Постанова

від 13.06.2019 по справі 910/3794/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2019 р. Справа№ 910/3794/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Мартюк А.І.

секретар Добрицька В.С.

за участю

представників: позивача - ОСОБА_2

відповідача-1 - Мединський М.М.

відповідача-2 - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.04.2019 р.

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову

у справі № 910/3794/19 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

2. Реєстратора Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменка Володимира Леонідовича

про визнання недійсними рішень річних та позачергових загальних зборів акціонерів, скасування статуту та реєстраційних дій

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та реєстратора Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменка Володимира Леонідовича про:

- визнання недійсними рішень річних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" від 26.04.2018 р., оформлених протоколом № 79, в частині питань порядку денного № № 7, 8, 14, 15, та 16;

- визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" від 27.11.2018 р., оформлених протоколом № 80, в частині питань порядку денного № № 2, 3, 4, 5 та 6;

- визнання недійсним статуту Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 27.11.2018 р., оформленими протоколом № 80, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменком Володимиром Леонідовичем 21.12.2018 р. за № 10711050089033303;

- скасування проведеної 21.12.2018 р. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменком Володимиром Леонідовичем реєстраційної дії під № 10711050089033303 "Зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна органу управління".

Також, 28.03.2019 р. ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій заявниця просила суд:

1) заборонити загальним зборам акціонерів Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" приймати рішення про:

- внесення змін до статуту Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та затвердження його в новій редакції;

- внесення змін до Положення про загальні збори акціонерів Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та затвердження його в новій редакції;

- внесення змін до Положення про наглядову раду Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та затвердження його в новій редакції;

- внесення змін до Положення про правління Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та затвердження його в новій редакції;

- внесення змін до Кодексу корпоративного управління банку та затвердження його в новій редакції;

2) заборонити суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у тому числі державним реєстраторам, нотаріусам тощо) проведення реєстраційних дій стосовно Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" щодо внесення змін до установчих документів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2019 р. у справі № 910/3794/19 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/3794/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 р. розгляд справи призначено на 13.06.2019 р.

У судове засідання 13.06.2019 р. представник відповідача-2 не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Жодних доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, неможливості виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, та захисту порушених прав та інтересів позивача, оскільки останньому доведеться повторно звертатись до суду з аналогічними позовними вимогами.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Так, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні вищевказаних положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову.

Також заявником не надано доказів стосовно адекватності та співмірності вказаного заходу забезпечення позову заявленим вимогам.

Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже посилання скаржника на те, що невжиття заходів забезпечення може унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача є тільки його припущеннями, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Крім цього, вимоги ОСОБА_1 щодо забезпечення позову шляхом заборони загальним зборам акціонерів Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк приймати рішення, визначені заявником у своїй заяві, є втручанням у діяльність господарського товариства.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про законність і обгрунтованість ухвали Господарського суду м. Києва від 04.04.2019 р. у справі № 910/3794/19 та відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони відповідачу-1 приймати рішення та заборони суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведення реєстраційних дій стосовно відповідача-1.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.

Разом з цим згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.04.2019 р. у справі № 910/3794/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 08.07.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді С.А. Пашкіна

А.І. Мартюк