Рішення

від 21.07.2021 по справі 487/1646/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1646/19

Провадження № 2/487/56/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Щербатюк М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дворецька Олена Миколаївна про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину спадкового майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дворецька О.М., в якому, посилаючись на порушення його права на спадкування, просив суд надати додатковий строк для прийняття спадщини за законом; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.02.2015 року за № 155 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.02.2015 року за № 154, видані приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дворецькою О.М.; визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/3 частки у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів (ЄДРПОУ 01349874) у розмірі 425 шт., вартістю 2 229, 50 грн; 2/100 часток домоволодіння з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Відповідач також є дочкою померлої. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно. ОСОБА_4 , на підставі виданої позивачем довіреності, звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Дворецької О.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але постановою від 12.12.2017 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю доказів проживання на час відкриття спадщини спадкоємця разом із спадкодавцем; у зв`язку із пропуском строку на прийняття спадщини; у зв`язку з тим, що нотаріусом вже видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 . Оскільки позивач з 2004 року знаходиться за кордоном, про смерть матері не знав, то причини пропущення строку для прийняття спадщини за законом вважає поважними. При зверненні до нотаріуса, відповідач не повідомила, що є ще один спадкоємець першої черги, чим порушила його право на отримання спадщини за законом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Михайлов Г.В. неодноразово викликалися в судові засідання, однак жодного разу не з`явились. На адресу позивача неодноразово направлялись поштові повідомлення про дати та час судових засідань, однак усі вони повертались до суду за спливом терміну зберігання, без вручення адресату. Від представника позивача - адвоката Михайлова Г.В. до суду постійно надходили клопотання про відкладення розгляду справи. В той же час, представник відповідача - адвокат Лисенко В.С. з`являлась на кожне судове засідання, а тому, враховуючи право учасників справи на справедливий і публічний розгляд їх справи упродовж розумного строку, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та його представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, суду надала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечувала, суду пояснювала, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 . Одразу після її смерті відповідач повідомила про це дружину позивача ОСОБА_5 та його дітей: сина ОСОБА_6 та доньку ОСОБА_7 . Через декілька хвилин після цього у неї з позивачем відбулась телефонна розмова, в ході якої вона повідомила ОСОБА_1 про смерть матері та про необхідність прибути на поховання. Крім того, в подальшому відповідач неодноразово повідомляла позивача про необхідність подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Проте, останній заявив, що спадщина у вигляді частки домоволодіння по АДРЕСА_1 йому не цікава. І вона, і їх батько повідомляли нотаріуса про існування ще одного спадкоємця, який проживає за кордоном, та надавали відомості про нього. Неправдивими є також твердження позивача стосовно того, що про прийняття відповідачкою спадщини після смерті матері він дізнався лише в грудні 2017 року, при зверненні його представника до нотаріуса. Про факт прийняття відповідачем спадщини ОСОБА_1 був обізнаний ще в квітні 2016 року, коли приїздив з за кордону та відвідував могилу матері. Позивач мав можливість вирішити з відповідачем питання щодо прийняття ним спадщини під час свого приїзду, однак цим не скористався. Навіть перебуваючи за межами України у Естонії і працюючи там, позивач мав можливість подати заяву про прийняття спадщини до відповідного органу, в тому числі і до консульства України в Естонії, так як перебуває там на законних підставах, проте не скористався такою можливістю. Вважає, що позивач свідомо не скористався своїм правом на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дворецька О.М. до судового засідання не з`явилась, суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Крім того згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на як вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . Померла ОСОБА_3 є матір`ю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: 7/100 часток домоволодіння з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою 17.05.1988 року за реєстровим №3-2281, зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 31.03.1989 року за реєстровим №3511 - у розмірі 7/200 часток, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою 05.12.2007 року за реєстровим №4-241, дублікат якого виданий 19.09.2012 року за реєстровим №1-961, право власності зареєстровано Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 09.12.2012 року за реєстровим №739407 - у розмірі 7/200 часток; Ѕ частки житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; Ѕ частки земельної ділянки площею 0,0545 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; частка у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів у розмірі 1274 шт. вартістю 6688,50 грн, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на частку у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів , виданого даним товариством на ім`я ОСОБА_3 за реєстраційним №4.

З метою реалізації своїх прав на спадкове майно, ОСОБА_4 , на підставі виданої позивачем довіреності, звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Дворецької О.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .

Проте, постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Дворецької О.М. від 12.12.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , так як останнім пропущено строк на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а також у зв`язку з тим, що нотаріусом вже видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, а також Верховного Суду у постановах: від 10 жовтня 2018 року у справі № 398/3802/15-ц, від 19 березня 2020 року у справі № 572/887/18, від 07 лютого 2020 року у справі № 754/11447/18.

Сам по собі факт незнання про смерть спадкодавця, без встановлення об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в статтях 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тощо.

Звертаючись із позовними вимогами про визначення додаткового строку на прийняття спадщини позивач посилається на те, що він не був обізнаний про смерть матері ОСОБА_3 , так як з 2004 року він постійно проживає за кордоном. На підтвердження вищевикладеного позивач надав до суду довідку №5-10-2-401 від 13.11.2017 року, видану BLRT Mashinaehitus OU, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно з 01.02.2005 року по теперішній час працює на посаді расточніка у вищевказаній компанії в м. Таллінн Естонської Республіки.

В той же час, суд враховує, що проживання спадкоємця в іншій країні не виключало його можливості спілкуватись з сестрою та батьком, які проживали в Україні, за допомогою засобів зв`язку та бути обізнаним про смерть матері.

Крім того, проживання в іншій країні не завадило позивачу видати в 2017 році довіреність на ім`я ОСОБА_4 для оформлення своїх спадкових прав на майно, що залишилось після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За такого, твердження позивача щодо необізнаності про смерть матері є безпідставними.

Окрім того, сам по собі факт необізнаності про смерть спадкодавця не свідчить про наявність істотних труднощів для спадкоємця для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори і тим більше не є причиною, пов`язаною з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2015 року за № 155 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2015 року за № 154, виданих приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дворецькою О.М., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 1280 ЦК України якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (ч.2, 3 ст. 1272 ЦК України), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке зберіглося, або сплати грошової компенсації.

Відповідно до п.п. 210, 211 наказу Міністерства юстиції України Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 №20/5 свідоцтво про право на спадщину видається на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч.2 ст. 1270 та ст. 1276 ЦК України - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її чоловік ОСОБА_8 , донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали спадкової справи №13/2014, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено наступне.

19.08.2014 року до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Дворецької О.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_2 . Вказану заяву було зареєстровано в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №30. Відповідно до вказаної заяви ОСОБА_2 повідомила нотаріуса, що вона приймає всю спадщину після смерті матері.

Окрім того, 19.08.2014 року до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Дворецької О.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся також і ОСОБА_8 . Вказану заяву було зареєстровано в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №31. Відповідно до змісту даної заяви ОСОБА_8 відмовився від прийняття спадщини, що залишилась після ОСОБА_3 на користь дочки спадкодавці ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Будь-яких інших заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 матеріали спадкової справи не містять.

Відповідно до ст. 1300 ЦК України за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного зі спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 27 Постанови №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що у відповідності до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину можу бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за №154, посвідчене приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дворецькою О.М. Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з 7/100 часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, 19.02.2015 року ОСОБА_2 отримала також свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за №154, посвідчене приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дворецькою О.М. на спадщину, яка складається з частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський завод залізобетонних виробів у розмірі 1274 шт. вартістю 6688,50 грн.

В позовній заяві ОСОБА_1 на обґрунтування позовних вимог про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними посилався на те, що при зверненні до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_2 не повідомила нотаріуса про наявність у померлої ОСОБА_3 сина, який також є спадкоємцем першої черги після смерті матері, що в результаті призвело до порушення його майнових прав. Вказані свідоцтва про право на спадщину за законом, на його думку, підлягають визнанню частково недійсними, оскільки їх було видано відповідачу з порушенням прав спадкоємця іншої черги.

В той же час, чинним ЦК України не передбачено покладення таких обов`язків на спадкоємців, які подають заяви про прийняття спадщини. Відповідно до ч.1 ст. 1281 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємців повідомити про відкриття спадщини кредитора спадкодавця, якщо їм відомо про його борги.

Також тільки щодо кредитора закон передбачає право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, якщо він не знав і не міг знати про відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1281 ЦК України).

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що звертаючись до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_2 не була зобов`язана повідомляти нотаріуса про існування інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , а нотаріус, в свою чергу, посвідчуючи свідоцтва про право на спадщину та видаючи їх відповідачу, діяла виключно в рамках закону, вказані свідоцтва є дійсними та такими, що видані на законних підставах. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2015 року за № 155 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2015 року за № 154, виданих приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дворецькою О.М., необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/3 частки у статутному капіталі ТОВ Миколаївський завод залізобетонних виробів та на 2/100 часток домоволодіння з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель та споруд по АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 259, 265, 268, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дворецька Олена Миколаївна про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину спадкового майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.07.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дворецька Олена Миколаївна, адреса місцезнаходження: 54030, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 23, РНОКПП: дані відсутні.

Суддя Т.А. Карташева