Постанова

від 08.07.2019 по справі 1340/6310/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/3602/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.,

судді Затолочний В.С.

секретар судового засідання Луців І.І.

представник позивача Семків В.В.

представник відповідача Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у справі № 1340/6310/18 (головуючий суддя Брильовський Р.М., м.Львів, проголошено 14:35:27) за адміністративним позовом Приватного підприємства Оверта Україна до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2018 року Приватне підприємство Оверта Україна (далі - позивач, ПП Оверта Україна ) звернулось в суд з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Львівська митниця ДФС), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про визначення митної вартості товарів № UA 209000/2018/900003/2 від 11 серпня 2018 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 11 серпня 2018 року № UA 209180/2018/00311.

В обгрунтування вимог адміністративного позову позивач покликався на те, що за результатами розгляду електронної митної декларації позивача та доданих документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11 серпня 2018 року № UA 209000/2018/900003/2, відповідно до якого митну вартість товару було визначено у сумі 22575,67 євро та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 серпня 2018 року №UA 209180/2018/00311. Позивач зазначав, що він виконав усі вимоги чинного законодавства при митному оформленні переміщення товару, а розмір митної вартості товару базується на ціні договору, а відтак вважав дії митного органу протиправними.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про визначення митної вартості товарів № UA 209000/2018/900003/2 від 11 серпня 2018 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці ДФС у Львівській області в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 11 серпня 2018 року № UA 209180/2018/00311.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги митний орган обґрунтовує тим, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Разом з тим, в порушення цього обов`язку, як вважає митний орган, позивач не надав документа, який підтверджує митну вартість товарів, а саме, контракту №OV2018/08/01-1 від 01 серпня 2018 року та договору про надання експедиційно-транспортних послуг. Крім того, відповідач зазначав про неточності у поданих позивачем документах щодо митної вартості, які стали підставою для застосування іншого, а ніж за ціною договору, методу обрахування митної вартості товару, а тому вважає своє дії щодо коригування митної вартості та видачі картки відмови законними та обґрунтованими.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує, просить її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи 01 серпня 2018 року між компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o. (продавець) та приватним підприємством Оверта Україна (покупець) укладено контракт № OV2018/08/01-1, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар відповідно до інвойсів.

Відповідно до п. 5.2 та п.5.3 контракту № OV2018/08/01-1 загальна вартість контракту складає 400000 євро, а покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до умов вказаних у інвойсі (проформі) на кожну поставку.

Так, згідно інвойсу № OV2018/08-001 від 08 серпня 2018 року до контракту OV2018/08/01-1 продавець відвантажив на адресу покупця товар - текстильне та килимове покриття в асортименті торговельної марки OROTEX виробник - BFS Europe NV на загальну суму 16009,44 євро.

10 серпня 2018 року, з метою митного оформлення товару по контракту та згідно з інвойсом N OV2018/08-001 від 08 серпня 2018 року, підтвердження його митної вартості, визначеної за першим методом, позивач надав митниці копію контракту № OV2018/08/01-1 від 01/08/2018, інвойсу № OV2018/08-001 від 08 серпня 2018 року, CMR 493923 від 08 серпня 2018 року, заявки на транспортно-експедиційні послуги №1540 від 07 серпня 2018 року за договором 110618/1, а також довідку транспортних витрат вих.№1540 від 18 серпня 2018 року, рахунок-фактуру №1540 від 07 серпня 2018 року, копію договору про надання експедиційно-транспортних послуг №110618/1 від 11 червня 2018 року, копію митної декларації країни відправлення 18PL402010T0741657.

Додатково, на виконання вимоги митного органу, приватне підприємство Оверта Україна подало наступні документи: прайс-лист STORM group Sp.z.o.o.$, копію договору №1207/01 на транспортно-експедиційні послуги від 17.07.2018 (Бельгія-Польща), копії інвойсів виробника №11831406 від 12 липня 2018 року, № 11831489 від 13 липня 2018 року, копію інвойсу №1239 від 13 липня 2018 року на перевезення Бельгія - Польща.

11 серпня 2018 року, за результатами розгляду електронної митної декларації та доданих документів приватного підприємства Оверта Україна , Львівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2018/900003/2, зокрема митну вартість товару було визначено у сумі 22575,67 євро, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209180/2018/00311.

Позивач не погодився з такими рішенням митного органу та звернувся в суд.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню та підтверджували ціну товарів, яка підлягала сплаті позивачем на користь продавця, відтак доводи відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком з огляду на наступні обставини.

Відносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до п.20 ст.4 МК митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Статтею 264 МК визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Як вбачається з матеріалів справи 10 серпня 2018 року приватне підприємство Оверта Україна , з метою митного оформлення товару по контракту та згідно з інвойсом N OV2018/08-001 від 08 серпня 2018 року, надало митниці копію контракту № OV2018/08/01-1 від 01/08/2018, інвойсу № OV2018/08-001 від 08 серпня 2018 року, CMR 493923 від 08 серпня 2018 року, заявки на транспортно-експедиційні послуги №1540 від 07 серпня 2018 року за договором 110618/1, а також довідку транспортних витрат вих.№1540 від 18 серпня 2018 року, рахунок-фактуру №1540 від 07 серпня 2018 року, копію договору про надання експедиційно-транспортних послуг №110618/1 від 11 червня 2018 року, копію митної декларації країни відправлення 18PL402010T0741657.

Додатково, на виконання вимоги митного органу, позивач надав: прайс-лист STORM group Sp.z.o.o.$, копію договору №1207/01 на транспортно-експедиційні послуги від 17 липня 2018 року (Бельгія-Польща), копії інвойсів виробника №11831406 від 12 липня 2018 року, № 11831489 від 13 липня 2018 року, копію інвойсу №1239 від 13 липня 2018 року на перевезення Бельгія - Польща.

За результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за митною декларацією №UA209180/2018/047995 від 10 серпня 2018 року, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, а саме :

-каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;

-висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Отже, митний орган зазначив, що є неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та (декларанта). Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ), джерелом інформації якого для коригування митної вартості слугували МД №UА400030/2018/9090 від 21 травня 2018 року та МД №UА206010/2018/5374 від 09 липня 2018 року.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини третьої статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною першою та другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті Митного кодексу України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини четвертої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, наведені вище приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом від 29.01.2019 №815/6827/17, в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо апеляційних доводів митного органу суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач покликався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності. Поряд з цим, відповідач вважав, що надані позивачем документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Проте, відповідач, як вбачається з матеріалів справи не вказав, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими. З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів позивачем.

Окремо відповідач зазначав, що в заявці на транспортно-експедиційні послуги №1540 від 07 серпня 2018 року відсутня дата договору, згідно якого вона була надана та незаповнені графи щодо дати та часу доставки товару, а також завлено інше місце розмитнення, що унеможливлює визначення митної вартості за ціною контракту. Проте, відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Як підтверджується матеріалами справи позивач надав митному органу договір №110618/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 11 червня 2018 року; копію заявки на транспортно-експедиційні послуги №1540 від 07 серпня 2018 року за договором 110618/1; копію довідки транспортних витратвих.№1540 від 18 серпня 2018 року; рахунок -фактуру №1540 від 07.08.2018 року. Ці документи містять усі необхідні реквізити, а саме: найменування товару, його вагу; маршрут перевезення; ставка на перевезення та інше. Водночас умови поставки товару між Фірмою STORM-GROUP Sp.z.o.o. та позивачем визначені контрактом від 01 серпня 2018 року № OV2018/08/08-1 та в даному випадку відповідно до інвойсу N OV2018/08-001 від 08 серпня 2018 року поставлялись на умовах Інкотермс 2010: EXW місто Ряшів.

Разом з тим, в апеляційній скарзі митний орган наголошує, що суд першої інстанції оминув увагою ту обставину, що згідно CMR перевезення товару здійснювало SP IVANKA , хоча згідно заяви на перевезення, довідки на транспортні витрати та рахунку фактурі вказано ПП Аван-Т , а відтак митниця не мала жодних документальних підтверджень достовірності послуг перевезень. Проте, на переконання суду, митний орган не звернув увагу, що ПП Аван-Т надавав експедиторські послуги, та згідно умов договору здійснював пошук та підбір транспортних організацій, тобто організовував перевезення найманим вантажним транспортом. Згідно п 4.1.1 винагорода експедитора за договором не містить у собі вартості перевезення, а відповідно до 4.2. ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групи однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням і встановлюється у рахунках на оплату та актах прийому виконаних робіт. Таким чином, витрати на перевезення підтверджені згаданими вище документами.

Щодо тверджень про відсутність інформації про вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, то слід зазначити таке.

Відповідно до п. 3.2 та п. 3.3. зовнішньоекономічного контракту від 01 серпня 2018 року № OV2018/08/08-1 продавець зобов`язаний поставити товари в упаковці, що відповідає характеру Товару, що поставляється і забезпечує захист від пошкодження протягом транспортування. Тара і упаковка Товару не повертається і входить у вартість товару.

Згідно пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Оскільки, за умовами зовнішньоекономічного договору ціна товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, за правилами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості. Відтак, покликання відповідача на наведену вище обставину, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості товару поданого до митного оформлення слід вважати безпідставною.

Щодо виявлених розбіжностей у документах, зокрема, в умовах поставки товару, відсутності у контракті рахунку отримувача для валюти євро, ненадання пакувального листа та проформи слід зазначити, що у процедурі контролю за митною вартістю товару, предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, при цьому умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

З врахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, з огляду на недоведеність контролюючим органом існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Щодо визначення митної вартості товару із використанням джерела інформації для коригування митної вартості МД №UА400030/2018/9090 від 21 травня 2018 року та МД №UА206010/2018/5374 від 09 липня 2018 року, то суд зазначає, що позивач надав підтверджуючі документи про сплату поставленого товару платіжні доручення в іноземній валюті №1 від 22 серпня 2018 року на суму 8186,00 євро та №2 від 31 серпня 2018 року на суму 7823,44 євро, що відповідає сумі інвойсу №OV2018/08-001 від 08 серпня 2018 року на суму 16000,44 євро. На переконання суду, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Отже, долучені митним органом митні декларації, які слугували джерелом інформації для коригування митної вартості не свідчать про те, що до порівняння митним органом брався до увагу аналогічний товар, оскільки виробники товару різні, партії товару різні, опис товару відрізняється, умови контрактів не порівнювались митним органом, різні країни відправлення, по одній з декларацій МД №UА400030/2018/9090 від 21 травня 2018 року були оформлені готові вироби - килимки, а не вироби у рулонах.

Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

В контексті цього суд враховує висновки судової товарознавчої експертизи від 05.12.2018 р. №19-09/290, які підтвердили правомірність ціни на товар, задекларованої ПП Оверта Україна у митній декларації №UA209180/2018/047995 від 10 серпня 2018 року.

Посилання відповідача, на ту обставину, що позивачем при декларуванні товару поданого до митного оформлення не було завантажено електронну сканкопію зовнішньоекономічного контракту спростовується ідентифікатором повідомлення 2097756417-11606-№10762 про завантаження декларантом позивача 13 серпня 2018 року наступних документів: сканкопії контракту N OV2018/08/01-1 від 01/08/2018 року; - сканкопії інвойсу N OV2018/08-001 від 08 серпня 2018 року ;- сканкопії CMR 493923 від 08 серпня 2018 року;- сканкопії заявки на транспортно-експедиційні послуги №1540 від 07 серпня 2018 року за договором 110618/1;- сканкопії довідки транспортних витрат вих.№1540 від 18 серпня 2018 року;- сканкопії рахунку -фактури №1540 від 07 серпня 2018 року 2018 року; - сканкопії митної декларації країни відправлення 18PL402010T0741657; - сканкопії сертифікату №PL/MF/AN 033879.

Зважаючи на наведене, суд констатує, що об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки його висновки митного органу щодо не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з. ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, не спростовують висновків суду, та в повній мірі відповідають позиції відповідача, викладеній у відзиві до адміністративного позову, яка в цілому суперечить чинному законодавству та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 271, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у справі № 1340/6310/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 10 липня 2019 року.