Постанова

від 09.07.2019 по справі 569/2537/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/2537/18

Провадження № 22-ц/4815/792/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н.М.,

суддів: Бондаренко Н.В., Хилевич С.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Потенціал ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року у складі судді Харечка С.П., ухвалене в м. Рівне о 12 год. 01 хв., повний текст якого складено 12.03.2019 року,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Потенціал звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, трьох процентів річних, процентів за користування чужими коштами, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 24.08.2017 року у розмірі 65352,03 грн., що складається: 50 000 грн. - основна сума боргу; 1253,42 грн. - три відсотки річних; 14098,61 грн. - відсотки за користування чужими коштами відповідно до облікової ставки НБУ. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 24.08.2017 року між ТзОВ Потенціал в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 передала, а Відповідач отримав грошові кошти в розмірі: 50 000 грн. Зазначало, що ОСОБА_1 працював на посаді експедитора ТзОВ Потенціал з 01.08.2017 року по договору про надання послуг. Вказані грошові кошти були надані ОСОБА_1 для особистих потреб (в зв`язку з важким фінансовим станом та складними сімейними обставинами). Взяті зобов`язання щодо повернення позики ОСОБА_1 не виконав, на даний час кошти не повернув, на телефонні дзвінки не відповідає, за місцем реєстрації відсутній, чим порушив права ТзОВ Потенціал як кредитора.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року позовну заяву ТзОВ Потенціал до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, трьох процентів річних, процентів за користування чужими коштами - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Потенціал заборгованість за договором позики від 24.08.2017 року у розмірі 65352,03 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Потенціал витрати по оплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що з 01.08.2017 року він працював на посаді експедитора в ТзОВ Потенціал . 24.08.2017 року. Директор Товариства ОСОБА_2 звернулася до нього з вимогою написати розписку, що начебто він отримав від неї грошові кошти в розмірі 50000 грн. Таку вимогу ОСОБА_2 пояснила, як умову для залишення його на посаді експедитора, в інакшому випадку обіцяла звільнити. На той час він мав скрутне матеріальне становище і мав потребу в роботі, тому погодився написати таку розписку. Текст розписки він писав, як диктувала ОСОБА_2 , кошти від останньої він не отримував. Дана розписка була як гарантія його працевлаштування. Твердження позивача, що грошові кошти були надані йому для особистих потреб, не відповідають дійсності. Крім фіктивної розписки, відсутні будь-які докази про те, що він позичав кошти в ТзОВ Потенціал . Стверджує, що ніяких коштів він не позичав. Вважає, що відсутні правові підстави для зобов?язання відповідача повернути позивачу зазначену в позові суму грошових коштів. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ Потенціал вказує, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі був укладений договір позики за якими відповідач отримав 50000 грн. які зобов`язувався повернути впродовж чотирьох місяців і не повернув, а тому позовні вимоги є законним і обґрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суду, виходячи із слідуючого.

Судом встановлено: 24 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Потенціал в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 отримав позику в розмірі 50 000 грн., і які останній зобов`язувався повернути ТОВ ПОТЕНЦІАЛ впродовж чотирьох місяців з дати позики тобто до 24.12.2017 року.

На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_1 власноручно написав розписку від 24 серпня 2017 року, яка на день звернення з позовом знаходиться у позикодавця.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, оскільки суд не взяв до уваги того, що коштів він не отримував, а розписку написав з умовою, що буде працювати у позивача.

Разом з тим, такі аргументи не підтверджені жодними доказами апеляційної скарги, не було подано таких доказів і до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді експедитора ТОВ ПОТЕНЦІАЛ з 01.08.2017 року по договору про надання послуг, однак такі обставини не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу, в якій зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач просив стягнути на його користь три відсотки річних у відповідності до ст..625 ЦК України за весь час просрочки виконання зобов`язання в сумі 1253 грн. 24 коп. та 14098,61 грн. відсотків за користування чужими коштами відповідно до облікової ставки НБУ згідно наданого до матеріалів справи розрахунку. Відповідачем розрахунок не оспорений.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 9 липня 2019 року.

Головуючий підпис Ковальчук Н. М.

Судді: підпис Бондаренко Н. В.

підпис Хилевич С.В.

Згідно:суддя Ковальчук Н. М.