Ухвала

від 03.07.2019 по справі 487/1646/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1646/19

Провадження № 2/487/1292/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 року м. Миколаїв

Cуддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дворецька Олена Миколаївна про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину спадкового майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дворецька О.М. про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину спадкового майна.

27.06.2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на 1/3 частки у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів (ЄДРПОУ 01349874) у розмірі 425 шт.; 2/100 часток домоволодіння з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2015 року за №154.

Подана заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: 7/100 часток домоволодіння з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ частки житлового будинку з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; Ѕ частки земельної ділянки площею 0,0545 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; частка у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів у розмірі 1274 шт. вартістю 6688,50 грн.

З метою реалізації своїх прав на спадкове майно ОСОБА_3 , на підставі виданої позивачем довіреності, звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою від 12.12.2017 року приватним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю доказів проживання на час відкриття спадщини спадкоємця разом зі спадкодавцем; у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини; у зв`язку з тим, що нотаріусом вже видано свідоцтво про право на спадщину відповідачу ОСОБА_2 .

При зверненні до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, відповідач не повідомила нотаріуса про те, що у покійної є син, який також є спадкоємцем першої черги після смерті матері, що в свою чергу призвело до порушення майнових прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсними, оскільки відповідачу вказані свідоцтва були видані з порушенням прав іншого спадкоємця першої черги.

В зв`язку з тим, що наразі право власності на спірне майно зареєстровано за відповідачем, є ризик того, що ОСОБА_2 може відчужити спірне майно на користь будь-якої третьої особи, що може значно утруднити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що предметом судового розгляду є вимоги до відповідача про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання за позивачем права власності на 1/3 частку у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів та на 2/100 часток домоволодіння з відповідною часткою прилеглих до нього господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; тобто предметом позову у даній справі є законність отримання майна у спадок.

Забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу вчиняти дії з видачі свідоцтва про право на спадщину є недоцільним та спростовується матеріалами справи з якої вбачається, що такі свідоцтва вже отримані. Так, приватним нотаріусом Дворецькою О.М. відповідачу після смерті ОСОБА_4 видані свідоцтва про право на спадщину за законом №155 на частку у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів та №154 на 7/100 часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.04.2018 року 7/100 часток домоволодіння з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2015 року за №154.

Суд вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує ризик відчуження відповідачем спірної частки домоволодіння на користь третіх осіб в будь-який час, тому, з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, гарантування реального виконання рішення в разі задоволення позову, слід вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 2/100 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо накладення арешту на 1/3 частку у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів суд вважає можливим зазначити наступне.

Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

За змістом ст. 115 ЦК України та ст. 85 ГК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу.

Враховуючи, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, накладення арешту на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів може перешкоджати його подальшій господарській діяльності та вплинути на реалізацію своїх прав іншими учасниками товариства. До того ж, товариство не є учасником розгляду у даній справі. Таким чином, у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частку у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів слід відмовити.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення. Перелік випадків, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч.3 ст.154 ЦПК України, та є вичерпним.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що за відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Відомостей про обставини, які слугують обов`язковою підставою для застосування зустрічного забезпечення матеріали справи не містять, а тому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на 2/100 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 .

У задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частку у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів відмовити.

Копію ухвали направити до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Т.А.Карташева