Рішення

від 17.06.2019 по справі 711/10171/17

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10171/17

Р І Ш Е Н Н Я

5 червня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.,

при секретарі Бузун Л.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Вдовиченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агенство Скела про стягнення заробітної плати, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПП Агенство Скела про стягнення заробітної плати.

Свій позов обґрунтовує тим, що з 24 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року він працював охоронником в ПП Скела , а саме в компанії Телеперфоменс, між якими укладено договір на охорону об`єкта. 30 жовтня 2013 року в телефонному режимі, посадова особа відповідача повідомила про його звільнення. Але ні витягу з наказу про звільнення, ні проведення повного розрахунку він не отримав. На письмові заяви було повідомлено, що ніяких договірних трудових відносин між сторонами не існує. Доказами того, що позивач працював охоронником підтверджується наявністю посвідчення, наявністю підписів у журналі здачі-передавання чергування, показами свідків.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1200 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1100 грн. 00 коп.

8 лютого 2018 року позивач, через канцелярію суду, надав уточнену позовну заяву, та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за жовтень місяць 2013 року в сумі 1200 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 24 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року в сумі 1420 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати за період з 1 листопада 2013 року по 31 січня 2018 року в сумі 219324 грн., а всього 221944 грн.

Заочним рішенням від 20 лютого 2018 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 травня 2018 року заочне рішення від 20 лютого 2018 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

24 травня 2018 року представником відповідача - адвокатом Вдовиченко Ю.В. надано відзив на уточнену позову заяву з якого вбачається, що сторона відповідача позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини. Позивач ніколи не перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується відсутністю відповідних заяв про прийняття на роботу, наказів про укладання та розірвання трудового договору, записів у його трудовій книжці, а також документів, визначених законодавством, які при укладенні трудового договору зобов`язаний подати працівник. Зазначене також підтверджується листом ПП Агенство СКЕЛА від 3 грудня 2013 року вих. №90. письмовими показами свідка ОСОБА_3 .. В 2012-2013 роках позивач надавав відповідачу послуги з виконання функцій охоронника за обумовлену сторонами плату, що , відповідно до законодавства не є трудовими відносинами, а є відносинами цивільно-правового характеру. Відповідач своєчасно розрахувався з позивачем за надані послуги. Жодної заборгованості перед позивачем за надані послуги охорони відповідача не має. Відсутність заборгованості позивача із виплати заробітної плати відповідачу станом на 31 грудня 2013 року підтверджується довідкою ДПІ у м. Черкаси від 14 квітня 2014 року №853/23-01-17-0508. З огляду на зазначене просили відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31 травня 2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Вдовиченко Ю.В., в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі Hirvisaari v. Finland ( Хірвісаарі проти Фінляндії )).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland ( Суомінен проти Фінляндії ) від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland ( Гірвісаарі проти Фінляндії ) від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПП Агенство Скела з заявою, в якій повідомив, що 30 жовтня 2013 року заступником директора з питань безепеки ОСОБА_4 йому було повідомлено про його звільнення з посади охоронника. У зв`язку з цим просив провести розрахунок по заробітній платі, та виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2012-2013 роки та компенсацію за додаткову відпустку за особливий характер праці.

Як вбачається з акта від 31 жовтня 2013 року, представники ПП Агенство Скела відмовилися прийняти заяву ОСОБА_1 щодо причин його звільнення та розрахунку при звільненні.

8 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПП Агенство Скела з заявою, в якій повторно просив провести розрахунки по заробітній платі, виплаті грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустки за 2012 та 2013 роки та вказати причини його звільнення.

3 грудня 2013 року директор ПП Агенство Скела ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_1 про те, що він не перебував і не перебуває у трудових відносинах з ПП Агенство Скела , а тому відсутні правові підстави для задоволення отриманих звернень.

Згідно витягу з ЄДРПОУ, основним видом діяльності приватного підприємства Агенство Скела є діяльність приватних охоронних служб.

Згідно ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст.4 КЗпП законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 21 КЗпП Українинаведено визначення трудового договору, це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. На відміну від працівника, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Згідно ст.24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в Постанові Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 6 листопада 1992 року з подальшими змінами, - п.7, - фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу оформлено належним чином, - при умові, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наполягав на тому, що він перебував у трудових відносинах з ПП Агенство Скела та виконував обов`язки охоронника в приміщенні Телеперфоменс по вул.. Смілянська, 46 в м. Черкаси. Він написав заяву про прийняття його на роботу, та надав відповідачу трудову книжку.

Позивач стверджував, що він фактично був допущений до роботи, виконував обов`язки охонника згідно встановленого графіку в спецодязі агентства Скела з посвідченням охоронника, отримував заробітну плату згідно відомості.

Опитані за клопотанням позивача свідки ОСОБА_6 ОСОБА_7 підтвердили зазначені позивачем обставини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що між підприємством та ОСОБА_1 в зазначений ним період був укладений цивільно-правовий договір про надання послуг з охорони.

Так, в заяві про перегляд заочного рішення та у відзиві на позовну заяву, представник відповідача посилається на те, що в 2012-2013 роках позивач надавав відповідачу послуги з виконання функцій охоронника за обумовлену сторонами плату, що відповідно до законодавства не є трудовими відносинами, а є відносинами цивільно-правового характеру. Відповідач своєчасно розрахувався з позивачем за надані послуги. Жодної заборгованості перед позивачем за надані послуги охорони відповідач не має. Вказане підтверджується відсутністю будь-яких документів, які б вказували на наявність такої заборгованості.

Разом з тим, суд критично відноситься до тверджень представника відповідача та свідка про існування між сторонами цивільно-правових відносин по надання послуг з охорони, оскільки як вбачається з довідки ДПІ у м. Черкасах Черкаської області від 12 березня 2012 року, до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 22 лютого 2012 року за №20260050002023059 внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

З довідки УПФ України в м. Черкасах Черкаської області від 22 березня 2012 року вбачається, що у зв`язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 проведені остаточні розрахунки щодо внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до ПФУ стосовно яких контролюючими органами є органи Пенсійного фонду.

14 квітня 2014 року ДПІ в м. Черкасах Головного управління міндоходів у Черкаській області складено довідку №853/23-01-17-0508 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП Агенство`Скела, в зв`язку з отриманням інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої найманим особам заробітної плати за період з 1 січня 2012 по 31 грудня 2013 року .

З вказаної довідки вбачається, що з метою підтвердження чи спростуванні фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1 встановлено наступне: накази про прийом на роботу та звільнення громадянина ОСОБА_1 відсутні; нарахування та виплата заробітної плати громадянину ОСОБА_1 не проводились; в табелях використання робочого часу інформація про громадянина ОСОБА_1 відсутня; у податкових розрахунках за формою № 1-ДФ за перевіряємий період інформація про нараховані та виплачені доходи громадянину ОСОБА_1 відсутня; у журналі реєстрації трудових книжок запис про трудову книжку громадянина ОСОБА_1 відсутня; трудовий договір ПП Агенство Скела з громадянином ОСОБА_1 не укладався (зі слів керівника); на підприємстві журнал здачі-передавання чергування не ведеться (зі слів керівника)

В січні 2012 року кількість працівників на ПП Агенство Скела складала 16 осіб, працюючі за сумісництвом та на умовах цивільно-правового договору відсутні.

В грудні 2013 року загальна чисельність 13 осіб, працюючі за сумісництвом та на умовах цивільно-правового договору відсутні.

За результатами документальної перевірки факту трудових відносин ПП Агенство Скела з громадянином ОСОБА_1 та інших фактів, викладених у зверненні, не підтверджено. Станом на 31 грудня 2013 року заборгованості із виплати заробітної плати за ПП Агенстов Скела перед громадянином ОСОБА_1 не існує.

Як вбачається з листа Територіалдьної державної інспекції з питань праці у Черкаській області від 15 листопада 2013 року вбачається, що встановити факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ПП Агенство Скела не вдалося, через відсутність передбачених законодавством документів, які б свідчили про використання найманої праці.

Разом з тим, постановою старшого слідчого СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Кривов`яз І.Г. від 9 серпня 2017 року закрите кримінальне провадження №42014250010000065 від 28 серпня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України.

З вказаної постанови вбачається, що в ході досудового розслідування підтверджується факт неофіційного працевлаштування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 охоронником на ПП Агенство Скела , однак в силу ст.11 КК України через малозначність не становить суспільної небезпеки.

З копії посвідчення ПП Агенство Скела вбачається, що ОСОБА_1 є охороником 1 розряду.

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

За правилами статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

На переконання суду, наявні у справі та досліджені судом докази в своїй сукупності свідчать про доведеність того факту, що позивач ОСОБА_1 з 24 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року працював охоронником на ПП Агенство Скела , відповідно, між сторонами по справі існували трудові відносини, які мав намір оформити, а можливо і дійсно оформив, відповідач шляхом укладення трудового договору. Представник відповідача наполягав на відсутності трудових відносин з позивачем через наявність цивільно-правових відносин з ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг.

При цьому, представником відповідача в судовому засіданні не надано доказів укладання договору цивільно-правового характеру.

Разом з тим, наявність доказів у справі, на переконання суду, дають підстави стверджувати про обґрунтованість доводів позивача про існування саме трудових відносин з відповідачем.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати ста компенсації за невикористану відпустку, суд виходить з наступного.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України Про оплату праці кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі ст.116 КЗпП України, відповідачу належало провести повний розрахунок з працівником в день звільнення - 31 жовтня 2013 року, що зроблено не було.

Як вбачається з довідки ПП Агенство Скела , розмір місячної заробітної плати штатного охоронця в період з травня по листопада 2013 року становить 1200 грн./ міс.

В своїх позовних вимогах позивач просить стягнути на його користь невиплачену заробітну плату в розмірі 1200 грн.

Доказів про те, що відповідач сплатив позивачу заробітну плату в день його звільнення, представник відповідача суду не надав.

А тому, відповідач в порушення ст.116 КЗпП не здійснив виплати належної позивачу заробітної плати в день його звільнення у зв`язку з чим до теперішнього часу має заборгованість перед позивачем в розмірі 1200 грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз`яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

На підставі абз.4 ч.2. п.2 Постанови КМУ №100 від 08 лютого 1995 року про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчисляється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Таким чином розрахунки повинні проводитися за останні повні два місяці, які передували звільненню позивача з роботи, а саме серпень та вересень 2013 року.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки ПП Агенство Скела від 25 березня 2019 року №20 розмір місячної заробітної плати штатного охоронця в серпні 2013 року - 1300 грн., в вересні 2013 року -1200 грн. Середньоденна заробітна плата становить 54 грн. 50 коп. (2400: 44 /кількість робочих днів у серпні та вересні 2013 року/)

Таким чином розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2013 року по 31 січня 2018 року ( дата визначена позивачем у заяві про збільшення позовних вимог ) становить 58042 грн. (54 грн. 40 коп./ середньоденна заробітна плата /х 1065 / кількість робочих днів за вказаний період/).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачкою станом на 9 січня 2018 року становить 59242 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації за невикористану відпустку за період з 24 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року в сумі 1420 грн., то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не наданий розрахунок цієї суми, та докази, що позивачем вказана відпустка була невикористана.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі наведеного, ст.ст.115,116,117 КЗпП України керуючись ст.ст. 76-81, 263-265,268,273 ЦПК України,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Приватного підприємства Агенство Скела (код ЄДРПОУ 35955437, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, 18030) про стягнення заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Агенство Скела на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 1200 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2013 року по 1 лютого 2018 року в сумі 58042 грн. з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 17 червня 2019 року.

Головуючий: Р. В. Демчик