банківських послуг від 08.12.2014 та заява про встановлення кредитного ліміту від 07.05.2018 разом складають Договір банківського обслуговування (надалі - Договір), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Альматерра" взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно вимог ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов передбачено, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому "Умов та правил надання банківських послуг". Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими "Умовами та правилами надання банківських послуг", Клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг". В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно та до моменту обнулення кредитного ліміту періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 30 днів (п. 3.2.1.1.11 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.2.2.2 Умов клієнт зобов`язаний сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3..2.1.4.3.

Клієнт зобов`язується виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11 (п. 3.2.1.2.2.2 Умов)

Пунктом 3.2.1.4.1 Умов визначено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Відповідно до пункту 3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Згідно умов п. 3.2.1.5.7 Умов термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Пунктом 3.2.1.6.1 Умов визначено, що цей договір, а саме - обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

За твердженням позивача, внаслідок порушення зазначених умов обслуговування кредитних лімітів, у відповідача-1 станом 14.01.2019 існує непогашена заборгованості у розмірі 266 775,50 грн., з яких: 198 606,65 грн. - заборгованість за кредитом; 36 266,77 грн. заборгованість за відсотками; 31 902,08 грн. - пеня.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором, щодо повернення кредитних коштів та враховуючи, що зобов`язання відповідача-1 були забезпечені порукою, просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 198 606,65 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість за період з 05.07.2018 по 14.01.2019 у розмірі 36 266,77 грн., а також нараховану пеню за період з 02.08.2018 по 14.01.2019 у розмірі 31 902,08 грн.

Договір є договором кредиту, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач виконав свої договірні зобов`язання, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Альматерра" кредитний ліміт у сумі 200 000,00 грн., з яких відповідачем-1 використано кошти у розмірі 198 606,65 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по поточному рахунку відповідача-1 НОМЕР_1.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно та до моменту обнулення кредитного ліміту періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 30 днів (п. 3.2.1.1.11 Умов).

Клієнт зобов`язується виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11 (п. 3.2.1.2.2.2 Умов)

Таким чином, враховуючи приписи ст. 530 Цивільного кодексу України та погоджений умовами договору банківського обслуговування №б/н від 07.05.2018 строк виконання грошового зобов`язання відповідачем-1 по погашенню кредиту, суд приходить до висновку, що такий строк настав.

Проте, як свідчать матеріали справи, у відповідача-1 станом на 14.01.2019 у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань у частині повернення кредитних коштів у визначений строк виникла заборгованість за кредитом у розмірі 198 606,65 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 198 606,65 грн. являються обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Також позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у за період з 05.07.2018 по 14.01.2019 у розмірі 36 266,77 грн.

У відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 3.2.1.2.2.2 Умов клієнт зобов`язаний сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3..2.1.4.3.

Таким чином, п.п. 3.2.1.4.1.1, 3.2.1.4.1.2 та 3.2.1.4.1.3 Умов сторони погодили порядок, розмір та умови нарахування відсотків.

Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, дійшов висновку про те, що розрахунок нарахованих за період з 05.07.2018 по 14.01.2019 відсотків правильний, а позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 36 266,77 грн., являються обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів пеню, нараховану за період з 02.08.2018 по 14.01.2019, у розмірі 31 902,08 грн. за порушення зобов`язань за кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідач-1 обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача-1 є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.2.1.5.1 Умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З пунктів 3.2.1.5.1 та 3.2.1.5.4 Умов вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ) порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення) та визначено строк такого нарахування (протягом 15 років).

Перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, суд визнав його обґрунтованим, а суму пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором такою, що підлягає стягненню за період з 02.08.2018 по 14.01.2019 у розмірі 31 902,08 грн.

Разом з тим, 27.06.2018 між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №P1530085660895318456 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Альматерра" (божником) зобов`язань за договорами приєднання, у тому числі за Договором.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань, у тому числі за Договором, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (пункт 1.2 Договору поруки).

Відповідно до п. 1.5 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що сторони взаємно домовилися, що порука за Договором припиняється через 15 років після укладення Договору поруки. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2" цей Договір поруки припиняє свою дію.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідачів солідарного грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 198 606,65 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 36 266,77 грн. та пені у розмірі 31 902,08 грн.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана заборгованість відповідачами не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачами обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість їх звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 198 606,65 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 36 266,77 грн. та пені у 31 902,08 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Проте, сума судового збору у розмірі 4 001,63 грн. не підлягає поділу в рівних частинах, тому суд користуючись правом наданим ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" на одну копійку більше.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" у розмірі 2 000,82 грн., а з ОСОБА_1 у розмірі 2 000,81 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код 37269344) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 198 606 (сто дев`яносто вісім тисяч шістсот шість) грн. 65 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 36 266 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят шість) грн. 77 коп., пеню у розмірі 31 902 (тридцять одну тисячу дев`ятсот дві) грн. 08 коп. Видати накази.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код 37269344) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 82 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 81 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко