Постанова

від 04.09.2019 по справі 460/1287/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8367/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі за його позовом до Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області про скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Борискін С.А.,

час ухвалення рішення 11 год 13 хв,

місце ухвалення рішення м. Рівне

дата складення повного тексту рішення 09 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області (далі - Рада) № 279 від 01 березня 2019 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Милятин Острозького району Рівненської області у частині відмови йому у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства, в с. Милятин Острозького району Рівненської області;

зобов`язати Раду повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства (згідно КВЦПЗ 01.03) загальною площею 1,75 га в с. Милятин Острозького району Рівненської області, за рахунок земель, які знаходились у власності ОСОБА_2 , згідно із рішенням Ради № 50 від 30 січня 1998 року.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 460/1287/19 провадження у адміністративній справі було закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства із роз`ясненням позивачу права на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у новому складі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Позивач ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду по суті.

Представник Ради, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, за зверненням ОСОБА_1 від 26 липня 2017 року ТОВ Фірма Гора розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж чотирьох земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства в с. Милятин на території Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області, зокрема, щодо земельної ділянки у масиві біля вул. Дубенці.

04 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ради із заявою щодо затвердження вказаної технічної документації із землеустрою і листом від 08 грудня 2017 року № 88/02-21 його було повідомлено, що у наданій документації вказано, що земельна ділянка, яка знаходиться в масиві біля вул. Дубенці, межує із земельною ділянкою, яка відноситься до земель запасу Ради. Однак, у даному масиві немає земель запасу Ради.

За результатами розгляду заяви позивача від 09 січня 2019 року рішенням Ради від 01 березня 2019 року № 279 йому відмовлено у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), призначених для ведення особистого селянського господарства, в с. Милятин через відсутність погодження суміжних власників (користувачів) земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; відсутність будь-якого документального підтвердження щодо обміну земельними ділянками між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 ; невідповідність технічної документації вимогам чинного законодавства.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що у акті приймання - передачі межових знаків на зберігання земельної спірної ділянки № 3, що є складовою частиною поданої позивачем технічної документації із землеустрою, відсутні погодження суміжних власників (користувачів) земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які згідно із пояснювальною запискою стверджують, що дана земельна ділянка надавалась ОСОБА_5 , надалі її спадкоємцю - ОСОБА_4 .

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного процесуального питання оскаржуваним судовим рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень .

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою у публічно-правовому спорі, однак сама по собі вона не свідчить про те, що такий спір є публічно-правовим, а отже підлягає розгляду за правилами адміністративної юрисдикції.

Разом із тим, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про фактичне існування неврегульованого спору між ОСОБА_1 та суміжними землекористувачами щодо використання спірної земельної ділянки, що знаходиться у масиві біля вул. Дубенці в с. Милятин Острозького району Рівненської області. Відтак, у основі спору лежить спір про право на майно, тобто цивільний спір, який належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16, частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи наведене, на думку апеляційного суду, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують на не дають правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали із направленням справи до того ж суду для продовження розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 460/1287/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Л. П. Іщук Постанова у повному обсязі складена 05 вересня 2019 року.