Вирок

від 05.07.2019 по справі 605/653/17

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-кп/593/21/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2019 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника /адвоката/ ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

законного представника потерпілого ОСОБА_7

адвоката потерпілого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017210160000084 від 21 липня 2017 року стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Підгайці, Тернопільської області зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм філії «Підгаєцький райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія`Автомобільні дороги України», не депутата, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2017 року, близько 17 год. 00 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , керуючи технічно несправним автомобілем марки «КрАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 (мав несправність (невідповідність) шин автомобіля вимогам п. 31.4.5 (а,б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, оскільки на усіх колесах задньої вісі автомобіля були встановлені шини з надмірним зносом малюнка протектора бігової доріжки та були наявні ділянки з відшаруванням протектора), власником якого є філія «Підгаєцький райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 40468009, юридична адреса: вул. Поповича 1, м. Підгайці Тернопільської області, рухався правою смугою автодороги «Підгайці-Угринів», зі сторони м. Підгайці Тернопільської області в напрямку с. Угринів Підгаєцького району Тернопільської області, та наблизившись в м. Підгайці Тернопільської області на 38 км. + 865 м зазначеної автодороги до перехрестя нерівнозначних доріг (головна дорога вул. Шевченка, другорядна дорога вул. Поповича), розпочав виконання маневру - повороту ліворуч на вул. Поповича в м. Підгайці Тернопільської області. При цьому, під час руху ОСОБА_4 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3. (б,д) Правил дорожнього руху. Перед початком виконання повороту ліворуч, ОСОБА_4 , всупереч вимогам п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху та не надав переваги в русі транспортним засобам, що рухалися по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо.

В цей час, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , керуючи технічно несправним мотоциклом марки «Viper MX200F» (мав невідповідність шини мотоцикла вимогам п. 31.4.5 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від10жовтня 2001року №1306, оскільки на задньому колесі мотоцикла була встановлена шина з надмірним зносом малюнка протектора бігової доріжки), рухався правою смугою автодороги «Підгайці - Угринів», зі сторони с. Угринів Підгаєцького району Тернопільської області в напрямку м. Підгайці Тернопільської області, з невстановленою досудовим розслідуванням швидкістю, порушуючи вимоги п.2.1(п.а,б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (керування транспортним засобом не маючи прав керування таким транспортним засобом, а також керування транспортним засобом, не зареєстрованим в установленому порядку).

Внаслідок допущенняводієм автомобілямарки «КрАЗ»,д.н.з. НОМЕР_1 грубих порушень вище перелічених вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, ОСОБА_4 своїми діями створив аварійну обстановку для водія мотоцикла марки «Viper MX200F» ОСОБА_6 . Унаслідок зіткнення, яке відбулось на смузі руху до м. Підгайці Тернопільської області, ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, що не були небезпечними для життя та у своєму клінічному перебігу супроводжувалися тривалим (більш 21 дня) розладом здоров`я, а саме: закритий перелом правої променевої кістки в дистальній метаепіфізіарній частині (між тілом та нижнім кінцем кістки); відкритий перелом проксимальної (основної) фаланги 3-го пальця правої кисті з пошкодженням сухожилка розгинача та шкірних покривів в цій ділянці «рваною» раною; закритий перелом 4-ї п`ясткової кістки правої кисті; закритий перелом першої п`ясткової кістки лівої кисті; закритий перелом внутрішньої кісточки лівої великогомілкової кістки; «рвана» рана правої гомілки.

Невідповідність дій водія автомобіля марки «КрАЗ»,д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 технічним вимогам п.п. 10.1 та 16.3 Правил дорожнього руху України привела до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, тобто причиною настання цієї дорожньо-транспортної пригоди, та спричинення потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України: «Порушення правилбезпеки дорожньогоруху особою,яка керуєтранспортним засобом,що спричинилопотерпілому середньоїтяжкості тілеснеушкодження».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не визнав, пояснив, що дорожньо-транспортна пригода сталась в наслідок трагічного збігу обставин та просив застосувати до ньогоЗакон України "Про амністію у 2016 році". Заявлений представником потерпілого ОСОБА_6 цивільний позов не визнав, пояснив, що заявлена занадто велика та непомірна для нього сума відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яку в свою чергу вважає необґрунтованою, оскільки ним потерпілому вже відшкодована спричинена шкода, так потерпілому було заплачено 3000 грн. на лікування, заправлено швидку допомогу, пізніше передано 7000 грн., а також його сестрою було передано матері потерпілого 500 євро.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просить суд винести оправдувальний вирок відносно обвинуваченого. Вважає, що дійсно ДТП мала місце, однак вина у вчиненні повністю лежить на потерпілому,

оскільки він керував мотоциклом не маючи посвідчення водія, без належних навиків, з явним перевищенням дозволеної у населеному пункті швидкості, крім того не вчинив жодних дій, щоб уникнути ДТП, хоча у нього така можливість була. Також, подав в судове засідання заяву про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 п.»В» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року як до особи яка має дитину якій не виповнилося 18 років і стосовно якої його не позбавлено батьківських прав. Цивільний позов до обвинуваченого не визнав, пояснив, що він заявлений не до того відповідача, а тому просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Потерпілий ОСОБА_6 , законний представник потерпілого ОСОБА_7 та представник потерпілого адвокат ОСОБА_8 позовну заяву підтримали та просили її задовольнити в повному обсязі, стосовно покарання обвинуваченого, залишили вирішення цього питання на розсуд суду.

Хоча ОСОБА_4 не визнано вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його вина в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, в повному обсязі підтверджується сукупністю доказів у справі, які були досліджені судом, а саме:

-рапортом повідомленням по телефону від диспетчера про вчинене ДТП від 21.07.2017 року, що підтверджує факт виявлення кримінального правопорушення, та дотримання встановленого КПК України порядку щодо внесення відомостей до ЄРДР;

-заявою ОСОБА_4 від 21.07.2017 року;

-протоколом огляду місця події від 21.07.2017 року та план-схемою до нього, яким зафіксовано обстановку вчинення кримінального правопорушення та взаємне розташування транспортних засобів внаслідок зіткнення відносно проїзджої частини;

-висновком експерта щодо результатів медичного огляду від 21.07.2017 року;

-висновком судово-медичної експертизи №1062 від 07.09.2017 року;

-висновком судово-медичної експертизи №1061 від 07.09.2017 року;

якими підтверджується факт відсутності будь-яких видів спиртів у крові як обвинуваченого, так і потерпілого, а відтак відсутність факту перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння на момент вчинення ДТП;

-висновком судово-медичної експертизи №1589 від 20.11.2017 року, яким встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_6 та підтверджено їх утворення від ДТП;

-висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №5-384/17 від 09.11.2017р., яким підтверджується місце зіткнення транспортних засобів;

-висновком авто-технічної експертизи №5-385\17 від 04.08.2017 року, яким підтверджується факт відсутності будь-яких несправностей технічного характеру у мотоцикла «VIPER MX200F», які б могли вплинути на керованість транспортного засобу та перебувати у причинному зв`язку із ДТП;

-висновком авто-технічної експертизи №5-386\17 від 30.08.2017 року, яким підтверджується факт відсутності будь-яких несправностей технічного характеру у автомобіля «КрАЗ», які б могли вплинути на керованість автомобіля та перебувати у причинному зв`язку із ДТП;

-висновком авто-технічної експертизи №5-672\17 від 09.11.2017 року, яким підтверджується невідповідність дій водія автомобіля «КрАЗ» в умовах виникнення даної ДТП вимогам п.п. 10.1, 16.13 ПДР України та перебування цієї невідповідності дій у причинному зв`язку з настанням даної ДТП;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.10.2017 року, під час якого відтворено обстановку, дії та обставини ДТП;

-протоколом огляду предмета від 22.07.2017 року, а саме автомобіля «КрАЗ»;

-висновком судової автотехнічної експертизи №4.6-69/19 від 29.03.2019 р., проведеної за клопотанням сторони захисту, яким підтверджено невідповідність дій водія автомобіля «КрАЗ» в умовах виникнення даної ДТП вимогам п.п. 10.1, 16.13 ПДР України та перебування цієї невідповідності дій у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Крім зазначених письмових доказів, вина обвинуваченого у інкримінованому йому злочині повністю підтверджена і показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Допитаний у справі як свідок гр. ОСОБА_10 показав, що під завершення робочого дня, близько 17 год. 10 хв. свідок повертався із роботи додому на велосипеді. Відстань від приміщення організації, де працює свідок, до головної дороги, близько 300 м. Рухаючись по другорядній дорозі по вул. Поповича, свідок побачив, як автомобіль «КрАЗ», який рухався по вул. Шевченка, яка є головною по відношенню до вулиці Поповича, ввімкнув лівий поворот та почав здійснювати маневр поворот із смуги руху в напрямку з м. Підгайці до с. Угринів на вулицю Поповича з перетином зустрічної смуги руху. На той момент свідок перебував приблизно на відстані 10 м до перехрестя. Крім цього, вказаний маневр автомобіль «КрАЗ» здійснював без зупинки, шляхом зменшення швидкості руху. Разом з тим рух автомобіля, до моменту зіткнення, був безперервним. Здійснення маневру автомобілем «КрАЗ» тривало близько декількох секунд. Автомобіль «КрАЗ» зупинився в момент удару мотоцикла. До моменту зіткнення автомобіль рухався. Крім цього до моменту зіткнення транспортних засобів свідок мотоцикла не бачив, проте чув гул мотора. У той момент автомобіль «КрАЗ» знаходився вже майже на зустрічній смузі руху (у напрямку з с. Угринів до м. Підгайці). Зіткнення мотоцикла відбулось в праву підножку автомобіля «КрАЗ», який на той час вже перегородив зустрічну смугу руху. Також свідок вказав, що на момент початку здійснення маневру водій автомобіля «КрАЗ» мав можливість бачити мотоцикліста.

Допитаний у справі як свідок гр. ОСОБА_9 показав, що влітку 2017 року, точної дати не пригадує, він виїжджав із шиномонтажа, де працює, на власному автомобілі, коли в той момент по головній дорозі по вул. Шевченка в напрямку до м. Підгайці проїхав мотоцикл марки «VIPER MX200F». Відразу після того, як проїхав мотоцикл, свідок, не перетинаючи лінії розмежування смуг руху, виїхав на головну дорогу в напрямку до м. Підгайці і прямував за мотоциклом, який знаходився від нього на відстані 50-100м. Також після виїзду на головну дорогу побачив, як автомобіль «КрАЗ», який знаходився на головній дорозі на смузі руху із м. Підгайці в сторону с. Угринів здійснює маневр, а саме поворот ліворуч із головної дороги у напрямку на вул. Поповича, яка є другорядною та на яку, щоб здійснити маневр, потрібно перетнути зустрічну смугу руху (в напрямку із с. Угринів до м. Підгайці). Орієнтовно відстань від виїзду свідка на головну дорогу і до місця зіткнення була 300 м. При виїзді з шиномонтажа на головну дорогу свідок бачив автомобіль «КрАЗ», який рухався у зустрічному напрямку з невеликою швидкістю та вже починав здійснювати маневр з повороту на вулицю Поповича шляхом зміни напрямку руху. Зіткнення автомобіля «КрАЗ» та мотоцикла відбулось під час руху автомобіля «КрАЗ» у момент, коли автомобіль знаходився на лінії розмежування смуг руху. Будь-яких видимих ознак несправностей автомобіля «КрАЗ», які б унеможливили уникнути ДТП, свідок не бачив. Також свідок зазначив, що при тій відстані, на якій перебував мотоцикл, водій автомобіля «КрАЗ» при здійсненні маневру, повинен був бачити мотоцикліста.

Також, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що дійсно нею після ДТП з участю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було передано матері потерпілого ОСОБА_7 500 євро, в рахунок відшкодування шкоди спричиненої її братом ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що дійсно він разом із ОСОБА_6 придбали мотоцикл в м.Галич, однак за яку ціну він не знає, самої події ДТП не бачив, приїхав на місце пригоди пізніше, бачив, що Краз стояв посеред дороги передньою частиною кабіни, кабіна та підніжка посеред осьової лінії.

Враховуючи досліджені докази, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення обвинуваченим ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Сукупність наведених і досліджених в судовому засіданні доказів, дає суду підстави прийти до однозначного висновку про те, що дії ОСОБА_4 перебувають в прямому причинному зв`язку з негативними наслідками, які настали для потерпілого, яких можна було б уникнути в разі дотримання ОСОБА_4 Правил дорожнього рухуУкраїни, що підтверджує вину обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому злочинного діяння, і, аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, вони узгоджуються між собою та є достатніми для постановлення обвинувального вироку.

З огляду на викладене, суд вважає доведеною винну ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 1ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності дост. 65 КК Українивраховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд також враховує роз`яснення, викладені у п. 20Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідно до якого при призначенні покарання за відповідною частиноюст. 286 КК Українисуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 , за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має неповнолітню дитину сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До обставин, які відповідно дост. 66 КК Українипом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування збитків потерпілому.

Обставин, які згідност. 67 КК Україниобтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог Закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій, враховуючи також наслідки, що настали після вчинення злочину, характер та мотиви допущених ОСОБА_4 порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, позицію потерпілих, які вирішення питання щодо призначення покарання обвинуваченому залишили на розсуд суду, приходить до переконання, що ОСОБА_4 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді обмеження волі, з застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

У той же час у судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні 1 малолітню дитину ОСОБА_13 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї №1226 від 16.08.2017 р.

Пунктом «в»статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня2016 року, передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення яке не є особливо тяжким відповідно дост. 12 КК України, яке скоєно ним у тверезому стані, до набрання чинностіЗаконом України "Про амністію в 2016 році"та на день набрання законної сили зазначеногоЗакону ОСОБА_4 має на утриманні малолітнього сина, дана обставина судом встановлена в стадії судового розгляду кримінальної справи, тобто судом установлено наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене ОСОБА_4 діяння, який, в свою чергу також заявив суду про застосування відносно нього положеньЗакону України "Про амністію в 2016 році", у зв`язку з чим суд вважає за необхідне постановивши обвинувальний вирок, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання на підставі п. "в"ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" N 1810-VIII, який набув чинності 07 вересня 2017 року.

Щодо заявленого цивільного позову потерпілим про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди та моральних збитків, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.128,129 КПК Українисуд вирішує цивільний позов в кримінальному провадженні.

Статтею 127 КПК Українивстановлюється, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідност. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та (або) моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідност. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідност. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті, яка передбачає,

що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Адвокатом потерпілого ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 56000 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000 гривень (Т.1 а. с. 32-48).

Свої вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди потерпілий обґрунтовує тим, що він проходив курс лікування, а саме до 18 серпня 2017 року перебував у стаціонарі ортопедо-травматологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні м.Тернопіль і переніс п`ять операцій, ним потрачено на лікування та відновлювальні процедури в загальному 44000 грн., крім того порушення ОСОБА_4 вимог ПДР України, що призвело до ДТП із участь автомобіля Краз під керуванням ОСОБА_4 та мотоцикла «Viper MX200F» під керуванням потерпілого, внаслідок чого мотоцикл ремонту не підлягає, а тому втрату мотоцикла він оцінює у 12000 грн. Свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди потерпілий ОСОБА_6 обгрунтовує тим, що внаслідок ДТП він зазнав нестерпну біль, страждання, дискомфорт та незручності , оскільки не міг самостійно пити, істи, справляти природні потреби тощо. Моральну шкоду потерпілий оцінює у 50000 грн.

В судовому засіданні потерпілий, його представник та законний представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди не визнали, вказали, що відповідачем у даній справі повинен бути роботодавець ОСОБА_4 , оскільки на момент ДТП він перебував у трудових відносинах із Підгаєцькою філією Райавтодор, крім того зазначили, що ОСОБА_4 добровільно відшкодовано потерпілому збитки на загальну суму 10000грн. та 500 євро.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд враховує наступне.

Суд прийшов до висновку щодо обґрунтованості пред`явленого обвинувачення та наявності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, під час керування ним транспортним засобом, що спричинило тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .

Згідно з положеннями ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у пунктах 3, 5Постанови N 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд приходить до висновку про наявність у потерпілого ОСОБА_6 , протягом тривалого періоду часу, моральних страждань і переживань, оскільки останній, у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого потрапив у ДТП, довгий час лікувався, що призвело до істотних змін в житті ОСОБА_6 і негативно позначилися на моральному стані потерпілого.

Відповідно до ч. 2ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

У зв`язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалістю, ґрунтуючись на принципах розумності, виваженості і справедливості суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ст. ст.23,1167 ЦК України, відповідно до ст. ст.128,368 КПК України, на користь потерпілого ОСОБА_6 підлягає стягненню моральна шкоди в розмірі 5000 гривень. Таким чином, позовні вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні цивільного позову, суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви,- з іншого.

За загальними правилами відшкодування завданої особі шкоди відповідно до умовстатті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала за наявності її вини.

Частиною 2ст. 1187 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд, при вирішенні питання про цивільний позов потерпілого про стягнення матеріальної шкоди приймає до уваги положення п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України, згідно якого шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а також положенняст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнову шкоду, заподіяну неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, із зазначених норм права випливає, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини, тому майнову шкоду, заподіяну потерпілому, повинна відшкодувати винна у ДТП особа, тобто обвинувачений ОСОБА_4 , оскільки вина обвинуваченого у вчиненні злочину, внаслідок якого і заподіяна потерпілому майнова шкода, повністю доведена доказами, які були досліджені в суді.

Вирішуючи питання про стягнення матеріальних збитків потерпілого ОСОБА_6 заявлених ним до обвинуваченого ОСОБА_4 в сумі 56000 грн., які, за переконанням ОСОБА_6 складається з витрат на лікування та вартості мотоцикла суд приходить до висновку, що позовна вимога потерпілого підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно наданих потерпілим копій платіжних документів, ним на лікування витрачено 20088,98 грн. і, ця сума підлягає стягненню в якості відшкодування майнової шкоди з винного ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 , а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Однак, в супереч зазначеним вимогам потерпілим ОСОБА_6 , законним представником ОСОБА_7 та їх адвокатом ОСОБА_8 суду не подано належних та допустимих доказів у підтвердження та обґрунтування розміру матеріальної шкоди викладеної у цивільному позові.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 56000 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000 грн. підлягає до часткового задоволення.

Суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази у справі вирішити відповідно до положеньст. 100 КПК України.

Суд також вважає за необхідне в силу ст. ст.124,126 КПК Українистягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню для проведення експертиз:

- автотехнічної експертизи (висновок експерта № 5-385/17 від 04.09.2017 року), витрати на проведення якої становлять 865,90 гривень.

- автотехнічної експертизи (висновок експерта № 5-386/17 від 30.08.2017 року), витрати на проведення якої становлять 865,90 гривень.

- транспортно-трасологічної експертизи (висновок експерта № 5-384/17 від 09.11.2017 року), витрати на проведення якої становлять 1237,00 гривень.

- автотехнічної експертизи (висновок експерта № 5-672/17 від 13.12.2017 року), витрати на проведення якої становлять 2226,60 гривень.

- автотехнічної експертизи №4.6-69/19 від 29.03.2019 р., витрати на проведення якої становлять 1716,00 гривень.

Керуючись: ст. ст.369 - 371,373 - 375 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1ст. 286 КК Україниу виді обмеження волі строком на 1/один/ рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1/один/ рік.

На підставі пункту "в"статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" N 1810-VIII від 22 грудня 2016 року ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного та додаткового покарання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 в якості відшкодування матеріальної шкоди 20088/двадцять тисяч вісімдесять вісім/ грн. 98 коп.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 в якості відшкодування моральної шкоди 5000/п`ять/ тисяч грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати за залучення експертів по кримінальному провадженню для проведення експертиз:

- автотехнічної експертизи (висновок експерта № 5-385/17 від 04.09.2017 року), витрати на проведення якої становлять 865 /вісімсот шістдесять п`ять/ грн.90 коп.

- автотехнічної експертизи (висновок експерта № 5-386/17 від 30.08.2017 року), витрати на проведення якої становлять 865/вісімсот шістдесять п`ять/ грн.90 коп.

- транспортно-трасологічної експертизи (висновок експерта № 5-384/17 від 09.11.2017 року), витрати на проведення якої становлять 1237 /одна тисяча двісті тридцять сім/грн.

- автотехнічної експертизи (висновок експерта № 5-672/17 від 13.12.2017 року), витрати на проведення якої становлять 2226 /дві тисячі двісті двадцять шість/грн.60 коп.

- автотехнічної експертизи №4.6-69/19 від 29.03.2019, витрати на проведення якої становлять 1716 /одна тисяча сімсот шістнадцять/ грн.

Речові докази, а саме автомобіль «КрАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикл марки «ViperMX200F»,які переданіна зберіганняїх законнимволодільцям повернути законним володільцям.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1