Постанова

від 02.07.2019 по справі 520/10230/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 р.Справа № 520/10230/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.12.18 року по справі № 520/10230/18 за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просив суд:

- визнати незаконними дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо приведення пенсійної справи позивача до вимог законодавства;

- зобов`язати відповідача прийняти заходи щодо усунення негативних наслідків незаконних дій, шляхом поновлення з 01.06.2016 року пенсійних виплат у раніше встановленому розмірі (з урахуванням загальнодержавного перерахунку пенсії з 01.10.2017 року) та повернені різниці недоплаченої пенсії з 01.06.2016 року до моменту фактичного виконання рішення суду у цій справі.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що вважає дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова необгрунтованими, безпідставними та такими, що порушують його права та інтереси.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 17.08.2006 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

27.07.2006 р. позивачем до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова було подано заяву про призначення пенсії за віком.

Протоколом №1785 від 08.08.2006 р. ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . До заяви були надані наступні документи: копія трудової книжки, копія паспорту, копія ідентифікаційного номера, копія воєнного квитка, довідка підприємства Інформ-Авіа-Центр №142 від 20.07.2006р., довідка ТОВ Вастап № 6/1 від 05.04.2005р. про заробітну плату за період з липня 1995 року по січень 1999 року, довідка підприємства Інформ-Авіа-Центр № 135 від 06.07.2006 про заробітну плату за період з лютого 1999 року по червень 2000 року.

ТОВ СП Інформ-Авіа-Центр відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб перейменовано в ТОВ Інженерно-технічний-центр Східний .

Розмір пенсії позивача з 17.08.2006р. склав - 1130,63 грн., з 01.10.2006 р.- 1131,47 грн.

10.07.2008 р. позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок пенсії від стажу та заробітку, до заяви надав довідку підприємства Інформ-Авіа-Центр № 81 від 09.07.2008 р.

Управлінням ПФУ в Дзержинському районі м. Харкова проводилось підвищення пенсії позивача відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20% темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт.

Відповідно, розмір пенсії з 01.03.2010 р. склав 2430,75 грн., з 01.04.2011- 2527,76 грн., 01.03.2012 р.-2612,21 грн., з 01.03.2013 р.- 2712,21 грн.,

21.04.2015р. позивач повідомив управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про те, що станом на 21.04.2015р. він не працює. Надав копію трудової книжки, де записом за № 30 від 17.11.2008р. звільнений за власним бажанням (наказ № 38/к від 17.11.2008 р.) та копію повідомлення про припинення підприємницької діяльності від 10.03.2015 р. № 04-13-10/8632.

На підставі наказу Пенсійного фонду України від 25.08.2015р. № 140 та наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.08.2015р. № 109 "Про проведення перевірки за результатами співставлення даних в автоматизованих системах" було проведено перевірку правильності нарахування пенсійних виплат.

Листом від 14.06.2016 р. вих. № 9171-02/26 управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова повідомило Позивача про те, управлінням Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова була проведена перевірка достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по ТОВ ІНФОРМ-АВІА- ЦЕНТР (ЄДРПОУ 22626183) та складено акт від 20.04.2016р. №37. Згідно із актом перевірки вбачається, що ОСОБА_1 не перебував в трудових відносинах з вищевказаним підприємством. Зважаючи на викладене, з розрахунку пенсії був виключений період роботи з 01.02.1999р. по 30.06.2008 р. в ТОВ ІНФОРМ-АВІА-ЦЕНТР . Розмір пенсії з 01.06.2016 р. склав 1808,85 грн.

Оскільки ОСОБА_1 не повернув добровільно вищевказану суму, що була надміру сплачена, управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова 15.06.2016 р. прийняло рішення про стягнення надміру виплаченої суми пенсії.

15.08.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою від 09.08.2016р., в якій просив визнати рішення управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 15.06.2016 про виключення із розрахунку пенсії період роботи з 01.09.1999р. по 30.06.2006 р. в ТОВ Інформ-авіа-центр , зменшення пенсійних виплат з 01.06.2016 р. та стягнення переплаченої пенсії у сумі 120060,14 грн. незаконним та скасувати його.

01.06.2018 р. рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №638/13081/16-а було залишено адміністративний позов ОСОБА_1 без задоволення.

21.06.2018р. позивач подав апеляційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.06.2018 р. по справі №638/13081/16-а.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.06.2018р. по справі №638 13081/16-а скасовано. Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про скасування рішення та визнання дій суб`єкта владних повноважень - задоволено частково. Скасовано рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова Про стягнення надміру виплаченої суми пенсії від 15.06.2016р. в розмірі 120060,14 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

На підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018 р. по справі №638/13081/16-а Управління прийняло рішення припинити стягнення надміру виплаченої суми пенсії та повернути утримані кошти.

11.10.2018р. представник позивача звернувся із заявою довільної форми, в якій просив добровільно виконати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018 р. по справі №638/13081/16-а; повернути незаконно утримані УПФУ кошти з01.06.2016 р. стягнені з пенсійних виплат ОСОБА_1 , як надміру виплачені; здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2016 р. у раніше встановленому розмірі з урахуванням перерахунку, що відбувся у жовтні 2017 року; доплати різницю незаконно невиплачених пенсійних виплат з 01.06.2016 р. по цей час.

Листом від 09.11.2018 р. вих.№801/К-11 відповідно до Закону України Про звернення громадян Управлінням була надана інформація про те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018 р. по справі №638/13081/16-а відповідно до якої скасовано рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова Про стягнення надміру виплаченої суми пенсії від 15.06.2016 р. в розмірі 120060,14 грн., виконана.

Управлінням припинено стягнення надміру виплаченої суми пенсії ОСОБА_1 та утримані кошти в сумі 7077,00 грн. за період з 01.01.2018 р. по 31.10.2018 р. нараховані на листопад 2018 року, утримані кошти в сумі 7549,65 грн. за період з 01.07.2016 р. по 31.12.2017 р. нараховані на грудень 2018 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже своїми діями права та законні інтереси Позивача не порушило.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

У відповідності до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разу повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (стаття 92 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою від 09.08.2016р., в якій просив визнати рішення управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 15.06.2016 про виключення із розрахунку пенсії період роботи з 01.09.1999р. по 30.06.2006 р. в ТОВ Інформ-авіа-центр , зменшення пенсійних виплат з 01.06.2016 р. та стягнення переплаченої пенсії у сумі 120060,14 грн. незаконним та скасувати його.

01.06.2018 р. рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №638/13081/16-а було залишено адміністративний позов ОСОБА_1 без задоволення.

21.06.2018р. позивач подав апеляційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.06.2018 р. по справі №638/13081/16-а.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.06.2018р. по справі №638 13081/16-а скасовано. Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про скасування рішення та визнання дій суб`єкта владних повноважень - задоволено частково. Скасовано рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова Про стягнення надміру виплаченої суми пенсії від 15.06.2016р. в розмірі 120060,14 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, шо нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб`єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту).

Оскільки в судовому порядку визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії без прийняття відповідного рішення відповідно до діючого законодавства та зобов`язано відновити виплату пенсії у встановленому раніше розмірі, колегія суддів дійшла висновку, що відновлення пенсії позивачу повинно бути проведено саме з моменту її протиправного зменшення, а не з моменту набрання рішення суду законної сили, як вказує відповідач.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог через те, що рішеннями судів по справі №638/13081/16-а не покладено на відповідача обов`язок щодо поновлення виплати пенсії у встановленому раніше розмірі з моменту її зменшення.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Крім того, у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини ( Von Maltzan and Others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) ЄСПЛ надав тлумачення поняттю майно саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як наявне майно , так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності . При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися активом : вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є активом , на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність власних дій, які полягають у непроведені позивачу перерахунку та виплати пенсії у встановленому раніше розмірі з моменту зменшення її розміру.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії у встановленому раніше розмірі з дати її зменшення - 01.06.2016 року по дату поновлення.

Таким чином, враховуючи протиправність оскаржуваної бездіяльності, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії у встановленому раніше розмірі з дати її зменшення - 01.06.2016 року по дату поновлення.

З приводу заявлених позовних вимог постановлення судового контролю за виконанням рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згодно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Мета здійснення судового контролю полягає у необхідності пересвідчитись, що суб`єктом владних повноважень рішення буде виконане.

В даному випадку не встановлено підстав вважати, що відповідачем судове рішення не буде виконуватися, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього рішення.

З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підстав доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 статті 134 КАС України).

Згідно п.п.1,2 ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

На підтвердження судових витрат на правову допомогу представник позивача надав лише копію товарного чека адвоката Кабанець В.О.№ 3 від 13.11.2018 року на суму 1000 грн. та договір доручення.

При цьому, представником позивача не надано до суду документів, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунку погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі та який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, акту приймання-передачі послуг за договором.

З наданих документів не можливо зробити висновок про обсяги наданих юридичних послуг, крім того вони не містять достатніх критеріїв для визначення обсягу наданих послуг.

Таким чином, оскільки визначені позивачем понесені витрати на правничу допомогу не підтверджені відповідними доказами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги на підставі положень ст. 139 КАС України підлягають розподілу, шляхом стягнення сплачених сум за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Отже, аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зробив передчасні висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі № 520/10230/18, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі № 520/10230/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії у встановленому раніше розмірі з дати її зменшення - 01.06.2016 року по дату поновлення.

Зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у встановленому раніше розмірі з дати її зменшення - 01.06.2016 року по дату поновлення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, 6 пов., м.Харків,61022, код ЄДРПОУ 41248278) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 20 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 11.07.2019 року