Постанова

від 12.02.2020 по справі 910/12303/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. Справа№ 910/12303/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Поляков Т.Ю. - адвокат

від відповідача: Правдюк В.М. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортно-експортна компанія Торгдіал

на рішення Господарського суду міста Києва, ухвалене 24.10.2019, повний текст якого складений 31.10.2019

у справі № 910/12303/18 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик Славкіної Марини Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортно-експортна компанія Торгдіал

про стягнення 534 335,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 в загальній сумі 534 335,79 грн., яка складається із заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 329 412,32 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 136 803,39 грн., а також пені в сумі 68 120,08 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, у справі № 910/12303/18 позовні вимоги задоволено частково до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість з орендної плати у розмірі 150 520,50 грн., заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 136 803,39 грн., а також 21 484,94 грн. пені, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що:

- як слідує з розрахунку позивача, з вересня 2016 року по липень 2017 року останнім було нараховано, а відповідачем було сплачено орендну плату у розмірі 115 785,00 грн., відтак, спору між сторонами за цей період щодо сплати орендних платежів немає, проте за серпень 2017 року позивач вказав суму - 127 259,53 грн., за вересень 2017 року - 250 271,90 грн., за жовтень 2017 року - 137 176,64 грн.;

- здійснивши перерахунок розміру орендної плати за період з серпня 2017 року по 9 листопада 2017 року, суди встановили, що орендна плата, з урахуванням індексації, за цей період складає 382 090,50 грн. (серпень 2017 року - 115 669,22 грн., вересень 2017 року - 118 100,70 грн., жовтень 2017 року - 117 174,42 грн., листопад року - 31 146,16 грн.), в той час як за серпень 2017 року відповідачем було сплачено 115 785,00 грн., за вересень 2017 року також 115 785,00 грн., а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 підлягають частковому задоволенню у розмірі 150 520,50 грн.;

- за умовами спірного договору оренди, відповідач, окрім орендної плати, має оплачувати наступні компенсаційні платежі: компенсацію вартості електроенергії, компенсацію вартості комунальних послуг. Вбачається, що за період з вересня 2016 року по листопад 2017 року позивачем було виставлено до сплати відповідачу 322 803,39 грн. витрат на відшкодування комунальних послуг, що підтверджується рахунками та рахунками - розшифровками, наявними у матеріалах справи, проте відповідачем було сплачено лише 186 000,00 грн. витрат на відшкодування комунальних послуг за цей період, що підтверджується платіжними дорученнями, а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 136 803,39 грн. витрат на відшкодування комунальних послуг за період з вересня 2016 року по листопад 2017 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;

- за умовами спірного договору позивач має право на стягнення з відповідача пені, проте її розмір визначений судами виходячи з розміру основного боргу, який присуджений до стягнення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2019 у справі № 910/12303/18 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/12303/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції зазначив про те, що:

- суд першої інстанції залишив поза увагою те, що, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати, комунальних платежів та нарахованої суми пені, відповідач у відзиві на позов послався на те, що нарахування орендної плати за період вересень - листопад 2017 року є неправомірним, оскільки він як орендар не міг користуватися орендованим майном та фактично ним не користувався, тому, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняється від сплати орендної плати у цей період;

- місцевий господарський суд доводи відповідача щодо повідомлення позивача про розірвання договору, у зв`язку з неможливістю використання орендованого майна та щодо припинення фактичного користування приміщенням 13.10.2017 не перевірив та не дослідив надані відповідачем докази на їх підтвердження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019, повний текст якого складений 31.10.2019, у справі № 910/12303/18 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість з орендної плати у розмірі 329 412,32 грн., 33 857,99 грн. пені, в задоволенні іншої частини позовних вимог - щодо стягнення 136 803,39 грн. заборгованості за комунальні послуги та 34 262,09 грн. пені - відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення орендної плати, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами спірного договору орендна плата мала сплачуватись з урахуванням її щомісячної індексації на індекс інфляції, проте матеріалами справи підтверджено, що відповідач вносив платежі в період з липня 2016 року по вересень 2017 року без щомісячної індексації орендної плати, що не відповідає умов договору та чинному законодавству; при перевірці розрахунку орендної плати з урахуванням індексу інфляції судом встановлено що її розмір є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення, проте, оскільки суд вирішує спір між сторонами в межах позовних вимог, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором по орендній платі визнаються доведеними та обґрунтованими в розмірі, визначеному позивачем.

Також, розглядаючи вказані позовні вимоги та перевіряючи доводи відповідача про неможливість використання ним майна з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок систематичних затоплень підвального приміщення, бездіяльності позивача щодо проведення в приміщенні капітального ремонту та загострення в вересні 2017 року ситуації з бактеріальним забрудненням повітря в орендованому приміщенні та, відповідно, застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 або ч. 6 ст. 762 ЦК України, суд першої інстанції врахував наступні обставини:

- відповідач послався на те, що у вересні - листопаді 2017 року орендовані приміщення були непридатними для використання, однак орендодавець нарахував оренду плату у зазначений період, що суперечить положенням законодавства, в обґрунтування чого надав суду лист № 19-05 від 22.06.2016, повідомлення про розірвання договору у зв`язку з неможливістю використання орендованого майна, та зазначив, що фактичне користування приміщенням припинилось 13.10.2017, про що позивач був обізнаний та що також підтверджується доданою до матеріалів справи заявою свідка;

- із змісту листа № 19-05 від 22.06.2016 вбачається, що саме відповідач був ініціатором укладання спірного договору та вніс позивачу пропозицію щодо конкретних приміщень, які він мав намір орендувати, та щодо вартості оренди таких приміщень, що свідчить про те, що при укладанні договору відповідачем фактор затоплення підвального приміщення був використаний як аргумент для торгу щодо вартості оренди підвалу, а отже, відповідач достеменно знав про стан приміщення, і це не перешкоджало йому у використанні даного приміщення;

- при укладанні спірного договору сторони підписали акт приймання - передачі приміщення, в якому не зазначили жодних недоліків орендованого приміщення, а навпаки, наголосили на тому, що відповідач не має претензій до позивача щодо приміщення;

- з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що про обставини неможливості використання орендованого приміщення внаслідок затоплення підвалу відповідач вперше повідомив позивачу в повідомленні про розірвання договору, зазначивши при цьому про те, що позивач на неодноразові звернення відповідача жодним чином не відреагував, проте, оскільки матеріали справи не містять доказів затоплення орендованого приміщення в період дії спірного договору та доказів звернень в період дії договору відповідача до позивача щодо проведення капітального ремонту об`єкту оренди або щодо неможливості використання орендованого приміщення, відповідні зазначення в повідомленні про розірвання договору та в заявах відповідача по суті справи суд оцінює критично;

- акт здачі-прийняття виконаних робіт по угоді № 856/8 від 17.11.2016, на який посилається відповідач як на доказ неможливості використання приміщення, не засвідчує факту затоплення підвального приміщення внаслідок аварійного стану сантехнічної системи водопроводу та каналізації. Вказаний акт засвідчує лише факт виконання робіт щодо визначення бактеріального забруднення повітря в нежитловому приміщенні в м. Києві, вул. Прорізна, буд. 8, в листопаді 2016 року на замовлення орендаря. При цьому копія вказаного акту, як вбачається із матеріалів справи, була направлена відповідачем позивачу разом з повідомленням про розірвання договору, тобто фактично через рік після проведеного дослідження;

- в кінці червня 2017 року сторони уклали додатковий договір про внесення змін до договору, в якому продовжили строк, на який укладено договір, до 31.12.2017, що свідчить про те, що орендоване приміщення використовувалося відповідачем за призначенням впродовж строку договору (з липня 2016 року по липень 2017 року) та про те, що відповідач мав намір використовувати орендоване майно за призначенням і надалі;

- враховуючи, що відповідач використовував орендоване майно за призначенням в період з грудня 2016 року по вересень 2017 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт по угоді № 856/8 від 17.11.2016 не є доказом того, що відповідач не міг використовувати майно за призначенням з 13.10.2017 або з вересня 2017 року з огляду на обставини, встановлені вказаним актом. При цьому, доказів того, що ситуація з бактеріальним забрудненням повітря в нежитловому приміщенні в м. Києві, вул. Прорізна, буд. 8 загострилася в вересні 2017 року, матеріали справи не містять;

- за вказаних обставин, у суду відсутні підстави для застосування в даному випадку до правовідносин сторін положень ч. 4 або ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що фактичне користування приміщенням припинилось 13.10.2017, про що позивач був обізнаний, та що також підтверджується доданою до матеріалів справи заявою свідка, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідні доводи відхиляються судом з огляду на положення ст. 795 ЦК України та положення ст. 87 ГПК України, відповідно до яких на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства відображаються у відповідних документах, та про те, що факт звільнення приміщення не прирівнюється до факту повернення (передання) приміщення, в той час як відповідний акт приймання-передавання частини нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8 був підписаний сторонами 10.11.2017.

Також суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо відсутності з боку позивача в період дії договору претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі, з тих підстав, що відсутність претензій про неналежне виконання договору жодним чином не означає належне виконання договору, адже пред`явлення відповідних претензій здійснюється на розсуд сторони договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати комунальних платежів в сумі 136 803,39 грн., суд першої інстанції зазначив про те, що:

- умовами спірного договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю наступні компенсаційні платежі: 1) компенсацію вартості електроенергії, яка розраховується згідно із показниками електролічильника активної електроенергії та втрат, з урахуванням реактивної електроенергії та сплачується згідно рахунків постачальника послуг; 2) компенсацію вартості комунальних послуг: теплопостачання, водопостачання та водовідведення - згідно рахунків, наданих постачальниками послуг, а відшкодування витрат за опалення здійснюється відповідачем відповідно до рахунків, виставлених позивачем, пропорційно розміру орендованої площі із застосуванням коефіцієнту 1,2, проте позивачем не надано суду ні доказів на підтвердження понесення ним витрат по сплаті комунальних послуг, ні доказів на підтвердження розміру таких витрат, ні доказів виставлення (направлення) відповідачу рахунків, які додані до матеріалів справи;

- на підтвердження наявності вказаної заборгованості позивач надав в матеріали справи такі рахунки на сплату комунальних послуг за спірним договором на загальну суму 166 102, 51 грн., проте судом встановлено, що на виконання договірних зобов`язань по сплаті комунальних послуг відповідачем було сплачено позивачу 186 000, 00 грн., докази чого наявні в матеріалах справи, а відтак, згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем фактично в період дії договору сплачено за комунальні послуги більше грошових коштів, ніж розраховує позивач.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції зазначив про те, що розрахунок позивача є арифметично неправильним, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені, який припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також невірно визначено базу обрахування пені (розмір заборгованості за певний місяць).

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Імпортно-експортна компанія Торгдіал звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду від 24.10.2019 у справі № 910/12303/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим з огляду на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи (невстановленість судом першої інстанції фактичним обставин справи), недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що:

- нарахування індексації на орендну плату є фактичним збільшенням її розміру та, відповідно, зміною умов спірного договору, а відтак, такі зміни мають відбуватися в порядку, погодженому в договорі, тобто шляхом надсилання позивачем відповідачу рекомендованого листа та/або передачі письмового повідомлення під розписку та шляхом укладення відповідної додаткової угоди (п.п. 3.9, 8.3 спірного договору);

- доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості не відповідає тому розрахунку, що здійснений судом у рішенні, оскільки позивачем у вказаному розрахунку чітко вказано про те, що розмір орендної плати з вересня 2016 року по липень 2017 року складає 115 875,00 грн., а відтак, саме такий розмір орендної плати за вказаний період був визнаний позивачем і останній не мав права на зміну розрахунку у суді апеляційної інстанції;

- до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, через те, що позивач та відповідача не є а ні фізичними особами, а ні державними підприємствами;

- судом першої інстанції неправомірно відкинуті доводи відповідача щодо дати звільнення спірних приміщень.

Згідно з витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.12.2019 справа № 910/12303/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Мартюк А.І.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником судовий збір сплачено в розмірі, меншому за передбачений законодавством на дату звернення з цією апеляційною скаргою, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів про сплату судового збору в сумі 5 074,56 грн.

20.12.2019 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов супровідний лист, до якого додано платіжне доручення № 1531 від 18.12.2019 про сплату судового збору в сумі 5 074,56 грн.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді - Калатай Н.Ф. (судді-доповідача) з 16.12.2019 по 26.12.2019 у відпустці, вирішити питання про відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги у передбачені законодавством строки не виявилось можливим.

Ухвалою від 27.12.2019 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Мартюк А.І.:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортно-експортна компанія Торгдіал на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 по справі № 910/12303/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.01.2020;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- призначено справу № 910/12303/18 до розгляду на 22.01.2020 о 14:40;

- учасників судового процесу попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

В судовому засіданні оголошувалась перерва.

10.02.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а оспорюване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Крім того, у вказаному відзиві позивач просить йому поновити строк для подання відзиву.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Згідно з ч. 7 ст. 119 ГПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Колегія суддів вважає за можливе поновити позивачу строк для подання відзиву.

Станом на 12.02.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

01.07.2016 позивач як орендодавець та відповідач як орендар уклали договір оренди нежитлового приміщення (далі Договір) (а.с. 7-9 т. 1), за умовами якого позивач як орендодавець передає, а відповідач приймає в оренду (строкове платне користування) нежитлові приміщення загальною площею 582,0 кв.м, з яких 383,9 кв.м розташовані на 1-му поверсі та 198,1 кв.м - у підвалі, та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8 (далі Приміщення), для розміщення в ньому офісу для здійснення господарської діяльності відповідно до статуту відповідача.

З матеріалів справи слідує, що спірні приміщення були в орендному користуванні у відповідача до укладення Договору за укладеним з ПАТ Київметробуд договором оренди № 001-03/15 від 01.03.2015 (а.с. 123-130 т. 2), проте позивач набув права власності на вказане майно та звернувся до відповідача з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди № 001-03/15 від 01.03.2015 з 21.05.2016

При цьому, перед укладанням Договору відповідач звертався до позивача із листом вих. № 19-05 від 22.06.2016 (а.с. 107 т. 1), в якому, з огляду на отриманням ним листа від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою розірвати або переукласти договір оренди № 01-01/16 від 01.01.2016, зазначав, що:

- вже досить тривалий строк (починаючи з грудня 2013 року) користується приміщенням на правах оренди приміщення;

- на правах довгострокового орендаря ним було здійснено значний капітальний ремонт та технічне оснащення приміщення;

- повідомляє про готовність в найкоротші строки переукласти договір оренди № 01-01/16 від 01.01.2016 з новим власником приміщення;

- пропонує на розсуд позивача наступні пропозиції орендних умов: (1) не змінюючи розмір загальної орендної площі зафіксувати наступний розмір орендної плати: 1- й поверх - 250 грн/1 кв. м; підвал - 150 грн/1 кв.м. або (2) зменшити розмір загальної площі приміщення по новому договору оренди до 383, 9 кв.м. (1- й поверх), на умовах 250 грн/ 1 кв.м., оскільки приміщення підвального поверху постійно затоплює, що унеможливлює використання його за призначенням.

Згідно з пунктом 2.1 Договору передача орендованого Приміщення позивачем, прийняття його відповідачем і повернення його при припиненні або розірванні Договору оформлюються актами прийому-передачі, підписаними позивачем та відповідачем. В актах прийому-передачі вказуються: площа орендованого Приміщення, склад та перелік майна, що передається в оренду, його стан, інвентаризаційна вартість, кількість телефонних ліній та їх номери, а також показники всіх лічильників послуг, що надаються (електроенергія, холодне водопостачання і т.п.), встановлених в орендованому Приміщенні.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що складання і підписання актів прийому-передачі орендованого Приміщення проводиться уповноваженими представниками позивача та відповідача безпосередньо при передачі приміщення. Належним чином оформлений акт прийому-передачі орендованого приміщення від позивача до відповідача є підставою для нарахування та сплати за оренду, передбаченої Договором.

У разі закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання/припинення, повернення орендованого приміщення позивачу здійснюється в аналогічному порядку із складанням акта прийому-передачі (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.4 Договору обов`язок по складанню акта прийому-передачі покладається на сторону, яка здійснює передачу приміщення. Акт прийому-передачі є невід`ємною частиною Договору.

01.07.2016 сторонами підписаний Акт приймання-передавання частини нежилого приміщення (а.с. 9 зворот т. 1), яким сторони засвідчили надання в оренду позивачем відповідачу Приміщення та визначили, що Приміщення на день передачі передається в належному стані та що відповідача не має претензій до позивача щодо Приміщення.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору:

- плата за оренду Приміщення здійснюється відповідачем в національній валюті України згідно з Договором;

- за домовленістю сторін орендна плата за передане в оренду Приміщення встановлюється в національній валюті Україні та відповідно до нижченаведеного розрахунку: а) загальна площа Приміщення складає 582,0 кв.м.; б) орендна плата за 1 кв.м. орендованої площі, що знаходиться на першому поверсі, на місяць складає 250,00 грн., у тому числі ПДВ 41,67 грн.; в) орендна плата за 1 кв.м. орендованої площі, що знаходиться у підвалі, на місяць складає 100,00 грн., у тому числі ПДВ 16,67 грн.; г) загальна сума орендної плати за місяць становить 115 785,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19 297,50 грн. Орендна плата сплачується з урахуванням її щомісячної індексації на індекс інфляції.

Згідно з пунктом 3.3 Договору, розрахунки з орендної плати проводяться щомісячно на підставі Договору, шляхом перерахування відповідачем на рахунок позивача, визначеній у вказаному пункті, суми, визначеної відповідно до умов пункту 3.2 Договору, не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення в оренду.

Відповідно до п. 3.6 Договору (в редакції Договору про внесення змін від 02.07.2016 до Договору (а.с. 10 т. 1)):

- до складу орендної плати не входять витрати на комунальні послуги. Крім орендної плати за користування приміщенням, відповідач сплачує позивачу наступні компенсаційні платежі: компенсацію вартості електроенергії, яка розраховується згідно із показниками електролічильника активної електроенергії, та втрат, з урахуванням реактивної електроенергії, та сплачується згідно рахунків постачальника послуг; компенсацію вартості комунальних послуг: теплопостачання, водопостачання та водовідведення - згідно рахунків, наданих постачальниками послуг;

- відшкодування витрат за опалення здійснюється відповідачем відповідно до рахунків, виставлених позивачем, пропорційно розміру орендованої площі із застосуванням коефіцієнту 1,2;

- позивач на підставі рахунків постачальників послуг у термін до 20-го числа кожного місяця виставляє відповідачу рахунок на відшкодування його витрат;

- відповідач в термін до 30-го числа кожного місяця оплачує позивачу виставлений рахунок;

- при несвоєчасному перерахуванні/внесенні плати відповідачем позивач може призупинити право користування комунальними послугами на строк до повного погашення заборгованості.

Даний Договір укладено строком на один рік: з 01.07.2016 по 01.07.2017 (пункт 8.1 Договору).

У п. 8.3 Договору сторони погодили, що зміни та доповнення до Договору допускаються за взаємною згодою сторін та оформлюються складанням додаткового договору в письмовій формі.

Додатковим договором від 26.06.2017 про внесення змін до Договору (а.с. 10 зворот т. 1) сторони домовились викласти п. 8.1 Договору в наступній редакції: Даний договір укладено на строк з: 01.07.2016 по 31.12.2017.

Відповідно до п. 8.4 Договору будь-яка із сторін має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку за умови направлення стороною-ініціатором письмового повідомлення іншій стороні не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання.

Відповідно до п. 8.5 Договору чинність Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено даний Договір оренди, достроково за взаємною згодою сторін, а також в односторонньому порядку згідно з пунктом 8.4 цього договору, за рішенням суду при невиконанні сторонами зобов`язань за цим договором.

В жовтні 2017 року відповідач направив позивачу повідомлення про розірвання Договору (вих. № 01/17/роз. від 10.10.2017) (а.с. 65-66 т. 1), яке позивач отримав 11.10.2017, в якому відповідач,

1. зазначивши про те, що:

- восени минулого року (2016) у підвальному приміщенні сталося підтоплення, причиною якого був аварійний стан сантехнічної системи водопроводу та каналізації, внаслідок чого різко підвищився рівень вологості у всьому орендовану приміщенні, що зумовило утворення цвілі, скупчення конденсату і появу неприємних запахів, з огляду на що на замовлення відповідача в період з 17.11.2016 по 17.12.2016 Києва-Святошинським РВЛД ДУ Київський ОЛЦ МОЗ України було проведено дослідження стану бактеріального забруднення повітря в орендованому Приміщенні, за результатами якого встановлено, що концентрація бактерій у повітрі в орендованому приміщенні значно перевищує допустимі нормативні показники про що складено відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт по угоді № 856/8 від 17.11.2016;

- позивач на неодноразові звернення відповідача жодним чином не відреагував, будь-яких заходів, спрямованих на усунення негативних наслідків, спричинених підтопленням у підвальному приміщенні, та на покращення загального санітарного стану орендованого майна, не застосував;

- станом на кінець вересня 2017 року санітарно-епідеміологічна ситуація в орендованому Приміщенні ще більше загострилася через зниження температури повітря зовні та підвищення вологості через збільшення обсягу опадів у вигляді дощу;

- отже, протягом досить тривалого часу (починаючи з листопада 2016 року) відповідач позбавлений можливості використовувати підвальне приміщення для власних потреб, однак при цьому зобов`язаний вносити орендну плату;

- поряд з бездіяльністю орендодавця, вказані обставини створюють ситуацію, за якої експлуатація Приміщення для розміщення офісу є неможливою, оскільки подальше перебування працівників в Приміщенні, санітарно-епідеміологічний стан якого не відповідає встановленим чинним законодавством України нормам, є прямим порушення права кожного працівника на безпечні, належні та здорові умови праці;

2. повідомив про те, що Договір вважається розірваним з дати отримання повідомлення позивачем.

До вказаного повідомлення відповідач додав копію акту здачі-прийняття виконаних робіт по угоді № 856/8 від 17.11.2016.

Також відповідач направив позивачу лист вих. № 01/17-акт від 13.10.2017 Повернення приміщення орендодавцю (а.с. 67-69 т. 1), в якому, з посиланням на те, що 13.10.2017 комісією у складі представників позивач та відповідача було проведеного огляд Приміщення, яке на момент огляду було повністю звільнено відповідачем, проте представники позивача відмовилися від підписання акту прийому-передачі приміщень, зазначив про те, що подальше нарахування орендної плати та комунальних платежів буде безпідставним та необґрунтованими.

До вказаного листа відповідач додав акт прийому-передачі нежитлових приміщень до договору в двох примірниках.

У відповідь на лист відповідача (вих. № 01-17-акт від 13.10.2017) позивач направив відповідачу лист вих. № 4745 від 24.10.2017 (а.с. 70 т. 1), в якому, з посиланням на п. 8.4 Договору, зазначив про те, що вважає датою розірвання (припинення дії) Договору 10.11.2017, та просив в цей день забезпечити присутність представника орендаря для повернення орендованого приміщення та складання відповідного акту.

Відповідно до п. 4.3.6 Договору відповідач зобов`язується про свій намір припинити дію договору достроково попередити позивача не пізніше, ніж за один місяць (тридцять календарних днів) до настання пропонованого строку припинення дії Договору.

На вих. № 4745 від 24.10.2017 відповідач направив позивачу відповідь вих. № 1/37-2 від 10.11.2017 Зауваження до акту приймання-передачі орендованого приміщення (а.с. 71-73 т. 1), в якій зазначив, що фактичний огляд вже звільненого відповідачем приміщення за участі обох сторін був здійснений 13.10.2017, відповідно нарахування орендної плати та комунальних платежів за період з 13.10.2017 по 10.11.2017 є безпідставним. Також відповідач повернув позивачу один примірник підписаного акту приймання - передачі орендованого приміщення від 10.11.2017, та просив врахувати наведені ним заперечення.

10.11.2017 сторонами було підписано додатковий договір про розірвання Договору (а.с. 11 т. 1), в якому сторони домовились достроково розірвати з 10.11.2017Договір.

10.11.2017 сторонами підписаний Акт приймання-передавання частини нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8 (а.с. 11 зворот т. 1), яким засвідчено повернення з оренди Приміщення відповідачем позивачу. Зі змісту вказаного акту слідує, що його відповідачем було підписано з урахуванням письмових зауважень, що додаються до акту .

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором в загальній сумі 534 335,79 грн., яка складається з заборгованості зі сплати орендної плати жовтня 2016 року по 10.11.2017 в сумі 329 412,32 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 136 803,39 грн., а також пені в сумі 68 120,08 грн.

При цьому, з виконаних позивачем під час нового розгляду справи розрахунків слідує, що заявлена до стягнення сума заборгованості по сплаті орендної плати складає:

- суму, на яку збільшувалась орендна плата за рахунок її індексації у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року включно (враховуючи те, що у вказаний період відповідач сплачував орендну плату без врахування щомісячної її індексації, тобто в сумі 115 785,00 грн. щомісячно - примітка суду);

- орендної плати з врахуванням її індексації за період з жовтня 2017 року по 10.11.2017 року (дата розірвання Договору та повернення Приміщень за актом - примітка суду).

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що в період з липня 2016 року (дата початку дії Договору - примітка суду) по вересень 2017 року включно в рахунок виконання зобов`язань по сплаті орендної плати за Договором відповідач сплатив 1 736 775, 00 грн. орендної плати, тобто по 115 785, 00 грн. щомісячно, що становить суму орендної плати, встановлену в п. 3.2 Договору без урахування її індексації.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в цій частині заперечив зазначивши про те, що:

- причиною дострокового розірвання Договору стала неможливість використання приміщення за призначенням, відповідно, договір розірваний з моменту отримання позивачем відповідного повідомлення;

- фактично приміщення було звільнено відповідачем 13.10.2017, і відповідно, нарахування орендної плати за жовтень та листопад 2017 року є неправомірним;

- відповідач фактично не міг використовувати приміщення за призначенням, оскільки останнє неодноразово затоплювалося, про що відповідач повідомляв позивача, а відтак, до правовідносин сторін підлягає застосуванню ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає;

- нарахування індексації на орендну плату є фактичним збільшенням її розміру та, відповідно, зміною умов спірного договору, а відтак, такі зміни мають відбуватися в порядку, погодженому в договорі, тобто шляхом надсилання позивачем відповідачу рекомендованого листа та/або передачі письмового повідомлення під розписку та шляхом укладення відповідної додаткової угоди (п.п. 3.9, 8.3 Договору).

Суд першої інстанції в частині стягнення заборгованості з орендної плати позовні вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір оренди, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до приписів ст. 762 ЦК України:

- за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1);

- плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (ч. 2);

- договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ч. 3).

Отже, чинне законодавство дозволяє сторонам договору оренди встановлювати щомісячну індексацію розміру плати за користування майном.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що індексації розміру орендної плати не є його зміною та, відповідно, не є зміною умов спірного договору, а відтак, помилковими є посилання відповідача на те, що щомісячна індексація плати за користування майном має відбуватися шляхом укладення відповідної додаткової угоди до Договору.

Враховуючи, що сторонами у Договорі (п. 3.2) погоджено, що орендна плата сплачується з урахуванням її щомісячної індексації на індекс інфляції, за умовами Договору відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату з урахуванням її щомісячної індексації.

Щодо посилань відповідача на те, що фактичне користування приміщенням припинилось 13.10.2017, про що позивач був обізнаний, та що також підтверджується доданою до матеріалів справи заявою свідка, а відтак, нарахування орендної плати за період після звільнення ним приміщення є неправомірним, слід зазначити про таке.

В нотаріально засвідченій заяві свідка ОСОБА_1 (а.с. 108 т. 1), наданій відповідачем, зазначено про те, що вказана особа працює менеджером з адміністративної діяльності в ТОВ Імпортно-експортна компанія Торгдіал та особисто була присутня 13.10.2017 при огляді звільнених відповідачем приміщень, що станом на момент огляду приміщення було повністю звільнене орендарем, та, що орендовані приміщення були непридатними для використання у зв`язку із неодноразовим постійним залиттям орендованого підвального приміщення.

Відповідно до ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За умовами спірного Договору повернення орендованого Приміщення при припиненні або розірванні Договору оформлюються актами прийому-передачі, підписаними позивачем та відповідачем, обов`язок із складання якого покладається на сторону, яка здійснює передачу приміщення (п.п. 2.1, 2.4).

Отже, строк оренди за Договором оренди закінчується з моменту повернення Приміщення позивачу, яке (повернення) оформлюється відповідним актом приймання-передачі, а відтак, до підписання такого акту відповідач має обов`язок сплачувати позивачу оренду плату в розмірі та строки, передбачені Договором.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно відхилив вказані доводи відповідача з огляду на те, що положеннями ст. 795 ЦК України та положеннями ст. 87 ГПК України встановлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства відображаються у відповідних документах, та на те, що факт звільнення приміщення не прирівнюється до факту повернення (передання) приміщення, в той час як відповідний акт приймання-передавання частини нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8 був підписаний сторонами 10.11.2017.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з сплати орендних платежів за Договором у повному обсязі, а відтак, позовні вимоги про стягнення орендної плати в сумі 329 412,32 грн., які фактично складаються з суми, на яку збільшувалась орендна плата за рахунок її індексації у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року включно, та орендної плати з врахуванням її індексації за період з жовтня 2017 року по 10.11.2017, є законними та обґрунтованими. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних вимог залишається без змін.

Щодо посилань відповідача на неможливість використання ним майна з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок систематичних затоплень підвального приміщення, бездіяльність позивача щодо проведення в приміщенні капітального ремонту та загострення в вересні 2017 року ситуації з бактеріальним забрудненням повітря в орендованому приміщенні та, відповідно, необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 або ч. 6 ст. 762 ЦК України, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що:

- відповідач послався на те, що у вересні-листопаді 2017 року Приміщення були непридатними для використання, однак позивач нарахував оренду плату у зазначений період, що суперечить положенням законодавства, в обґрунтування чого надав суду лист № 19-05 від 22.06.2016, повідомлення про розірвання Договору у зв`язку з неможливістю використання орендованого майна та зазначив, що фактичне користування приміщенням припинилось 13.10.2017, про що позивач був обізнаний, та що також підтверджується доданою до матеріалів справи заявою свідка;

- із змісту листа № 19-05 від 22.06.2016 вбачається, що саме відповідач був ініціатором укладання Договору та вніс позивачу пропозицію щодо конкретних приміщень, які він мав намір орендувати, та щодо вартості оренди таких приміщень, що свідчить про те, що при укладанні договору відповідачем фактор затоплення підвального приміщення був використаний як аргумент для торгу щодо вартості оренди підвалу, а отже, відповідач достеменно знав про стан приміщення, і це не перешкоджало йому у використанні даного приміщення;

- при укладанні Договору сторони підписали акт приймання-передачі приміщення, в якому не зазначили жодних недоліків орендованого Приміщення, а навпаки, наголосили на тому, що відповідач не має претензій до позивача щодо приміщення;

- з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що про обставини неможливості використання орендованого приміщення внаслідок затоплення підвалу відповідач вперше повідомив позивачу в повідомленні про розірвання договору від 10.10.2017, зазначивши при цьому про те, що позивач на неодноразові звернення відповідача жодним чином не відреагував, проте, оскільки матеріали справи не містять доказів затоплення орендованого приміщення в період дії Договору та доказів звернень в період дії Договору відповідача до позивача щодо проведення капітального ремонту об`єкту оренди або щодо неможливості використання орендованого приміщення, відповідні зазначення в повідомленні про розірвання договору та в заявах відповідача по суті справи суд оцінює критично;

- акт здачі-прийняття виконаних робіт по угоді № 856/8 від 17.11.2016, на який посилається відповідач як на доказ неможливості використання приміщення, не засвідчує факту затоплення підвального приміщення внаслідок аварійного стану сантехнічної системи водопроводу та каналізації. Вказаний акт засвідчує лише факт виконання робіт щодо визначення бактеріального забруднення повітря в нежитловому приміщенні в м. Києві, вул. Прорізна, буд. 8, в листопаді 2016 року на замовлення відповідача. При цьому копія вказаного акту, як вбачається із матеріалів справи, була направлена відповідачем позивачу разом з повідомленням про розірвання договору, тобто фактично через рік після проведеного дослідження;

- в кінці червня 2017 року сторони уклали додатковий договір про внесення змін до договору, в якому продовжили строк, на який укладено договір, до 31.12.2017, що свідчить про те, що орендоване приміщення використовувалося відповідачем за призначенням впродовж строку договору (з липня 2016 року по липень 2017 року) та про те, що відповідач мав намір використовувати орендоване майно за призначенням і надалі;

- враховуючи, що відповідач використовував орендоване майно за призначенням в період з грудня 2016 року по вересень 2017 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт по угоді № 856/8 від 17.11.2016 не є доказом того, що відповідач не міг використовувати майно за призначенням з 13.10.2017 або з вересня 2017 року з огляду на обставини, встановлені вказаним актом. При цьому, доказів того, що ситуація з бактеріальним забрудненням повітря в нежитловому приміщенні в м. Києві, вул. Прорізна, буд. 8 загострилася в вересні 2017 року, матеріали справи не містять;

- за вказаних обставин, у суду відсутні підстави для застосування в даному випадку до правовідносин сторін положень ч. 4 або ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Також суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача щодо відсутності з боку позивача в період дії Договору претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі з тих підстав, що відсутність претензій про неналежне виконання договору жодним чином не означає належне виконання договору, адже пред`явлення відповідних претензій здійснюється на розсуд сторони договору.

Щодо посилань відповідача на те, що доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості не відповідає тому розрахунку, що здійснений судом у рішенні, оскільки позивачем у вказаному розрахунку чітко вказано про те, що розмір орендної плати з вересня 2016 року по липень 2017 року складає 115 875,00 грн., а відтак, саме такий розмір орендної плати за вказаний період був визнаний позивачем і останній не мав права на зміну розрахунку у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про те, що позивачу не заборонено при новому розгляді справи уточнити розрахунок заявленої до стягнення суми.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комунальних платежів в сумі 136 803,39 грн. слід зазначити таке.

Як встановлено вище, Договором (п. 3.6 в редакції Договору про внесення змін від 02.07.2016) передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю наступні компенсаційні платежі: 1) компенсацію вартості електроенергії, яка розраховується згідно із показниками електролічильника активної електроенергії та втрат, з урахуванням реактивної електроенергії та сплачується згідно рахунків постачальника послуг; 2) компенсацію вартості комунальних послуг: теплопостачання, водопостачання та водовідведення - згідно рахунків, наданих постачальниками послуг, а відшкодування витрат за опалення здійснюється відповідачем відповідно до рахунків, виставлених позивачем, пропорційно розміру орендованої площі із застосуванням коефіцієнту 1, 2.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано суду ні доказів на підтвердження понесення ним витрат по сплаті комунальних послуг, ні доказів на підтвердження розміру таких витрат, ні доказів виставлення (направлення) відповідачу рахунків, які додані до матеріалів справи.

Слід зазначити і про те, що на підтвердження наявності вказаної заборгованості позивач надав до матеріалів справи рахунки на сплату комунальних послуг за спірним договором на загальну суму 176 177,97 грн. (а.с. 31-46 т. 1), проте з наданих відповідачем платіжних доручень (а.с. 90-102 т. 1) слідує що в рахунок сплати комунальних платежів за Договором відповідачем сплачено позивачу 186 000, 00 грн., а відтак, відповідачем фактично в період дії договору сплачено за комунальні послуги більше, ніж розраховує позивач.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмов у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати комунальних платежів в сумі 136 803,39 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 68 120,08 грн. слід зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 6.2 Договору, у разі несвоєчасного перерахування відповідачем платежів по орендній платі позивачу, відповідно до умов Договору відповідач сплачує на його користь пеню у розмірі 0, 1 % від суми затриманого платежу за кожен день прострочення виконання зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов`язання, від суми затриманого платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем при розрахунку пені невірно визначено період її нарахування, який припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також невірно визначено базу обрахування пені (розмір заборгованості за певний місяць), з огляду на що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені за уточненим розрахунком суду в сумі 33 857,99 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортно-експортна компанія Торгдіал задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі № 910/12303/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортно-експортна компанія Торгдіал на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі № 910/12303/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі № 910/12303/18 залишити без змін.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12303/18.

Повний текст постанови складено: 17.02.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова