Постанова

від 29.09.2020 по справі 205/1765/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4087/20 Справа № 205/1765/17 Головуючий у першій інстанції: Мовчан Д.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг , Акціонерного товариства Сбербанк про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди , -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 06.08.2012 року ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Сбербанк було укладено Кредитний договір №14#00017252187. Позивач зазначає, що деякий час він виконував свої зобов`язання перед банком, але після початку військової агресії з боку Російської Федерації, та зміни фінансового стану, тимчасово не зміг вносити кошти на рахунок погашення заборгованості. У зв`язку з чим, на його телефон, починаючи з серпня 2015 року, у грубій, агресивній формі почали надходити дзвінки з погрозами його життю та здоров`ю, та членам його родини у період часу з 06 год. 57 хв до 23 год. 00 хв., якими здійснювався психологічний тиск, залякування та приниження, шляхом налаштування роботи автоматичної системи сповіщення про наявну заборгованість. Зазначені дії відповідачів позивач вважає такими, що порушують вимоги Закону України Про захист прав споживачів . Позивач зазначає, що він звернувся до банку з вимогами про роз`яснення стосовно можливості відступлення права вимоги його заборгованості іншим особам. На вказані запити відповідач надав відповідь, що його борг нікому не відступався, а банк передав заборгованість за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Сбербанк , на супровід колекторної компанії. Також, позивач вказує, що він звертався до правоохоронних органів із відповідними заявами про вчинення проти нього злочинних дій та ним було направлено ряд скарг на дії колекторської компанії до різних державних органів. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг , Акціонерного товариства Сбербанк з примушування ОСОБА_1 , а також його сина - ОСОБА_2 до виконання умов Кредитного договору №14#00017252187 від 06.08.2012 року, шляхом здійснення дзвінків та налаштування роботи автоматизованої системи сповіщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 телефоном про наявну заборгованість, стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 60000,00 грн. на користь ОСОБА_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2019 року частково задоволено позовні вимоги, вирішено визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг , які полягають у примушуванні ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_2 до виконання умов Кредитного договору №14#00017252187 від 06.08.2012 року, шляхом здійснення дзвінків, а також, в частині налаштування роботи автоматичної системи сповіщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 телефоном про наявну заборгованість; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрборг на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 06 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Дочірній банк Сбербанк Росії було укладено кредитний Договір №26204017252187/980/Р (№14#00017252187) року про надання споживчого кредиту

Згідно розділу 11 Договору №26204017252187/980/Р (№14#00017252187) року про надання споживчого кредиту від 06.08.2102 року передбачено право банку на поширення інформації і даних щодо позивача, у тому числі персональних даних та відомостей, що становлять банківську таємницю, особам, які надають банку послуги за укладеними договорами, у тому числі для роботи з простроченою заборгованістю. Позивач підписанням вказаного договору засвідчив свою згоду та обізнаність із таким пунктом договору. (а.с.48 т.2).

Зі змісту листа від 01.06.2017 року вбачається, що Публічне акціонерне товариство Сбербанк (АТ Сбербанк ) є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Дочірній банк Сбербанк Росії (а.с.65 т.2).

22 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Сбербанк , як довірителем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрборг , як повіреним, було укладено договір доручення №28-4-78.

Відповідно до п. 2.1. такого договору, довіритель доручає, а повірений зобов`язується від імені довірителя вчиняти юридичні дії по досудовому та позасудовому стягненню простроченої заборгованості фізичних/юридичних осіб - боржників довірителя перед довірителем на підставі укладених кредитних договорів (а.с.57 т.2).

Згідно витягу з електронного реєстру боржників №1 від 03 лютого 2016 року, станом на 03.02.2016 року ОСОБА_1 мав невиконані договірні зобов`язання перед ПАТ (АТ) Сбербанк за вказаним кредитним договором, які обраховувались кредитором у сумі 86419,18 грн. (а.с.64 т.2).

Представник АТ Сбербанк у своїх письмових поясненнях (а.с.39 звор.бік т.2) підтвердив, що ТОВ Укрборг здійснювало дзвінки ОСОБА_1 на підставі договору доручення №28-4-78 від 22.01.2016 року.

Судом першої інстанції встановлено, що з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором №14#00017252187 від 06.08.2012 року в порядку позовного провадження як кредитор так і його повірені особи до суду не зверталися, постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з цього приводу не отримували.

Згідно показань неповнолітнього свідка ОСОБА_2 , допитаного судом першої інстанції в присутності представника органу опіки та піклування, на адресу директора навчального закладу в якому він навчається, у 2016 році здійснювались телефонні дзвінки особами, які представлялись працівниками ТОВ Укрборг . Підставою таких дзвінків було названо необхідність здійснення впливу на ОСОБА_2 , з тією метою, щоб позивач, як його батько, погасив відповідну заборгованість перед банком, інакше такі дзвінки будуть продовжуватись, а про позивача буде розповсюджуватись інформація щодо того, що він причетний до шахрайських дій.

Також, судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які надали суду аналогічні за своїм змістом пояснення щодо того, що у вказаний період часу на їх мобільні телефони почали надходити телефонні дзвінки від працівників ТОВ Укрборг , що у принизливій та агресивній формі вимагали сприяти погашенню заборгованості позивача перед банком.

Згідно листа Приватного акціонерного товариства «Київстар» від 02.11.2018 року, наданого на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2018 року, при перевірці в інформаційних системах ПрАТ «Київстар» інформації про абонентів вказаних в ухвалі суду від 18 липня 2018 року номерів щодо більшості абонентів встановлено присвоєння у різні періоди часу різним абонентам, як контрактної так і передплаченої (знеособленої анонімної) форми обслуговування.

Судом першої інстанції було встановлено, що протягом 2016 року на мобільний телефон позивача з різних мобільних та стаціонарних телефонів здійснювалися телефонні дзвінки в автоматичному режимі та телефонні дзвінки представників ТОВ Укрборг які наполягали на необхідності погашення заборгованості, повідомляли про ініціювання судових процедур щодо стягнення такої заборгованості.

Згідно з ст.19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Вказаний перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Конституційний суд України у рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України, зазначив, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційний Суд України виходив також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно забезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виходячи з викладеного, встановивши, що письмовими матеріалами справи та поясненнями свідків підтверджується факт, що протягом 2016 року на мобільний телефон позивача, до навчального закладу за місцем навчання неповнолітнього сина позивача ОСОБА_2 здійснювалися телефонні дзвінки в автоматичному режимі та телефонні дзвінки представників ТОВ Укрборг з повідомленнями про наявність заборгованості за кредитним договором; враховуючи, що повідомлення вищевказаної інформації представниками ТОВ Укрборг відбувалось шляхом здійснення телефонних дзвінків не лише особисто позивачу, а також і членам його сім»ї, зокрема, за місцем навчання неповнолітнього сина, який не є стороною вищевказаного кредитного договору, у образливій для позивачів формі, - місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, визнання протиправними дій ТОВ Укрборг» , які полягають у примушуванні ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_2 до виконання умов Кредитного договору №14#00017252187 від 06.08.2012 року, шляхом здійснення дзвінків, а також, в частині налаштування роботи автоматичної системи сповіщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 телефоном про наявну заборгованість.

Разом з тим, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позову в частині позовних вимог, що пред»явлені до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг , Акціонерного товариства Сбербанк .

Так, АТ Сбербанк , укладаючи з ТОВ Укрборг договір доручення №28-4-78 від 22 січня 2016 року з вищезазначеним змістом, діяв у відповідності з принципом свободи цивільно-правового договору, на захист інтересів кредитора.

Суду не надано будь-яких доказів на підтвердження факту здійснення телефонних дзвінків (наведеного вище змісту) позивачу чи його сину працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг та/або Акціонерного товариства Сбербанк ; клопотань про витребування відповідних доказів судом апеляційної інстанції не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання.

Вирішуючи позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди, колегія виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4з наступними змінами Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції, або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону Про інформацію , ст. 44 Закону Про авторське право і суміжні права ); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 5 даної постанови, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння того, хто її спричинив, причинність зв`язку між шкодою та протиправними діями винного.

Суду не надано доказів на підтвердження факту заподіяння діями ТОВ Укрборг» моральної шкоди особисто позивачу та його сину; клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання.

Крім того, задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ТОВ Укрборг» , які полягають у примушуванні ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_2 до виконання умов Кредитного договору №14#00017252187 від 06.08.2012 року, шляхом здійснення дзвінків, а також, в частині налаштування роботи автоматичної системи сповіщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 телефоном про наявну заборгованість, - є достатньою сатисфакцією при захисті прав та законних інтересів позивачів у даній справі.

Окрім іншого, судом не встановлено протиправності дій відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрборг та Акціонерного товариства Сбербанк , що також свідчить про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

За положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог апеляційним судом у даній справі не переглядається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2019 року- в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді