Рішення

від 27.06.2019 по справі 280/379/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 червня 2019 року Справа № 280/379/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,

за участю:

представників позивача Нечета В .В., Шеремета Р.Б.,

представника відповідача Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Схід-союз (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, гсп-982, код ЄДРПОУ 23849465)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Схід-союз в особі директора Нечета Владислава Валентиновича (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0019321406 від 10.12.2018.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2019 року позовну заяву у справі №280/379/19 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 13 лютого 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 13 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 13 березня 2019 року відкладено підготовче судове засідання на 11 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року подовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 14 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 червня 2019 року.

18 червня 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27 червня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення у зв`язку з наступним. В період з 06.11.2018 року по 12.11.2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області № 3733 від 06.11.2018 року з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово- господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ КАСТРОМ ГРУП за 2015 рік, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ СХІД-СОЮЗ . 19.11.2018 року ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ отримано Акт Головного управління ДФС у Запорізькій області № 713/08-01-1400/23849465 Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ (код ЄДРПОУ 238494465), встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ КАСТРОМ-ГРУП (код ЄДРПОУ 39446390) за 2015 рік (надалі - Акт перевірки). Актом перевірки начебто встановлено порушення п.п 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135 ст. 135 Податкового Кодексу України № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток загальної сумі 113 864 грн., у т.ч. по періодах за 2015 рік у сумі 113 864 грн. 10.12.2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області було винесено податкове повідомлення- рішення № 0019321406 про порушення п. 441.1, п. 44.2, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 113 864 грн. Господарські операції ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ підтверджені первинними документами, які було надано у повному обсязі на адресу податкового органу. Вважає рішення винесене контролюючим органом протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Представники позивача просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. 8915 від 05 березня 2019 року), відповідно до якого зазначає, що Фахівцями ГУ ДФС здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВО Схід- Союз (код ЄДПОУ 23849465), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ КАСТРОМ-ГРУП за період 2015 рік при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ КАСТРОМ-ГРУП . В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки (акт перевірки № 713/08-01- 1400/23849465 від 19.11.2018р.) було встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 113 864 грн. В акті перевірки наведено факти, які свідчать про неможливість (нереальність) надання товарів (послуг) контрагентом - постачальником ТОВ КАСТРОМ-ГРУП за 2015 рік, ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій між контрагентом та ПАТ Відрадненське . Як зазначено в акті перевірки, відносини ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ із ТОВ КАСТРОМ ГРУП , зі слів директора ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ договором не оформлювались, складені в усній формі, тому під час проведення перевірки договори до перевірки не надавались. Відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних за період з 15.05.2015 р. по 02.07.2015 р. ТОВ Кастром-Груп поставлялись товари (провода, авто вимикачі, рубильники). ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ до перевірки не надавались документи щодо транспортування постачаємого товару на адресу ТОВ КАСТРОМ ГРУП . Зі слів директора ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ Нечет В.В . ТОВ КАСТРОМ ГРУП самостійно отримано товар. Крім того, листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.06.2017 року №7986/7/504-36- 21-03-08, зазначено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, 23.02.2016 під час реалізації матеріалів по кримінальному провадженню№32015040040000025 від 03.03.2015, ліквідовано діяльність конвертаційного центру та отримано вироки районного суду за обвинуваченням наступних громадян: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.І ст. 205, ч.1 ст. 358 КК України, а саме у фіктивному підприємництві, тобто придбанні та використанні суб`єктів підприємницької діяльності - ТОВ Кастром Груп (код ЄДРПОУ 39446390), для прикриття незаконної діяльності. та направлено вирок Печерського районного суду від 01.12.2015 року, по справі №757/42406/15-к. Згідно вироку Печерського районного суду від 01.12.2015 року, по справі №757/42406/15-к, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015100060006915 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч.І ст. 358 КК України. Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена судом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін по справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ здійснює свою діяльність з 11.10.1995 року. Відповідно до Витягу з державного юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності, які здійснює ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ відноситься, зокрема такі: 46.43 оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічим обладнанням: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ є платником податку на додану вартість. Відповідно до наказу № 012 від 01.11.2005 року на посаду директора ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ призначено Нечет В.В.

На підставі направлення від 06.11.2018 №2680, виданого Головним управлінням ДФС у Запорізькій області та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.11.2018р. №3733, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК Укрїани, у зв`язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, виявленням недостовірності даних, що містяться в податковій декларації з податку на прибуток за період 2015 рік, поданій платником податків, враховуючи, що на письмовий запит контролюючого органу №32735/10/08-01-14-06-11 від 28.09.2018 ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ документи не надані в повному обсязі, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - ТОВ КАСТРОМ ГРУП (код ЄДРПОУ 39446390), за результатами якої складений акт перевірки №713/08-01- 1400/23849465 від 19.11.2018 року.

Перевіркою встановлені наступні порушення п.п 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135 ст. 135 Податкового Кодексу України № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 113 864 грн., у т.ч. по періодах за 2015 рік у сумі 113 864 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № 0019321406.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 10.12.2018 № 0019321406, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року N 996-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідженням господарсько-фінансових правовідносин позивача, оподаткування яких становить предмет спору у справі, судом з`ясовано наступне.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності, які здійснює ТОВ КАСТРОМ ГРУП відноситься: 46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування.

24 квітня 2015 року між ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ та ТОВ КАСТРОМ ГРУП був укладений договір купівлі-продажу товару на суму 632 547,99 грн. в усній формі (надалі Договір), однією із умов якого було самостійне отримання товару зі складу ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ та транспортування товару представниками ТОВ КАСТРОМ ГРУП до свого місця знаходження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує сплати та суму одержаних коштів.

Також слід звернути увагу на те, що правова природа договорів купівлі-продажу визначає таке волевиявлення сторін цих договорів: у продавця - на передачу покупцю товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов`язання припиняється його виконанням. Тобто після виконання Договору унаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату всі правовідносини між ними завершуються. Після цього в кожної зі сторін Договору виникають правовідносини вже з іншим суб`єктним складом. Іншими словами, в Акті перевірки поза увагою органу ДФС залишився той факт, що Позивач як платник податків, так і контрагент ТОВ КАСТРОМ ГРУП виконали умови укладеного між ними Договору, чим і підтвердили факт його укладення. А контролюючим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлену угоду, мали умисел на укладення її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.

Слід також пам`ятати, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір виконаний в повному обсязі 02.07.2015 року Підстав вважати вищевказаний договір фіктивним, удаваним, недійсним або неукладеним відповідно до норм цивільного та господарського законодавства не має, жодна зі сторін не заперечує про факт укладання такого договору, рішень суду щодо визнання вказаного договору недійсним на даний час також не має. Тому відповідно до ст. 204 ЦК України відносно вказаного договору діє презумпція правомірності договору.

ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ орендує нежитлове (складське) приміщення розміром 100 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 15, на підставі договору суборенди від 21.01.2009 року.

Відповідно до договорів поставки № ВС -0010, ВС - 0012; ВС -0016; ВС -0018; та 130/18 між ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ та ПП Сплав-Сервіс , ТОВ Енергоспецавтоматика , ТОВ Електрокомплекс , ФОП ОСОБА_12 , та ТОВ МПКА-УКРАЇНА відповідно, в складському приміщенні ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ знаходився товар в необхідній кількості та якості для виконання умов Договору купівлі-продажу між ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ та ТОВ КACTPOM ГРУП , що також підтверджується видатковими накладними № РН-000545, РН-0000130, РН- 0002160, РН-0000944, РН-0000546, РН-0000547, № 549, РН-0002161, РН-0002999, РН-0003000, а також копіями платіжних документів про перерахування коштів на рахунки контрагентів відповідно до вищевказаних договорів поставки.

На час укладання Договорів із позивачем, його контрагент в особі ТОВ КАСТРОМ ГРУП був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для укладення спірних угод.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Це означає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності чи сплати податків ТОВ КАСТРОМ ГРУП тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Разом з тим, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи.зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентами за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства.

Тобто, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про бухгалтерський облік в редакції від 06.02.2015 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік в редакції від 06.02.2015 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Тобто до первинних та зведених документів відносяться видаткові накладні та рахунки фактури, які підтвердження включення сум коштів до складу доходів, необхідних документів, оформлених відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують зв`язок отриманого доходу з господарської діяльності платника податку.

Разом із тим, відповідачу в ході податкової перевірки були надані усі необхідні договори, акти приймання-передачі виконаних робіт та відповідні видаткові та податкові накладні. Також в акті перевірки не зазначається про те, що контрагентам позивача у перевіряємий період відмінено державну реєстрацію або ці підприємства виключено із обліку у органах ДФС як платників податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 ті. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 нього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 нього Кодексу.

Згідно пунктам 135.1 та 135.2 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток відбувається з урахуванням отриманого платником доходу від будь-якої діяльності та витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку. При цьому, витрати певного періоду визначаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, тобто повинен бути наявний зв`язок здійснених витрат з господарською діяльністю платника.

Враховуючи той факт, що умовою Договору передбачено транспортування товару покупцем в особі ТОВ КАСТРОМ ГРУП , а відповідно до п. 137.1 ПКУ дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Отже, ключовим фактором, який надає інформацію щодо дати визначення доходу в податковому обліку, є перехід права власності, який прописується у договорі окремим пунктом.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно п. 8 Наказу Міністерства Фінансів України № 290 від 29.11.1999 р. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 дохід від реалізації товару відобразиться у разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцю передано ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

Відповідач стверджує, що відсутність транспортних засобів на балансі ТОВ КАСТРОМ ГРУП , якимось чином підтверджує факт неможливості передачі товару на виконання умов Договору, а тому позбавляє позивача можливості виконати умови Договору в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні 18.06.2019 року ОСОБА_13 , який з 01.02.2012 року знаходиться в трудових відносинах з позивачем, пояснив суду, що працює на посаді комірника, який відпускає товар особам, що приходять до нього з накладними та повною проплатою товару. Товар особа забирає та транспортує власними силами.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, судом встановлено, що підприємство у повній мірі підтвердило правомірність формування податків за результатом господарської діяльності належними первинними, бухгалтерськими і розрахунковими документами, а також використання результатів цих операцій у власній господарській діяльності.

Таким чином, є підстави вважати такі документи первинними з огляду на положення ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 8 від 24.05.95р., зареєстрованого в Мін`юсті України 05.06.1995р. за № 168/704 та п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Щодо посилань відповідача на вирок суду, прийнятому у кримінальному провадженні, суд вважає наступне.

Зі змісту вироку від 01.12.2015 року, вбачається, що судом затверджено угоду від 30.10.2015 року між прокурором прокуратури Печерського району м.Києва Безкоровайним Б.В. та обвинуваченим ОСОБА_8 про визнання винуватості, яким визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України засновника та директора ТОВ КАСТРОМ ГРУП Ткача О.М.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд вважає, що факт наявності вирока щодо посадових осіб контрагентів не є беззаперечним підтвердженням факту порушень податкового законодавства.

Так Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 31 липня 2018 року по справі №808/1507/16. та у постанові від 04 вересня 2018 року по справі №826/18952/14 зазначає наступне:

При цьому необхідно зазначити що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу офіційного з`ясування обставин справи. Проте, як вбачається з рішення суду апеляційної інстанції оцінки обставин, які були встановлені у вказаних вище вироках, судом здійснено не було.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Частина 6 ст. 78 КАС України передбачає, що вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що правова оцінка, надана судом певного факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або ухвалі чи постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

У вироку суду, який відповідачем надано як доказ порушення податкового законодавства з боку позивача встановлений лише факт наявності ознак фіктивного підприємництва з боку контрагента позивача - ТОВ КАСТРОМ ГРУП . Натомість факт наявності ознак такого злочину з боку позивача взагалі не встановлювався.

Таким чином, вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов`язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Директор ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ у цьому кримінальному провадженнях не допитувався, конкретно господарська діяльність позивача ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ не досліджувалася.

Необхідно також враховувати приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведених положень вбачається, що суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України".

Окремо необхідно вказати, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи "Беєлер проти Італії", "Онер`ілдіз проти Туреччини", "Megadat.com проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року та "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("справи "Онер`ілдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (справа "Лелас проти Хорватії").

Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Рішення ВАСУ від 20 липня 2016 р. у справі № К/800/3837/16, (ЄДРСРУ № 59136855) передбачає наступне: При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України .

Вищий адміністративний суд України також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача є хибними і не можуть бути використані як докази при розгляді даної справи.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Схід-союз (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, гсп-982, код ЄДРПОУ 23849465) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0019321406 від 10.12.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Схід-союз судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 04.07.2019.

Суддя М.С. Лазаренко