Постанова

від 09.07.2019 по справі 360/4398/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року справа №360/4398/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Арабей Т.Г., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (повний текст складено 12 березня 2019 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/4398/18 (суддя І інстанції - Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, -

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, в якому позивач просив, зобов`язати відповідача виплатити винагороду за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 27.09.2014 по 31.12.2014 включно, з розрахунку 100% щомісячного грошового забезпечення, а саме загальну суму 8080,49 грн.

В обґрунтування якого позивач послався на те, що під час проходження служби в ОВС у спірний період він брав безпосередню участь в антитерористичній операції, однак відповідачем не виплачено винагороду за таку участь, а тому просить стягнути з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 27.09.2014 по 31.12.2014 в сумі 8080,49 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі № 360/4398/18 у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, як докази безпосередньої участі Позивача в антитерористичній операції, не потребують додаткового підтвердження іншими доказами, зокрема, наказами Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області та ГУМВС України у Луганській області про залучення співробітників до виконання завдань із забезпечення охорони громадського порядку на блокпостах тощо.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанцій встановлено, що у довідці Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 06.07.2015 № ВДЗ/6707/А зазначено, що ОСОБА_1 в період з 12.06.2014 по 26.06.2014, з 27.09.2014 по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (арк. спр. 9).

Також, у витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158 зазначено таким, що перебуває у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганських областей, забезпечені її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань - сержант міліції ОСОБА_1 в період з 12.06.2014 по 26.06.2014, з 27.09.2014 (арк. спр. 38-40).

Відповідно до довідки ліквідаційної комісії Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області від 21.01.2019 № 934 ОСОБА_1 у період 12.06.2014 по 31.12.2014 використав чергову відпустку у кількості 30 діб з 11.09.2014, та перебував у навчальній відпустці у кількості 15 діб з 05.12.2014. За вказаний період на лікарняному не перебував.( арк.спр. 43).

Згідно з довідкою від 21.01.2019 № 924, виданою ліквідаційною комісією Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача у червні 2014 року становило 1650,27 грн, у липні 2014 року - 2400,46 грн, у серпні 2014 року - 2359,04 грн, у вересні 2014 року - 44703,13 грн, у жовтні 2014 року - 2470,13 грн, у листопаді 2014 року - 2521,29 грн, у грудні 2014 року - 5071,01 грн (арк. спр. 41). За вказаною довідкою винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу не нараховувалася та не сплачувалася.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зазначив наступне.

Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

У спірний період (червень, вересень- грудень 2014 року) питання виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції було врегульовано пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету", відповідно до якого за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць, а також виданим на виконання цієї постанови наказом Міністерства внутрішніх справ України № 719 від 23 липня 2014 року.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23.07.2014, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Пунктом 2 наказу № 719 від 23.07.2014 встановлено: «Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ» .

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах.

При цьому безпосередня участь в АТО на території Донецької та Луганської областей має бути обов`язково підтверджена наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) та довідкою, виданою безпосередньо органом, в якому особа проходила службу.

Отже, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який свідчить про залучення особи до виконання заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою тощо та, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

Суд першої інстанції зазначив, що безпосередня участь позивача з 12.06.2014 по 26.06.2014 та з 27.09.2014 в проведенні антитерористичної операції території Луганської області підтверджена наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158 та довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 06.07.2015 № ВДЗ/6707/А.

Суд першої інстанції зазначив, що у 2014 році керівництвом ГУМВС України в Луганській області та начальником Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області не видавались накази про залучення ОСОБА_1 до виконання заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою тощо.

Відсутність відповідних наказів про залучення позивача до безпосередньої участі у виконанні заходів АТО у період з 12 червня 2014 року по 26 червня 2014 року та з 27 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року унеможливлює вирішення питання про нарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в АТО за визначений період.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження доводів позивача щодо виконання ним завдань, пов`язаних з участю в АТО, за період з 12.06.2014 по 26.06.2014 та з 27.09.2014 по 31.12.2014, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення АТО, в даному випадку у м. Старобільську Луганської області, де позивач проходив службу, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

З зазначеним висновком суду першої інстанції частково не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

На підтвердження наданих позивачем до апеляційної скарги доказів, колегія суддів витребувала Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії додаткові докази, а саме, належним чином засвідчені копії рапортів , графіка та наказу.

На вимогу колегія суддів Старобільським районним відділом ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії надано наступні докази, а саме належним чином засвідчені:

- копія рапорту в.о. начальника Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області підполковника міліції Шуваєва Р.Ю. за вих. № 65/8-11820; - копія рапорту начальника Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області підполковника міліції Шуваєва Р ОСОБА_2 від 17.10.2014 року;

- копія рапорту за підписом заступника начальника Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області майора міліції Чеботарьова О ОСОБА_3 від 28.10.2014 року; - копія рапорту начальника Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області підполковника міліції Шуваєва Р.Ю. за вих. № 65/8-14039;

- копія графіку чергування співробітників Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області 19.11.2014 року, затверджений 18.11.2014 року начальником Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області Шуваєвим Р.Ю.; - копія наказу начальника Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області № 424 від 26.12.2014 року Про відрядження працівників Старобільського РВ ГУМВС у розпорядження начальника ГУМВС до Сєвєродонецького МВ ГУМВС.

Згідно вищезазначених доказів, позивач брав безпосередню участь в проведенні АТО, направлявся у відрядження та на блокпости у такі періоди; з 18 по 31 жовтня 2014 року, 19 листопада 2014 року, з 22 по 29 листопада 2014 року та з 27 по 31 грудня 2014 року.

Таким чином, позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції у жовтні 2014 року - 14 днів, у листопаді 2014 року - 9 днів та у грудні 2014 року - 4 дні.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за вказаний період позивачу не нараховувалась та не сплачувалась винагорода за безпосередню в антитерористичній операції.

Згідно з довідкою від 21.01.2019 № 924, виданою ліквідаційною комісією Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача у червні 2014 року становило 1650,27 грн, у липні 2014 року - 2400,46 грн, у серпні 2014 року - 2359,04 грн, у вересні 2014 року - 44703,13 грн, у жовтні 2014 року - 2470,13 грн, у листопаді 2014 року - 2521,29 грн, у грудні 2014 року - 5071,01 грн (арк. спр. 41). За вказаною довідкою винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу не нараховувалася та не сплачувалася.

Колегія суддів вважає, що розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу повинен складати: 2651,02, а саме; за жовтень 2014 року - 3000 : 31 х 14 = 1354,78; за листопад 2014 року - 3000 : 30 х 9 = 900; за грудень 2014 року - 3071(за виключення разової премії у розмірі 2000 грн.) :31 х 4 = 396,24.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме, зобов`язати Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та сплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 18 по 31 жовтня 2014 року, 19 листопада 2014 року, з 22 по 29 листопада, з 27 по 31 грудня 2014 року у сумі 2651,02 грн.

Щодо пояснень відповідача про пропущення позивачем строку звернення з цим позовом до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) врегульовано, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 122 КАС України (у редакції, що діяла після 15 грудня 2017 року) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно частинами 1, 3 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Викладені вище та встановлені судами обставини свідчать про обізнаність позивача про порушення його прав внаслідок невиплати йому винагороду за безпосередню участь в антитерористичних операціях у липні 2017 року після проведення з ним остаточного розрахунку.

Разом із цим правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України Про оплату праці , за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України Про оплату праці структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII Про державну статистику та Закону України Про оплату праці з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, до якого виплати, з приводу яких заявлений позов, не входять.

З наведених норм чинного законодавства слідує, що щомісячна винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за своєю правовою природою є заробітною платою у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто ці виплати входять до структури заробітної плати.

Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України врегульовано, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тому позивач має право звертатися до суду з позовними вимогами про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції без обмеження будь-яким строк.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 26 червня 2019 року по справі №812/1813/17.

Пунктом 1 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі № 360/4398/18 задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі № 360/4398/18 скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Зобов`язати Старобільський районний відділ ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08670935) вул. Айдарська, 20, м. Старобільскь, 92703 нарахувати та сплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 18 по 31 жовтня 2014 року, 19 листопада 2014 року, з 22 по 29 листопада, з 27 по 31 грудня 2014 року у сумі 2651,02 ( дві тисячі шістсот п`ятдесят одна гривня) 02 коп.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 09 липня червня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Сіваченко