Рішення

від 24.05.2019 по справі 205/1765/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

24.05.2019 Єдиний унікальний номер 205/1765/17

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/1765/17

Номер провадження: 2/205/955/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвій А.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який дії в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг , Акціонерного товариства Сбербанк про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач), який дії в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг , Акціонерного товариства Сбербанк про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.08.2012 року між ним, ОСОБА_1 , та Публічним акціонерним товариством Сбербанк було укладено Кредитний договір № 14#00017252187 (далі - Кредитний договір). Позивач зазначає, що деякий час він виконував свої зобов`язання перед банком, але після початку військової агресії з боку Російської Федерації, та зміни фінансового стану, тимчасово не зміг вносити кошти на рахунок погашення заборгованості. У зв`язку з чим, на його телефон, починаючи з серпня 2015 року, у грубій, агресивній формі почали надходити дзвінки з погрозами його життю та здоров`ю, та членам його родини у період часу з 06 год. 57 хв до 23 год. 00 хв., якими здійснювався психологічний тиск, залякування та приниження, шляхом налаштування роботи автоматичної системи сповіщення про наявну заборгованість. Зазначені дії відповідачів позивач вважає такими, що порушують вимоги Закону України Про захист прав споживачів .

Далі позивач зазначає, що він звернувся до банку з вимогами про роз`яснення стосовно можливості відступки права вимоги його заборгованості іншим особам. На вказані запити, позивач зазначає що він отримав відповідь, що його борг нікому не відступався, а банк передав заборгованість за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Сбербанк , на супровід колекторної компанії.

Також, позивач зазначає, що він звертався до правоохоронних органів із відповідними заявами про вчинення проти нього злочинних дій та ним було направлено ряд скарг на дії колекторської компанії до різних державних органів.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд згідно останньої редакції позовної заяви визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг , Акціонерного товариства Сбербанк з примушування ОСОБА_1 , а також його сина - ОСОБА_2 до виконання умов Кредитного договору № 14#00017252187 від 06.08.2012 року, шляхом здійснення дзвінків та налаштування роботи автоматизованої системи сповіщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 телефоном про наявну заборгованість, та відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. стягнув її з відповідачів на користь ОСОБА_2 (т.1., а.с. 214-219).

Представник Акціонерного товариства Сбербанк у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву (а.с.156-162), в якому просив відмовити в повному обсязі в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , який дії в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг , Акціонерного товариства Сбербанк про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що банківською установою не вживалось жодних дій, які б мали ознаки нечесної підприємницької практики, банком лише здійснювались заходи щодо стягнення простроченої заборгованості. Зокрема із ТОВ Укрборг було укладено відповідний договір про надання послуг, в межах його вказаному товариству з обмеженою відповідальністю було доручено вжити дій в межах чинного законодавства щодо досудового та позасудового стягнення простроченої заборгованості.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та його представник у судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів, посилалися на обставини, що викладені в уточненій позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг , у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг , у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник відповідача -3 - Акціонерного товариства Сбербанк у відкритому судовому засідання позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.07.2018 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення доказів було задоволено. Вирішено витребувати у ПАТ Укртелеком , ПАТ Київстар відомості про те, за ким були закріплені наступні номери з яких здійснювалось повідомлення про наявну кредитну заборгованість позивача, та відомості про те, з яких номерів телефонів надсилалися смс - повідомлення на протязі часу з 2016 року по 2017 рік на номер телефону НОМЕР_1 .

Судом також було задоволено заяву позивача про виклик та допит під час розгляду справи по суті свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову виходячи із наступного.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 06.08.2012 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Дочірній банк Сбербанк Росії було укладено кредитний Договір № 14#00017252187 року про надання споживчого кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариством Сбербанк є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Дочірній банк Сбербанк Росії .

Судом також встановлено, що 22.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством Сбербанк , як довірителем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрборг , як повіреним, було укладено договір доручення № 28-4-78 (т.2, а.с. 57).

Відповідно до п. 2.1. такого договору, доручитель доручає, а повірений зобов`язується від імені довірителя вчиняти юридичні дії по досудовому та позасудовому стягненню простроченої заборгованості фізичних/юридичних осіб - боржників довірителя перед довірителем на підставі укладених кредитних договорів.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 03.02.2016 року ОСОБА_1 мав невиконані договірні зобов`язання перед ПАТ Сбербанк за вказаним кредитним договором, які обраховувались кредитором у сумі 86 419 грн 18 коп. У зв`язку із чим 03.02.2016 року ПАТ Сбербанк було доручено ТОВ Укрборг вчинити юридичні дії по досудовому та позасудовому стягненню простроченої заборгованості із вказаного боржника, що підтверджується відповідним витягом з електронного реєстру № 1 (т.2., а.с. 64).

Представник ПАТ Сбербанк у своїх письмових поясненнях (т.2., а.с. 39 зворотній бік) підтвердив, що ТОВ Укрборг здійснювало дзвінки позивачу ОСОБА_1 на підставі договору доручення № 28-4-78 від 22.01.2016 року.

У своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу на ухвалу суду від 25.05.2017 року, представник ТОВ Укрборг зазначає про здійснення таким господарським товариством дій щодо стягнення заборгованості з позивача, як позичальника, шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, які не заборонені законодавством та які не містять елементи забороненої підприємницької практики, спонукаючи його до погашення простроченої заборгованості у межах діючого законодавства України (т.1, а.с. 53).

Разом із цим, судом встановлено, що з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14#00017252187 від 06.08.2012 року в порядку позовного провадження як кредитор так і його повірені особи до суду не зверталися, постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з цього приводу не отримували.

Судом також встановлено, що протягом 2016 року на мобільний телефон позивача з різних мобільних та стаціонарних телефонів здійснювалися як телефонні дзвінки в автоматичному режимі, так і телефонні дзвінки представників ТОВ Укрборг які наполягали на необхідності погашення заборгованості, ініціювання судових процедур щодо стягнення такої заборгованості, тощо, повідомляли про наявність судових рішень щодо примусового проникнення до житла позивача.

Із показань неповнолітнього свідка ОСОБА_2 , допитаного судом в присутності представника органу опіки та піклування, вбачається, що на адресу директора навчального закладу в якому він навчається, у 2016 році також здійснювались телефонні дзвінки особами, які представлялись працівниками ТОВ Укрборг . Підставою таких дзвінків було названо необхідність здійснення впливу на ОСОБА_2 , з тією метою, щоб позивач, як його батько, погасив відповідну заборгованість перед банком, інакше такі дзвінки будуть продовжуватись, а про позивача буде розповсюджуватись інформація щодо того, що він причетний до шахрайських дій.

Також, свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які надали суду аналогічні за своїм змістом пояснення щодо того, що у вказаний період часу на їх мобільні телефони почали надходити телефонні дзвінки від працівників ТОВ Укрборг , що у принизливій та агресивній формі вимагали сприяти погашенню заборгованості позивача перед банком.

У зв`язку із тим, що позивач вважає вказані дії Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг , Акціонерного товариства Сбербанк протиправними, та такими, що спричинили заподіяння його синові моральної шкоди, між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно з ст.19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Вказаний перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Конституційний суд України у рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України, зазначив, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційний Суд України виходив також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

В даному випадку, судом встановлено, що розділом 11 вказаного договору № 14#00017252187 року про надання споживчого кредиту від 06.08.2102 року передбачено право банку на поширення інформації і даних щодо позивача, у тому числі персональних даних та відомостей, що становлять банківську таємницю, особам, які надають банку послуги за укладеними договорами, у тому числі для роботи з простроченою заборгованістю. При цьому, Позивач підписанням вказаного договору засвідчив свою згоду та обізнаність із таким пунктом договору.

Отже, при укладенні договорів кредиту, сам позивач надав банку відповідне право передати всю необхідну інформацію щодо нього третім особам у випадку порушення ним умов кредитного договору.

Таким чином, вказані дії ПАТ Сбербанк щодо передачі інформації про позивача ТОВ Укрборг не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, зокрема свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК), є похідними від договірних зобов`язань, що виниклі між сторонами, не мають ознаків протиправності, та спрямовані на задоволення банком, як кредитором, своїх майнових інтересів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Отже, предметом даного договору є послуга, зокрема, здійснення ТОВ Укрборг за дорученням ПАТ Сбербанк дій, які полягають у встановленні контакту з боржниками довірителя, що мають заборгованість за договором № 14#00017252187 від 06.08.2012 року та спонуканні боржників до погашення такої заборгованості.

На думку суду, застосовуючи обрані на власний розсуд засоби та методи ТОВ Укрборг повинно враховувати, що застосування таких засобів та методів повинно відбуватись виключно у межах чинного законодавства України, та не порушувати баланс інтересів боржника та кредитора за відповідними майновими правовідносинами.

Спонукаючи позивача до погашення кредитної заборгованості, відповідач ТОВ Укрборг не вчинював реальних дій, направлених на примусове стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, а вказував у телефонних зверненнях завідомо неправдиву інформацію, зокрема щодо наявного рішення суду про примусове входження до житла позивача, а таке інформування здійснювалось у тому числі за допомогою чисельних телефонних повідомлень до позивача у різній період часу, у тому числі за допомогою автоматичної системи, без згоди на це споживача. Окрім цього, розповсюдження інформації вказаного характеру відбувалось не тільки на адресу позичальника, але й особами які взагалі не є стороною по вказаному кредитному договору - зокрема неповнолітнього сина позивача та сестри позивача. Спілкування із такими особами проходило без згоди останніх щодо отримання наведеної інформації за допомогою телефонного зв`язку, у образливій для останніх формі, із повідомленням про наявні боргові зобов`язання позивача, необхідності вжиття для нього відповідних санкцій, розповсюдження відомостей про причетність позивача до шахрайських дій.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що наведені дії у їх сукупності, свідчать про застосування відповідачем ТОВ Укрборг заходів, які за своєю формою та змістом мають всі ознаки нечесної підприємницької практики, є агресивними, що прямо заборонено положенням Закону України Про захист прав споживачів .

Відтак, суд вважає що в даному випадку вимоги позивача про визнання протиправними дій Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг які полягають у примушуванні ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_2 до виконання умов Кредитного договору № 14#00017252187 від 06.08.2012 року, шляхом здійснення дзвінків, а також, в частині налаштування роботи автоматичної системи сповіщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 телефоном про наявну заборгованість є протиправними.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У відповідності до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд, вважає що в даному випадку під час розгляду справи не встановлено обставин, що свідчили б про протиправність дій ПАТ Сбербанк , із вчиненням яких позивач пов`язує спричинення йому моральної шкоди.

Зокрема, матеріалами справи не підтверджено, що уповноважені особи ПАТ Сбербанк здійснювали вказані телефонні дзвінки та розсилання СМС повідомлень на адресу позивача із приводу стягнення заборгованості за кредитним договором. Щодо передачі персональних даних позивача до ТОВ Укрборг , то вказані дії узгоджуються із змістом договірних зобов`язань, що виникли між позивачем та ПАТ Сбербанк .

В даному випадку, заявляючи вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень на користь ОСОБА_2 , позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження розміру завданої моральної шкоди та глибини його страждань.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає з цього приводу, що відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку стороною позивача не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, щоб підтверджували обґрунтованість вищевказаних вимог про стягнення моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі. Доводи позивача про завдану моральну шкоду ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, допустимих та належних доказів на підтвердження порушення прав вказаної особи позивач не надав.

Як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії", від 09 лютого 2007 року у справі "Білуха проти України", - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволені позову в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 через недоведеність таких позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 901, 1167 ЦК України, ст. з ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), який дії в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг (місце знаходження: 04123, м. Київ, вул. М. Хвойки, 18/14, корпус 3, офіс 215, код ЄДПОРУ 36633026), Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг (місце знаходження: 04123, м. Київ, вул. М.Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 34482256), Акціонерного товариства Сбербанк (місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, код ЄДРПОУ 25959784) про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними діїТовариства з обмеженою відповідальністю Укрборг (місце знаходження: 04123, м. Київ, вул. М.Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 34482256), які полягають у примушуванні ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_2 до виконання умов Кредитного договору № 14#00017252187 від 06.08.2012 року, шляхом здійснення дзвінків, а також, в частині налаштування роботи автоматичної системи сповіщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 телефоном про наявну заборгованість.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг (місце знаходження: 04123, м. Київ, вул. М.Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 34482256) на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан