Постанова

від 03.07.2019 по справі 495/3489/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/3489/19

№ провадження 1-кс/495/2350/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року м. Білгород - Дністровський

Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про накладення арешту на майно, у якому просить:

-накласти арешт на земельну ділянку площею 0,142 га, кадастровий номер 5110300000:02:027:0172, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з метою заборони подальшого відчуження.

Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12019160240000757 від 10.04.2019 за фактом шахрайського заволодіння земельною ділянкою площею 0,142га, КН 5110300000:02:027:0172, яка розташована за адресою: Одеська область м. Білгород-Дністровський смт. Затока вул. Залізнична, 1/1, яка знаходиться в комунальній власності Затоківської селищної ради, за ч.3 ст.190 КК України.

Під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню представником потерпілого був визнаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на посаді секретаря Затоківської селищної ради, який під час допиту вказав, що Затоківською селищною радою проводився моніторинг офіційного веб-сайту сайту ДП «СЕТАМ», під час чого встановлено, що шляхом електронних торгів (лот№ 333594) здійснюється примусове виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо реалізації майна боржника, а саме земельної ділянки, загальною площею 0,142га, КН 5110300000:02:027:0172, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_6 , який нібито набув право власності на підставі рішення Затоківської селищної ради №3823 від 29.09.2015 року, яке Затоківською селищною радою не приймалось та будь-яким особам вказана земельна ділянка у власність не передавалась.

Крім того, Затоківською селищною радою перевірено журнали вхідної кореспонденції та встановлено, що від ОСОБА_6 жодних заяв до Затоківської селищної ради не надходило.

Далі під час проведення досудового розслідування встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка площею 0,142 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі органу місцевого самоврядування, серія та номер: 3823, виданий 29.09.2015, видавник: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, власником є ОСОБА_6 .

Крім того встановлено, що на веб-сайту ДП «СЕТАМ» дійсно розміщене повідомлення про проведення торгів, щодо продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,142 га, КН 5110300000:02:027:0172, які відбудуться 19.04.2019, лот №333594.

Також Затоківської селищною радою був заявлений цивільний позов про відшкодування заподіяного збитку на суму 1800000 гривень.

На підставі наведеного слідчий просить задовольнити клопотання.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, наполягала на задоволенні.

Вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що у його задоволенні необхідно відмовити виходячи с з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12019160240000757 від 10.04.2019 за фактом шахрайського заволодіння земельною ділянкою площею 0,142га, КН 5110300000:02:027:0172, яка розташована за адресою: Одеська область м. Білгород-Дністровський смт. Затока вул. Залізнична, 1/1, яка знаходиться в комунальній власності Затоківської селищної ради, за ч.3 ст.190 КК України.

В обґрунтування звернення з відповідним клопотанням до слідчого судді, слідчий посилався на п.4 ч.2ст.170 КПК України- з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Дослідивши матеріали поданого клопотання, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення поданого клопотання, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося раніше, згідно ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користуваннямайном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину,підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Разом з цим, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173,174 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб, необхідність подальшого перебування майна під арештом.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок чого, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 2ст. 167 КПК Українитимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Звертаючись з відповідним клопотанням слідчий не надав доказів того, що зазначене майно є доказом вчинення злочину, а лише формально послався на наявність цивільного позову у кримінальному проваджені №12019160240000757.

В судовому засіданні прокурор також, підтримуючи дане клопотання, не довів, що у відповідності до ст. 100 КПК України, вказане майно є речовим доказом у кримінальному проваджені №12019160240000757 , а також те, що у даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, та є необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінально провадження у вигляді арешту.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Однак, такі обставини судом не встановлено та досудовими органами не доведено.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що доводи слідчого про необхідність арешту зазначеного майна містять припущення та не підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищевказане, вважаю, що клопотання слідчого є необґрунтованим та передчасним, так як у даному кримінальному провадженні відсутня особа, якій повідомлено про підозру, а також відсутні докази того, що зазначене вище майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, є речовим доказом, та у даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, тому арешт зазначеного майна може призвести до необґрунтованого порушення конституційних прав його власника, що є неприпустимим, у заявку з чим у клопотанні необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-172 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня проголошення.

Слідчий суддя