Постанова

від 10.07.2019 по справі 127/30307/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/30307/18

Провадження № 22-ц/801/1497/2019

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 рокуСправа № 127/30307/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача: Рибчинського В.П.,

суддів: Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Вінниці апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Київський Страховий дім в особі Вінницьке представництво приватного акціонерного товариства Київський Страховий дім , Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Моторного (Транспортного) страхового бюро, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПрАТ Київський Страховий дім в особі Вінницьке представництво ПрАТ Київський Страховий дім , Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Моторного (Транспортного) страхового бюро, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , на праві власності належить автомобіль FIAT DOBLO , д.н.з. НОМЕР_1 . 19 серпня 2017 року приблизно о 18-45 год. на автодорозі Вінниця-Гнівань, біля села Агрономічне Вінницького району інспектор батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області ОСОБА_2, керуючи службовим автомобілем ТОYОТА РRIUS, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем FIAT DOBLO , д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 . За наслідками даного ДТП були пошкодженні автомобілі, автомобіль позивача FIAT DOBLO, д.н.з. НОМЕР_1 було доставлено евакуатором на спецмайданчик. За фактом даного ДТП було відкрите кримінальне провадження № 42017020000000296 від 19.08.2017 року за ч. 1 ст. 286 КК України. Під час розслідування була проведена комплексна автотехнічна експертиза. Згідно висновку експертизи № 6522/6523/6524/17-21 від 29.05.2018року в діях водія автомобіля ТОYОТА РRIUS ОСОБА_2 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п.п. 10.1, 10.4, 9-4 ч.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП. В свою чергу в діях водія FIAT DOBLO ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей технічним нормам вимог Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП. Причиною даної ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля ТОYОТА РRIUS ОСОБА_2 технічним нормам вимог п.п. 10.1, 10.4, 9-4 ч-З Правил дорожнього руху України. З огляду на те, що пасажир автомобіля FIAT DOBLO , д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 , яка отримала тілесні ушкодження внаслідок даної ДТП, фактично відмовилась від проходження експертиз, кримінальне провадження було закрите постаново слідчого від 31.07.2018 року. Згідно постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 31.07.2018 року, слідство прийшло до висновків, що винуватцем ДТП фактично був водій автомобіля ТОYОТА РRIUS, ОСОБА_2 , а водій автомобіля FIAT DOBLO , д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 у ситуації, що склалася, діяв згідно правил дорожнього руху України. Вказана постанова не була оскаржена. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2018 р., залишеної без змін за результатами апеляційного розгляду 26.10.2018 р., ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, фактично встановлена протиправність дій ОСОБА_2 , внаслідок яких був пошкоджений автомобіль позивача. Була замовлена та проведена експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз оцінка вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля FIAT DOBLO , д.н.з. НОМЕР_1 автомобіль оглядався експертом Базаліцьким В.С. за адресою вулиця Генерала Арабея, 17 м. Вінниця - за місцезнаходженням спецмайданчика, куди був доставлений автомобіль після ДТП. Під час огляду був присутній аварійний комісар ОСОБА_7 та власник автомобіля. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу від 05.10.2017 року № 5095/17-21, вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті пошкодження автомобіля FIAT DOBLO , д.н.з. НОМЕР_1 складає 133 213,03 гривень (сто тридцять три тисячі двісті тринадцять грн.. 03 коп.) Позивачем були понесені витрати на оплату послуг експерта на загальну суму 831,60 грн. Під час отримання автомобіля зі штраф майданчика позивачем були оплачені послуги евакуатора з доставки автомобіля в сумі 660 гривень та послуги стоянки в сумі 1296 гривень. 06.09.2017 року, позивач уклала з ФОП ОСОБА_8 договір № А-053-17/18 щодо ремонту пошкодженого автомобіля FIAT DOBLO , д.н.з. НОМЕР_1 . Після прийняття автомобіля для надання послуг з ремонту був складений наряд-замовлення № А-053-18 від 2.11.2017 р. За результатами проведених ремонтних робіт був складений акт виконаних робіт № А-053-18 від 14.05.2018 року, згідно якого вартість робіт та запчастин склала 74030 (сімдесят чотири тисячі тридцять) гривень. Реальна вартість робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля склала 74030 (сімдесят чотири тисячі тридцять) гривень. Таку суму позивач сплатила виконавцю робіт ФОП ОСОБА_8 в повному обсязі. Таким чином, витрати, які позивач зробила для відновлення свого порушеного права склали загальну суму понесених витрат: 831,60+660+1296+74030 = 76 817,60 гривень. Діями ОСОБА_2 позивачу була спричинена не тільки матеріальна, але і моральна шкоду. Внаслідок ДТП, винних дій ОСОБА_2 був пошкоджений автомобіль, що загалом та зокрема спричинило стрес. Внаслідок пережитого стресу в позивача підвищився тиск, часто турбували головні болі, позивач постійно хвилювалася щодо проведення розслідування по справі, змушена була звертатись в органи слідства та прокуратури, в органи патрульної поліції для відстоювання своїх прав. Численні виклики в органи поліції, перекази ситуації, що склалася, відчуття незахищеності та безпорадності, як наслідок, вимушені відвідування органів прокуратури з численними скаргами на дії слідчих суттєво змінили звичайний уклад життя позивача. Просить стягнути з приватного акціонерного товариства Київський страховий дім на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 76 817,60 гривень. Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 18 000 грн. Стягнути судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства Київський страховий дім на користь ОСОБА_1 76 817,60 гривень у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства Київський страховий дім на користь ОСОБА_1 243,38 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства Київський страховий дім на користь держави 524,79 гривень судового збору.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 391,52 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем було доведено свої позовні вимоги, при визначені розміру моральної шкоди суд першої інстанції керувався засадами розумності та справедливості.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди з Департаменту патрульної поліції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити в повному обсязі.

На апеляційну скаргу надійшов відзив, в якому ОСОБА_1 зазначила, що апеляційна скарга є безпідставною, та подана з метою затягування справи та уникнення відповідальності за протиправні дії працівника поліції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 19 серпня 2017 року приблизно о 18-45 год. на автодорозі Вінниця-Гнівань, біля села Агрономічне Вінницького району інспектор батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області ОСОБА_2, керуючи службовим автомобілем ТОYОТА РRIUS, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем FIAT DOBLO , д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 .

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2018 р., залишеної без змін за результатами апеляційного розгляду 26.10.2018 р., ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу від 05.10.2017 року №5095/17-21, вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті пошкодження автомобіля FIAT DOBLO , д.н.з. НОМЕР_1 складає 133213,03 гривень.

За проведення вказаної експертизи ОСОБА_1 було сплачено 831,60 грн. що підтверджуються рахунком № 9372 від 21.09.2017 року та квитанцією від 27.09.2017року (т. 1 а.с. 40).

Під час отримання автомобіля зі штраф майданчика позивачем були оплачені послуги евакуатора з доставки автомобіля в сумі 660 гривень та послуги стоянки в сумі 1296 гривень (т. 1 а.с.41).

06.09.2017 року, позивач уклала з ФОП ОСОБА_8 договір № А-053-17/18 щодо ремонту пошкодженого автомобіля FIAT DOBLO , д.н.з. НОМЕР_1 . Після прийняття автомобіля для надання послуг з ремонту був складений наряд- замовлення № А-053-18 від 2.11.2017 р. За результатами проведених ремонтних робіт був складений акт виконаних робіт № А-053-18 від 14.05.2018 року, згідно якого вартість робіт та запчастин склала 74030 (сімдесят чотири тисячі тридцять) гривень. Реальна вартість робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля склала 74030грн., які ОСОБА_1 сплатила (т. 1 а.с.44-45, 46, 47-48, 49, 50, 51-55).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Частиною 2 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до пунктів 3, 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції України слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивачка мотивувала спричинену їй моральну шкоду тим, що пошкодження належного їй транспортного засобу спричинило їй стрес. Внаслідок пережитого стресу в неї підвищився тиск, часто турбували головні болі, вона постійно хвилювалася щодо проведення розслідування по справі, змушена була звертатись в органи слідства та прокуратури, в органи патрульної поліції для відстоювання своїх прав. Численні виклики в органи поліції, перекази ситуації, що склалася, відчуття незахищеності та безпорадності, як наслідок, вимушені відвідування органів прокуратури з численними скаргами на дії слідчих суттєво змінили її звичайний уклад життя.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи принцип розумності та справедливості колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з 10 000 гривень до 5 000 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.2001 № 12- рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує, що держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні.

Таким чином, враховуючи, що моральна шкода була спричинена ОСОБА_1 інспектором патрульної служби Цирканюком Я.С. під час виконання ним своїх службових обов`язків на належному Департаменту патрульної служби транспортному засобі, розмір завданої моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. підлягає стягненню саме з Департаменту патрульної поліції. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, зважаючи на вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 Проніна проти України (Pronina v. Ukraine) , § 23).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції підлягає частковому задоволенню, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року зміні в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року змінити.

Зменшити розмір стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 10 000 гривень до 5 000 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 10 липня 2019 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

Т.О. Денишенко