Ухвала

від 10.09.2019 по справі 569/2537/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

10 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 569/2537/18

провадження № 61-16505 ск 19

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Потенціал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В с т а н о в и в:

1. У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Потенціал (далі - ТОВ Потенціал ) звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 65 352,03 грн та судового збору в сумі 1 762,00 грн.

2. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Потенціал заборгованість за договором позики в розмірі 65 352,03 грн та суму судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

3. Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року залишено без змін.

4. 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року .

5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасуватирішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року , і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

6. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

7. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

8. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

10. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

11. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

12. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

13. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

14. Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі становить 65 352,03 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00*100=192 100,00 грн).

15. Верховний Суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

16. Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

17. Разом із цим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання права , яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в судових рішеннях убачається неоднозначність судової практики , а також, що відповідна справа має виняткове значення для заявника.

18. Зазначені ОСОБА_1 аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, і належних обґрунтувань того, що дана справа має виняткове значення для заявника ним у касаційній скарзі не зазначено та жодних підтверджувальних доказів до касаційної скарги не додано. Доводи заявника касаційної скарги про те, що висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18 березня 2013 року в справі № 6-63цс13, у постанові від 02 липня 2014 року в справі № 6-79цс14, у постанові від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником постановах Верховного Суду України та оскаржуваних судових рішеннях правомірно установлено, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Інших обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі заявником не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

19. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

20. З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

21. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Потенціал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя: В. М. Ігнатенко