Рішення

від 30.05.2019 по справі 548/2125/18

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/2125/18

Провадження № 2/548/113/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2019 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Коновод О.В.

за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.

за участю представника позивача- адвоката Чубенко Ж.А.

представника відповідача - Прибора П.І.

розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми " Україна", за участю третьої особи на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог - відділу державної реєстрації Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки власнику,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватної агрофірми" Україна", за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - відділу державної реєстрації Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки власнику, мотивуючи його тим, що вона ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 7,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2 , виданого Хорольською районною державною адміністрацією, Хорольським районним відділом земельних ресурсів 27 березня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010756300064.

20 вересня 2008 року між позивачем, ОСОБА_1 , та Приватною агрофірмою Україна , в особі директора Балюка І.М. , був укладений договір оренди землі №б/н, зареєстрований у Хорольському районному відділі Полтавської регіональної філії (центр ДЗК), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2008 року за №040856300026. Відповідно до умов даного договору, орендодавцем - ОСОБА_1 передано орендарю - ПАФ Україна в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,25 га, яка знаходиться на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області. Строк дії договору оренди землі складає 10 років (пункт 8 Договору).

Пунктом 43 Договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований у Хорольському районному відділі Полтавської регіональної філії (центр ДЗК), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2008 року за №040856300026. Таким чином, термін дії цього договору має закінчитися 02 листопада 2018 року.

Вказане підтверджується листом Відділу у Хорольському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01 серпня 2018 року №878/116-18. Як слідує з листа: відповідно до місцевого фонду документації із землеустрою, який ведеться відділом, станом на 01 січня 2013 року за ОСОБА_1 обліковується договір оренди на земельну ділянку площею 7,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення особистого селянського господарства, терміном на 10 років, по Ялосовецькій сільській раді. Договір зареєстровано 03 листопада 2008 року за №040856300026, Хорольським районним відділом Полтавської регіональної філії (центр ДЗК).

Після закінчення строку дії договору позивач не мала наміру продовжувати його дію, про що, починаючи заздалегідь, а саме з 2016 року, неодноразово повідомляла Орендаря, як в усній так і в письмовій формі. Орендар з приводу заяв позивача не надавав ніякої відповіді. Тому 13 вересня 2017 року листом позивач вкотре звернулася до Відповідача з повідомленням того, що переукладати чи продовжувати дію договору після його закінчення не буде, оскільки має намір сама користуватися своєю власністю. Також у листі позивач просила направити їй у встановлений законом термін відповідь про готовність Орендаря розірвати договір оренди землі та направити позивачу її примірник договору, який до цього часу так їй і не надали.

На звернення позивача вона нарешті отримала відповідь. Так, згідно листа ПАФ Україна від 02 жовтня 2017 року №155 Орендар повідомив ОСОБА_1 , що договір оренди землі між ПАФ Україна , в особі директора Балюка І.М. та ОСОБА_3 на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ) площею 5,44 га, яка знаходиться на території Ялосовецької сільської ради був укладений 09 вересня 2016 року та зареєстрований 08 листопада 2016 року. Строк діє договору оренди на 10 років. Отже, згідно вище викладеного даний договір дійсний до 08 листопада 2026 року. Договір укладено в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Також у листі Орендар зазначив, що примірник позивача договору вона отримала 23 липня 207 року, про що свідчить запис у журналі видачі договорів оренди .

З огляду на викладене, позивач вважає, що Договір оренди землі №112 від 09 вересня 2016 року є таким, що порушує її права як власника земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 .

Тому для захисту своїх законних прав та інтересів позивач звернулася до суду для визнання спірного договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки власнику.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чубенко Ж.А. підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

В судовому засіданні представник відповідача Приватної агрофірми " Україна" Прибор П.І. проти задоволення позовних вимог заперечував. Вказав, що виходячи з заяви Позивача, у першій половині червня 2016 року вона перепідписала старий договір, у серпні 2016 року розірвала його, а 13 вересня 2017 року листом звернулася до Відповідача про готовність розірвати вже розірваний договір. Представник вважає, що волевиявлення учасників оскаржуваного договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом та спрямований на настання правових наслідків. Вищевикладене підтверджується підписами Позивача на оскаржуваному договорі, акті та угоді про розірвання старого договору, а також підписом у журналі видачі договорів оренди.

В судове засідання представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - відділу державної реєстрації Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області не з"явився, але подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, зазначивши, що при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , повідомила, що вона працює в ОСОБА_1 та була свідком того, як до неї років два назад приїжджала жінка, яка просила ОСОБА_1 підписати якісь пусті бланки так як до неї їхала перевірка. Дану жінку вона бачила два раза, але ОСОБА_1 не захотіла підписувати докуметів адже бланки були пусті.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , повідомила, що ОСОБА_1 являється її матір"ю. У ОСОБА_1 є землі, які знаходяться на території Ялосовецькій сільській раді, але договір укладений з приватною агрофірмою "Україна". Вона працює з ОСОБА_1 в одному приміщенні, тільки ОСОБА_1 на першому , а вона на другому. В той день коли приїжджала жінка, яка представилася землевпорядником вона чула їхню розмову, як остання прохала підписати якісь документи. У вересні 2016 року ОСОБА_1 відпочивала на Закарпатті, в той час коли приїжджала жінка, це було через місяць чи через два.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв"язку, врахуваши позицію сторін та їх представників, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 7,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2 , виданого Хорольською районною державною адміністрацією, Хорольським районним відділом земельних ресурсів 27 березня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010756300064.

20 вересня 2008 року між позивачем, ОСОБА_1 , та Приватною агрофірмою Україна , в особі директора Балюка І.М. , був укладений договір оренди землі №б/н, зареєстрований у Хорольському районному відділі Полтавської регіональної філії (центр ДЗК), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2008 року за №040856300026.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (ст.ст. 203, 215-216 ЦК України).

Враховуючи викладене, недодержання вимог в прямо визначених законом випадках робить правочин нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність за судовим рішенням.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними недійсним може бути визнано лише укладений договір.

З огляду на те, що 08 листопада 2016 року в установленому законом порядку відбулась державна реєстрація спірного Договору оренди землі №112, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного суду України №6-99цс 13 від 18 вересня 2013 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , в редакціях, що були чинними на момент укладення договору оренди.

Відповідно до ст.ст. 202, 203, 207, 208 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, вчинена сторонами за їх добровільним волевиявленням, у визначеній законом формі.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 4 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Частиною першою ст. 14 зазначеного Закону України передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення, які повинні бути взаємними та двосторонніми. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Без волевиявлення сторони неможливе вчинення договору, що узгоджується зі свободою договору, встановленого ст. 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов відповідного договору, складання та скріплення підписом письмового документу. Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину є необхідними умовами його дійсності.

У правовій позиції Верховного Суду України, сформульованій у справі №6-127 цс 13, постанова від 18 грудня 2013 року, вказано, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбаченого статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

При укладенні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а внаслідок недобросовісних дій інших осіб, що полягали у здійсненні впливу на формування волі потерпілого шляхом повідомлення йому таких відомостей, які спонукають потерпілого до укладення договору. Іншими словами, обманом є умисні дії сторони правочину, яка намагається за його допомогою переконати іншу сторону про такі властивості речі та наслідки правочину, які насправді не відповідають дійсності та не можуть наступити.

Слід враховувати, що правове значення при обмані мають не всі обставини, а лише ті, що передбачені законодавством. Так, ст. 230 ЦК України вказує, що обман повинен бути вчинений стосовно обставин, які мають істотне значення. Окрім того, для визначення таких обставин дана стаття відсилає до ст. 229 ЦК України, яка визначає, які обставини можуть бути істотними.

Статтею 229 ЦК України передбачено, що до обставин, які мають істотне значення, відносяться обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Також вказується, що помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, між бажанням сторони укласти той чи інший правочин та обманом недобросовісної сторони повинен бути причинний зв`язок, оскільки обман має породити у сторони бажання укласти договір. Вплив на волю та прийняття рішення до укладення договору можуть здійснювати не будь-які треті особи, а сама сторона за договором. Сторона за договором може здійснювати вплив безпосередньо, а також через третіх осіб, проте необхідною умовою для визнання договору недійсним є те, що дії третіх осіб повинні впливати на волю потерпілого до укладення договору.

Враховуючи, що на момент укладення та державної реєстрації Договору оренди землі №112 від 09 вересня 2016 року формування волі власника земельної ділянки відбувалося не вільно, а внаслідок недобросовісних дій представника Відповідача, що полягали у здійсненні впливу на формування її волі шляхом повідомлення таких відомостей, які спонукали до підписання угоди, суд вважає, що Договір оренди землі від 09 вересня 2016 року №112 був укладений під впливом обману, що є однією з підстав визнання угоди недійсною.

Водночас, позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 відповідно до ст.81 ЦПК України зазначили та надали докази, котрі об`єктивно та з достовірністю підтверджують твердження позивача, що свідчить про доведеність позовних вимог.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відстність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на викладене, враховуючи, що договір оренди землі був укладений приватною агрофірмою "Україна" поза волею позивача, як орендаря та без її відома, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог, що є підставою для задоволення позову.

Позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №32370176 від 16 листопада 2016 року, на підставі якого було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право оренди на вищевказану земельну ділянку за Відповідачем - Приватною агрофірмою Україна , є похідною від позовної вимоги про визнання Договору оренди землі від 09 вересня 2016 року №112 недійсним, оскільки підставою виникнення іншого речового права та винесення вказаного рішення був оспорюваний договір оренди, тому підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно ч. 2 вказаної статті у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, тому позов в частині скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 15 ч.1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 202, 203, 204, 207, 208, 215, 216, 229, 230, 627, 628, 638 ЦК України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень ,ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватної агрофірми " Україна", за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - відділу державної реєстрації Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки власнику,- задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір оренди землі від 09 вересня 2016 року №112, укладений між ОСОБА_1 , та Приватною агрофірмою Україна , в особі директора ОСОБА_2 , який було зареєстровано 08 листопада 2016 року ОСОБА_7 , державним реєстратором Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, номер запису про інше речове право: 17439855, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 32370176 від 16 листопада 2016 року, та зобов`язати Приватну агрофірму Україна повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належну їй земельну ділянку площею 7,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32370176 від 16 листопада 2016 року, прийняте державним реєстратором Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Гришко В.В.

В частині скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про інше речове право: 17439855 - відмовити.

Стягнути з Приватної агрофірми " Україна", місцезнаходження за адресою: 38333, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, с. Радивонівка, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 03772192 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Ніколаєвка, Хорольський р-н, Полтавська області, мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 судові витрати у сумі 1409,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 07.06.2019 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Ніколаєвка, Хорольський р-н, Полтавська області, мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Представник позивача : адвокат Чубенко Жанна Анатоліївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.06.2014 р. №1414), юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватна агрофірма "Україна", місцезнаходження за адресою: 38333, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, с. Радивонівка, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 03772192.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ державної реєстрації Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області, 37800, Полтавська обл., м. Хорол, вул. 1 Травня, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04057267.

Суддя : О.В. Коновод