Постанова

від 10.07.2019 по справі 694/656/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/838/19Головуючий у 1-й інстанції Дудніченко В.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 351000000

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Карпенко О.В., Єльцов В.О.

учасники справи:

позивач - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,

відповідач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

треті особи - Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, відділ освіти Черкаської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.04.2019 (ухвалене о 12 год. 47 хв. у залі судових засідань Звенигородського районного суду, повний текст складено 04.04.2019, суддя в суді першої інстанції Дудніченко В.М.) у цивільній справі за позовом Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, відділ освіти Черкаської районної державної адміністрації, про стягнення одноразової адресної грошової допомоги, :

в с т а н о в и в :

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького звернувся 31.05.2018 до суду з вищевказаним позовом, яким просив стягнути з відповідача на свою користь одноразову адресну грошову допомогу в сумі 6090,00 грн., втрати від інфляції в сумі 1676,17 грн., 3% річних у сумі 303,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. В обґрунтування вказано на те, що 08.12.2014 за №16 між Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького, відділом освіти Черкаської РДА та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, які навчалися за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю, за умовами якого відповідач повинна була відпрацювати протягом трьох років з дня укладання угоди про роботу у загальноосвітньому або професійно-технічному навчальному закладі, а також отримати одноразову адресну грошову допомогу у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Термін дії вказаного договору про працевлаштування, тобто термін відпрацювання - з 15.08.2014 по 15.08.2017.

09.09.2013 відповідач прийнята на посаду вчителя інформатики в Білозірську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Черкаської районної ради Черкаської області та отримала вказану одноразову грошову допомогу у сумі 6090,00 грн. Однак 23.09.2016 відповідач була звільнена із займаної посади вчителя інформатики за власним бажанням згідно ст.38 КзпП України. Отже відповідач ОСОБА_1 порушила п.2.3., п.5.4. договору №16 від 08.12.2014 та не відпрацювала три роки у загальноосвітньому навчальному закладі, що є однією із умов для одержання грошової допомоги. Таким чином одержана нею одноразова грошова допомога та нараховані відповідно до ст.625 ЦК України на її суму інфляційні втрати та 3% річних мають бути стягнуті на користь позивача.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.04.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Суд керувався тим, що відповідач не дотрималася умов для одержання одноразової грошової допомоги, яку їй було виплачено позивачем у справі, отже відповідні кошти та нараховані на них інфляційні втрати та 3% річних мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано 06.05.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вона просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що на момент виникнення між сторонами справи правовідносин були чинними норми Порядку надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів у 2014 році, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 08.09.2014 №1002, а не Порядку за 2015 рік, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 11.06.2015 №616, на який послався суд першої інстанції. Скаржник вважає, що умовою одержання нею грошової допомоги є запис в її трудовій крижці про працевлаштування на момент подання документів на грошову допомогу, що передбачено п.5 Порядку надання одноразової адресної грошової допомоги, а не факт перебування на роботі протягом 3-х років, про що помилково вказав суд. Початком роботи відповідача є 09.09.2013, що встановлено договором №16 від 08.12.2014. Звільнилася відповідач 23.09.2016, пропрацювавши три роки. Строк на відпрацювання відповідача має обліковуватися від початку роботи у навчальному закладі. Позивач пропустив строк позовної давності у цій справі.

У відзивах на апеляційну скаргу позивач та третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області просили суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін , оскільки вважають його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що 09.09.2013 відповідач ОСОБА_1 прийнята на посаду вчителя інформатики в Білозірську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Черкаської районної ради Черкаської області, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

08.12.2014 за №16 між Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького (Вищий навчальний заклад), відділом освіти Черкаської РДА (Роботодавець) та відповідачем ОСОБА_1 (Молодий фахівець з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст) укладено договір про працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, які навчалися за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю.

Предметом цього договору згідно п.1 є обов`язкове відпрацювання випускником вищого навчального закладу протягом трьох років з дня укладення договору у дошкільних, загальноосвітніх або позашкільних навчальних закладах, а також отримання одноразової адресної грошової допомоги у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

За п.2.3 цього договору відповідач повинна відпрацювати у Роботодавця на обраній посаді згідно терміну, визначеному у договорі.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що він вступає в силу з 15.8.2014 і діє до 15.08.2017.

Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст відповідач ОСОБА_1 здобула у 2014 році, що підтверджується відповідним дипломом.

09.10.2014 відповідач звернулася до в.о. ректора Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Черевка О.В. із заявою про надання їй одноразової адресної грошової допомоги у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати згідно наказу Міністерства освіти і науки України №1002 від 08.09.2014.

Наказом Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького від 20.11.2014 №502-с Про виплату одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників 2014 року на підставі поданої відповідачем ОСОБА_1 заяви від 09.10.2014, копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , копії договору від 08.12.2014 №16, на ім`я (рахунок) ОСОБА_1 перераховано 6090,00 грн. грошової допомоги.

23.09.2016 відповідач звільнена із займаної посади вчителя інформатики Білозірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області за власним бажанням згідно зі ст.38 КзпП України.

Відповідно до п.5.2.2 договору у разі звільнення за власним бажанням протягом трьох років від початку роботи в загальноосвітньому та професійно-технічному навчальному закладі отримувач допомоги зобов`язаний повернути до державного бюджету суму фактично одержаної допомоги.

18.01.2018 на адресу відповідача направлено лист №80/01-11, в якому зазначено про необхідність повернення виплаченої їй суми одноразової адресної грошової допомоги в розмірі 6090,00 грн., однак зазначену суму відповідач в добровільному порядку не сплатила.

Такими є фактичні обставини у справі, які її учасниками під сумнів не ставляться. Позивач вважає, що, оскільки відповідач не відпрацювала визначений договором строк, що є однієї з підстав для одержання грошової допомоги, вона зобов`язана повернути виплачені їй кошти.

Правовідносини, які виникли між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають наступне правове рулювання.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1361 від 26.09.2006 Про надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю та уклали на строк не менш як три роки договір про роботу у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, визначених органами управління освітою, починаючи з 01.01.2007 надається одноразова адресна грошова допомога в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до положень п.1 Порядку надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів у 2014 році, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 08.09.2014 №1002, цей Порядок визначає механізм надання одноразової адресної грошової допомоги у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати випускникам вищих навчальних закладів, які у 2013 - 2014 навчальному році здобули освіту за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю та уклали на строк не менш як три роки договір про роботу на посадах педагогічних працівників у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що у разі відмови випускника приступити до роботи відповідно до укладеного договору про роботу на посаді педагогічного працівника у загальноосвітньому або професійно-технічному навчальному закладі, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за угодою сторін або з ініціативи працівника протягом трьох років від початку роботи в загальноосвітньому або професійно-технічному навчальному закладі одержувач допомоги зобов`язаний повернути суму фактично одержаної допомоги у вищий навчальний заклад, який здійснював її виплату.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, вищенаведені норми права та договору, укладеного між сторонами справи, апеляційний суд констатує, що у відповідача виникає зобов`язання, що ґрунтується на умовах вказаного договору, по поверненню одержаних від позивача в якості одноразової грошової допомоги коштів (яке за своїм змістом є грошовим) у разі, якщо молодий фахівець з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст протягом трьох років від початку роботи в навчальному закладі звільниться з роботи, зокрема, за власним бажанням, що й зробила відповідач у цій справі.

Тому колегія суддів вважає, що позивач вірно нарахував на його суму 3% річних та інфляційні втрати, що передбачено ст.625 ЦК України.

Отже висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача суму одержаної одноразової грошової допомоги є вірними.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що умовою одержання нею грошової допомоги є запис в її трудовій крижці про працевлаштування на момент подання документів на грошову допомогу, а не факт перебування на роботі протягом 3-х років, адже обов`язок по поверненню одержаних коштів прямо встановлений п.5.2.2 договору від 08.12.2014 у разі звільнення протягом вказаного скаржником строку. Вказані доводи стосуються наявності підстав для одержання грошової допомоги, що у цій справі не встановлюється, а не обов`язку по їх поверненню, що входить до предмету доказування у справі.

Слід оцінити критично посилання скаржника на те, що датою початку її роботи є 09.09.2013, отже вона звільнилася 23.09.2016, пропрацювавши три роки, адже договором від 08.12.2014 встановлено, що вона має право на грошову допомогу як фахівець з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст (який скаржник здобула у 2014 році) і має пропрацювати саме той строк, який визначено договором, а не обраний на власний розсуд відповідача, а починаючи працювати в 2013 році, вона мала освітньо-кваліфікаційним рівень бакалавра. Отже період роботи відповідача з освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра прав на одержання грошової допомоги за умов договору від 08.12.2014 їй не давав.

Вказане також спростовує доводи скаржника про те, що строк на відпрацювання відповідача має обліковуватися від початку роботи у навчальному закладі, адже однією з умов для одержання грошової допомоги є наявність у працівника відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, а не лише сам факт роботи протягом певного періоду часу.

Оскільки обов`язок по поверненню грошової допомоги у відповідача (та кореспондуюче йому право позивача вимагати сплати коштів) виник після звільнення працівника у 2016 році, а позовні вимоги заявлено у 2018 році, позивач не пропустив 3-річний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, отже підстав для застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності у справі, про що просить скаржник, немає.

Одночасно апеляційний суд враховує, що посилання у рішенні суду першої інстанції в цій справі на норми Порядку надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів у 2015 році є помилковим, адже правовідносини сторін регламентуються Порядком надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів у 2014 році., яким і керувався суд апеляційної інстанції при винесенні вказаної постанови.

В цій частині апеляційні доводи скаржника є правильними.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.04.2019 у даній справі слід змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на Порядок надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів у 2015 році, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 11.06.2015 №616.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.04.2019 у цивільній справі за позовом Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, відділ освіти Черкаської районної державної адміністрації, про стягнення одноразової адресної грошової допомоги - змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на Порядок надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів у 2015 році, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 11.06.2015 №616.

У решті рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.04.2019 в даній справі - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 10.07.2019 року.

Суддя-доповідач

Судді