Ухвала

від 15.08.2019 по справі 127/30307/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 127/30307/18

провадження № 61-15216ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Київський Страховий дім в особі Вінницького представництва Приватного акціонерного товариства Київський Страховий дім , Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Моторне (Транспортне) страхове бюро, ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства Київський страховий дім (далі - ПАТ Київський страховий дім ) на її користь 76 817,60 грн на відшкодування матеріальної шкоди та з Департаменту патрульної поліції 18 000 грн - на відшкодування моральної шкоди в розмірі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що їй на праві власності належить автомобіль FIAT DOBLO , державний номерний знак НОМЕР_1 . 19 серпня 2017 року приблизно о 18-45 год. на автодорозі Вінниця-Гнівань біля села Агрономічне Вінницького району інспектор батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області ОСОБА_2 , керуючи службовим автомобілем ТОYОТА РRIUS, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з її автомобілем FIAT DOBLO , державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . За наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) були пошкодженні автомобілі. За фактом ДТП було відкрите кримінальне провадження від 19 серпня 2017 року № 42017020000000296 за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. Причиною ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля ТОYОТА РRIUS ОСОБА_2 технічним нормам вимог пунктів 10.1, 10.4, 9-4 частини третьої Правил дорожнього руху України. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року, залишеною без змін за результатами апеляційного розгляду 26 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу від 05 жовтня 2017 року № 5095/17-21, вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті пошкодження автомобіля FIAT DOBLO , державний номерний знак НОМЕР_1 складає 133 213,03 грн. Нею були понесені витрати на оплату послуг експерта на загальну суму 831,60 грн. Під час отримання автомобіля зі штрафмайданчика нею були оплачені послуги евакуатора з доставки автомобіля в сумі 660 грн та послуги стоянки в сумі 1 296 грн. Реальна вартість робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, склала 74 030 грн. Таку суму вона сплатила виконавцю робіт в повному обсязі. Таким чином, її витрати для відновлення свого порушеного права склали загальну суму 76 817,60 грн. Діями ОСОБА_2 їй була спричинена не тільки матеріальна, а й моральна шкоду, яку вона оцінила в сумі 18 000 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року позов задоволено частково.Стягнуто з ПАТ Київський страховий дім на користь ОСОБА_1 76 817,60 грн у відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ Київський страховий дім на користь ОСОБА_1 243,38 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ПАТ Київський страховий дім на користь держави 524,79 грн судового збору. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 391,52 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року змінено. Зменшено розмір стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 10 000 гривень до 5 000 гривень. В іншій частині рішення залишено без змін.

09 серпня 2019 року Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 липня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в цій частині позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) 1 921 грн.

Ціна позову в цій справі щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 76 817,60 грн та щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн в загальній сумі становить 86 817,60 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Київський Страховий дім в особі Вінницького представництва Приватного акціонерного товариства Київський Страховий дім , Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Моторне (Транспортне) страхове бюро, ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук