Ухвала

від 02.09.2020 по справі 910/5103/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"02" вересня 2020 р. Справа№ 910/5103/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Поляк О.І.

Калатай Н.Ф.

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 року

у справі № 910/5103/19 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра"

2. ОСОБА_1

про стягнення 266 775,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" та ОСОБА_1 про стягнення 266 775,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 у справі № 910/5103/19 позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом у розмірі 198 606 грн. 65 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 36 266 грн. 77 коп., пеню у розмірі 31 902 грн. 08 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 2 000 грн. 82 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 2 000 грн. 81 коп.

28.07.2020, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 у справі № 910/5103/19 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматерра" 198 606,65 грн. заборгованості за кредитом, 36 266,77 грн. заборгованості за відсотками, 31 902,08 грн. пені.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, апеляційну скаргу у справі №910/5103/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді Поляк О.І., Калатай Н.Ф.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України з наступних підстав.

Названою статтею встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

При поданні даної позовної заяви, обґрунтованим розміром судового збору було 4 001,63 грн.

Отже, апелянт, оскаржуючи судове рішення в апеляційному порядку, має сплатити 150 відсотків вказаної суми, тобто 6 002,45 грн.

В порушення вимог ст. 258 ГПК України скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Разом з тим, апелянтом було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтоване тим, що судовий збір за подання апеляційної скарги складає більше ніж 5 % від суми розміру річного доходу відповідача 2 за попередній календарний рік.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за наявності перелічених умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що суд може звільнити від сплати судового збору визначене коло осіб. Для звільнення від сплати судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів.

Варто вказати, що Законом України "Про судовий збір" чітко визначено, що підставою для звільнення від сплати судового збору є доведення заявником, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Отже, для підтвердження вказаних вище обставин, відповідачем 2 має бути надана довідка про доходи, включаючи дані податкової та органів Пенсійного фонду, за 2019 рік (за попередній рік від дати звернення до суду із апеляційною скаргою), яка підтверджує те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Довідка Товариства з обмеженою відповідальністю Гурмандіз Вайн Лайн за період з 22.04.2019 по 31.12.2019 не спростовує отримання апелянтом прибутку із інших джерел доходів та не охоплює попередній рік, що передує зверненню із апеляційною скаргою.

Слід зазначити, що особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Разом з тим, відповідачем 2 не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним апеляційну скаргу у встановлений законом порядку.

Обставини, які зазначив скаржник, відповідно до Закону України "Про судовий збір", не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору.

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

Згідно частини 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги, відповідачу 2 необхідно у строк, визначений цією ухвалою подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 6 002,45 грн.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвала суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції складено 08.07.2019. Відтак, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на вказане рішення відповідно до вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України є 29.07.2019 (з урахуванням вихідних днів).

З матеріалів справи вбачається, що скаржник подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 у справі № 910/5103/19 28.07.2020, що підтверджується конвертом, в якому надійшла апеляційна скарга.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 2 просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення відповідач 2 отримав 08.07.2020, що підтверджується поштовим конвертом Господарського суду міста Києва.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи заявника про наявність поважних причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги і вважає, що ризик спливу цього строку має нести заявник з наступних мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи інформації відділу Державної реєстрації виконавчого комітету Смілянської міської ради, останнім зареєстрованим місцем проживання відповідача на є АДРЕСА_1 .

Позивачем у позовній заяві вказано саме цю адресу відповідача 2 (АДРЕСА_1), а також направлено позовну заяву з додатками.

Всі процесуальні документи, включаючи рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2019, суд першої інстанції надсилав також за вказаною адресою.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі № 910/5103/19 відповідачем 2 за вказаною адресою були отримана, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень .

У своїй апеляційній скарзі відповідач 2, в якості свого місця проживання зазначає таку ж саму адресу: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 було надіслано на вказану вище адресу відповідача-2 10.07.2019.

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.01.2019 р. по справі № 915/1015/16.

Посилання апелянта на те, що він отримав оскаржуване рішення лише 08.07.2020, що підтверджується поштовим конвертом Господарського суду міста Києва, судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки дану копію оскаржуваного рішення судом першої інстанції було повторно надіслано за відповідним клопотанням відповідача 2, яке наявне в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що об`єктивних причин неможливості своєчасного подання апеляційної скарги з наведених апелянтом причин немає.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікована Україною 17.07.1997 р., та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений з підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими".

Таким чином, процесуальна бездіяльність відповідача 2 не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону, а наведені стороною спору у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не є об`єктивно непереборними і виникли внаслідок недобросовісного здійснення учасником справи своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала заявнику подати апеляційну скаргу у встановлений законодавством строк.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, наведені у клопотанні скаржником підстави пропуску ним процесуального строку на подання апеляційної скарги, не визнаються поважними та підлягають відхиленню.

Частинами 3, 4 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та приписи Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства та підлягає залишенню без руху на підставі ст. 174, частини 2 ст. 260 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, пунктом 6 частини 2 та пунктами 2 частини 3 ст. 258, ст. ст. 259, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 року у справі № 910/5103/19 залишити без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору у сумі 6 002,45 грн. та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням причин пропуску вказаного строку.

2. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали в частині сплати судового збору апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту, а в частині неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

3. Копію ухвали у справі №910/5103/19 надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді О.І. Поляк

Н.Ф. Калатай