Постанова

від 07.11.2019 по справі 280/379/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/379/19 (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі №280/379/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання СХІД-СОЮЗ до Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання СХІД-СОЮЗ 28 січня 2019 року звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області, згідно з яким, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0019321406 від 10.12.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ КАСТРОМ ГРУП викладені у акті відповідача №713/08-01-1400/23849465 від 19.11.2018 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржене рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про не з`ясування судом першої інстанції господарської діяльності ТОВ КАСТОМ ГРУП в частині отримання ним товару позивача та не врахування вироку суду щодо одночасно засновника, директора, бухгалтера зазначеного підприємства яким його було визнано винним у вчинені злочинів передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 УК України, що свідчить про нереальність господарської операції позивача з ТОВ КАСТОМ ГРУП .

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - ТОВ КАСТРОМ ГРУП (код ЄДРПОУ 39446390), за результатами якої складений акт перевірки №713/08-01-1400/23849465 від 19.11.2018 року (т. 1 а.с. 34-46).

Перевіркою встановлені порушення п.п 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135 ст. 135 Податкового Кодексу України № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 113 864 грн., у т.ч. по періодах за 2015 рік у сумі 113 864 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0019321406 від 10.12.2018 року (т. 1 а.с. 16).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід також зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з вироком Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2015 року, по справі №757/42406/15-к, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015100060006915, який набрав законної сили 05.01.2016 року,, ОСОБА_1 - одночасно засновника, директора, бухгалтера ТОВ Кастом Груп визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 та ч. 1 ст. 358 КК України.

При цьому Печерським районним судом м. Києва встановлено, що ОСОБА_1 13 жовтня 2014 року, перебуваючи в м. Києві, на прохання маловідомої особи за грошову винагороду підписав протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Кастром Груп" (код ЄДРПОУ 39446390) від 13.10.2014 щодо створення вказаного товариства, затвердження розміру статутного капіталу на загальну суму 477 000,00 грн, 100% якого належить нібито йому, обрання директором товариства себе, з створенням фіктивного суб`єкта підприємництва ТОВ "Кастром Груп" (код ЄДРПОУ 39446390). В цей же день ОСОБА_1 в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу підписав статут ТОВ "Кастром Груп" (код ЄДРПОУ 39446390) з метою прикриття незаконної діяльності, що передбачена вказаним статутом. В подальшому вищевказані документи невстановленими слідством особами були передані до реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві для реєстрації ТОВ "Кастром Груп" (код ЄДРПОУ 39446390). Підписання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ "Кастром Груп" (код ЄДРПОУ 39446390) дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, а саме: пособництво у фіктивному підприємництві, тобто у створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року у справі №808/1507/16 дійшов висновку, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, на дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції дослідив та враховує наступні обставини господарської діяльності ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ , які суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, а саме: згідно з пояснень директора ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ ОСОБА_2 та свідчень комірника ОСОБА_3 наданих у судовому засіданні, на підтвердження реальності спірної господарської операції вбачається, що ТОВ КАСТОМ ГРУП самостійно отримало товар.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що видаткові накладні виписані за зазначеною операцією, а саме: №ВС - 0000149 від 02.07.2015 року, № ВС - 0000148 від 30.06.2015 року, № ВС-0000129 від. 15.05.2015 року, № ВС - 0000130 від 21.05.2015 року, № ВС - 0000130 від 21.05.2015 року, № ВС - 0000128 від 18.05.2015 року, № ВС - 0000110 від 15.05.2015 року, № ВС - 0000109 від 15.05.2015 року, № ВС - 0000107 від 15.05.2015 року на поставку товару авто вимикачів, кабельних наконечників не містять з боку отримувача зазначення ПІБ особи яка підписала видаткову накладну у підтвердження отримання товару зазначеного в ній.

Отже первинні документи позивача, а саме видаткові накладні не містять як того вимагають положення статті 9 Закону № 996-ХIV обов`язкових реквізитів, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Крім того, слід звернути увагу на те, що на момент виникнення спірних відносин діяло Положення № 88 Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 р., в якому зазначено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери, та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства.

Згідно з п. 2.5 цього Положення такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ , що видається однією особою іншій особі, для представництва перед третіми особами.

Отже, довіреність на отримання товару є одним із видів підтвердження повноважень на отримання матеріальних цінностей.

На зазначений час, діяв порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей який визначався Інструкцією № 99 Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, на одержання цінностей, яка затверджена Наказом Мінфіну від 16.05.1996 р. № 99, яка втратила чинність з 01.01.2015 р. згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014 р. №987.

Відповідно до цієї Інструкції до 01.01.2015 р. відпуск покупцям або передавання безоплатно ТМЦ, нематеріальних активів, грошових документів і цінних паперів супроводжувався наданням постачальнику довіреності типової форми № М-2.

Проте, у видаткових накладних безпідставно відсутні зазначення реквізитів довіреностей на підставі який особою яка підписала видаткову накладну, від імені отримувача було отриманно товар.

Ці довіреності позивачем не було надано до перевірки та суду. Згідно з пояснень директора ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ ОСОБА_2 такі довіреності підприємству собою яка отримала товар не надавались.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що передача товару представникові, який не мав повноважень на його отримання (повноваження не підтверджені договором, довіреністю, тощо) не є належним підтвердженням для ідентифікації особи, яка уповноважується на отримання ТМЦ та не може бути підтвердженням виконання господарської операції.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що договір поставки товару між ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ та ТОВ КАСТОМ ГРУП як зазначає директор ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ ОСОБА_2 в письмовій формі не укладався. Проте, доказів укладання його в іншій формі, в підтвердження заперечень проти доводів суб`єкта владних повноважень щодо його не укладання, позивачем суду надано не було.

Крім того, відповідачем встановлено, що згідно з базою даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України за період з 2014 року по 2017 рік за юридичною особою ТОВ КАСТОМ ГРУП транспортні засоби не значаться (т.1 а.с.201), що свідчить про неможливість самовивозу товару зазначеного в видаткових накладних.

Щодо доводів позивача про наявність доказів сплати йому вартості товарів/послуг, слід зазначити, що з урахуванням інших доказів по справі, яким судом було надано оцінку, такий рух не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій, а отже не може свідчити про здійснення реальної господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що перелічені обставини справи свідчать про те, що невідомою особою здійснені операції лише за документами без реального факту їх здійснення.

Якщо певна господарська операція не відбулась чи відбулась не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку документах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином з урахуванням викладених у вироку Центрального Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2015 року, по справі №757/42406/15-к, який набрав законної сили 05.01.2016 року, фактів фіктивності господарської діяльності ТОВ Кастом Груп та враховуючи те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача, не підтверджують реальність господарської операції позивача з ТОВ Кастом Груп , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, за відсутності належно оформлених та підписаних звітних документів, які посвідчують факт поставки та отримання товарів, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про неможливість реального здійснення ТОВ НВО СХІД-СОЮЗ з ТОВ Кастом Груп зазначених господарських операцій та наявність у діях позивача заниження задекларованих доходів внаслідок не включення суми грошових коштів, що надійшли на поточний рахунок від проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 113 864 грн., у т.ч. по періодах за 2015 рік у сумі 113 864 грн.

Отже, з урахуванням вище викладеного, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0019321406 від 10.12.2018 року, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначений обов`язок відповідач виконав.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для його скасування та прийняття нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити повністю.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі №280/379/19 - скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 07 листопада 2019 року.

Повне судове рішення складено 07 листопада 2019 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко