Ухвала

від 08.07.2019 по справі 460/1287/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

08 липня 2019 року м. Рівне №460/1287/19 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: представник Дубинець І.Г.,

розглянувши під час підготовчого судового засідання питання про можливість закриття провадження в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доМилятинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Милятинської сільської ради (далі - відповідач), в якому просив:

-визнати протиправним рішення Милятинської сільської ради № 279 від 01 березня 2019 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Милятин Острозького району Рівненської області" в частині відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Милятин Острозького району Рівненської області;

-скасувати рішення Милятинської сільської ради № 279 від 01 березня 2019 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Милятин Острозького району Рівненської області" в частині відмови у затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Милятин Острозького району Рівненської області;

-зобов`язати Милятинську сільську раду Острозького району Рівненської області повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства (згідно КВЦПЗ 01.03) загальною площею 1,75 га в с. Милятин Острозького району Рівненської області, за рахунок земель, які знаходились у власності ОСОБА_2 згідно рішення Милятинської сільської ради № 50 від 30 січня 1998 року.

Мотивуючи позовні вимоги, зазначав, що рішенням Милятинської сільської ради від 30.01.1998 №50 підтверджується, що земельна ділянка в с.Милятин Острозького району Рівненської області, площею 1,75 га, знаходилась у власності ОСОБА_2 , а рішенням Милятинської сільської ради від 28.04.2017 №95 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства. Проте, відповідачем протиправно та незаконно прийнято оскаржуване рішення про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), з підстав відсутності акта приймання-передачі межових знаків земельної ділянки, що є наслідком спору про належність земельної ділянки між ним та ОСОБА_3 Вказав, що претензії ОСОБА_3 щодо належності спірної земельної ділянки є безпідставними, оскільки її право на таку земельну ділянку будь-якими документами не підтверджується. Зазначав, що не підписання акта ОСОБА_3 є нічим іншим, як створення йому перешкод у приватизації земельної ділянки. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного з землекористувачів. З огляду на наведене, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 04.06.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08.07.2019 на 10:15 год.

У підготовчому судовому засіданні 08.07.2019 судом поставлено на обговорення питання щодо можливості закриття провадження, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Позивач у підготовчому судовому засіданні заперечив проти закриття провадження. Вважав, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.

Заслухавши думку позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

Відтак, віднесення до юрисдикції адміністративних судів спору лише з підстав того, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії, є неправильним.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

На переконання суду, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватно-правовий характер.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права, то спір стосується приватно-правових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Висновки аналогічного характеру викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21.03.2018 у справі № 526/233/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Гора" було розроблено ОСОБА_1 , за його заявою від 26.07.2017, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства в с.Милятин на території Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Технічна документація із землеустрою виготовлена на чотири земельні ділянки, зокрема, на земельну ділянку № 3, що знаходиться в масиві АДРЕСА_1 .

04.12.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 08.12.2017 № 88/02-21 ОСОБА_1 було надано відповідь на подану заяву. Вказано, що в наданій документації зазначено, що земельна ділянка, яка знаходиться в масиві біля вул. Дубенці, межує із земельною ділянкою, яка відноситься до земель запасу Милятинської сільської ради, проте у даному масиві немає земель запасу сільської ради.

Рішенням Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області від 01.03.2019 №279, за результатами розгляду заяви позивача від 09.01.2019, вирішено відмовити у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в с.Милятин на території Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Підставами такої відмови зазначено: відсутність погодження суміжних власників (користувачів) земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; відсутність будь-якого документального підтвердження щодо обміну земельними ділянками між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 ; невідповідність технічної документації вимогам чинного законодавства.

Поряд з цим, з пояснювальної записки ОСОБА_3 (спадкоємець матері - ОСОБА_5 ) судом встановлено, що у 2001 році через усну домовленість було проведено обмін земельними ділянками між ОСОБА_1 (земельною ділянкою, яка знаходиться за межами неселеного пункту с.Милятин) і ОСОБА_5 (земельною ділянкою, яка знаходиться в масиві біля АДРЕСА_1 ).

У 2013 році був проведений повторний обмін земельними ділянками між сім`єю ОСОБА_1 і сім`єю ОСОБА_3 .

Тобто, згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_3 , вона з 2014 року користується земельною ділянкою №3, яка знаходиться в масиві АДРЕСА_1 , що письмово підтвердили власники сусідніх земельних ділянок.

В Акті приймання - передачі межових знаків на зберігання земельної ділянки № 3, що є складовою частиною поданої технічної документації із землеустрою, відсутні погодження суміжних власників (користувачів) земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які згідно пояснювальної записки стверджують, що дана земельна ділянка надавалась ОСОБА_5 , надалі її спадкоємцю - ОСОБА_3 .

Тобто, в основі спору лежить юридичний конфлікт між позивачем та третьою особою стосовно належності земельної ділянки №3, яка знаходиться в масиві біля АДРЕСА_1 .

З викладеного вбачається, що існує невирішений спір про право, оскільки кожна із сторін вважає відповідний об`єкт нерухомого майна своєю власністю.

З оскаржуваним рішенням відповідача позивач пов`язує порушення його права на отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель комунальної власності.

Тому, враховуючи наведене в сукупності, суд вважає, що даний спір за своєю суттю, характером правовідносин, підставами та предметом позову є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача.

Згідно з ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" у якому суд вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для закриття провадження у справі №460/1287/19.

Згідно п.2 ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" питання щодо повернення судового збору вирішується судом лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі №460/1287/19 за позовом ОСОБА_1 до Милятинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 09 липня 2019 року

Суддя Борискін С.А.