Рішення

від 10.06.2019 по справі 308/14021/15-а

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14021/15-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд у складі головуючого судді Лемак О.В., за участю секретаря Сухан Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства Житлово-побутове підприємство до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - будинковий комітет Бородіна, 14 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Житлово-побутове підприємство звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - будинковий комітет Бородіна, 14 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду (суддя Сарай А.І.) знаходиться справа номер 308/3822/14-ц за позовом гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ПрАТ Житлово-побутове підприємство та Ужгородського міськвиконкому про:

- визнання незаконним та скасування п. 5 рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26.09.1994 № 20 щодо реєстрації права власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_2 за трестом Закарпатбуд ;

- визнання незаконним та скасування п.1.7 рішення Ужгородського міськвиконкому від 26.02.1997 №29 щодо реєстрації права власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_2 та скасування Свідоцтва про право власності від 25.11.1999 на гуртожиток по АДРЕСА_2 .

Вказує, що основною метою позову є скасування зазначених рішень Ужгородського міськвиконкому та Свідоцтва про право власності на об`єкт внаслідок чого, за задумом позивача, має відбутися передача будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 у комунальну власність і подальша приватизація частини кімнат у гуртожитку мешканцями.

Зазначає, що Ужгородський міськвиконком, як один із відповідачів у цій судовій справі, у письмовій формі визнав позов, вважаючи, що спірні рішення, прийняті ним у 1994 та 1997 р.р. - незаконні, а, відповідно, незаконним є і Свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку від 25.11.1999.

Однак, не дивлячись на наявність судового спору, яким здійснюється встановлення законності вказаних вище рішень, 13.10.2015 відповідач прийняв рішення за номером 340 Про відміну пункту рішення виконавчого комітету . Цим рішенням відмінено п.п.6 розділу Гуртожитки п.1.7 рішення виконавчого комітету міської ради від 26 лютого 1997 р. №29 Про реєстрацію будинковолодінь . Підставою для винесення рішення відповідачем обрано лист Будинкового комітету Бородіна 14 від 07.10.2015 №1/5, п. 10 ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Стверджує, що про існування цього рішення їм стало відомо лише 12.11.2015 року на судовому засіданні у справі №308/3822/ 14-ц від їхнього представника, але копія рішення не була подана суду для долучення до матеріалів справи і не була надана представникам ПрАТ, що унеможливило ознайомлення з текстом рішення. Це спонукало позивача 16.11.2015 року звернутися із заявою №163 до Ужгородського міськвиконкому про надання копії спірного рішення. Фактично на руки рішення отримано позивачем 23.11.2015.

Вважають, що зазначене рішення прийняте всупереч вимог чинного законодавства України в силу наступного:

По-перше, орган самоорганізації населення-будинковий комітет Бородіна 14 (код ЄДРПОУ - 38766486), створений мешканцями гуртожитку по АДРЕСА_2 , станом на дату виготовлення листа №1/5 (07.10.2015) та на дату прийняття спірного рішення є незаконним формуванням, так як відповідно до ст. 7 Закону України Про органи самоорганізації населення , орган самоорганізації населення створюється за територіальною ознакою. Територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення, визначається рішенням ради, що дала дозвіл на створення, зокрема, будинкового комітету - в межах будинку (кількох будинків) в державному і громадському житловому фонді та фонді житлово-будинкових кооперативів. Тобто, законодавчо чітко встановлено категорію житла, в межах якого можливе утворення органу самоорганізації мешканців гуртожитку. Так як гуртожиток по АДРЕСА_2 не відноситься до жодного з видів зазначеного вище житла, питання про правомірність надання дозволу Ужгородською міськрадою на створення будинкового комітету вирішувалося в судовому порядку.

Вказує, що як результат, постановою Ужгородського міськрайонного суду від 29.11.2013 у справі №308/9606/13-а визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської міської ради № 899 від 31.05.2013 Про дозвіл на створення органу самоорганізації населення - будинкового комітету Бородіна 14 .

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 у справі № 876/5948/14 зазначену постанову залишено без змін. Отже, фактично на сьогоднішній день будинковий комітет є незаконним утворенням, яке позбавлене права звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання з будь-яких питань, оскільки постанова Ужгородського міськрайонного суду від 29.11.2013 набрала законної сили. Крім того, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі №807/1810/14 визнано недійсною державну реєстрацію органу самоорганізації населення Будинковий комітет Бородіна 14 , номер запису 1324102000000611 від 11.06.2013.

По-друге, відповідач мотивує прийняття спірного рішення п.10 ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування . Зазначена стаття Закону містить два пункти під номером 10, один з яких випливає з власної компетенції і визначає повноваження міських рад стосовно затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту, а інший (делеговані повноваження) - обліку відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Тобто, на їхню думку, є очевидним, що п.10 ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування не може слугувати підставою для прийняття спірного рішення.

По-третє, відповідно до п. 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. В силу рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних інтересів, і суб`єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Тобто, рішення органів місцевого самоврядування скасовуються виключно у судовому порядку.

По-четверте, при включенні у порядок денний засідання виконавчого комітету питання про скасування п.1.7 рішення виконавчого комітету міської ради від 26 лютого 1997 р. №29 Про реєстрацію будинковолодінь вважають, що відповідач зобов`язаний був повідомити про дату та час засідання з цього приводу позивача, який є власником будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 , надати можливість ознайомитися йому з проектом рішення, надати відповідні пояснення, висловити свої зауваження. Проте, відповідач проігнорував вимоги закону, чим грубо порушив конституційні права і охоронювані законом інтереси власника будівлі.

По-п`яте, 10 червня 2005 року Ужгородським міськрайонним судом (суддя Писанець К.К.) у справі №2-5074/05 за скаргою гр. ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, ЗАТ Житлово-побутове підприємство про скасування та визнання рішень виконкому Ужгородської міської ради від 26.09.1994 №20 та від 26.02.1997 №29 Про реєстрацію будинковолодінь , свідоцтва про право власності, виданого на підставі зазначених рішень недійсними, винесено рішення, яким в задоволенні скарги відмовлено. Дії Ужгородської міської ради щодо прийняття рішень від 26 вересня 1994 року за №20, від 26 лютого 1997 року за №29 та реєстрації права власності на будівлі в цілому за ЗАТ Житлово-побутове підприємство , виданих на їх підставі свідоцтв про право власності - визнано правомірним. Рішення набрало законної сили.

06 липня 2007 року Ужгородським міськрайонним судом (суддя Данко Е Й.) у справі №2а-878/07 за адміністративним позовом громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Ужгородської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26 лютого 1997 року №29 Про реєстрацію будинковолодінь , винесено ухвалу про закриття провадження у справі на тій підставі, що з цього приводу є рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 червня 2005 року за 32-5074/05, яке набрало законної сили, згідно якого дії Ужгородської міської ради щодо прийняття рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26 лютого 1997 року за №29 Про реєстрацію будинковолодінь визнані правомірними.

На підставі вищевикладеного просять суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 13.10.2015 №340 Про відміну пункту рішення виконавчого комітету , яким відмінено п.п.6 розділу Гуртожитки п.1.7 рішення виконавчого комітету міської ради від 26 лютого 1997 р. №29 Про реєстрацію будинковолодінь та покласти на відповідача судові витрати.

Також 26.05.2016 року позивачем - ПАТ Житлово-побутове підприємство надано додаткові письмові пояснення до позову, зі змісту яких вбачається, що будівлі гуртожитків по вулицях АДРЕСА_3 112 АДРЕСА_4 ОСОБА_8 , АДРЕСА_5 були збудовані у радянський період трестом Закарпатбуд для забезпечення житлом своїх працівників і після корпоратизації тресту рішенням Ужгородського міськвиконкому від 26.09.1994 року № 20 без жодних правових перешкод пройшли первісну реєстрацію за ВАТ Закарпатбуд .

У 1996 року на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ Закарпатбуд проведено реорганізацію товариства шляхом створення на базі його майна 19 самостійних акціонерних товариств, в т.ч. ЗАТ Житлово-побутове підприємство , яке стало правонаступником ВАТ Закарпатбуд у частині переданого у власність майна (протокол від 24.05.1996 року № 2).

Стверджує, що до прийняття рішення від 26.02.1997 року № 29, яке слугувало підставою для видачі у 1999 році свідоцтв про право власності на зазначені будівлі ЗАТ Житлово-побутове підприємство , орган місцевого самоврядування зобов`язаний був провести юридичну експертизу підстав щодо правомірності виникнення у ЗАТ права власності на об`єкти нерухомого майна, і у випадку виникнення сумнівів - відмовити заявникові у закріплені майна у власність.

Вважає, що після прийняття рішення, яке юридично закріпило об`єкти у власність позивача, відповідач позбавлений законом права скасовувати зазначене рішення виконавчого комітету.

Ухвалою суду від 04.12.2015 року було відкрито провадження у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Житлово-побутове підприємство до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Ухвалою суду від 05.02.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - будинковий комітет Бородіна, 14 .

Ухвалою суду від 05.07.2016 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача - Орбан Н. про закриття провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства Житлово-побутове підприємство до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - будинковий комітет Бородіна, 14 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 809 від 10.10.2016 року, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований перерозподіл матеріалів справи № 308/14021/15-а у зв`язку з тим, що суддя Семерак І.О. звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Автоматизованою системою документообігу суду 10.10.2016 року головуючим суддею з розгляду даної справи визначено Дергачову Н.В.

13.10.2016 року ухвалою судді Дергачова Н.В. прийнято до провадження адміністративну справу № 308/10421/15-а та призначено справу до судового розгляду.

01.02.2017 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - виконавчого комітету Ужгородської міської ради Орбан Н.Л. про закриття провадження у справі.

Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 45 від 17.01.2019 року, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований перерозподіл матеріалів справи № 308/14021/15-а у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень судді Ужгородського міськрайонного суду Дергачової Н.В.

Автоматизованою системою документообігу суду 17.01.2019 року головуючим суддею з розгляду даної справи визначено Лемак О.В.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак 10.06.2019 року подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про день і час слухання справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2015 року № 340 виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, розглянувши лист Будинкового комітету Бородіна, 14 № 1/5 від 07.10.2015 року прийнято рішення, керуючись п. 10 ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , яким відмінено п.п. 6 розділу Гуртожитки п. 1.7. рішення виконавчого комітету міської ради від 26.02.1997 року № 29 Про реєстрацію будинковолодінь .

Як вбачається з копії витягу з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 26.02.1997 року № 29 Про реєстрацію будинковолодінь , виконком міської ради п. 1.7 рішення вирішив зареєструвати право власності закритого акціонерного товариства Житлово-побутове підприємство на будівлю в тому числі гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що 25.11.1999 року на підставі вказаного рішення міської ради від 26.02.1997 року, видано свідоцтво про право власності ЗАТ Житлово-побутове підприємство на будівлю в АДРЕСА_2 , на праві колективної власності.

Як вбачається з копії вищезазначеного рішення № 340 від 13.10.2015 року, відмінюючи п.п. 6 розділу Гуртожитки п. 1.7. рішення виконавчого комітету міської ради від 26.02.1997 року № 29 Про реєстрацію будинковолодінь , виконавчий комітет Ужгородської міської ради посилається на п. 10 ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Як вбачається з диспозиції ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а саме п. 10, в редакції Закону на дату прийняття вказаного рішення 13.10.2015 року, передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: п. а) (власні (самоврядні) повноваження), зокрема відповідно до п.п. 10 затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; та відповідно до п. б) делеговані повноваження, зокрема відповідно до п.п. 10 облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Тобто, як вбачається з диспозиції п.п. 10 п. а) та п. б) ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування така не може слугувати підставою для прийняття спірного рішення.

Також, як вбачається з копії вищезазначеного рішення № 340 від 13.10.2015 року, зазначено, що дане рішення було прийняте після розгляду листа Будинкового комітету Бородіна, 14 № 1/5 від 07.10.2015 року.

Однак, суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про органи самоорганізації населення , орган самоорганізації населення створюється за територіальною ознакою. Територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення, визначається рішенням ради, що дала дозвіл на створення, зокрема, будинкового комітету - в межах будинку (кількох будинків) в державному і громадському житловому фонді та фонді житлово-будинкових кооперативів.

Тобто, законодавчо чітко встановлено категорію житла, в межах якого можливе утворення органу самоорганізації мешканців гуртожитку.

Так як гуртожиток по АДРЕСА_2 не відноситься до жодного з видів зазначеного вище житла, питання про правомірність надання дозволу Ужгородською міськрадою на створення будинкового комітету вирішувалося в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ужгородського міськрайонного суду від 29.11.2013 у справі №308/9606/13-а визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської міської ради № 899 від 31.05.2013 Про дозвіл на створення органу самоорганізації населення - будинкового комітету Бородіна 14 .

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 у справі № 876/5948/14 зазначену постанову залишено без змін.

Таким чином, фактично на сьогоднішній день будинковий комітет є незаконним утворенням, яке позбавлене права звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання з будь-яких питань, оскільки постанова Ужгородського міськрайонного суду від 29.11.2013 набрала законної сили.

Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі №807/1810/14 визнано недійсною державну реєстрацію органу самоорганізації населення Будинковий комітет Бородіна 14 , номер запису 1324102000000611 від 11.06.2013 року.

Також, з матеріалів справи, а саме з виписки з рішення виконавчого комітету Ужгородської сільської ради народних депутатів від 26.09.1994 року № 20, вбачається, що виконком міської ради народних депутатів вирішив зареєструвати право власності за житлово-побутовим управлінням ВАТ Закарпатбуд будівлі гуртожитків по вулицях Одеська 112, Тихого, АДРЕСА_6 Тихого, АДРЕСА_7 .

У 1996 року на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ Закарпатбуд проведено реорганізацію товариства шляхом створення на базі його майна 19 самостійних акціонерних товариств, в т.ч. ВАТ Житлово-побутове підприємство , яке стало правонаступником ВАТ Закарпатбуд у частині переданого у власність майна (протокол від 24.05.1996 року № 2). Даний факт підтверджується доданою до матеріалів справи копією акту передачі ВАТ Житлово-побутове підприємство частини майна, цінностей, грошових коштів, діючих договорів і зобов`язань ВАТ Закарпатбуд станом на 01.06.1996 року, а також копією статуту ЗАТ Житлово-побутове підприємство від 1996 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення виконавчого комітету Ужгородської сільської ради народних депутатів від 26.09.1994 року № 20, стало підставою для прийняття відповідно рішення від 26.02.1997 року № 29 Про реєстрацію будинковолодінь , яким зареєстровано право власності позивача на гуртожитки.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2005 року, справа № 2-5074/05 дії Ужгородської міської ради щодо прийняття рішень від 26.09.1994 року за № 20 та від 26.02.1997 року за № 29 Про реєстрацію будинковолодінь та реєстрації права власності в цілому за ЗАТ Житлово-побутове підприємство , виданих на їх підставі свідоцтв про право власності визнано правомірними.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, судом встановлено , що 31.03.2016 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області затверджену мирову угоду віл 21.03.2016 року, укладену між ОСОБА_1 , ПАТ Житлово-побутове підприємство та виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, Ужгородською міською радою, на підставі якої позивач - ОСОБА_1 відмовився від вимоги про визнання незаконним та скасування п. 1.7. рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26.02.1997 року за № 29 Про реєстрацію будинковолодінь , а відповідач - ПАТ Житлово-побутове підприємство передав до комунальної власності гуртожиток по АДРЕСА_2 - 12.01.2016 року.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В силу рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних інтересів, і суб`єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Тобто, рішення органів місцевого самоврядування скасовуються виключно у судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до п. 9 ст. 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій частині.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а відтак, рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 13.10.2015 №340 Про відміну пункту рішення виконавчого комітету , яким відмінено п.п.6 розділу Гуртожитки п.1.7 рішення виконавчого комітету міської ради від 26 лютого 1997 р. №29 Про реєстрацію будинковолодінь визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 14 , 19 , 20 , 22 , 72-78 , 241-246 , 250 264, 286 , 293 , 295 КАС України , суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву приватного акціонерного товариства Житлово-побутове підприємство до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - будинковий комітет Бородіна, 14 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 13.10.2015 № 340 Про відміну пункту рішення виконавчого комітету , яким відмінено п.п.6 розділу Гуртожитки п.1.7 рішення виконавчого комітету міської ради від 26 лютого 1997 р. №29 Про реєстрацію будинковолодінь та покласти на відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 10.06.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайоннго суду Лемак О.В.