Постанова

від 10.07.2019 по справі 910/12303/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/12303/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Погребняка В. Я., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 (суддя Мудрий С. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 (головуючий суддя Буравльов С. І., судді Пашкіна С. А., Зубець Л. П.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" про стягнення 534 335,79 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 14.09.2018 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" (далі - Позивач, Банк) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 (далі - Договір оренди) в загальній сумі 534 335, 79 грн, яка складається із: заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 329 412,32 грн, комунальних послуг в сумі 136 803, 39 грн та пені в сумі 68 120,08 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в період дії Договору Відповідач неналежним чином виконував його умови, не сплачував орендну плату вчасно, а також комунальні платежі, в результаті чого виникла заборгованість, яку просить стягнути, та на яку нарахована пеня.

1.3. Відповідач проти задоволення позову заперечив , зазначивши, що нарахування орендної плати за серпень, вересень та жовтень 2017 року у більшому розмірі, ніж це встановлено у Договорі є незаконним, а нарахована сума заборгованості за комунальні послуги не доведена. Нарахування орендної плати за період вересень-листопад 2017 року є неправомірним, оскільки орендар не міг користуватися приміщеннями та фактично ними не користувався, тому відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звільняється від орендної плати у такий період. Також зазначив, що Позивачем нарахована пеня з перевищенням шестимісячного строку, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України)

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 15.11.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019, яким позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Відповідача на користь Позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 150 520, 50 грн, заборгованість з оплати комунальних послуг в розмірі 136 803,39 грн, 21 484,94 грн пені; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача заборгованості, і останній не спростував наданих Позивачем доказів, зокрема не надав до матеріалів справи доказів погашення заборгованості, що відповідно до здійсненого судами перерахунку становить 308 808,83 грн, з яких: 150 520,50 грн заборгованість з орендних платежів, 136 803,39 грн заборгованість з комунальних послуг та 21 484,94 грн. пені.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

4.1. Суди попередніх інстанцій не застосували статтю 762 ЦК України та не надали жодної оцінки доводам Відповідача про те, що у вересні - листопаді 2017 року орендовані приміщення були непридатними для використання, однак Позивач нарахував оренду плату у зазначений період. Станом на 13.10.2017 вказані приміщення були повністю звільнені Відповідачем.

4.2. Суди неправильно застосували положення статей 526, 613 ЦК України, а також пункт 3.6 Договору, оскільки жодних рахунків на сплату комунальних послуг за жовтень 2016 року та травень 2017 року Позивач не надав.

4.3. Суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим необґрунтовано відхилив клопотання Позивача та взагалі не розглянув клопотання Відповідача про розгляд справи у загальному провадженні, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, що, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

4.4. Суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме рахунки на сплату комунальних послуг, акт повернення приміщень, докази щодо реальної дати повернення приміщень, докази незадовільного стану приміщень, пояснення Відповідача, а отже суди неповно з`ясували обставини справи.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли.

6. Встановлені судами обставини

6.1. 01.07.2016 між Банком (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір оренди, відповідно до пунктів 1.1, 1.3 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) нежитлові приміщення загальною площею 582,0 кв.м, з яких 383,9 кв.м розташовані на 1-му поверсі та 198,1 кв.м у підвалі, та знаходяться за адресою: м . Київ, вул. Прорізна, 8 (далі - Приміщення), для здійснення господарської діяльності відповідно до статуту орендаря.

6.2. Згідно з пунктом 2.1 Договору оренди передача орендованого приміщення орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення його при припиненні або розірванні даного договору оформлюються актами прийому-передачі, підписаними орендодавцем та орендарем. В актах прийому-передачі вказуються: площа орендованого приміщення, склад та перелік майна, що передається в оренду, його стан, інвентаризаційна вартість, кількість телефонних ліній та їх номери, а також показники всіх лічильників послуг, що надаються (електроенергія, холодне водопостачання і т.п.), встановлених в орендованому приміщенні.

6.3. Пунктом 2.2 Договору оренди передбачено, що складання і підписання актів прийому-передачі орендованого приміщення проводиться уповноваженими представниками орендодавця та орендаря безпосередньо при передачі приміщення. Належним чином оформлений акт прийому-передачі орендованого приміщення від орендодавця до орендаря є підставою для нарахування та сплати за оренду, передбаченої даним договором.

6.4. У разі закінчення строку дії цього договору оренди чи його дострокового розірвання/припинення, повернення орендованого приміщення орендодавцю здійснюється в аналогічному порядку із складанням акта прийому-передачі (пункт 2.3 Договору оренди).

6.5. Відповідно до пункту 2.4 Договору оренди обов`язок із складання акта прийому-передачі покладається на сторону, яка здійснює передачу приміщення. Акт прийому-передачі є невід`ємною частиною цього договору.

6.6. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору оренди плата за оренду приміщення здійснюється орендарем в національній валюті України згідно з цим договором на підставі актів прийому-передачі приміщення. За домовленістю сторін орендна плата за передане в оренду приміщення встановлюється в національній валюті Україні та відповідно до розрахунку загальна сума орендної плати за місяць становить 115 785,00 грн, у т.ч. ПДВ - 19297,50 грн. Орендна плата сплачується з урахуванням її щомісячної індексації на індекс інфляції.

6.7. Згідно з пунктом 3.3 Договору оренди розрахунки з орендної плати проводяться щомісячно на підставі цього договору, шляхом перерахування орендарем на рахунок орендодавця суми, визначеної відповідно до умов пункту 3.2 цього договору, не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення в оренду.

6.8. Цей Договір укладено строком на один рік: з 01 липня 2016 року по 01 липня 2017 року (пункт 8.1 Договору оренди).

6.9. Додатковим договором від 26.06.2017 про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення 01.07.2016 встановлено строк дії договору: з 01.07.2016 по 31.12.2017.

6.10. Відповідно до пункту 8.5 Договору оренди цей договір припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено цей договір оренди; достроково за взаємною згодою сторін, а також в односторонньому порядку згідно з пунктом 8.4 цього договору, за рішенням суду при невиконанні сторонами зобов`язань за цим договором.

6.11. Згідно з додатковим договором від 26.06.2017 про розірвання Договору оренди цей Договір було достроково розірвано з 10.11.2017.

6.12. На підставі акта від 10.11.2017 приймання-передавання частини нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8 , приміщення було повернуто орендодавцю.

6.13. З вересня 2016 року по липень 2017 року Позивач нарахував, а Відповідач сплатив орендну плату у розмірі 115 785,00 грн, тому спір в цій частині відсутній.

6.14. За серпень 2017 року Позивач нарахував суму - 127 259,53 грн, за вересень 2017 року - 250 271,90 грн, за жовтень 2017 року - 137 176, 64 грн.

6.15. Здійснивши перерахунок розміру орендної плати за період з серпня 2017 року по 9 листопада 2017 року, колегія суддів встановила, що орендна плата з урахуванням індексації за цей період складає 382 090,50 грн (серпень 2017 року - 115 669,22 грн, вересень 2017 року - 118 100,70 грн, жовтень 2017 року - 117 174,42 грн, листопад року - 31 146,16 грн).

6.16. За серпень 2017 року Відповідач сплатив 115 785,00 грн та вересень 2017 року 115 785,00 грн.

6.17. Також Позивач нарахував витрати за комунальні послуги у розмірі 136 803,39 грн.

6.18. За умовами пункту 3.6 Договору оренди, в редакції договору про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016, до складу орендної плати не входять витрати на комунальні послуги. Крім орендної плати за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю такі компенсаційні платежі: компенсацію вартості електроенергії, яка розраховується згідно з показниками електролічильника активної електроенергії та втрат, з урахуванням реактивної електроенергії та сплачується згідно з рахунками постачальника послуг; компенсацію вартості комунальних послуг: теплопостачання, водопостачання та водовідведення - згідно з рахунками, наданими постачальниками послуг. Орендодавець на підставі рахунків постачальників послуг у термін до 20-го числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок на відшкодування його витрат. Орендар в термін до 30-го числа кожного місяця оплачує орендодавцю виставлений рахунок. При несвоєчасному перерахуванні/внесення плати орендарем більше 15 днів орендодавець може призупинити право користування комунальними послугами на строк до повного погашення заборгованості.

6.19. За період з вересня 2016 року по листопад 2017 року Позивач виставив до сплати Відповідачу 322 803,39 грн витрат на відшкодування комунальних послуг, що підтверджується рахунками та рахунками розшифровками, наявними у матеріалах справи.

6.20. Відповідач сплатив лише 186 000,00 грн витрат на відшкодування комунальних послуг за цей період, що підтверджується платіжними дорученнями.

6.21. За неналежне виконання грошового зобов`язання Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 68120,08 грн пені.

6.22. Відповідно до пункту 6.2 Договору оренди у разі несвоєчасного перерахування орендарем платежів з орендної плати орендодавцю відповідно до умов цього договору, орендар сплачує на його користь пеню у розмірі 0,1% від суми затриманого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов`язання від суми затриманого платежу.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно з частиною першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

7.3. За вимогами частин першої та третьої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.4. Докази, на підставі яких суд встановлює обставини справи, мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

7.5. При цьому належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (стаття 76 ГПК України); обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що визначає критерій допустимості доказів (стаття 77 ГПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 ГПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 79 ГПК України).

7.6. Приймаючи рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог, суди визнали доведеними позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 150 520,50 грн заборгованості з орендних платежів, 136 803,39 грн заборгованості з комунальних послуг та 21 484,94 грн пені.

7.7. Разом з цим, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати, комунальних платежів та нарахованої суми пені, Відповідач у відзиві на позов послався на те, що нарахування орендної плати за період вересень - листопад 2017 року є неправомірним, оскільки він як орендар не міг користуватися орендованим майном та фактично ним не користувався, тому, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняється від сплати орендної плати у цей період.

7.8. В обґрунтування наведеного Відповідач послався на лист № 19-05 від 22.06.2016, повідомлення про розірвання Договору у зв`язку з неможливістю використання орендованого майна. Також зазначив, що фактичне користування приміщенням припинилось 13.10.2017, про що Позивач був обізнаний, та що також підтверджується доданою до матеріалів справи заявою свідка.

7.9. Втім, місцевий господарський суд наведені доводи не перевірив та не дослідив надані Відповідачем докази на їх підтвердження.

7.10. Суд апеляційної інстанції на зазначене також уваги не звернув та, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, вказані доводи, які були також викладені в апеляційній скарзі Відповідача, не перевірив, відповідні докази не дослідив та не надав їм жодної оцінки.

7.11. Водночас, зазначені обставини мають істотне значення для висновків про наявність або відсутність підстав для застосування до врегулювання спірних правовідносин частини шостої статті 762 ЦК України, на застосуванні якої наполягає Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у зв`язку із звільненням від сплати орендної плати у спірний період.

7.12. З огляду на викладене висновки судів першої та апеляційної інстанції зроблені за неповного дослідження зібраних у справі доказів та встановлення на їх підставі істотних обставин справи, які є необхідними для прийняття правильного та обґрунтованого рішення у справі.

7.13. При цьому, відповідно до частини другої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи прийняти до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.14. Водночас, у касаційній скарзі Скаржник послався також на те, що суд безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, безпідставно не задовольнивши клопотання Відповідача про розгляд справи у письмовому провадженні.

7.15. Зазначеними доводами також була обґрунтована апеляційна скарга Відповідача, однак суд апеляційної інстанції посилання не перевірив та не зазначив мотивів їх відхилення або прийняття до уваги.

7.16. Водночас, як свідчать матеріали справи, ухвалою від 19.09.2018 місцевий господарський суд відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); запропонував Відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов.

7.17. Ухвалу про відкриття провадження у справі Відповідач отримав 04.10.2018, про що свідчить відмітка на наявному у справі повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 3). При цьому 19.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача, в якому він, з посиланням, зокрема на положення частини третьої статті 247, частини четвертої статті 250, частини п`ятої статті 252 ГПК України, просив розглядати справу у загальному позовному провадженні.

7.18. Натомість суд першої інстанції до вирішення спору у справі зазначене клопотання Відповідача відповідно до статті 250 ГПК України не розглянув та оцінку доводам, наведеним в його обґрунтування, не надав, зазначивши в прийнятому рішенні від 15.11.2018 про відхилення клопотання Позивача, яке надійшло до суду 16.10.2018, з огляду на те, що, в силу приписів статей 247, 250 ГПК України, цей спір підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження. Також суд вказав, що, звертаючись до суду з клопотанням, Позивач не навів будь-яких обґрунтувань та не надав будь-яких доказів, в чому саме полягає складність цього спору та в чому полягають особливості предмета доказування у цьому спорі.

7.19. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

7.20. З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

7.21. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на те, що розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 910/12303/18 скасувати. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді В. Я. Погребняк

Ю. Я. Чумак