Постанова

від 26.03.2020 по справі 460/1287/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №460/1287/19

адміністративне провадження №К/9901/27498/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у суді касаційної інстанції адміністративну справу №460/1287/19

за позовом ОСОБА_1 до Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2019, постановлену судом у складі судді Борискіна С.А.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Онишкевича Т.В., суддів: Обрізка І.М., Іщук Л.П.,-

ВСТАНОВИВ:

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.03.2019 №279 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства позивачем в с. Милятин Острозького району Рівненської області" в частині відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства позивачу в с.Милятин Острозького району Рівненської області;

- зобов`язати Милятинську сільську раду Острозького району Рівненської області повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства (згідно КВЦПЗ 01.03) загальною площею 1,75 га в с. Милятин Острозького району Рівненської області, за рахунок земель, які знаходились у власності позивача згідно з рішенням Милятинської сільської ради від 30.01.1998 №50.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), з підстав відсутності акта приймання-передачі межових знаків земельної ділянки, що є складовою частиною технічної документації. На переконання позивача, непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради у затвердженні технічної документації.

2. Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито провадження у зв`язку із тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства із роз`ясненням позивачу права на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.

3. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Милятинської сільської ради народних депутатів від 30.01.1998 №50 на підставі статей 17, 56, 57, 67 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Декрету Кабінету Міністрів України від 25.12.1992 №15/92 Про приватизацію земельних ділянок передано у приватну власність громадян земельні ділянки в межах населеного пункту с.Милятин, зокрема, ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 1,75 га - для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку 0,25 га - для обслуговування житлового будинку.

Рішенням Милятинської сільської ради від 28.04.2017 №95 позивачу як спадкоємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ 01.03) загальною площею 1,75 га в с. Милятин Острозького району Рівненської області, за рахунок земель, які знаходились у власності спадкодавця ОСОБА_2 згідно з рішенням Милятинської сільської ради від 30.01.1998 №50.

04.12.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 08.12.2017 №88/02-21 позивача повідомлено про наявність недоліків у поданій документації, зокрема, щодо зазначення меж земельної ділянки, яка знаходиться в масиві біля АДРЕСА_1 , а також зазначено про те, що відповідно до письмових пояснень, наявних у матеріалах наданої позивачем технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, користувачем земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,3635 є ОСОБА_3 внаслідок проведеного обміну з позивачем сусідніми земельними ділянками, що свідчить про наявність спору про право на спірну земельну ділянку.

01.01.2019 позивач повторно звернуся до відповідача із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, площею: 0,28 га, 0,1169 га, 0,3731 га, 0,98 га, кадастровий номер 5624284600:01:001, що розташовані в с. Милятин та передачу вказаних земельних ділянок у власність позивача.

Рішенням Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області від 01.03.2019 №279 позивачу відмовлено у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства в с.Милятин на території Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Підставами для відмови у погодженні технічної документації у спірному рішенні вказано: відсутність погодження меж суміжних власників (користувачів) земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; відсутність документального підтвердження інформації щодо обміну земельними ділянками між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 ; невідповідність технічної документації вимогам чинного законодавства (невірно вказана площа земельної ділянки НОМЕР_2).

В пояснювальній записці до технічної документації міститься інформація про те, що суміжний землекористувач ОСОБА_3 (спадкоємець ОСОБА_5 ) посилалась на те, що у 2001 році через усну домовленість проведено обмін земельними ділянками між позивачем (земельна ділянка, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Милятин) і ОСОБА_5 (земельна ділянка, яка знаходиться в масиві біля АДРЕСА_1). У 2013 році був проведений повторний обмін земельними ділянками між сім`єю позивача і сім`єю ОСОБА_3 .

Крім того, судами встановлено, що в акті приймання - передачі межових знаків на зберігання земельної ділянки НОМЕР_1, що є складовою частиною поданої технічної документації із землеустрою, відсутні погодження суміжних власників (користувачів) земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які, як зазначено в пояснювальній записці, стверджують, що дана земельна ділянка надавалась у користування ОСОБА_5 , надалі її спадкоємцю - ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з відмовою відповідача у затвердженні проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, позивач звернувся з даним позовом до суду на захист свого права на отримання у власність земельних ділянок, переданих рішенням відповідача від 30.01.1998 №50 у власність його батьку ОСОБА_2

ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з наявності неврегульованого спору між позивачем та суміжними землекористувачами щодо права на спірну земельну ділянку, що знаходиться у масиві біля АДРЕСА_1 . Відтак, у основі даного спору лежить спір про право на майно, тобто цивільний спір, який належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що погодження технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства не є підставою для набуття права власності на такі земельні ділянки, а отже у спірних правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності шляхом прийняття відповідних рішень, законність яких підлягає перевірці адміністративним судом. Крім того, позивач посилається на те, що ним не порушувалось питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а його звернення до суду обумовлено прийняттям рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає реалізувати належне йому право щодо отримання спірних земельних ділянок у власність.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341КАС України).

8. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд дійшов таких висновків.

9. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

11. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

12. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

13. Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

14. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

15. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

16. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

17. У справі що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу щодо отримання у власність земельної ділянки. Як стверджує позивач, своє право він не в змозі реалізувати внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, зважаючи на відсутність погодження меж суміжними землекористувачами та заявлення права користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_3 .

Таким чином, з матеріалів справи видно, що між позивачем та третьою особою існує спір про право щодо земельної ділянки, яку позивач має отримати у власність.

Отже в даному випадку існує спір про право цивільне, що виключає можливість розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.

18. Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

19. Відповідно до частини першої статті15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

20. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

21. Враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі є обґрунтованими, оскільки дана справа має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

22. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 №460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі ) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

23. Відповідно до пунктів 2 та 3 частини шостої статті 346 КАС України (в редакції Закону України від 02.10.2019 №142-IX, що набрала чинності 19.10.2019), справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

24. Зважаючи на те, що позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції за відсутності посилання на практику Верховного Суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах, відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №460/1287/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду