Постанова

від 02.07.2019 по справі 440/3560/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 р. м. ХарківСправа № 440/3560/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва (повний текст складено 22.11.18) по справі № 440/3560/18

за позовом Фермерського господарства "АГРО ПЛЮС 7"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство АГРО ПЛЮС 7 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з вимогами до ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2018 № 0005441405 та № 0005431405.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 по справі №440/3560/18 було задоволено позов Фермерського господарства АГРО ПЛЮС 7 до ГУ ДФС у Полтавській області. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 07.05.2018 №0005441405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 237807,50 грн. (основний платіж 190246 грн., штрафні санкції 47561,50 грн.) та № 0005431405, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 9751 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Полтавський області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ФГ АГРО ПЛЮС 7 .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ГУ ДФС у Полтавській області стверджує про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ПП БЛИСКАВКА МРІЙ , оскільки є очевидними порушення п.44.1 ст.44; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, з огляду на безтоварність задекларованих позивачем господарських операцій.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно його заяви, одержаної апеляційним судом 02.07.2019, просить здійснювати розгляд справи без участі його представника. Просить залишити рішення суду без змін, стверджуючи про його обгрунтованість та законність.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, що не перешкоджає розгляду справи.

В порядку, визначеному ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ФГ АГРО ПЛЮС 7 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Блискавка Мрій за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 було складено акт від 23.04.2018 № 506/16-31-14-05-09/36956075, у висновках якого стверджувалось про порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що зумовило заниження податку на додану вартість за лютий 2017 на загальну суму 190246 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 9751 грн.

До таких висновків відповідач дійшов, зважаючи на ознаки безтоварності задокументованих позивачем господарських операцій з ПП Блискавка Мрій , податкові накладні за якими складалися лише з метою ухилення від сплати податків.

Зазначені висновки акту перевірки слугували підставою для прийняття відповідачем 07.05.2018 податкових повідомлень-рішень № 0005441405 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 190246 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 47561,5 грн., а також № 0005431405 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року на суму 9751 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а порушень правил формування податкового кредиту позивачем встановлено не було.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з вимог діючого на час спірних правовідносин сторін законодавства та фактичні обставини справи.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивач задокументував господарські правовідносини із ПП БЛИСКАВКА МРІЙ , відповідно до укладеного договору поставки нафтопродуктів № К1302 від 13.02.2017 (а.с. 38-40), за умовами якого ФГ АГРО ПЛЮС 7 придбаває нафтопродукти по бланкам внутрішнього обліку (паливні картки) в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у рахунку-фактурі або накладній, та/або акті прийому-передачі. Адреси АЗС, які обслуговують паливні картки, зазначалися у карті-схемі.

На підтвердження факту отримання паливних карток позивачем було надано акт передачі від 13.02.2017 (а.с. 41), в якому зазначалося про передачу паливних талонів (карток) на бензин А95 в асортименті по 10 літрів в кількості 5140 шт. за ціною 194,55 грн. кожен.

Разом з тим, ні з умов договору, ні зі змісту акту передачі не вбачається більш детальна інформація, яка б давала змогу ідентифікувати особу, яка випустила в обіг такі паливні картки, їх період (дати) випуску, обліковий номер.

При цьому колегія суддів виходить з поняття талонів на пальне, яке міститься у п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2.09.2008 за N 805/15496 (далі - Інструкція № 281). Зокрема, талонами на пальне є спеціальні талони, придбані за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджують право їх власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки на АЗС. Із цього тлумачення випливає, що талони не є платіжними або розрахунковими документами, а лише засвідчують право покупця на отримання раніше оплачених паливно мастильних матеріалів, які тимчасово зберігаються на АЗС.

Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. Зокрема, талони можуть бути різного номіналу (10 л, 20 л, 50 л тощо) і на придбання різних марок палива (А-80, А-92, А-95, газ, дизельне паливо тощо). До того ж деякі талони дозволяють отримувати пальне тільки на АЗС однієї мережі, інші ж - проводити заправку у різних операторів. Але обов`язковим для всіх талонів є наявність на них серійного та порядкового номерів (п.п. 10.3.3.1 Інструкції № 281).

Також, є незрозумілим щодо визначення виду придбаних паливних карток (придбання паливних талонів чи смарт-карток, визначення яких міститься у пункті 3 Інструкції № 281). Відповідні сумніви підкріплені змістом п. 1.4 договору поставки нафтопродуктів №К1302 від 13.02.2017, згідно яких строк дії паливних карток складає 6 місяців з моменту активації, яка настає в момент підписання покупцем видаткової накладної. В той же час, в ході судового розгляду було встановлено, що видаткова накладна ПП Блискавка Мрій не видавалась та не підписувалась ФГ АГРО ПЛЮС 7 .

Позивачем не було надано відповідних пояснень з приводу реалізації механізму активації паливних карток за п. 1.4 договору від 13.02.2017.

Позивач у своїх поясненнях від 11.04.2018 (а.с.121 - 122), не надав відповіді на запит податкового органу від 10.04.2018 (а.с. 119 - 120), щодо налагоджених зв`язків з контрагентами, зокрема, з приводу відмінностей, які існували при виборі ПП Блискавка Мрій в порівнянні з іншими контрагентами, необхідністю зазначення джерела інформації та вчинення дій з перевірки доброчесності постачальника.

На виконання ухвали суду першої інстанції позивач надав письмові пояснення (а.с. 129), згідно якихПП Блискавка Мрій була обрана ФГ АГРО ПЛЮС 7 в якості контрагента, виходячи з рекомендацій іншого сільськогосподарського підприємства, яке запевнило працювати з таким добросовісним контрагентом. При цьому позивач відмітив, що ПП Блискавка Мрій було єдиним оптовим продавцем, який запропонував прийнятну ціну з ПДВ за безготівковим розрахунком. За ствердженням позивача, передача паливних карток відбулася відразу 13.02.2017 нарочно у м. Києві від директора контрагента ОСОБА_1 голові ФГ АГРО ПЛЮС 7 ОСОБА_2 .

Разом з тим, згідно наявних у справі банківських виписок (а.с. 44 - 48) розрахунок за придбані паливні картки безготівковим шляхом відбувався значно пізніше: 21.03.2017 на суму 40000 грн., 53000 грн., 60000 грн., 60000 грн., 60000 грн. (всього 273000 грн.); 23.03.2017 на суму 75000 грн., 100000 грн., 110000 грн. (всього 285000 грн.); 24.03.2017 на суму 24000 грн., 34000 грн. (всього 58000 грн.); 27.03.2017 на суму 181000 грн., 164980 грн., 55500 грн., 67000 грн., 115504,4 грн. (всього 583984 грн.).

Таким чином, виникають обгрунтовані сумніви щодо відповідності пояснень позивача існуючим на той час ринковим умовам придбання паливно-мастильних матеріалів значного обсягу за прийнятними цінами без попередньої оплати у контрагента, з якими до цього часу не мав жодних ділових зносин.

В той же час, згідно наданої ГУ ДФС у м. Києві інформації (лист від 19.02.2018 за №1426/16-31-14-05-16) остання декларація з податку на додану вартість ПП Блискавка Мрій була подана 15.02.2017 за січень 2017. Свідоцтво такого платника ПДВ за №200298810 від 01.01.2017 було анульовано за рішенням контролюючого органу (а.с. 107). З аналізу баз даних ІС Податковий блок та бази даних ЄРПН встановлено невідповідність між придбаними ПП Блискавка Мрій та реалізованими ним товарів (паливні картки підприємством не придбавались). Виходячи з цих обставин, податковий орган обгрунтовано стверджував про встановлений факт обриву ланцюга постачання за таким сумнівним контрагентом позивача, оскільки первинне введення в обіг (первинний продаж) товару не підтверджується законним джерелом його походження (відсутнє дійсне формування активу).

Колегія суддів вважає за необхідне врахувати обставини, викладені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 05.09.2018 у справі № 761/28699/18, якою було залишено без змін ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32016100100000027 від 29.02.2016 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України. Зокрема, в зазначеному судовому рішенні викладені обставини, встановлені Кінець форми органом досудового розслідування щодо використання конвертаційного центру шляхом безпідставно наданим податковим кредитом від підприємств, що мають ознаки активності , зокрема, ПП БЛИСКАВКА МРІЙ (код 40973180).

Наявність кримінального провадження по відношенню до контрагента- остачальника позивача, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100100000027 від 29.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч., в якому зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, групу осіб, які використовуючи підконтрольні їм СГД з ознаками фіктивності проводять безтоварні транзитно-конвертаційні операції з підприємствами реального сектору економіки, при чому отримуючи матеріальну вигоду яка становить приблизно 10-12% від суми проконвертованих грошових коштів, зумовлює необхідність надання більш повної та об`єктивної оцінки дійсності виконання позивачем спірної господарської операції з ПП Блискавка Мрій .

Зазначене підтверджується неодноразово висловленою позицією Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18.04.2019 у справі №815/8359/13-а, згідно якої, зважаючи на наявність кримінального провадження, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Стверджуючи про реальність господарської операції, позивач посилається на наявність належно оформленої 14.02.2017 податкової накладної № 62 з визначенням суми податку на додану вартість у розмірі 199997,4 грн.

Проте, належним чином оформлені документами первинного бухгалтерського обліку не є достатньою підставою для отримання податкової вигоди у разі відсутності доказів реальності здійснення задокументованих господарських операцій. Про це неодноразово висловлювався Верховий Суд, за правовими висновками якого господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими, на що має бути документальне підтвердження, яке відображає реальність таких операцій, зважаючи на спричинення реальних змін майнового стану платника податків. Поставнова аНН ННедоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Зокрема, відповідні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 10.04.2018 по справі за № 815/24/17, згідно яких при вирішенні питання визначення податкових пільг в аспекті реальності здійснення господарських операцій вказано на певний перелік обставин, наявність яких свідчить про необґрунтованість податкової вигоди. Зокрема: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; наявність ділової мети (економічного ефекту) в результаті господарської операції, здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та надання послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов`язань.

Позивач на підтвердження реальності господарської операції з ПП Блискавка Мрій надав бухгалтерську довідку від 13.11.2018, в якій стверджується про економічний ефект від проведених господарських операцій у вигляді отриманого прибутку в сумі 4 996,08 грн.

Дійсно, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зазначені правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №804/3555/13-а.

ФГ АГРО ПЛЮС 7 стверджує, що підтвердженням розумної економічної причини (діловою метою) придбання паливних карток є укладений договір поставки нафтопродуктів від 16.02.2017 за № 1602/2017 (а.с.49 - 51), відповідно до якого всі придбані картки (5140 штук) були передані за відповідну оплату ПП Болвар . Разом з тим, зміст такого договору повністю повторює умови укладеного 13.02.2017 договору №К1302 з ПП Блискавка Мрій , в тому числі п. 1.4 щодо активації паливних карток з моменту підписання покупцем видаткової накладної та п.3.1. про передачу товару без попередньої оплати. Проте, позивачем не обгрунтовано реальність виконання п. 1.4. договору після підписання видаткової накладної 20.02.2017 (а.с. 53)., а також розумне економічне обгрунтування необхідності термінової (на 3 день придбання) реалізації нафтопродуктів без отримання попередньої оплати іншій особі (розташованій у іншій місцевості та з якою були відсутні попередні тривалі ділові стосунки).

В той же час, звертають на себе увагу пояснення позивача, надані на вимогу суду першої інстанції (а.с.129, зворот), в яких позивач в якості розумної економічної причини укладення договору поставки нафтопродуктів з ПП Блискавка Мрій вказав на необхідність заправки автомобіля ГАЗ-САЗ 3507, державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ФГ АГРО ПЛЮС 7 , і лише частково для продажу з націнкою іншим суб`єктам господарювання.

Дійсно, згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію технічного засобу НОМЕР_2 (а.с. 145 - 146), позивач є власником вантажного самоскиду ГАЗ-САЗ моделі 3507, об`ємом двигуна 4250, на якому встановлено ГБО-ЗНГ. Проте, відповідно технічних характеристик такого автомобіля, його експлуатація зумовлена використанням наступного виду палива: або газ, або бензин марки А-80. Зазначені фактичні обставини спростовують обгрунтованість пояснень позивача про наявність ділової мети з придбання паливних карток, за якими можна було здійснити використання бензину лише марки А-95, технічно несумісного з типом двигуна вищезазначеного транспортного засобу.

Надаючи оцінку поясненням позивача про наявність ділової мети з придбання паливних карток для подальшого продажу з націнкою іншим суб`єктам господарювання, колегія суддів зауважує на невідповідність такого виду діяльності з оптової торгівлі нафтопродуктами зареєстрованим видам діяльності ФГ АГРО ПЛЮС 7 (а.с. 93 - 94, 130 - 142).

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість висновків податкового органу щодо здійснення позивачем безтоварних операцій з придбання паливних карток у ПП Блискавка Мрій , оскільки обставини справи свідчать про відсутність належних та достатніх доказів реальності здійснення господарських операцій, які були лише документально оформленні з метою отримання податкової вигоди, а не з метою реального використання товару при здійсненні господарської діяльності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах: Болдеа проти Румунії (Boldea v. Romania), 15 лютого 2007 р., § 29; Гелле проти Фінляндії (Helle v. Finland), 19 лютого 1997 р., § 60) з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на приписи п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції вбачає наявність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги про скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 по справі № 440/3560/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Фермерського господарства "АГРО ПЛЮС 7" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 10.07.2019.