Ухвала

від 02.10.2019 по справі 605/653/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 605/653/17Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/250/19 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія- ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючої - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

потерпілого - ОСОБА_9

законного представника потерпілого - ОСОБА_10

представника потерпілого - ОСОБА_11

розглянувши матеріали кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 2017210160000084 від 21 липня 2017 року за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2019 року,

В с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Підгайці, Тернопільської області зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм філії «Підгаєцький райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія`Автомобільні дороги України», не депутата, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком на 1 /один/ рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

На підставі пункту "в"статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" N 1810-VIII від 22 грудня 2016 року ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирався.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_8 в користь ОСОБА_9 в якості відшкодування матеріальної шкоди 20088/двадцять тисяч вісімдесять вісім/ грн. 98 коп.

Стягнуто із ОСОБА_8 в користь ОСОБА_9 в якості відшкодування моральної шкоди 5000/п`ять/ тисяч грн.

Вироком суду також вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку, 21 липня 2017 року, близько 17 год. 00 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , керуючи технічно несправним автомобілем марки «КрАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 (мав несправність (невідповідність) шин автомобіля вимогам п. 31.4.5 (а,б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, оскільки на усіх колесах задньої вісі автомобіля були встановлені шини з надмірним зносом малюнка протектора бігової доріжки та були наявні ділянки з відшаруванням протектора), власником якого є філія «Підгаєцький райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 40468009, юридична адреса: вул. Поповича 1, м. Підгайці Тернопільської області, рухався правою смугою автодороги «Підгайці-Угринів», зі сторони м. Підгайці Тернопільської області в напрямку с. Угринів Підгаєцького району Тернопільської області, та наблизившись в м. Підгайці Тернопільської області на 38 км. + 865 м зазначеної автодороги до перехрестя нерівнозначних доріг (головна дорога вул. Шевченка, другорядна дорога вул. Поповича), розпочав виконання маневру - повороту ліворуч на вул. Поповича в м. Підгайці Тернопільської області. При цьому, під час руху ОСОБА_8 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3. (б,д) Правил дорожнього руху. Перед початком виконання повороту ліворуч, ОСОБА_8 , всупереч вимогам п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху та не надав переваги в русі транспортним засобам, що рухалися по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо.

В цей час, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , керуючи технічно несправним мотоциклом марки «Viper MX200F» (мав невідповідність шини мотоцикла вимогам п. 31.4.5 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від10жовтня 2001року №1306, оскільки на задньому колесі мотоцикла була встановлена шина з надмірним зносом малюнка протектора бігової доріжки), рухався правою смугою автодороги «Підгайці - Угринів», зі сторони с. Угринів Підгаєцького району Тернопільської області в напрямку м. Підгайці Тернопільської області, з невстановленою досудовим розслідуванням швидкістю, порушуючи вимоги п.2.1(п.а,б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (керування транспортним засобом не маючи прав керування таким транспортним засобом, а також керування транспортним засобом, не зареєстрованим в установленому порядку).

Внаслідок допущення водієм автомобіля марки «КрАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 грубих порушень вище перелічених вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, ОСОБА_8 своїми діями створив аварійну обстановку для водія мотоцикла марки «Viper MX200F» ОСОБА_9 .. Унаслідок зіткнення, яке відбулось на смузі руху до м. Підгайці Тернопільської області, ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, що не були небезпечними для життя та у своєму клінічному перебігу супроводжувалися тривалим (більш 21 дня) розладом здоров`я, а саме: закритий перелом правої променевої кістки в дистальній метаепіфізіарній частині (між тілом та нижнім кінцем кістки); відкритий перелом проксимальної (основної) фаланги 3-го пальця правої кисті з пошкодженням сухожилка розгинача та шкірних покривів в цій ділянці «рваною» раною; закритий перелом 4-ї п`ясткової кістки правої кисті; закритий перелом першої п`ясткової кістки лівої кисті; закритий перелом внутрішньої кісточки лівої великогомілкової кістки; «рвана» рана правої гомілки.

Невідповідність дій водія автомобіля марки «КрАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 технічним вимогам п.п. 10.1 та 16.3 Правил дорожнього руху України привела до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, тобто причиною настання цієї дорожньо-транспортної пригоди, та спричинення потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України: «Порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження».

В апеляційній скарзі захисник просить вищевказаний вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким виправдати обвинуваченого, у зв`язку із недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, а також відмовити у задоволенні цивільного позову адвоката ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свої доводи мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом допущено неповноту судового розгляду, а рішення прийнято з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.

Зазначає, що причиною ДТП є дії потерпілого, що керував мотоциклом не маючи посвідчення водія, без належних навиків, з явним перевищенням дозволеної у населеному пункті швидкості, крім того не вчинив жодних дій, щоб уникнути ДТП, оскільки до моменту зіткнення автомобіль марки «КрАЗ» перебував у нерухомому стані, так як ОСОБА_8 не зміг увімкнути передачу через несправність трансмісії чи коробки передач, що підтверджується також показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Вказана обставина судом не з`ясовувалась та експертиза по даному факту несправностей не проводилася, тому не можуть слугувати доказами винуватості обвинуваченого висновок авто-технічної експертизи №5-672\17 від 09.11.2017 року, висновок судової автотехнічної експертизи №4.6-69/19 від 29.03.2019 р. та висновок авто-технічної експертизи №5-386\17 від 30.08.2017 року.

Також судом невірно вирішено цивільний позов, оскільки шкоду потрібно було стягувати із «Підгаєцького райавтодору», з яким обвинувачений перебував у трудових відносинах, тому підлягала застосуванню ст.1172 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просять вирок суду скасувати, міркування прокурора, який вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Вказані вимоги судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження були повністю дотримані.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні, достатній аналіз яким суд дав у вироку та які узгоджуються між собою, і є обґрунтованим, а доводи апелянта про відсутність в діях останнього складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, викладені ним у скарзі, є безпідставними з таких міркувань.

Так, не оспорюючи факту ДТП, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, захисник обвинуваченого вказує, що ця пригода трапилася через порушення правил дорожнього руху самим потерпілим, а автомобіль під керуванням обвинуваченого був у технічно-несправному стані, та на момент ДТП був нерухомим.

Такі доводи захисника колегія суддів вважає необґрунтованими та надуманими, виходячи з наступного.

Як вбачається з висновку експерта №5-384/17 від 09.11.2017 року в момент первинного контактування мотоцикл VIPER НОМЕР_2 , що надано на дослідження, передньою правою частиною контактував із правою передньою частиною автомобіля КрАЗ-256Б, д.н.з. НОМЕР_1 і при цьому кут між їхніми повздовжними осями складав величину в межах 140`+-10`.

Зіткнення автомобіля КрАЗ-256Б, д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла VIPER НОМЕР_2 відбулося відносно елементів проїзної частини дороги на смузі руху до м.Підгайці, наближено в місці зафіксованого кінцевого розташування правої бокової частини автомобіля КРАЗ-256Б, котра контактувала із мотоциклом в момент зіткнення (т.1 а.с. 167-173).

Отже, зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі зустрічного руху для автомобіля КРАЗ, тобто на смузі руху мотоцикла.

Будь-яких несправностей на момент експертного дослідження автомобіля КРАЗ-256Б виявлено не було, що підтверджується висновком експерта №5-386/17 від 30.08.2017 року (т.1 а.с. 158-164).

В ході перевірки доводів апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції пояснив, що про несправність трансмісії чи коробки передач автомобіля під час виконання ним повороту ліворуч на смузі зустрічного руху, що унеможливило закінчення ним маневру, він на місці ДТП працівників поліції чи будь-кого іншого не повідомляв.

Версія сторони захисту про те, що автомобіль КРАЗ на момент ДТП знаходився у нерухомому стані у зв`язку з несправністю трансмісії чи коробки передач автомобіля, спростовується також показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , які були очевидцями події та суду пояснили, що автомобіль КРАЗ здійснював поворот ліворуч з вул.Шеченка на вул. Поповича не зупиняючись, а лише зменшивши швидкість руху.

Доводи апеляційної скарги про те, що відображені у вироку суду такі покази зазначених свідків не відповідають їх показам даних в суді першої інстанції, колегія суддів вважає надуманими, оскільки вони спростовуються звукозаписом судового засідання долученому до матеріалів кримінального провадження.

Крім того, відповідно до висновку експерта №5-672/17 від 13.12.2017 року, при заданих обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і комплексі у варіантах вихідних даних, якщо б водій автомобіля КРАЗ перед початком повороту ліворуч, діяв так, як це викладено у дослідницькій частині висновку, то в такому випадку його дії можна було б вважати такими, які б відповідали вимогам п.п10.1, 16.13 ПДР України, і такі його дії, з технічної точки зору, не повинні були б призвести до скоєння зіткнення.

На момент проведення експертизи не відомі причини технічного характеру, які б завадили водію автомобіля КРАЗ діяти відповідно до вимог п.п.10.1, 16.13 ПДР України, отже його дії в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди не відповідали вимогам зазначених пунктів Правил.

В даній дорожньо-транспортній ситуації, невідповідність дій водія автомобіля КРАЗ вимогам п.п.10.1, 16.13 ПДР України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП і є необхідною її умовою (т.1 а.с.188-194).

При цьому, доводи сторони захисту про порушення ПДР України водієм мотоцикла, який не мав права на керування транспортними засобами у зв`язку із чим у нього не було навичок водіння, а також із перевищенням ним швидкісного режиму та невжиттям заходив для уникнення зіткнення у випадку виявлення перешкоди для руху, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки навіть у випадку наявності таких порушень про які вказує сторона захисту, вони не скасовують вину обвинуваченого у порушенні ним п.п.10.1 та 16.13 ПДР України, які згідно вищевказаного висновку експертизи знаходяться у причинному зв`язку із настанням ДТП, та не звільняють останнього від відповідальності за вчинене.

Будь-яких порушень вимог КПК України, у тому числі викладених стороною захисту у апеляційній скарзі, які б стали підставою для скасування по суті правильного вироку суду першої інстанції в частині визнання доведеним обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, вирішуючи цивільний позов, заявлений представником потерпілого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції допустив невірне застосування законодавства, у зв`язку із чим в цій частині прийняв невірне рішення.

Так, згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи із наведених норм права, шкода (матеріальна чи моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з ПАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ДП Тернопільський облавтодор філія Підгаєцький райавтодор, що підтверджується Наказом №3-ос від 22 лютого 2017 року Про прийняття на роботу ОСОБА_8 , згідно якого останній прийнятий на роботу водієм 2 класу з 22.02.2017 року (т.1 а.с.219).

Автомобіль марки КРАЗ, моделі 256Б, д.р.н. НОМЕР_1 зареєстрований та належить філії Підгаєцький райавтодор (т.1 а.с.209).

Також судом встановлено, що на момент ДТП обвинувачений ОСОБА_8 керував автомобілем марки КРАЗ моделі 256Б, д.р.н. НОМЕР_1 у зв`язку із виконанням ним своїх трудових обов`язків, а саме у момент коли повертався з об`єкту до гаража підприємства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не врахував вказаних вище норми матеріального права та зробив помилковий висновок про стягнення з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 матеріальної та моральної шкоди, оскільки шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, та під час виконання трудових обов`язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна чи моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Отже, висновок суду про обґрунтованість позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди винною особою ОСОБА_8 , заявленого до останнього, є неправильним, а рішення необґрунтованим, у зв`язку із чим вирок в цій частині підлягає зміні.

Оскільки позивач не заявляв вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди з власника джерела підвищеної небезпеки, яким є ПАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ДП Тернопільський облавтодор філія Підгаєцький райавтодор і такий не є цивільним відповідачем у даному провадженні, тому відсутні підстави для покладення на нього такого обов`язку у цій судовій справі.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні цивільного позову представника ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2019 року щодо ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України в частині вирішення цивільного позову представника ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди змінити.

У задоволенні цивільного позову представника ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи