Рішення

від 09.07.2019 по справі 826/12400/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2019 року № 826/12400/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представників позивача Медведєвої О.Ю., Нестерова-Сурменко О.П., представника відповідача Корнейчука О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 №0000284050 та від 23.07.2013 №0000394050.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2013 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2013 скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В якості підстав для прийняття даної постанови зазначено:

- попередні судові інстанції в порушення процесуальних норм не перевірили факт реального руху активу по всьому ланцюгу учасників схеми, не з`ясували, ким і коли вирощувалась придбана позивачем сільськогосподарська продукція та чи вирощувалась взагалі;

- суди не з`ясували, хто саме був безпосереднім постачальником сільськогосподарської продукції на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Анкор Агро ОПТ (ТОВ Анкор Агро ОПТ ), яку в подальшому реалізовано ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД ;

- не досліджено судами першої та апеляційної інстанцій технічну можливість як ТОВ Анкор Агро ОПТ , так і Товариства з обмеженою відповідальністю Скрап-Мет (ТОВ Скрап-Мет ) (у разі якщо саме ця особа була безпосереднім постачальником продукції на адресу контрагента позивача) виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №826/12400/13-а між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2018 адміністративну справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 у зв`язку із оскарженням у справі рішень суб`єкта владних повноважень, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у справі призначено судове засідання, а в засіданні 01.03.2019 ухвалено здійснити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та замінено засідання на підготовче

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2019 замінено відповідача в адміністративній справі №826/12400/13-а, а саме Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, його правонаступником - Офісом великих платників Державної фіскальної служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019, з урахуванням висновків Верховного Суду, витребувано докази на підтвердження реальності господарських операцій по поставці кукурудзи від ТОВ Анкор Агро ОПТ для позивача:

- у ТОВ Анкор Агро ОПТ (код ЄДРПОУ 37104594): пояснення та документальне підтвердження господарських операцій з придбання кукурудзи у ТОВ Скрап-Мет (код ЄДРПОУ 37400862) у 2011 році - першому кварталі 2012 року, в тому числі пояснення та документальне підтвердження наявності технічної можливості виконання поставок з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення витрат, пов`язаних із здійсненням такої господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо);

- у ТОВ Скрап-Мет (код ЄДРПОУ 37400862): пояснення та документальне підтвердження господарських операцій з постачання кукурудзи для ТОВ Анкор Агро ОПТ (код ЄДРПОУ 37104594) у 2011 році - першому кварталі 2012 року, в тому числі пояснення та документальне підтвердження наявності технічної можливості виконання поставок з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення витрат, пов`язаних із здійсненням такої господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо); пояснення та документальне підтвердження господарських операцій з придбання кукурудзи, в подальшому поставленої для ТОВ Анкор Агро ОПТ (код ЄДРПОУ 37104594) у 2011 році - першому кварталі 2012 року, в тому числі, в обов`язковому порядку надати інформацію про постачальників та виробників кукурудзи, в подальшому поставленої для ТОВ Анкор Агро ОПТ (код ЄДРПОУ 37104594) у 2011 році - першому кварталі 2012 року, з відповідними документальними підтвердженнями та із зазначенням адміністративно-територіальних одиниць, на яких вирощувалась така кукурудза.

В обґрунтування позовних вимог товариством з урахуванням додатково наданих пояснень зазначено, що:

1) всі операції ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД з ТОВ Анкор Агро ОПТ є реальними, що підтверджується первинними та іншими документами, наданими у матеріали справи. Під час перевірки відповідач не ставив під сумнів первинні документи позивача і не посилався на порушення, пов`язані із недоліками первинних документів. Висновки відповідача сформовані винятково на підставі акта перевірки контрагента ТОВ Анкор Агро ОПТ у зв`язку із взаємовідносинами останнього із ТОВ Скрап-Мет ;

2) матеріалами справи, підтверджено факт придбання товарів ТОВ Анкор Агро ОПТ у ТОВ Скрап-Мет та їх постачання від ТОВ Скрап-Мет . На підтвердження реальності таких відносин у матеріалах справи наявні:

- лист від директора ТОВ Анкор Агро ОПТ , який також був допитаний як свідок у судовому засіданні. Директор ТОВ Анкор Агро ОПТ повідомив, що всі операції з позивачем були в повному обсязі виконані ним як постачальником, відображені в бухгалтерському обліку, розрахунки проведені в повному обсязі. Також директор зауважив, що поставлена позивачу кукурудза була придбана у його постачальника ТОВ Скрап- Мет , що підтверджується документально. Жодних донарахувань ТОВ Анкор Агро ОПТ за операціями з ТОВ Скрап-Мет здійснено не було;

- товарно-транспортні накладні, які свідчать про транспортування товару на елеватори у відповідному обсягу та у відповідний період;

- видаткові та податкові накладні, складені між ТОВ Анкор Агро ОПТ та його постачальником ТОВ Скрап Мет щодо придбання кукурудзи;

- платіжні доручення/банківські виписки, які підтверджують оплату за товар контрагентом ТОВ Анкор Агро ОПТ ;

- банківські виписки, які підтверджують оплату ТОВ Анкор Агро ОПТ послуг зберігання на елеваторі товару до його переоформлення на позивача.

Відповідач не надав у справу жодного доказу на спростування зазначених доказів.

3) в даній справі йде мова про правомірність формування витрат. Тому позивач навіть не міг би отримати жодної податкової вигоди від проведення начебто безтоварних операцій із ТОВ Анкор Агро ОПТ , оскільки витрати на придбання с/г товарів визнаються позивачем в момент визнання доходів від їх продажу. А доходи позивача від продажу кукурудзи, придбаної у ТОВ Анкор Агро ОПТ , відповідач під сумнів не ставить;

4) якщо відповідач вже давно має відомості про безтоварний характер діяльності ТОВ Скрап Мет він мав би вчинити відповідні дії по припиненню діяльності такого суб`єкта господарювання. Така бездіяльність має негативні наслідки для добросовісних платників, які можуть вступити у господарські відносини із, на думку податкового органу, фіктивним підприємством;

5) жодних судових рішень, які б свідчили про недобросовісність контрагента позивача або його постачальника, наявності вироків чи ухвал про звільнення від відповідальності за нереабілітуючими підставами матеріали справи не містять. В той же час, ТОВ Анкор Агро ОПТ та ТОВ Скрап Мет відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є діючими підприємствами;

6) твердження відповідача щодо відсутності у позивача первинних документів неправдиві та не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, це нові обставини, на які відповідач не може посилатись в силу абзацу 2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України);

7) позивач є добросовісним платником податків та був обачним у виборі контрагента. Відповідач порушив принцип індивідуальної відповідальності.

Позиція відповідача зводиться до того, що позивач не мав права формувати витрати та податковий кредит за результатом господарських операцій із ТОВ Анкор Агро ОПТ , адже позивачем документально не підтверджено реальності таких операцій.

В обґрунтування вказаного висновку, відповідач зазначає:

1) в акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 01.02.2013 №68/22-200/37104594 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Анкор Агро ОПТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, та податку на прибуток за ІІ - IV квартали 2011 року, І квартал 2012 року щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ Скрап-Мет (код за ЄДРПОУ 37400862) за жовтень 2011 року - лютий 2012 року та контрагентами-покупцями, в якому встановлено факти, що свідчать про те, правочини, які здійснені ТОВ Анкор Агро ОПТ з контрагентом-постачальником ТОВ Скрап-Мет за жовтень 2011 року - лютий 2012 року є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій та згідно частини першої статті 203 Цивільного кодексу України суперечать інтересам держави і є недійсними. В ході перевірки не встановлено документального підтвердження господарських відносин ТОВ Анкор Агро ОПТ та ТОВ Скрап-Мет .

Так, за ініціативою ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено дослідження зразків почерку директора ТОВ Скрап-Мет ОСОБА_1, реєстраційних і звітних документів ТОВ Скрап-Мет та встановлено, що вони виконані іншими особами. В результаті чого 02.11.2012 порушено кримінальну справу №50-6270 за фактом підробки документів невстановленими слідством особами ТОВ Скрап- Мет за частинами другою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.

Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору при ГУ МВС України в Київській області Майданіка А.В. від 29.11.2012 №649, висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 24.07.2012 №373 та висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗР Білоцерківського МВ від 28.01.2013 №59, підписи, які виконані від імені директора ТОВ Скрап-Мет ОСОБА_1. в наданих на дослідження документах виконані не ОСОБА_1 , а іншими особами.

Враховуючи, що ТОВ Скрап-Мет поставляло товар ТОВ Анкор Агро ОПТ , який згодом поставлено ТОВ Анкор Агро ОПТ в тому числі й ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД , відповідач дійшов висновку про те, що оскільки документи по взаємовідносинам ТОВ Анкор Агро ОПТ з ТОВ Скрап-Мет складені всупереч вимогам діючого законодавства України, як наслідок, немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Анкор Агро ОПТ , та немає підстав для відображення ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД в податковому обліку з податку на прибуток результатів фінансово-господарських відносин з ТОВ Анкор Агро ОПТ та декларування у складі валових витрат за IV квартал 2011 року та за І квартал 2012 року витрат на придбання такого товару позивачем у ТОВ Анкор Агро ОПТ .

2) позивачем не надано жодної товарно-транспортної накладної, що дає підстави встановити відсутність фактичного перевезення, відвантаження, отримання товару, окрім того неможливо встановити факт надходження товару на елеватори, а також осіб, які відвантажили та прийняли товар.

3) всупереч частини четвертої 12 Закону України Про карантин рослин , наказу Міністерства аграрної політики України №414 від 23.08.2005 Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів , постанови Кабінету Міністрів України №705 від 12.05.2007 Про деякі питання реалізації Закону України Про карантин рослин , позивачем не надано карантинного сертифікату на перевезення кукурудзи.

4) на підставі наданих до перевірки документів неможливо встановити факт реальності та законності зберігання зерна на зернових складах, адже надані позивачем складських квитанціях по взаємовідносинах з поставки товару від ТОВ Анкор Агро ОПТ не містять відмітки про їх погашення та відомостей про якісні характеристики зерна з посиланням на документ, шо їх засвідчує. До перевірки не надано жодного документу щодо засвідчення якісних характеристик зерна. Наведені обставини свідчать про приховування позивачем походження вказаного у документах товару та про неможливість підтвердження факту постачання (зберігання) визначеного у документах товару контрагентами.

5) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що суб`єкт господарювання, який правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість при придбанні товарів, робіт, послуг, беззаперечно, має право на його відшкодування, оскільки це є його власністю. Одночасно, держава, маючи інформацію про зловживання у зазначеній сфері, має всі законодавчі підстави для вжиття відповідних заходів щодо їх припинення. Суб`єкт господарювання не несе відповідальності за зобов`язаннями свого контрагента, у разі якщо відсутні ознаки його участі у правопорушенні, оскільки у нього немає законодавчих підстав для здійснення контролю за правомірністю дій контрагента. Оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, то є всі підстави для притягнення його до відповідальності. До того ж у Рішенні Європейського суду з прав людини, на яке посилається позивач, вказано про несвоєчасне декларування контрагентом податку на додану вартість, про що ні в акті перевірки, ні в позовній заяві не зазначається, тому посилання в такому випадку на практику Європейського суду з прав людини є не обґрунтованим.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави, вказані у позовній заяві, письмових поясненнях і наданих у справу доказах.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на обґрунтування, викладене у письмовому запереченні.

Суд, дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, встановив наступне.

У період з 12.04.2013 по 18.04.2013 Окружною Державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Анкор Агро ОПТ (код за ЄДРПОУ 37104594) за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2013 № 466/40-50/30307207.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Анкор Агро ОПТ шляхом завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування в І кварталі 2012 року на суму 112 690,00 грн та заниження позивачем податку на прибуток за IV квартал 2011 року на суму 660 437,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 25.04.2013 №466/40-50/30307207 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 17.05.2013 №0000284050, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 112 690,00 грн;

- від 23.07.2013 №0000394050, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 660 437,00 грн.

Позивач вважає протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, при вирішенні заявлених вимог виходить з наступного.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Під витратами відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД відображено в податковому обліку з податку на прибуток результати фінансово-господарських відносин з ТОВ Анкор Агро ОПТ та задекларовано у складі валових витрат за IV квартал 2011 року - 2 871 464 грн, за І квартал 2012 року - 153 508 грн, що разом склало 3 024 972 грн, у зв`язку з придбанням у ТОВ Анкор Агро ОПТ товарів (кукурудза, кукурудза 3 кл.) у загальній кількості 1 968,715 т на підставі укладених договорів поставки (Т. 2, арк. 5 - 69, 193 - 194, 197 - 199).

Придбання кукурудзи здійснювалось на умовах EXW на елеватори: Пантаївська та Сщасливська філії Нікопольської зернової компанії .

Також перевіркою встановлено, що на виконання умов вказаних договорів складені видаткові накладні на товар (Т. 2, арк. 99, 113 - 123, 130 - 136), податкові накладні (Т. 2, арк. 137 - 155), акти приймання-передавання зерна (Т. 4, арк. 22 - 27, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 75 - 93). Встановлено передачу і зберігання товару згідно складських квитанцій, договорів складського зберігання кукурудзи (Т. 2, арк. 70 - 88, 200 - 201; Т. 3, арк. 141 - 150; Т. 4, арк. 28 - 30, 31 - 36, 39 - 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 94 - 95).

Також на підтвердження реальності операцій поставок від ТОВ Анкор Агро Опт позивачем надано довіреності на прийняття товарно-матеріальних цінностей (витяг із журналу реєстрації таких довіреностей).

Транспортування товару на адресу позивача та супутні вантажні роботи не проводились, оскільки товар був придбаний позивачем безпосередньо на елеваторі, поставки здійснювались на умовах EXW (франко-завод відповідно до правил Інкотермс-2010).

Натомість, ТОВ Анкор Агро ОПТ транспортувало вищевказаний товар на Пантаєвську та Сщасливську філії Нікопольської зернової компанії до переоформлення товару на ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД , підтвердженням чого є копії товарно-транспортних накладних (Т. 4, арк. 147 - 254) про перевезення товару, який в подальшому був придбаний позивачем саме на Пантаєвській та Сщасливській філіях Нікопольської зернової компанії .

В рахунок оплати за отриманий товар позивачем перераховано кошти ТОВ Анкор Агро ОПТ в безготівковій формі, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, виписок з банку по особовому рахунку (Т. 2, арк. 89 - 98, 100 - 112, 124 - 129; Т. 3, арк. 76 - 94).

Зберігання товару, поставленого ТОВ Анкор Агро ОПТ , здійснювалося на елеваторах Пантаївська філія Нікопольської зернової компанії та Сщасливська філія Нікопольської зернової компанії , що підтверджується договорами №ПАН-00069 від 22.09.2011 та №ПАН-00009к від 14.10.2011 (Т. 3 арк. 141-150).

В матеріалах справи також наявні лист від директора Пантаївська філія Нікопольської зернової компанії та лист від директора Сщасливська філія Нікопольської зернової компанії , в яких підтверджено поставку товару для ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД від ТОВ Анкор Агро ОПТ , а також зберігання такого товару на елеваторах (Т. 4, арк. 21, 37).

Також зберігання зерна на елеваторах та подальше його вибуття з елеваторів підтверджується витягами з Реєстру складських документів на зерно, які засвідчують, що позивач у відповідні періоди та у відповідних обсягах зберігав на елеваторах Пантаївська філія Нікопольської зернової компанії та Сщасливська філія Нікопольської зернової компанії кукурудзу.

На підтвердження зберігання товару матеріали справи також містять: складські квитанції елеваторів (Т. 2 арк. 70-88, Т. 4 арк. 33 - 95); картки аналізу якості зерна (Т. 3 арк. 59-75, Т. 3 арк. 163-179); трьохсторонні акти приймання передачі зерна (Т. 4 арк. 21-27, Т. 4 арк. 45-69, Т. 4 арк. 79-93); витяги з ДП Держреєстри України (Т. 3 арк. 40-58).

Відповідно до статті 46 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено . Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Отже, складські квитанції з відміткою погашено це документи елеваторів, а не позивача. Такі документи залишаються та зберігаються саме елеваторами. Тому у позивача не можуть бути в наявності такі документи. При цьому, факт зберігання кукурудзи на елеваторах достовірно підтверджується іншими доказами, які зазначені вище.

Кукурудза, придбана ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД у ТОВ Анкор Агро ОПТ використана в господарській діяльності позивача та частково реалізована на експорт, а частково реалізована на території України.

Перевезення кукурудзи в порт для експорту здійснювалося залізничним транспортом та підтверджується:

- договорами на транспортно-експедиційне обслуговування між позивачем та ТОВ ТЕП Транско , ТОВ Компанія Юнітранс-Агро (Т. 1 арк. 166-173);

- залізничними накладними, що підтверджують перевезення товару в порт із залученням експедиторів ТОВ Компанія Юнітранс-Агро та ТОВ ТЕП Транско (Т. 1 арк. 155-164).

Як обґрунтовано зазначає позивач, наявність товару (кукурудзи) також підтверджується незацікавленими особами - ТОВ ТЕП Транско та ТОВ Компанія Юнітранс-Агро .

Експорт кукурудзи позивачем підтверджується:

- зовнішньоекономічними експортними контрактами з нерезидентом LOUIS DREYFUS COMMODITIES SUІSSE S.A. (Женева, Швейцарія) (Т. 1 арк. 79-137);

- вантажно-митними деклараціями (Т. 2, арк. 156-165);

Продаж кукурудзи на внутрішньому ринку підтверджується:

- заявою щодо відгрузки товару з елеватора (Т. 5 арк. 4);

- договором поставки між позивачем та ПП Агровідродження-СП (Т.2 арк. 238- 240);

- товарно-транспортною накладною (Т. 5, арк. 6);

- видатковою накладною (Т. 5 арк. 8);

- довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (Т. 5, арк. 7).

Враховуючи наведене, суд вважає, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальне придбання ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД кукурудзи у ТОВ Анкор Агро ОПТ протягом жовтня 2011- листопада 2012 року та подальшу реалізацію такого товару.

Як доречно зазначив позивач, для цілей податку на прибуток вже самого факту понесення витрат в господарських цілях, підтвердженого документально, достатньо для декларування таких витрат. Відповідач не заперечує, що товар дійсно був оплачений позивачем (тобто, що відбувся рух коштів), і що це було зроблено саме з метою ведення позивачем своєї господарської діяльності. Здійснення таких витрат підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку, наданими до матеріалів справи, та не заперечується відповідачем. Платіжні доручення є документами, які оформлені між позивачем та банком (тобто, за участю третьої особи, яка не пов`язана з позивачем, та без участі ТОВ Анкор Агро Опт ), і жодних претензій до цих документів відповідач у Акті перевірки та у відзиві не зазначав. Отже, навіть якщо і припустити, що постачання не відбулось, витрати позивача в розглядуваному випадку могли б бути сформовані виключно за фактом оплати. Позивач навіть не міг би отримати жодної податкової вигоди від проведення начебто безтоварних операцій із ТОВ Анкор Агро ОПТ , оскільки витрати на придбання с/г товарів визнаються позивачем в момент визнання доходів від їх продажу. А доходи позивача від продажу кукурудзи, придбаної у ТОВ Анкор Агро ОПТ , відповідач під сумнів не ставить.

Щодо ненадання позивачем карантинних сертифікатів на зерно при його перевезенні територією України, суд зазначає наступне.

Станом на час здійснення господарських операцій між ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД та ТОВ Анкор Агро ОПТ законодавство України не вимагало оформлювати карантинні сертифікати якості на зерно при його перевезенні територією України, стаття 21 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні вказувала на необхідність оформлення сертифікату якості лише на експортно-імпортні операції з зерном.

Суд зауважує, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з`ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства.

Сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, судами обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів відповідності або інші документів, які б підтверджували технічні характеристики придбаного товару (трансформатор), оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, карантинні сертифікати не є первинними документами та не призначені підтверджувати товарність операцій. Законодавство не ставить в залежність право позивача на формування витрат від наявності чи відсутності у платника податку карантинного сертифікату/сертифікату якості, відсутність такого сертифіката не є визначальною обставиною, на підставі якої можливо зробити висновок про безтоварність господарських операцій в межах договорів поставки зернових. При цьому, відповідач не наділений, повноваженнями здійснювати контроль у сфері карантину та/чи якості рослин.

З метою виконання зауважень Верховного Суду, які викладені у постанові від 04.09.2018, судом витребувано докази на підтвердження реальності господарських операцій по поставці кукурудзи:

- у ТОВ Анкор Агро ОПТ (код ЄДРПОУ 37104594) пояснення та документальне підтвердження господарських операцій з придбання кукурудзи у ТОВ Скрап-Мет (код ЄДРПОУ 37400862) у 2011 році - першому кварталі 2012 року, в тому числі пояснення та документальне підтвердження наявності технічної можливості виконання поставок з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення витрат, пов`язаних із здійсненням такої господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо);

- у ТОВ Скрап-Мет (код ЄДРПОУ 37400862): пояснення та документальне підтвердження господарських операцій з постачання кукурудзи для ТОВ Анкор Агро ОПТ (код ЄДРПОУ 37104594) у 2011 році - першому кварталі 2012 року, в тому числі пояснення та документальне підтвердження наявності технічної можливості виконання поставок з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення витрат, пов`язаних із здійсненням такої господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо); пояснення та документальне підтвердження господарських операцій з придбання кукурудзи, в подальшому поставленої для ТОВ Анкор Агро ОПТ (код ЄДРПОУ 37104594) у 2011 році - першому кварталі 2012 року, в тому числі, в обов`язковому порядку надати інформацію про постачальників та виробників кукурудзи, в подальшому поставленої для ТОВ Анкор Агро ОПТ (код ЄДРПОУ 37104594) у 2011 році - першому кварталі 2012 року, з відповідними документальними підтвердженнями та із зазначенням адміністративно-територіальних одиниць, на яких вирощувалась така кукурудза.

Однак, від ТОВ Анкор Агро ОПТ та ТОВ Скрап-Мет не надійшло витребуваних документів.

При цьому, суд зважає на те, що матеріалами справи повністю підтверджується поставка товару по ланцюгу від ТОВ Анкор Агро ОПТ до ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД . Позивачем надано докази реального здійснення господарських операцій між ним та спірним контрагентом, подальшого руху товарів, які відповідачем не спростовані.

Крім того, позивачем надані документи, які підтверджують закупівлю товару контрагентом ТОВ Анкор Агро ОПТ у ТОВ Скрап-Мет до його продажу ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД , зокрема:

- податкові та видаткові накладні щодо поставки товару від ТОВ Скрап-Мет до ТОВ Анкор Агро Опт (Т. 4 арк. 98-139);

- платіжні доручення, банківські виписки на підтвердження оплати товару поставленого ТОВ Анкор Агро Опт від ТОВ Скрап-Мет (Т. 4 арк. 255-280)

- товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування кукурудзи ТОВ Анкор Агро Опт на елеватори (Т. 4 арк. 147-254).

- лист директора ТОВ Анкор Агро ОПТ Ткаченка О.В. від 13.08.2013 (Т.1 арк. 213), згідно якого кошти в оплату поставленого товару ТОВ Анкор Агро Опт отримало від позивача в повному обсязі. Заборгованість сторін щодо виконання умов договорів поставки відсутня. Транспортування зерна до елеваторів здійснювалось за рахунок його постачальників та транспортом постачальників. Зберігання кукурудзи до його переоформлення на позивача відбувалося на елеваторах за рахунок ТОВ Анкор Агро Опт . Директор ТОВ Анкор Агро Опт зауважив, що ТОВ Анкор Агро Опт купувало зерно у значної кількості контрагентів, однак у період укладення договорів позивачем єдиним постачальником великих об`ємів кукурудзи у регіоні було ТОВ Скрап-Мет . Таким чином реалізована за договорами поставки кукурудза попередньо придбана ТОВ Анкор Агро Опт у ТОВ Скрап-Мет . На момент здійснення операцій поставок ТОВ Скрап-Мет було належним чином зареєстрованою юридичною особою. Усі зобов`язання за договорами із ТОВ Скрап-Мет сторонами виконані в повному обсязі. Заборгованість сторін щодо виконання умов договорів поставки відсутня. Також директор зазначив, що на виконання вимог законодавства ТОВ Анкор Агро Опт відобразило свої податкові зобов`язання по взаємовідносинах як з позивачем, так і з ТОВ Скрап-Мет . Усі вищезазначені обставини підтверджені директором контрагента ТОВ Анкор Агро Опт безпосередньо у судовому засіданні 13.09.2013 під час його допиту як свідка. Зауважив, що жодних податкових донарахувань щодо ТОВ Анкор Агро Опт по відносинам із його постачальником ТОВ Скрап-Мет не здійснено.

Контрагент ТОВ Анкор Агро ОПТ мав всі необхідні ресурси для здійснення діяльності, що підтверджують:

- товарно-транспортні накладні, згідно яких товар у відповідному обсязі та у відповідний період був наявний у контрагента та був попередньо перевезений автотранспортом з конкретними номерами транспортних засобів у пункти поставки, які обумовлені за договорами з позивачем (Т. 4 арк. 147-254);

- договір складського зберігання між елеватором та ТОВ Анкор Агро Опт , на підтвердження наявності відносин зберігання товару до моменту його переоформлення на позивача (Т. 4 арк. 281-285);

- платіжні доручення на підтвердження розрахунків ТОВ Анкор Агро Опт з елеваторами (Т. 4 арк. 255-280].

Матеріали справи також містять документи, які надались ТОВ Анкор Агро Опт позивачу при укладенні договорів та які підтверджують добросовісність контрагента, а саме реєстраційні документи зазначеного суб`єкта господарювання (Т. 3 арк. 3-28), зокрема: лист від ТОВ Анкор Агро Опт ; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; довідка з ЄДРПОУ; довідка про взяття на облік платника податків; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; паспорт директора ТОВ Анкор Агро Опт та ідентифікаційний код; довідка ПАТ ВАБ Банк щодо наявності рахунку за ТОВ Анкор Агро Опт ; статут ТОВ Анкор Агро Опт .

Як зазначено вище, у позивача наявні достатні документи, якими підтверджується реальність операцій з ТОВ Анкор Агро ОПТ .

Щодо посилань відповідача на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 01.02.2013 №68/22-200/37104594, а також на висновки спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору при ГУ МВС України в Київській області Майданіка А.В. від 29.11.2012 №649, спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 24.07.2012 №373 та спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗР Білоцерківського МВ від 28.01.2013 №59, суд зазначає наступне.

Сам по собі акт від 01.02.2013 № 68/22-200/37104594 не є належним та допустимим доказом даних фактів, посилання на безтоварність операцій такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій у даній справі.

Верховний Суд України в рішенні від 31.01.2011 зазначив, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14).

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали ТОВ Анкор Агро Опт чи ТОВ Скрап-Мет , або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 28.02.2018 у справі №806/1033/17 окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Суд вважає вказані висновки спеціалістів неналежними і недостатніми доказами для беззаперечного підтвердження факту недійсності підписів директора ТОВ Скрап-Мет ОСОБА_1. в наданих до перевірки документах. Так, зі змісту вказаних висновків спеціалістів вбачається, що ані господарські договори, ані складені на його виконання первинні документи не були предметом дослідження спеціаліста і не відображені у висновках спеціалістів, а тому ці висновки спеціалістів є неналежними і недопустимими доказами по даній справі і не беруться судом до уваги.

Разом з цим, господарські договори недійсними (фіктивними) в судовому порядку не визнавалися, зміст господарських зобов`язань з поставки товарів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і не суперечать іншим матеріалам справи та відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ПК України.

Перевіркою не встановлено порушень і відповідачем не заперечується мета придбання та пов`язаність придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю, одним з основних видів якої є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (Т. 1, арк. 31), який позивач фактично здійснював у періоді, що перевірявся.

Посилання відповідача на те, що за фактом підробки документів невстановленими слідством особами ТОВ Скрап- Мет порушено кримінальну справу №50-6270 за частинами другою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, суд не вважає належним доказом вчинення позивачем зазначених в акті перевірки порушень.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою, третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, матеріали досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ Анкор Агро Опт та ТОВ Скрап-Мет чи осіб, які причетні до можливої незаконної діяльності цих товариств - відсутні. Отже, посилання відповідача в цій частині є безпідставними.

Аналогічна оцінка посиланням контролюючого органу щодо порушення вказаної кримінальної справи надана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 05.04.2016 у справі №К/800/33182/13.

Також суд враховує, що аналогічна правова оцінка зазначеним посиланням відповідача на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 01.02.2013 №68/22-200/37104594 та вказані висновки спеціалістів надана адміністративними судами під час розгляду справи №826/9955/13, за результатом розгляду якої ухвалено рішення на користь платника податків (постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017, Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018, Верховного Суду від 19.09.2018). Зокрема, під час розгляду справи №826/9955/13 суди дійшли висновку, що зазначені посилання контролюючого органу про недотримання вимог податкового законодавства ТОВ Анкор Агро Опт в ході господарських взаємовідносин із ТОВ Скрап-Мет (які є аналогічні посиланням відповідача у даній справі) не мають наслідків для податкового обліку контрагентів-покупців ТОВ Анкор Агро Опт .

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 №0000284050 та від 23.07.2013 №0000394050.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 30.07.2013 №/20-05772, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2294 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує заяву позивача від 01.03.2019 про подання доказів понесення судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог в якій позивач вислови бажання подати до суду розрахунок вказаних судових витрат. При цьому, суд зазначає, що станом на час ухвалення даного рішення розрахунку вказаних витрат позивача із відповідними обґрунтуваннями та документальним підтвердженням до суду не надано, а тому суд позбавлений можливості вирішити питання про розподіл таких судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) від 17.05.2013 №0000284050 та від 23.07.2013 №0000394050.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294,00 грн (дві тисячі двісті дев`яносто чотири гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, площа Спортивна, БЦ Гулівер , будинок 1-А, поверх 15; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 30307207).

Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження юридичної особи: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39440996).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 09.07.2019.

Суддя О.М. Чудак