Постанова

від 09.07.2019 по справі 910/17258/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/17258/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - не з'явилися,

відповідачів за первісним позовом - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015", Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 (судді: Дідиченко М. А., Пашкіна С. А., Пономаренко Є. Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва (суддя Смирнова Ю. М.) від 16.10.2018 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015"

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" і Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання договору недійсним, виселення та зобов'язання змінити місцезнаходження;

за зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015"

про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" (далі - ТОВ "Д-Трейд 2015") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" (далі - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД") і Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту") про: 1) визнання договору оренди приміщень від 04.01.2015 № 040111 (далі - договір оренди від 04.01.2015) із додатками та додатковою угодою від 29.04.2015 до цього договору недійсним; 2) виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" із приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 334327680000); 3) зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" змінити відомості про місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Первісні позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір оренди від 04.01.2015, укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" і ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту", суперечить нормам Закону України "Про іпотеку" та пункту 2.6 договору іпотеки від 08.11.2007 № 010/21-03/179/1 (далі - договір іпотеки від 08.11.2007), укладеному між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), і ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту", оскільки іпотекодержатель - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" згоди на передачу предмета іпотеки в оренду не надавав. ТОВ "Д-Трейд 2015" наголосило, що згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно воно є власником об'єкта оренди за оспорюваним договором; Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" перебуває у спірних приміщеннях за відсутності правових підстав, на звернення позивача щодо звільнення приміщень не відреагувало. Позивач також акцентував, що відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо місцезнаходження Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, тобто за адресою місцезнаходження спірної нежитлової будівлі, яка належить на праві власності позивачеві - ТОВ "Д-Трейд 2015", можуть бути використані третіми особами, а саме державними органами, органами місцевого самоврядування та учасниками цивільного обороту, що, у свою чергу, створює реальну небезпеку порушення права власності та права на мирне володіння належним позивачеві майном.

1.2. Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Д-Трейд 2015" про визнання недійсним одностороннього нікчемного правочину зі звернення стягнення ТОВ "Д-Трейд 2015" на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.11.2007.

В обґрунтування зустрічного позову Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" зазначило, зокрема, що ТОВ "Д-Трейд 2015" як іпотекодержатель спірного нерухомого майна (яке належало ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту") за договором про відступлення прав за договором іпотеки від 08.06.2015 могло скористатися правом на звернення стягнення на предмет іпотеки виключно за рішенням суду; ТОВ "Д-Трейд 2015" не має статусу банку чи іншої фінансової установи, а тому не може бути іпотекодержателем за спірним договором іпотеки; у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна немає відомостей про реєстрацію відступлення права вимоги за кредитним договором. На думку Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД", мало місце вчинення нікчемного правочину зі звернення стягнення на предмет іпотеки в порушення публічного порядку внаслідок неправомірних дій із заволодіння майном і майновими правами підприємства. Позивач за зустрічним позовом вважав, що спірний односторонній правочин вчинено всупереч вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Міжнародної Конвенції ООН проти корупції 31.10.2003, ратифікованої Україною 18.10.2016.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 первісний позов задоволено частково. Виселено Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" із приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 334327680000). В іншій частині первісного позову відмовлено. Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" на користь ТОВ "Д-Трейд 2015" судовий збір у сумі 1 600,00 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Задовольняючи первісні позовні вимоги у частині виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" зі спірного приміщення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для перебування цього підприємства у спірній будівлі та неможливості власника нерухомого майна здійснювати правомочності щодо користування належним йому на праві власності майном. Суд установив, що ТОВ "Д-Трейд 2015" є законним власником спірного об'єкта нерухомості з моменту проведення 12.08.2015 державної реєстрації за ним права власності на будівлю адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А), розташовану за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, із внесенням запису про проведення такої реєстраційної дії до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (запис № 11263157); у зв'язку із набуттям права власності на об'єкт оренди, ТОВ "Д-Трейд 2015" набуло статусу наймодавця за спірним договором оренди та як наймодавець за цим договором висловило заперечення щодо продовження строку його дії; згоди щодо продовження орендних правовідносин орендар і орендодавець не дійшли, тому договір оренди припинився у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено; доказів на підтвердження наявності законних підстав для розміщення (перебування) Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" (орендаря) у спірному об'єкті нерухомого майна суду надано не було. Отже, оскільки зазначене підприємство незаконно, без відповідної правової підстави користується спірним майном, обраний ТОВ "Д-Трейд 2015" спосіб захисту його прав як власника об'єкта нерухомості шляхом заявлення вимоги про виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" із займаного ним нежитлового приміщення є ефективним і забезпечить відновлення порушених прав первісного позивача, обмеженого у користуванні належним йому майном.

Відмовляючи у первісному позові в частині визнання недійсним договору оренди від 04.01.2015, суд виходив із того, що цей договір станом на дату його укладення прав позивача за первісним позовом не порушував.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову в частині зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" змінити відомості про місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд першої інстанції зазначив, що такий спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та не призводить до дійсного відновлення порушеного права особи; така вимога у разі її задоволення не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки немає механізму виконання такого рішення.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач за зустрічним позовом не довів наявності підстав вважати звернення стягнення на предмет іпотеки за спірним іпотечним договором неправомірним.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" залишено без задоволення; апеляційну скаргу ТОВ "Д-Трейд 2015" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції: "Первісний позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди приміщень від 04.01.2015, укладений між ВНЗ "Київський інститут менеджменту" та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД", з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015 до такого договору оренди. Виселено Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" із приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 334327680000). В іншій частині первісного позову відмовлено. Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" на користь ТОВ "Д-Трейд 2015" судовий збір у розмірі 3 200,00 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю". Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" на користь ТОВ "Д-Трейд 2015" 2 400,00 грн судового збору. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" покладено на заявника.

Апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості первісного позову в частині виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" зі спірного приміщення і відмови у задоволенні як вимог зустрічного позову, так і первісного позову в частині зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" змінити відомості про місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом із тим суд апеляційної інстанції установив, що договір оренди від 04.01.2015 є недійсним (нікчемним) у силу положень частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку", оскільки його укладено без згоди іпотекодержателя - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", тому цей договір має бути визнано недійсним у судовому порядку.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Д-Трейд 2015" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Д-Трейд 2015" у повному обсязі.

Підставами для скасування оскарженої постанови скаржник вважає неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 391 Цивільного кодексу України, порушення вимог статті 4 Господарського процесуального кодексу України, наголошує, що наявність відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" без будь-яких на те правових підстав за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, може бути використана державними органами, органами місцевого самоврядування та учасниками цивільного обороту, що перешкоджає власникові майна вільно його використовувати, створює реальну небезпеку порушення права власності та може мати наслідком завдання шкоди майну, розташованому за зазначеною адресою.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" посилаючись, зокрема, на необґрунтованість доводів, наведених у касаційній скарзі ТОВ "Д-Трейд 2015", зловживання позивачем за первісним позовом процесуальними правами, безпідставність заявленого позову і штучність характеру такого спору, просило відмовити у задоволенні касаційної скарги.

3.3. Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" подало до суду касаційної інстанції клопотання про об'єднання розгляду касаційної скарги ТОВ "Д-Трейд 2015" і касаційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД".

3.4. Від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" надійшла заява про вчинення процесуальних дій відповідно до законодавства, в якій наголошено на необхідності об'єднання розгляду касаційної скарги ТОВ "Д-Трейд 2015" і касаційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД".

3.5. Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" також оскаржило до суду касаційної інстанції ухвалені у справі судові рішення, у поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги акцентує на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 2, статей 7, 13, пункту 4 частини 1 статті 35, статей 43, 86, пункту 2 частини 1 статті 164, статей 209, 210, 226, 227, 236, 246, пункту 2 частини 3 статті 258, статті 269 Господарського процесуального кодексу України, підпунктів 17.10, 17.12 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, незастосуванні положень статей 77-79, 86 цього Кодексу; порушенні та неправильному застосуванні/незастосуванні норм матеріального права, а саме статті 41 Конституції України, статей 205, 208, 218, 228, 321, 334, 391, 512, 513, 514, 1054 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 12, частини 3 статті 33, статті 36, частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку", положень Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Зокрема, скаржник наголошує на неврахуванні судами наявності спору між тими ж сторонами, із тим самим предметом і з тих же підстав у справі № 910/16036/17; порушенні порядку визначення колегії суддів судом апеляційної інстанції, дослідження доказів, наявних у справі; вважає, що вимоги первісного позову мають майновий характер, а відмова суду апеляційної інстанції у зупиненні провадження у справі є необґрунтованою. Скаржник також стверджує, що договір відступлення права вимоги, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - ПАТ "КБ "Глобус") і ТОВ "Д-Трейд 2015", який не є фінансовою установою, за своєю правовою природою є договором факторингу; зазначає, що позивач за первісним позовом не надав доказів наявності правових підстав набуття ним права власності на приміщення будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, посилається на відсутність доказів на підтвердження факту попередньої оплати предмета іпотеки та моменту переходу права власності на нього, а також відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. На думку скаржника, суди не надали правової оцінки діям позивача за первісним позовом із примусового звернення стягнення на предмет іпотеки без рішення суду, при цьому він зазначає, що правочин із примусового звернення стягнення на предмет іпотеки будь-яким іншим органом, ніж суд, є нікчемним; у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна немає відомостей про реєстрацію відступлення права вимоги за кредитним договором. Крім цього, скаржник акцентує, що з боку банку не було претензій, заперечень щодо спірного договору оренди, тобто така поведінка банку засвідчує його волю до настання правових наслідків, обумовлених зазначеним договором.

3.6. Від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" надійшла заява щодо нових обставин, які додатково підтверджують порушення господарськими судами норм матеріального і процесуального права, зокрема підприємство посилається на скасування згідно з ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.06.2019 у справі № 760/3418/19 постанови слідчого від 18.12.2018, зазначає, що у кримінальному провадженні № 12017100000000138 потрібно розслідувати необхідні факти та обставини, у тому числі ті, які одночасно мають стати доказами у цій господарській справі.

3.7. Від ТОВ "Д-Трейд 2015" надійшов відзив на касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД", в якому товариство просить відхилити зазначену касаційну скаргу, вважає, що незгода скаржника з висновками суду апеляційної інстанції ґрунтується на помилковому тлумаченні ним норм чинного законодавства і стосується переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

3.8. Також від "Д-Трейд 2015" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи електронної копії вступної та резолютивної частин постанови Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 910/15245/17.

3.9. Від ТОВ "Д-Трейд 2015" надійшли додаткові письмові пояснення, в яких товариство наголошує на необхідності урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.05.2019 у справі № 910/15245/17, зокрема щодо законності набуття ТОВ "Д-Трейд 2015" права власності на спірне нерухоме майно, що спростовує відповідні доводи, наведені Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" у касаційній скарзі; наголошує на правомірності такого способу захисту порушеного права як зобов'язання товариства змінити відомості про місцезнаходження в ЄДРПОУ.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.06.2019 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Чумак Ю. Я., Пільков К. М.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "БІ енд Пі, ЛТД" підлягає частковому задоволенню, однак слід відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Д-Трейд 2015" із таких підстав.

4.3. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, а також підтверджено матеріалами справи, 08.11.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - іпотекодержателем і ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" - іпотекодавцем укладено договір іпотеки № 010/21-03/179/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. та зареєстрований у реєстрі за № 6527.

За умовами укладеного договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають із генеральної кредитної угоди від 07.11.2007 № 010/21-03/179 (із додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках), укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якої іпотекодавець зобов'язується перед іпотекодержателем у повному обсязі повернути кредитні кошти у сумі 6 500 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами - 12,5 % річних, комісії, можливу неустойку в розмірі, у строк до 30.10.2017 та у випадках, передбачених генеральною кредитною угодою, а також виконати інші умови генеральної кредитної угоди та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов генеральної кредитної угоди (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.2 цього договору іпотеки у забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, наведених у пункті 1.1 договору, іпотекодавець на умовах, передбачених договором, передає у наступну іпотеку належне йому нерухоме майно, яким є будівля адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А) площею 4 845,00 м 2 , розташована за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

За змістом пункту 2.12 договору іпотеки від 08.11.2007 відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі статтею 37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на предмет іпотеки у рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за генеральною кредитною угодою, в цьому випадку цей договір - застереження в пункті 2.12 є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки; згідно зі статтею 38 Закону України "Про іпотеку" продати предмет іпотеки будь-якому покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної у пункті 1.3 цього договору, або на підставі оцінки, підготовленої незалежним суб'єктом оціночної діяльності. Договір купівлі-продажу, укладений відповідно до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановлених пунктами 2.11, 2.12, 2.13, 2.14 цього договору належить іпотекодержателю (пункт 2.15 договору іпотеки).

13.11.2007 державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А. зареєстрував у Державному реєстрі іпотек обтяження іпотекою будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А) загальною площею 4845,00 м 2 , розташованої за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; іпотекодавець - ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту"; підстава обтяження - договір іпотеки № 010/21-03/179/1, серія та номер 6527, виданий 08.11.2007, видавник: приватний нотаріус Михайленко С. А. (реєстраційний номер іпотеки 6024376). Ця інформація підтверджується відповідною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.10.2015 № 45258426.

4.4. 04.01.2015 між ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" - орендодавцем і Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" - орендарем укладено договір оренди приміщень № 040111, за умовами якого орендодавець зобов'язується надати орендареві можливість тимчасового користування за плату нежитловими приміщеннями загальною площею 145,9 м 2 , розташованими на восьмому поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, позначеними у викопіюванні плану приміщень, наведеному у додатку № 1 до цього договору, а орендар зобов'язується прийняти їх у користування і своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату відповідно до умов цього договору.

За змістом пункту 1.2 договору оренди об'єкт належить орендодавцеві на праві власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації від 27.10.1999 № 53-з.

Згідно з пунктом 2.6 зазначеного договору якщо після закінчення строку дії договору сторонами не укладено новий договір оренди щодо того самого об'єкта оренди чи у разі дострокового припинення договору орендар повертає об'єкт оренди орендодавцеві у такому ж стані, в якому він був прийнятий орендарем, з урахуванням нормального фізичного зносу та інших змін до акта приймання-передачі. Повернення об'єкта оренди оформляється актом здачі-приймання. Такий акт має бути підписано не пізніше відповідної дати припинення дії договору, якщо угодою сторін чи рішенням компетентного господарського суду не встановлено інше.

За змістом пункту 4.1 спірного договору оренди орендар зобов'язаний, зокрема, у разі припинення договору звільнити об'єкт оренди і повернути його орендодавцеві в належному стані, не гіршому ніж на час прийняття його орендарем, з урахуванням його нормального зносу та інших обставин, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 9.1 договору оренди від 04.01.2015 строк дії договору - 2 роки, починаючи із дати акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Зміна власника об'єкта оренди, зокрема внаслідок реорганізації орендодавця, не є підставою для припинення дії цього договору або зміни визначених ним прав і обов'язків його сторін. У такому випадку до нового власника об'єкта переходять права та обов'язки орендодавця за цим договором (пункт 9.2 договору).

Згідно з пунктом 9.3 зазначеного договору сторони можуть укласти новий договір оренди щодо того самого об'єкта оренди (його частини), або продовжити строк дії цього договору, на таких самих чи інших умовах. У разі, якщо будь-яка зі сторін не повідомить іншій стороні за два місяці до закінчення терміну дії цього договору про намір не продовжувати орендні відносини щодо приміщень, визначених цим договором, термін його дії вважається автоматично продовженим на строк, визначений у пункті 9.1 цього договору на умовах, визначених у ньому.

4.5. 29.04.2015 між ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" і Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" укладено додаткову угоду до договору оренди, в якій сторони погодили, що використовують приміщення 7 і 8 поверхів адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 для створення бізнес-школи. Зазначену у цьому пункті приміщення передаються орендареві у користування для виконання заходів, визначених у цій додатковій угоді (пункт 1 додаткової угоди).

4.6. Водночас 22.04.2015 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - первісний кредитор і Публічне акціонерне товариство "Артем-Банк" (далі - ПАТ "Артем-Банк") - новий кредитор уклали договір відступлення прав вимоги, за яким у порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника - ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту") за кредитним договором (генеральна кредитна угода від 07.11.2007 № 010/21-03/179; кредитний договір від 07.11.2007 № 012/21-03/180; кредитний договір від 17.07.2014 № 010/322904/0220497; кредитний договір від 08.04.2014 № 011/322904/207848), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та бере на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредиторові вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються) в порядку та на умовах, передбачених договором (пункт 2.1). У дату відступлення прав вимоги (дата повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредиторові вартість прав вимоги в розмірі та порядку відповідно до умов договору) первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор - таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за кредитним договором (пункт 2.2). Вартість прав вимоги за договором становить 2 990 855,76 грн, у тому числі 2 220 108,02 грн за кредитним договором від 07.11.2007 № 012/21-03/180, 602 513,58 грн за кредитним договором від 08.04.2014 № 011/322904/207848, 168 234,16 грн за кредитним договором від 17.07.2014 № 010/322904/0220497 (пункт 3.1). Новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредиторові вартість прав вимоги, зазначену в пункті 3.1 договору, в день підписання договору шляхом переказу коштів на рахунок первісного кредитора (пункт 3.2 договору).

4.7. 22.04.2015 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (цедент) і ПАТ "Артем-Банк" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В. і зареєстрований у реєстрі за № 554, у пункті 1.1 якого сторони зазначили, що у зв'язку з укладанням між цедентом і цесіонарієм договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, за яким цесіонарій (новий кредитор) зобов'язався сплатити цеденту (первісному кредитору) вартість прав вимоги, а цедент - відступити цесіонарію права вимоги за кредитним договором, який означає такі договори: генеральна кредитна угода від 07.11.2007 № 010/21-03/179; кредитний договір від 07.11.2007 № 012/21-03/180; кредитний договір від 17.07.2014 № 010/322904/0220497; кредитний договір від 08.04.2014 № 011/322904/207848, цедент передає, а цесіонарій приймає права за договором іпотеки від 08.11.2007 № 010/21-03/179/1, укладеним цедентом із ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. за реєстровим № 6527.

Права за іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з моменту переходу від цедента до цесіонарія прав, що є предметом договору відступлення прав вимоги, визначеного договором відступлення прав вимоги (пункт 2.1).

22.04.2015 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ПАТ "Артем-Банк" підписано акт прийому-передачі документів до договору відступлення прав за договором іпотеки від 22.04.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В. і зареєстрований у реєстрі за № 555.

4.8. У подальшому 22.04.2015 ПАТ "Артем-Банк" - первісний кредитор на підставі договору відступлення прав вимоги відступив ПАТ КБ "Глобус" - новому кредиторові належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника - ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" за кредитним договором (генеральна кредитна угода від 07.11.2007 № 010/21-03/179; кредитний договір від 07.11.2007 № 012/21-03/180; кредитний договір від 17.07.2014 № 010/322904/0220497; кредитний договір від 08.04.2014 № 011/322904/207848), у зв'язку з чим 22.04.2015 між ПАТ "Артем-Банк" - цедентом і ПАТ "КБ "Глобус" - цесіонарієм укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В. і зареєстрований у реєстрі за № 556.

22.04.2015 між зазначеними товариствами підписано акт прийому-передачі документів до договору відступлення прав за договором іпотеки від 22.04.2015.

4.9. Згодом, 08.06.2015 ПАТ "КБ "Глобус" - первісний кредитор відступило ТОВ "Д-Трейд 2015" - новому кредиторові належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника - ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту") за кредитним договором (генеральна кредитна угода від 07.11.2007 № 010/21-03/179; кредитний договір від 07.11.2007 № 012/21-03/180; кредитний договір від 17.07.2014 № 010/322904/0220497; кредитний договір від 08.04.2014 № 011/322904/207848), а новий кредитор - ТОВ "Д-Трейд 2015" замінило первісного кредитора - ПАТ "КБ "Глобус" як сторону кредитного договору і взяло на себе права та обов'язки за кредитним договором.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору відступлення права вимоги від 08.06.2015 вартість права вимоги становить 3 098 591,64 грн, у тому числі 2 995 855,76 грн - первісна вартість прав вимоги, придбаних ПАТ "КБ "Глобус" у ПАТ "Артем-Банк" згідно з договором відступлення права вимоги від 22.04.2015, проценти за користування кредитними коштами - 61 582,34 грн за період із 22.04.2015 по 07.06.2015 та винагорода первісного кредитора - 41 153,54 грн; новий кредитор зобов'язався сплатити первісному кредиторові вартість прав вимоги, погоджену в пункті 3.1 договору, в день підписання договору шляхом переказу коштів на рахунок первісного кредитора.

4.10. У зв'язку з укладенням зазначеного договору 08.06.2015 ПАТ "КБ "Глобус" (первісний іпотекодержатель) і ТОВ "Д-Трейд 2015" (новий іпотекодержатель) уклали договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю. І., зареєстрований у реєстрі за № 339, за змістом пункту 1.1 якого сторони погодили перехід від ПАТ "КБ "Глобус" до ТОВ "Д-Трейд 2015" прав іпотекодержателя належного ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" об'єкта нерухомості - будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

08.06.2015 ПАТ "КБ "Глобус" і ТОВ "Д-Трейд 2015" підписали акт прийому-передачі документів до договору відступлення прав за договором іпотеки від 08.06.2015.

Відповідно до платіжного доручення від 08.06.2015 № 5 ТОВ "Д-Трейд 2015" сплатило ПАТ "КБ "Глобус" грошові кошти у сумі 3 098 591,64 грн за договором про відступлення права вимоги від 08.06.2015.

ТОВ "Д-Трейд 2015" у повідомленні від 10.06.2015 вих. № 02-15 поінформувало ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" про укладення договорів про відступлення права вимоги та відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.06.2015 між ПАТ "КБ "Глобус" і ТОВ "Д-Трейд 2015", просило здійснювати виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами та договором іпотеки на користь нового кредитора - ТОВ "Д-Трейд 2015". Цей лист ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" отримав 18.06.2015 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103316541899).

Також ТОВ "Д-Трейд 2015" надіслало ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" вимогу про погашення заборгованості (від 10.06.2015 вих. № 03-15) із попередженням про те, що у разі її невиконання кредитор може звернути стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком відділення зв'язку від 12.06.2015.

Суди установили, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103316541880 зазначений лист ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" отримав 18.06.2015.

4.11. Разом із тим попередні судові інстанції встановили обставини проведення 12.08.2015 державної реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, площею 4 845 м 2 за ТОВ "Д-Трейд 2015" шляхом внесення запису № 11263157 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.09.2015 № 24591540 державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хайфусової В. В.; підстава виникнення права власності: договір іпотеки № 010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А., договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 08.11.2007 № 010/21-03/179/1, серія та номер 1154, виданий 08.04.2014, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А., договір відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 339, виданий 08.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю. І. Зазначене підтверджується інформаційними довідками із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.10.2015 № 45258426, від 23.08.2017 № 95404591.

23.08.2017 ТОВ "Д-Трейд 2015" направило Підприємству з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" вимогу про негайне звільнення будівлі адміністративного-побутового корпусу № 36 (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000) та зміну місцезнаходження (опис вкладення, фіскальний чек відділення зв'язку від 23.08.2017). Цей лист Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" 05.09.2017 отримало (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0202500198496).

4.12. Вважаючи себе законним власником спірного нерухомого майна, ТОВ "Д-Трейд 2015" звернулося із первісним позовом до ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" та Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД", яке фактично займає нежитлові приміщення адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, та просило суд: 1) визнати недійсним договір оренди приміщень від 04.01.2015 (з урахуванням додатків і додаткової угоди від 29.04.2015 до нього) як такий, що є нікчемним в силу закону, оскільки укладений без згоди іпотекодержателя; 2) виселити зазначене підприємство із приміщень адміністративної будівлі за цією адресою та 3) зобов'язати його змінити відомості про місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4.13. У свою чергу, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" подало зустрічний позов до ТОВ "Д-Трейд 2015" про визнання недійсним одностороннього нікчемного правочину щодо звернення стягнення ТОВ "Д-Трейд 2015" на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.11.2007.

4.14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 первісний позов задоволено частково. Виселено Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" із приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

4.15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, згідно з якою первісний позов задоволено частково; визнано недійсним договір оренди від 04.01.2015, укладений між ВНЗ "Київський інститут менеджменту" та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі Енд Пі, ЛТД", із додатками та додатковою угодою від 29.04.2015 до цього договору оренди; виселено Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" із приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000); в іншій частині первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

4.16. Як уже зазначалося, ТОВ "Д-Трейд 2015" у касаційному порядку оскаржує постанову у справі лише в частині відмови у задоволенні вимоги первісного позову щодо зобов'язання відповідача (Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД") змінити відомості про місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Натомість Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі Енд Пі, ЛТД" не погоджується із ухваленими у справі судовими рішеннями, у поданій касаційній скарзі просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги ТОВ "Д-Трейд 2015"

5.1. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

5.2. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.3. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

5.4. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, у цьому випадку обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту своїх прав щодо зобов'язання відповідача за зустрічним позовом (Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД") змінити відомості про місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є неефективним у розумінні положень статті 13 Конвенції; така вимога не призводить до реального захисту і поновлення порушених прав та інтересів позивача за первісним позовом; відсутній і механізм виконання такого рішення у разі задоволення зазначеної вимоги. Крім того, як наголосив суд апеляційної інстанції, позивач за первісним позовом не обґрунтував таких вимог у контексті негаторного позову, не зазначив, зокрема, у чому саме полягає неможливість користування чи розпорядження будівлею адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 за наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про місцезнаходження відповідача за первісним позовом за адресою 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, а тому позивач за первісним позовом не обґрунтував, не довів свого порушеного права в цій частині.

З огляду на викладене суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову в частині вимог про зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" змінити відомості про місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; доводи, наведені у касаційній скарзі ТОВ "Д-Трейд 2015", зазначеного та установленого судами не спростовують.

Щодо касаційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД"

5.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за своїм змістом і правовою природою укладений між відповідачами за первісним позовом правочин (договір від 04.01.2015), який є предметом спору за вимогами первісного позову, є договором оренди, на який поширюється дія положень статей 759-786 Цивільного кодексу України, статей 283-291 Господарського кодексу України.

Підставою виникнення права користування майном згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України є договір найму (оренди), за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право укладати договір найму (оренди) та відповідно передавати в оренду майно врегульовано, зокрема, статтею 761 зазначеного Кодексу, згідно з частиною 1 якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно з пунктом 2.6 договору іпотеки від 08.02.2007 відчуження предмета іпотеки, передача його у спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, в наступну іпотеку без письмової згоди іпотекодержателя не допускається.

Правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця визначено у статті 12 Закону України "Про іпотеку", згідно з положеннями частини 3 якої правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

5.6. Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та задовольняючи первісний позов у частині визнання недійсним договору оренди від 04.01.2015, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент укладення між відповідачами за первісним позовом договору оренди від 04.01.2015 (об'єктом оренди за яким є спірне нежитлове приміщення - предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 08.11.2007) було установлено пряму заборону укладати такий правочин без письмової згоди на це іпотекодержателя; відповідачі за первісним позовом не довели, а у матеріалах справи немає доказів на підтвердження наявності згоди іпотекодержателя (у цьому випадку ПАТ "Райффайзен банк Аваль") на укладення спірного договору оренди. Отже, суд апеляційної інстанції установив, що договір оренди від 04.01.2015 є недійсним (нікчемним) відповідно до закону (частина 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку"), зважаючи на відсутність письмової згоди іпотекодержателя, яка повинна передувати укладенню між відповідачами за первісним позовом договору оренди майна, яке було предметом іпотеки, тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

5.7. Однак колегія суддів зазначає, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, що помилково не урахував суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі. Наслідком такої нікчемності у наведеному випадку є відсутність правових підстав для розміщення (перебування) Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" у спірному приміщенні, про виселення якого із займаної нерухомості ТОВ "Д-Трейд 2015" заявлено відповідну вимогу у первісному позові, яка є належним способом захисту інтересів позивача за первісним позовом.

5.8. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту наведено у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним застосовується до оспорюваних правочинів.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19)).

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, а також правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16 і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц).

5.9. Ураховуючи викладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про визнання недійсним договору оренди від 04.01.2015 як нікчемного у судовому порядку, тому постанову суду апеляційної інстанції у відповідній частині (щодо задоволення первісного позову про визнання недійсним договору оренди від 04.01.2015) необхідно скасувати та прийняти нове рішення у справі у цій частині про відмову у первісному позові про визнання недійсним зазначеного договору.

5.10. Водночас колегія суддів зазначає, що спір у цій справі виник між ТОВ "Д-Трейд 2015" (позивач за первісним позовом, кінцевий іпотекодержатель) і Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" (відповідач за первісним позовом, орендар за договором оренди від 04.01.2015) щодо правомірності користування відповідачем належним позивачеві нерухомими майном - приміщенням будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, що було предметом іпотеки за договором іпотеки від 08.11.2007, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержателем) і ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" (іпотекодавцем) у забезпечення виконання кредитних зобов'язань ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" перед банком, правонаступником якого за декількома договорами відступлення права вимоги як в основному, так і у забезпечувальному зобов'язаннях є ТОВ "Д-Трейд 2015".

5.11. У свою чергу, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" заперечувало правомірність набуття ТОВ "Д-Трейд 2015" права власності на спірний об'єкт нерухомості шляхом проведення 12.08.2015 державної реєстрації за ТОВ "Д-Трейд 2015" права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку реалізації ТОВ "Д-Трейд 2015" права на звернення стягнення на належний ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" предмет іпотеки; наголошувало, зокрема, що відповідно до вимог частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки від 08.11.2007) підставою для проведення реєстраційних дій є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, якого сторони спору не укладали.

5.12. Аналіз положень статті 33 Закону України "Про іпотеку" дає змогу дійти висновку, що законодавець передбачив право іпотекодержателя захистити свої майнові права у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником основного зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів: у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі виконавчого напису нотаріуса) або у судовому порядку за рішенням суду.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" унормовано право сторін іпотечного договору вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, та може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом частин 2, 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" є два позасудових способи врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; а також продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, законодавець визначив як спосіб позасудового врегулювання зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

5.13. Урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку доводам та аргументам учасників справи, господарські суди попередніх інстанцій установили правомірність набуття іпотекодержателем - ТОВ "Д-Трейд 2015" права власності на спірний об'єкт нерухомості в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення 12.08.2015 державної реєстрації за ТОВ "Д-Трейд 2015" права власності на спірний об'єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис № 11263157), що узгоджується з положеннями частин 2, 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки 08.11.2007. При цьому, як з'ясували суди, ТОВ "Д-Трейд 2015" набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 08.11.2007, у пункті 2.12 якого сторони погодили, що відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя і застереження, наведене у пункті 2.12 цього договору, є правовою підставою для реєстрації за іпотекодержателем права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, у разі реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 цього Закону в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця (ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту") за генеральною кредитною угодою. Порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку суди не виявили.

Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що договір відступлення права вимоги від 08.06.2015 за своєю правовою природою є договором цесії; спрямованість такого договору на незаконне заволодіння майном відповідача, а відтак порушення цим договором публічного порядку, суди визнали недоведеним, у зв'язку із чим відхилили аргументи Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" про протилежне.

5.14. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 316, частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для подання відповідного позову є вчинення іншою особою перешкод власникові, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

5.15. Здійснюючи судовий розгляд, попередні судові інстанції установили, що фактичне розташування Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" у спірній нежитловій будівлі без відповідної на те правової підстави порушує права ТОВ "Д-Трейд 2015" як власника користуватися та розпоряджатися належним йому об'єктом нерухомості, що не узгоджується із гарантіями непорушності прав власника відповідно до статті 41 Конституції України та положеннями статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, тому дійшли висновку про обґрунтованість вимог первісного позову у частині виселення зазначеного підприємства із спірних нежитлових приміщень, із чим погоджується і суд касаційної інстанції.

5.16. Крім того, як установили суди попередніх інстанцій при вирішенні спору за вимогами зустрічного позову Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" до ТОВ "Д-Трейд 2015" про визнання одностороннього нікчемного правочину зі звернення стягнення ТОВ "Д-Трейд 2015" на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.11.2007 таким, що є недійсним, фактичне звернення заявника (ТОВ "Д-Трейд 2015") до державного реєстратора для проведення реєстрації права власності на належне ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" нерухоме майно у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.11.2007 не є правочином у розумінні положень статті 202 Цивільного кодексу України, правових підстав для задоволення такого позову немає; доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, викладеного не спростовують. Порушення прав і законних інтересів позивача за зустрічним позовом у цьому випадку суди не установили.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Викладеного у касаційній скарзі Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" доводу про порушення порядку визначення складу колегії суддів апеляційним господарським судом матеріали справи не підтверджують.

Наведені у касаційній скарзі Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" твердження про необґрунтовану, на думку скаржника, відмову суду у зупиненні провадження у справі на підставі статті 227 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів також визнає хибними, оскільки суд апеляційної інстанції не установив обставин, з якими положення наведеної норми пов'язують вчинення відповідної процесуальної дії; суд відхилив таке клопотання, навівши відповідні мотиви та обґрунтування.

Водночас необхідно визнати таким, що спростовується обставинами, встановленими судами, та матеріалами справи, і аргумент Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" про недоведеність правових підстав набуття ТОВ "Д-Трейд 2015" права власності на приміщення спірної будівлі, оскільки законність права власності цього товариства достеменно встановлена судами.

Крім того, довід скаржника на неврахування судами наявності спору між тими ж сторонами, із тим самим предметом і з тих же підстав у справі № 910/16036/17, порушення пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, статті 226 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції, був предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано його відхилив. Зокрема, суд апеляційної інстанції зауважив, що провадження в межах зазначеної справи відкрито не було; ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 позовну заяву ТОВ "Д-Трейд 2015" до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД", ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту" про визнання договору недійсним, виселення та зобов'язання змінити місцезнаходження було повернуто заявникові та зазначено, що така заява вважається неподаною.

Інші викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника також не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки їм також було надано оцінку судами, які їх відхилили, навівши мотиви такого відхилення; ці аргументи суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та обставин, установлених господарськими судами, що перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Крім того, такі доводи не впливають на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції ураховує, що ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, і доводи, викладені у касаційних скаргах, наведеного не спростовують.

6.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим, згідно з частиною 4 статті 300 зазначеного Кодексу суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню - у частині задоволення первісного позову про визнання недійсним договору оренди від 04.01.2015, із прийняттям нового рішення у цій частині про відмову у первісному позові ТОВ "Д-Трейд 2015" про визнання недійсним договору оренди приміщень від 04.01.2015; зміні в частині судового збору та залишенню без змін постанови у решті, касаційну скаргу ТОВ "Д-Трейд 2015" слід залишити без задоволення, а касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД" частково задовольнити.

7. Розподіл судових витрат

7.1. За змістом частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки постанову суду апеляційної інстанції необхідно частково скасувати та прийняти у скасованій частині нове судове рішення, суд касаційної інстанції здійснює розподіл судових витрат у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/17258/17 у частині задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" про визнання недійсним договору оренди приміщень від 04.01.2015 № 040111, укладеного між Вищим навчальним закладом "Київський інститут менеджменту" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД", із додатками та додатковою угодою від 29.04.2015 до такого договору оренди скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" про визнання недійсним договору оренди приміщень від 04.01.2015 № 040111, укладеного між Вищим навчальним закладом "Київський інститут менеджменту" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД", із додатками та додатковою угодою від 29.04.2015 до такого договору оренди.

Змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/17258/17 у частині стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" 3 200,00 грн судового збору, стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" 1 600,00 грн судового збору за подання первісного позову.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у цій справі залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" 3 200,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак