Рішення

від 20.05.2019 по справі 914/1/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. м. Київ Справа № 914/1/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Пірус Віри Ігорівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Акколада

про стягнення 111 068,03 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Святюк С.П. (договір № 17-02/18 від 17.02.2018 року);

від відповідача: не з`явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 29.01.2018 року на підставі ст.ст. 27, 31 Господарського процесуального кодексу України на за ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.01.2018 року № 914/1/18 за встановленою територіальною підсудністю з Господарського суду Львівської області надійшли матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця Пірус Віри Ігорівни (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Акколада (відповідач) про стягнення 79424,75 грн.

Провадження у справі Господарського суду Київської області № 914/1/18 відкрито ухвалою від 13.02.2018 року за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.03.2018 року.

В підготовчому судовому засіданні 12.03.2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач доповнив позовні вимоги заборгованістю за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року та донарахував пеню за фактичний час просточення. Всього позивач просить стягнути з відповідача 105000 грн. заборгованості та 10492,78 грн. пені. Також позивачем доплачено судовий збір.

У зв`язку з чим, в підготовчому судовому засіданні 12.03.2018 року оголошувалась перерва до 21.03.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2018 року у справі № 914/1/18 призначено судову технічну експертизу документів щодо автентичності примірників договору, наданих сторонами, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі № 914/1/18 зупинено до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів. Матеріали справи № 914/1/18 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

18.03.2019 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз супровідним листом від 14.03.2019 року № 7935/7936/18-33 повернув до Господарського суду Київської області матеріали справи № 914/1/18 без висновку експертизи у зв`язвку з її неоплатою Товариством з обмеженою відповідальністю Акколада .

У зв`язку з чим, ухвалою від 20.03.2019 року поновлено провадження у справі № 914/1/18, підготовче судове засідання призначено на 08.04.2019 року та зобов`язано відповідача надати письмові пояснення щодо невиконання ухвали Господарського суду Київської області від 25.04.2018 року в частині попередньої оплату за проведення експертного дослідження, у відповідності до ухвали 21.03.2018 року у справі 914/1/18.

В підготовче судове засідання 08.04.2019 року відповідач не з`явився, витребуваних ухвалою від 20.03.2019 року пояснень не надав.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2019 року підготовче засідання відкладалось на 24.04.2019 року.

В підготовчому судовому засіданні 24.04.2019 року позивач позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав з врахуванням поданої 12.03.2019 року заяви про збільшення позовних вимог. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач в підготовче судове засідання 24.04.2019 року не з`явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання 24.04.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.05.2019 року.

В судовому засіданні 20.05.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 20.05.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 10.03.2017 року між Фізичною особою-підприємцем Пірус Вірою Ігорівною (позивач, Суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Акколада (відповідач, Суборендар) було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення за адресою с. Зубра, вул. Ліска 50А , в„–223 площею 65,4 кв.м (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Суборендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі щомісяця до 24 числа у розмірі 15 000 грн.

10.03.2017 року згідно з актом прмймання-передачі приміщення в суборенду ФОП Пірус Віра Ігорівна (позивач) передала, а ТОВ Акколада (відповідач) прийняло в суборенду вищенаведене нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору Суборендар зобов`язаний вчасно, з повному обсязі, сплачувати Суборендодавцю суборендну плату у відповідності до умов Договору. Пункт 7.1. Договору суборенди передбачає, що цей договір набирає чинності з моменту передачі приміщення Суборендодавцем Суборендарю та діє протягом одного року, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання цього Договору.

Позивач зазначає, що після липня 2017 року відповідач в порушення умов Договору припинив сплачувати суборендну плату. У зв`язку з чим, на момент складення позовної заяви за відповідачем утворилась прострочена заборгованість в сумі 75000 грн.

Позивач в позові зазначає, що неодноразово звернався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості та сплату пені, які залишені без задоволення.

Також п. 3.1. Договору передбачено, що Суборендодавець має право здійснювати перевірку стану приміщення та предметних мереж на предмет їх цільового використання та додержання Суборендарем правил протипожежної безпеки, санітарних норм та інших вимог згідно діючого законодавства.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем не було надано доступ до перевірки орендованих приміщень, що свідчить про протиправну відмову відповідача від виконання умов Договору.

У зв`язку з несплатою відповідачем суборендних платежів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за 5 місяців суборенди з серпня по грудень 2017 року в загальній сумі 75 000 грн.

Згідно з п. 6.2. Договору суборенди за несвоєчасне знесення суборендної плати Суборендар сплачує Суборендодавцю пеню в розмірі 10%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент нарахування пені, від несплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день платежу.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати суборендних платежів позивач в позові просить стягнути з відповідача 4424,75 грн. пені.

В ході розгляду спору позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що відповідач і надалі продовжує користуватися приміщенням, яке перебуває в нього в суборенді за Договором від 10.03.2017 року № 2, та надалі порушує умови Договору не здійснюючи орендних платежів.

У зв`язку з чим, позивачем донараховано до стягнення з відповідача заборгованість за Договором суборенди від 10.03.2017 року № 2 за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року та пеню. Всього з врахуванням заяви про збільшення, позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості з суборендної плати з період з серпня 2017 року по лютий 2018 року в загальній сумі 105000 грн. та пені в сумі 10492,78 грн.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував. При цьому, відповідач визнав факт укладення з позивачем 10.03.2017 року Договору суборенди нежитлового приміщення за адресою: Львівська обл., с.Зубра, вул. Лісна 50а , строком дії до 31.12.20217 року.

Однак, як стверджує відповідач, з серпня 2017 року ним було розірвано Договір суборенди №2 на підставі п. 7.4 Договору за порушення його умов, а саме п.п. 3.2.1. та 3.2.2. Договору, про що було повідомлено ФОП Пірус В.І. в усній та письмовій формі.

Відповідач зазначив, що повідомлення про розірвання Договору суборенди та Акт приймання-передачі приміщення було відправлено Новою Поштою 22.07.2017 року.

Також, відповідач зазначив, що оплата попередніх місяців користування приміщенням здійснена ним в повному обсязі та підтверджується актами про надання послуг. З 11.08.2017 року за тверденням відповідача, він користується спірним приміщенням на умовах Договору суборенди № 4 від 11.08.2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Акколада .

Позивачем в ході розгляду спору надано відповідь на відзив, в якій позивач заперечував факт розірвання Договору суборенди №2, зазначив, що не отримував Повідомлення від 01.08.2017 року про розірвання Договору.

Крім того, позивач зазначив про відсутність у відповідача підстав та права на дострокове розірвання Договору. Зокрема, в Повідомленні про розірвання договору відповідач зазначає, що право на розірвання виникло згідно з п. 7.4. Договору з підстав порушенням умов Договору суборенди, а саме п.п. 3.2.1. та 3.2.2. Договору.

При цьому, як наголошує позивач, п. 7.4. Договору суборенди визначає, що Договір може бути припинений відповідно до чинного законодавства та його умов. В той же час, чинне законодавство не передбачає можливості дострокового розірвання договору найму в односторонньому порядку з підстав заявлених відповідачем інакше, як за результатами судового розгляду.

Також позивач наголошував, що при візуальному огляді поданого відповідачем оригіналу Договору суборенди від 10.03.2018 року вбачається суттєва відмінність сторінки спірного Договору на якій розміщено п. 7.4. з іншими аркушами, що ставить під сумнів достовірність такого документу.

Крім того, як підставу для розірвання Договору відповідач вказує порушення позивачем п. 3.2.1. та 3.2.2., якими передбачено обов`язок Орендодавця: не перешкоджати Суборендарю користуватися приміщенням на умовах цього договору; не втручатися в господарську діяльність суборендаря. Однак, порушення позивачем п. 3.2.1. та 3.2.2. Договору не обґрунтовані відповідачем жодними доказами та поясненнями.

В ході розгляду спору позивач наголошував, що умовами Договору суборенди не передбачено права одностороннього розірвання договору. В той же час, відповідач, посилаючись на умови наявного в нього примірнику Договору суборенди, стверджував, що розірвання Договору в односторонньому порядку передбачено відповідним п. 7.4.

Дослідивши наявні у позивача та відповідач примірники (оригінали) підписаного Договору суборенди нежитлових приміщень № 2 від 10.03.2017 року, судом виявлено, що зміст відповідних примірників відрізняється в частині п.7.4 Договору.

Зокрема, згідно примірнику Договору позивача відповідний п.7.4. не передбачає права одностороннього розірвання (передбачено розірвання згідно чинного законодавства). Згідно наявного у відповідача примірника Договору, відповідний п.7.4. передбачає можливість одностороннього розірвання у випадку порушення його умов.

Враховуючи, що відповідач в заперечення позовних вимог посилається на факт дострокового припинення орендних відносин, в той час, як позивач заперечує наявність підстав для одностороннього дострокового розірвання договору, для правильного і всебічного вирішення спору суду необхідно встановити факт та правомірність дострокового припинення орендних відносин відповідачем в односторонньому порядку.

Враховуючи, що за нормами чинного законодавства наведено декілька виключних випадків можливості дострокового розірвання договору оренди наймачем, зокрема, згідно зі ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

В той час, як за умовою п. 7.4. наявного у відповідача примірника Договору передбачено можливість дострокового одностороннього припинення орендних відносин з підставі порушення умов договору, тобто розширено встановлені законодавчо підстави.

Таким чином, для визначення правомірності розірвання Договору відповідачем, відтак і відсутності підстав для сплати орендних платежів за заявлений в позові період, необхідно з`ясувати дійсну автентичну редакцію Договору суборенди в момент його укладення (підписання сторонами), для чого необхідно застосування спеціальних знань.

У зв`язку з чим, у справі № 914/1/18 призначалась судова технічна експертиза документів щодо автентичності примірників Договору суборенди нежитлових приміщень № 2 від 10.03.2017 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Пірус Вірою Ігорівною та Товариством з обмеженою відповідальністю Акколада . Проведення експертизи доручалось експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи були поставлені питання: чи співпадають наявні у позивача та відповідача примірники Договору суборенди нежитлових приміщень № 2 від 10.03.2017 року за способом виготовлення: чи на однаковому папері, принтері, за часом та шрифтом? Якщо не співпадають, визначити які аркуші і в якому з примірників Договору суборенди нежитлових приміщень № 2 від 10.03.2017 року були замінені?

Витрати на проведення експертизи та організаційні питання, пов`язані з її проведенням на відповідній стадії розгляду справи покладались на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Акколада , оскільки призначення експертизи було необхідне для доведеності позиції відповідача.

Однак, 18.03.2019 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз супровідним листом від 14.03.2019 року № 7935/7936/18-33 повернув до Господарського суду Київської області матеріали справи № 914/1/18 без висновку експертизи у зв`язку з її неоплатою Товариством з обмеженою відповідальністю Акколада .

Після чого, відповідач в порушення вимог суду не надав обґрунтованих пояснень щодо невиконання ухвали Господарського суду Київської області від 25.04.2018 року в частині попередньої оплати за проведення експертного дослідження у відповідності до ухвали 21.03.2018 року у справі 914/1/18. Відповідач з врахуванням факту не проведення судової експертизи заперечень проти позову не надав.

Як визначено ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Згідно з ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Таким чином, оскільки відповідач ухилився від оплати призначеної судом експертизи, проведення якої було необхідно для встановлення автентичності наданого відповідачем примірнику Договору, згідно з ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає посилання відповідача на зміст п. 7.4. Договору, як на підставу правомірності розірвання Договору в односторонньому порядку.

Крім того, дослідивши відповідні посилання відповідача, надані ним докази та пояснення в сукупності з врахуванням норм чинного законодавства, суд зазначає, що в наданому відповідачем примірнику Договору перші дві сторінки (в тому числі п. 7.4 на другій сторінці) візуально відрізняються (інший шрифт та папір) від наданого позивачем примірнику Договору (оригіналу) та від останньої сторінки наявного у відповідача примірнику Договору, на якій стоять підписи та печатки сторін. Тобто візуально вбачається, що всі сторінки примірнику Договору позивача та остання сторінка примірнику Договору відповіда виконані одним шрифтом і на однаковому папері, в той час, як дві перші сторінки примірнику Договору відповідача (які не містять підписів та печаток) візуально відрізняються.

Оскільки, відповідачем не доведено автентичності наданого ним примірнику Договору, зокрема, другої сторінки, на якій міститься спірний п. 7.4. Договору як підстава для дострокового одностороннього розірвання Договору, відповідні посилання відповідача згідно з ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу Украни не приймаються судом.

Однак, в будь-якому випадку, не залежно від доведеності змісту п. 7.4. Договору, відповідачем в порушення вимог суду не надано доказів надіслання позивачу Повідомлення 01.08.2017 року про розірвання Договору, на відповідному повідомленні відсутні всі реквізити адресата.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача, що вищезазначене Повідомлення про розірвання надсилалось позивачу Новою Поштою 22.07.2017 року, оскільки відповідачем не надано доказів. Крім того, Повідомлення про розірвання Договору датоване 01.08.2017 року не моголо бути надіслано 22.07.2017 року.

Також, з Повідомлення відповідача вбачається, що підставою для розірвання Договору визначено порушення позивачем п.п. 3.2.1., 3.2.2. Договору, тобто перешкоджання суборендарю користуватись приміщенням та втручання у господарську дільність Суборендаря.

Однак, відповідачем не доведено порушення п.п. 3.2.1., 3.2.2. Договору, не зазначено в чому виражалось порушення та чим підтверджується.

Позивачем в ході розгляду спору надано відповідь на відзив, в якій позивач заперечував факт розірвання Договору суборенди №2, зазначив, що не отримував Повідомлення від 01.08.2017 року про розірвання Договору. Відповідні обставини відповідачем не спростовані. Відповідачем не доведено ні факту ні підстав дострокового розірвання Договору. Також, відповідачем не доведено факту повернення позивачу орендованого майна з суборенди.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як визначено ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки, відповідачем не доведено факту та підстав дострокового розірвання Договору, не надано доказів повернення позивачу орендованого майна з суборенди, відповідно наймач продовжив користування об`єктом оренди, проти чого наймодавець не заперечував, наявні підстави вважати Договір поновленим.

Щодо посилання відповідача на Договір суборенди №4 від 11.08.2017 року, укладений щодо того ж об`єкту з іншим Суборендодавцем, судом досліджено та встановлено, що у відповідному Договорі № 4 не зазначено номеру орендованого нежитлового приміщення, тому відсутні підстави вважати, що мова йде про те саме приміщення, що і орендоване за Договором №2 з позивачем, строк дії якого не закінчився.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Як вбачається зі змісту Договору суборенди № 2, позивачу належали майнові права на спірний об`єкт орендни на підставі Договору оренди від 03.03.2017 року, укладеного з ОСОБА_3 . При цьому, Договір суборенди № 4, на який посилався відповідач, також укладений Суборендодавцем на підставі Договору оренди з ОСОБА_3 .

Однак, відповідачем не надано пояснень та не доведено підстав припинення основного Договору найму щодо позивача, визнання недійсним відповідного Договору чи Договору суборенди позивача.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно зі ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно зі ст. 781 Цивільного кодексу України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Згідно зі ст. 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Як встановлено судом, відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 3.2.1., 3.2.2. Договору чи інших підстав дострокового розірвання договору найму за ініціативою наймача. Крім того, з огляду на норму ст. 784 Цивільного кодексу України, відповідне право має бути реалізовано у відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України, тобто в судовому порядку.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт триваючих орендних відносин між позивачем та відповідачем за Договором суборенди № 2.

При цьому, наданими відповідачем доказами, на які він посилається в підтвердження сплати орендих платежів (відповідні Акти складені сторонами за період з березня по липень 2017 року), не охоплено наведений в позові період прострочення, зокрема, щодо плати за користування майном з серпня 2018 року.

У зв`язку з чим, за наслідками розгляду спору підтверджується прострочена заборгованість відповідача з суборендної плати з період користування майном з серпня 2017 року по лютий 2018 року в загальній сумі 105000 грн., що відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконаннящо неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 6.2. Договору суборенди за несвоєчасне знесення суборендної плати Суборендар сплачує Суборендодавцю пеню в розмірі 10%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент нарахування пені, від несплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені в тому числі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, всього позивачем заявлено до стягнення 10492,78 грн., нарахованої за по кожному платежу за загальний період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, сдом встановлено арифметичні помилки в нарахуванні. Узв`язку з чим, судом здійснено правильний розрахунок пені, за яким правильна сума пені за наведені в позові періоди та суми прострочення, складає 9007,80 грн.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення 105000 грн. основної заборгованості з суборендних платежів та 9 007,80 грн. пені. В решті позовні вимоги щодо частини заявленої пені задоволенню не підлягають у зв`язку з арифметичними помилками в розрахунку.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Пірус Віри Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акколада" про стягнення 115 492,78 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акколада" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 81А, код 41171059) на користь Фізичної особи-підприємця Пірус Віри Ігорівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 105 000 (сто п`ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 9 007 (девять тисяч сім) грн. 80 коп. пені та 1 710 (одна тисяча сімсот десять) грн. 11 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову Фізичної особи-підприємця Пірус Віри Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акколада" про стягнення 1 484,98 грн. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.05.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін