Постанова

від 04.07.2019 по справі 753/17226/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/7731 /2019

справа №753/17226/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А М., Шахової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Трусової Т.О. 13 грудня 2018 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою від нові дальністю "ФВП ГРУП ЛТД" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу,-

встановив:

У вересні 2017 року ТОВ "ФВП ГРУП ЛТД" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 341800 гри. заборгованості за договором купівлі-продажу №8044/2016/1533 транспортного засобу.

Вимоги обґрунтовує тим, що 21 січня 2016 року між сторонами укладено Договір купівлі-продажу №8044/2016/1533 транспортного засобу, згідно із яким ОСОБА_1 придбав автомобіль ІSUZU NPR 75 L, номерний знак НОМЕР_1 , за ціною 441800 грн.

Разом з тим, оплата вартості автомобіля здійснена лише у сумі 100000 грн., у зв`язку із чим TOВ "ФВП ГРУП ЛТД" звернулось до суду із цим позовом.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 341800 грн. заборгованості за договором та 5127 грн. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що умовами договору між сторонами не визначено строків розрахунку, при цьому платіж у сумі 100000 грн. ним здійснено 01 липня 2016 року. Вказує, що в подальшому був позбавлений можливості сплатити вартість автомобіля, оскільки продавець в жовтні 2016 року звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним, у задоволенні якого в подальшому було відмовлено.

Також посилається на те, що він передав автомобіль в оренду цьому ж товариству згідно із Договором оренди транспортного засобу №7 від 26 січня 2016 року на строк до 26 грудня 2016 року, проте після закінчення строку оренди автомобіль не був повернутий.

З посиланням на відсутність у договорі строків розрахунку вважає, що позов пред`явлено безпідставно, оскільки продавець до цього не висував будь-яких вимог згідно із ч.2 ст.530 ЦК України. У зв`язку із цим також вважає, що суд помилково застосував ст.692 ЦК України щодо обов`язку покупця оплатити товар після його прийняття.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Степова О.В. доводи апеляційної скарги підтримала.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до части 1 та 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 21 січня 2016 року між продавцем ТОВ "ФВП ГРУП ЛТД", в особі його представника Стрельнікова С.М. , та покупцем ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2016/1533, предметом якого є зобов`язання продавця передати у власність покупця, а покупцем прийняти транспортний засіб - автомобіль 1SUZU , модель NPR 75L, 2014 року випуску, тип ТЗ - вантажний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , та сплати обумовлену договором грошову суму.

Згідно із пунктом 3.1 договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 441800 гри.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата транспортного засобу здійснюється через внесення готівки на розрахунковий рахунок продавця.

У день укладення договору сторони склали та підписали Акт прийому-передачі транспортного засобу.

Даними видаткової накладної №ЛТД-0001 від 21 січня 2016 року також підтверджується прийняття транспортного засобу. Згідно виписки по рахунку 01 липня 2016 року підтверджено оплату ОСОБА_1 100000 грн. на рахунок ТОВ "ФВП ГРУП ЛТД" згідно зазначеного договору купівлі-продажу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладеним договором строк оплати товару не встановлений, так само договором не передбачено продаж транспортного засобу з відстроченням або розстроченням платежу, а відтак в даному випадку повинно діяти встановлене ст.692 ЦК України правило щодо оплати покупцем товару після його прийняття.

З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст .62 9 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1,2 ст.630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити занього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплати товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 Цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин 1-3 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 ст.626 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 2 ст.530 ЦК України, якою, за твердженням скаржника, правовідносини мали вирішуватися таким чином, що кредитор попередньо мав пред`явити вимогу, оскільки договір не містить строку виконання зобов`язання, не може бути застосована до правовідносин сторін з огляду на таке.

Укладений між сторонами договір не містить вказівки на розстрочення платежу, так само не містить конкретизації щодо порядку і строків розрахунку за придбаний автомобіль, проте, виходячи з правил ст.692 ЦК України, які регулюють порядок взаєморозрахунків при купівлі-продажу, та з урахуванням того, що частина сплати за придбаний автомобіль відбулась у день укладення договору, то обов`язком покупця було здійснення повного розрахунку, виходячи із звичних правил ділового обороту у день придбання автомобіля, не очікуючи на будь-які вимоги.

Ураховуючи, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в такому випадку слід керуватися ст.692 ЦК України, яка передбачає, що покупець (відповідач у цій справі) був зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як установлено судом першої інстанції, зроблено не було. Тобто за встановлення факту належного отримання товару виникає обов`язок у відповідача здійснити розрахунок за отриманий товар.

Наявність у відповідача зобов`язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, а непред`явлення позивачем вимоги про оплату не звільняє відповідача від обов`язку своєчасно розрахуватися за отриманий товар.

Загальні положення ч.2 ст.530 цього Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко установлений вищевказаною спеціальною нормою - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідач не заперечує того факту, що зобов`язання з повної оплати вартості автомобіля ним не виконані відповідно до умов договору, якому кореспондується зустрічне право товариства вимагати виконання зобов`язання.

Доводи скаржника про те, що чинність договору оспорювалась у суді, а також, що після закінчення договору оренди автомобіль не повернуто, не є підставою для ухилення від зобов`язань за договором чи звільнення від його виконання, крім випадків, що визначені у законі і підстав за якими судом не установлено.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375 , 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 липня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

О.В. Шахова