Постанова

від 24.10.2019 по справі 548/2125/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/2125/18 Номер провадження 22-ц/814/2439/19Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів: Пікуля В.П., Одринської Т.В.

за участю секретаря Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватної агрофірми "Україна"

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 травня 2019 року, ухваленого у складі головуючого судді Коновода О.В., зі складанням повного тексту рішення 07 червня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми " Україна", за участю третьої особи на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог - відділу державної реєстрації Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки власнику, В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватної агрофірми " Україна", про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки власнику.

Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 7,25 га, кадастровий номер 5324888200000260002, розташованої на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

20 вересня 2008 року між нею та Приватною агрофірмою Україна , в особі директора Балюка І .М. , було укладено договір оренди землі, №б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в орендарю - ПАФ Україна в строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років. Договір набирав чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації, яка проведена 03 листопада 2008 року.

Після закінчення строку дії договору позивач не мала наміру продовжувати його дію, про що, починаючи заздалегідь, а саме з 2016 року, неодноразово повідомляла Орендаря, як в усній так і в письмовій формі. Орендар з приводу заяв позивача не надавав ніякої відповіді. Тому 13 вересня 2017 року листом позивач повідомила відповідача, що переукладати чи продовжувати дію договору після його закінчення не буде. В листі позивач просила направити їй у встановлений законом термін відповідь про готовність Орендаря розірвати договір оренди землі та направити позивачу її примірник договору, який до цього часу так їй і не надали.

Листом від 02 жовтня 2017 року №155 Орендар ПАФ Україна повідомив ОСОБА_1 , що договір оренди землі між ПАФ Україна , в особі директора Балюка І.М. та ОСОБА_5 на земельну ділянку (кадастровий номер 5324888200 00 026 0002) був укладений 09 вересня 2016 року та зареєстрований 08 листопада 2016 року, зі строком дії на 10 років. В листі Орендар зазначив, що свій примірник договору позивач отримала 23 липня 2017 року, про що свідчить запис у журналі видачі договорів оренди .

Позивач вважає, що Договір оренди землі №112 від 09 вересня 2016 року, вчинено внаслідок недобросовісних дій представника відповідача, що полягали у здійсненні впливу на формування її волі шляхом повідомлення таких відомостей, які спонукали до підписання угоди. Спірний договір був укладений під впливом обману, що є однією з підстав визнання угоди недійсною.

Для захисту своїх законних прав та інтересів позивач звернулася до суду для визнання спірного договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки власнику.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до Приватної агрофірми " Україна", - задоволено частково.

Визнано недійсним Договір оренди землі від 09 вересня 2016 року №112, укладений між ОСОБА_1 , та Приватною агрофірмою Україна , в особі директора Балюка Івана Махтейовича, який було зареєстровано 08 листопада 2016 року Гришко Віталієм Володимировичем , державним реєстратором Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, номер запису про інше речове право: 17439855, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 32370176 від 16 листопада 2016 року, та зобов`язано Приватну агрофірму Україна повернути ОСОБА_1 , належну їй земельну ділянку площею 7,25 га, кадастровий номер 5324888200:00:026:0002, розташовану на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32370176 від 16 листопада 2016 року, прийняте державним реєстратором Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Гришко В.В.

В частині скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про інше речове право: 17439855 - відмовлено.

Стягнуто з Приватної агрофірми " Україна", на користь ОСОБА_1 , судові витрати у сумі 1409,60 грн.

З вказаним рішенням не погодилася ПАФ Україна та подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зазначає, що покази свідків, допитаних в суді першої інстанції, не можна вважати достовірними, оскільки свідки є особами пов`язаними з позивачкою, зокрема один із свідків є дочкою позивачки, а інший перебуває в трудових відносинах з позивачем. Інших доказів, які б підтверджували відсутність волевиявлення у позивача при підписанні оскаржуваного договору, чи введення її в оману, позивачем не надано. Крім того, обставини викладені позивачем в позовній заяві є суперечливими.

Вказує, що під час підписання оскаржуваного договору волевиявлення позивача було вільним і відповідало її внутрішній волі. Під час підписання договору сторони досягли всіх істотних його умов. Підписавши договір особисто, позивач отримала свій примірник договору та отримувала протягом трьох років підвищену більше ніж вдвічі, в порівнянні з первинним договором, орендну плату.

Вважають, що підстав для визнання спірного договору недійсним немає.

Представник позивача - адвокат Ж.А. Чубенко подав відзив апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції є законим та обґрунтованим, в зв`язку з чим підстав для його скасування не має, а доводи апеляційної скарги є безпідставними тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 7,25 га, кадастровий номер 5324888200 00 026 0002, розташованої на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №676218, виданого Хорольською районною державною адміністрацією та Хорольським районним відділом земельних ресурсів 27 березня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010756300064.

20 вересня 2008 року між позивачем, ОСОБА_1 , та Приватною агрофірмою Україна , в особі директора Балюка І.М., був укладений договір оренди землі №б/н, зареєстрований у Хорольському районному відділі Полтавської регіональної філії Центр Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2008 року за №040856300026, зі строком дії 10 років.

09 вересня 2016 року між ПАФ Україна , в особі директора Балюка І.М. та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5324888200 00 026 0002, площею 5,44 га, яка знаходиться на території Ялосовецької сільської ради, який зареєстровано 08 листопада 2016 року. Строк дії договору оренди складає 10 років.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення та державної реєстрації Договору оренди землі №112 від 09 вересня 2016 року формування волі власника земельної ділянки відбувалося не вільно, а внаслідок недобросовісних дій представника Відповідача, що полягали у здійсненні впливу на формування її волі шляхом повідомлення таких відомостей, які спонукали до підписання угоди, а відтак суд вважав, що Договір оренди землі від 09 вересня 2016 року №112 був укладений під впливом обману, що є однією з підстав визнання угоди недійсною.

Колегія суддів погодитися з таким висновком суду першої інстанції не може, виходячи з наступного.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, визначено частиною першою статті 15 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержанням в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша стаття 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обґрунтовуючи підстави недійсності договору оренди землі від 09 вересня 2016 року, позивач посилалася на те, що не мала наміру укладати спірний договір. Так у червні 2016 року на прохання землевпорядника вона підписала, в трьох примірниках, надану чисту останню сторінку договору, вважаючи, що перепідписала первинний договір, тобто договір від 20 вересня 2008 року. Вважала, що відповідач ввів її в оману надавши на підпис чисті аркуші спірного договору.

В свою чергу, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договору оренди землі від 09 вересня 2016 року під впливом обману з боку відповідача.

Досліджений в судовому засіданні, оригінал спірного договору, містить чіткий підпис позивачки у відповідній графі підпис .

Покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , допитаних в суді першої інстанції, є суперечливими та не доводять, факту введення в оману позивачку при підписанні спірного договору. Так, перша показала, що ОСОБА_1 не підписувала бланки, а друга тільки чула розмову про підпис документів.

Матеріалами справи спростовуються доводи позивачки, що остання не отримувала примірник оскаржуваного договору, оскільки копія вказаного договору долучена самою позивачкою до позовної заяви, а також мається витяг із журналу про отримання примірника договору з особистим підписом ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи наявний Акт про передачу та прийом земельної ділянки кадастровий номер 5324888200:00:026:0002 від 09 листопада 2016 року, в якому в графі Земельну ділянку передали прописом зазначено прізвище ОСОБА_1 та наявний її підпис, а також угода між сторонами про розірвання договору оренди землі від 20.09.2008 року, також з особистим підписом позивачки.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, даючи пояснення, ОСОБА_1 зазначила, що її дії направлені на визнання спірного договору недійсним викликані бажанням співпрацювати з іншим орендарем її землі.

Згідно із ч.1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового р рішення.

Згідно із ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 09 вересня 2016 року, як такого, що вчинений внаслідок обману, відсутні, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що обман мав місце і укладення договору відбулося саме внаслідок обману зі сторони відповідача

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням викладеного рішення районного суду підлягає скасуванню в частині визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки власнику з ухваленням в цій частині нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині судове рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, п.2 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватної агрофірми "Україна" - задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 травня 2019 року, в частині визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки власнику - скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватної агрофірми " Україна", за участю третьої особи на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог - відділу державної реєстрації Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки власнику - відмовити.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 25 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя : О.О. Панченко

Судді: В.П. Пікуль

Т.В. Одринська