Постанова

від 04.07.2019 по справі 824/1212/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1212/18-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

04 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Стандарт" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніон Стандарт" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області в якому просило:

- скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 04.07.2018р. № 828403/39993227, від 10.08.2018р. № 878626/39993227, від 22.08.2018р. № 891173/39993227;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31.10.2017р. № 59, від 13.11.2017р. № 66 та від 15.11.2017р. № 67, подані на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю "Юніон Стандарт".

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що товариством до територіального органу ДФС подано на реєстрацію податкові накладні № 59, № 66, № 67 за наслідками господарських операцій відповідно до договору на виготовлення та/або поставку поліграфічної продукції, укладеного між позивачем та ТОВ "Продукт СВ" № 31/08/01 від 31.08.2017 року. Однак, податковим органом зупинено реєстрацію вказаних податкових накладних, поданих позивачем, та направлено останньому квитанції, в яких зазначено, що зазначені накладні не відповідають вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризикованості платника податку.

При цьому в порушення підпункту 201.16,1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), конкретного переліку документів, що необхідно додати, які визначені Наказом № 567. Водночас запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Стандарт" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 04.07.2018 року № 828403/39993227, від 10.08.2018 року № 878626/39993227, від 22.08.2018 року № 891173/39993227.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31.10.2017р. №59, від 13.11.2017р. №66 та від 15.11.2017р. №67, подані на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю "Юніон Стандарт".

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Стандарт" сплачений судовий збір в розмірі 5286,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як видно з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніон Стандарт" (39993227) (далі Товариство), відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване 04.09.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 58000 та взяте на податковий облік 04.09.2015 року. Товариство здійснює господарські операції у сфері рекламної та поліграфічної діяльності - код КВЕД 58.12 "Видання довідників і каталогів (основний)", код КВЕД 18.12 "Друкування іншої продукції", код КВЕД 18.14 "Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов`язаних із нею послуг", код КВЕД 73.11 "Рекламні агентства" та інші.

Позивачем 31.08.2017 року укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Продукт СВ" № 31/08/01 на виготовлення та/або поставку поліграфічної продукції, згідно умов якого Замовник (ТОВ "Продукт СБ") доручає та зобов`язується прийняти та оплатити, а Виконавець (Товариство) зобов`язується виготовити та передати Замовнику поліграфічну продукцію/послуги, найменування, кількість та ціна якої визначається Сторонами у додаткових договорах (а.с. 41 - 46).

Відповідно до пропозиції щодо укладення додаткового договору № 02/10 від 10.10.2017 року та на виконання умов основного Договору, 31.10.2017 року сторонами укладено Додатковий договір № 7, в якому визначено найменування, кількість та ціну необхідної продукції (а.с. 47-49).

Позивачем на виконання указаного вище додаткового договору 31.10.2017 року передана продукція товариству "Продукт СВ", про що складено видаткову накладну від 31.10.17 року № 78 та Акт надання послуг № 78 від 31.10.2017 року (а.с. 50-51).

За наслідками наданих послуг товариством також складено податкову накладну № 59 від 31.10.17 року на загальну суму 590 000 грн, сума ПДВ 98 333 грн 33 грн.) (а.с.21-22).

Згідно пропозиції щодо укладення додаткового договору від 25.10.2017 року №04/10 та на виконання умов основного Договору, 13.11.2017 року сторонами укладено Додатковий договір № 11, в якому визначено найменування, кількість та ціну необхідної продукції (а.с. 52-54).

Позивачем на виконання вказаного додаткового договору 31.10.2017 року надано ТОВ "Продукт СВ" рекламні послуги, про що складено Акт надання послуг № 80 від 13.11.2017 року та додаток до нього за № 80 (а.с. 55-56).

За наслідками наданих послуг товариством складено податкову накладну від 13.11.2017р. № 66 на загальну суму 200 000 грн, сума ПДВ 40 000 грн (а.с.23).

Відповідно до пропозиції щодо укладення додаткового договору від 01.11.2017 року №01/11 та на виконання умов основного Договору, 15.11.2017 року сторонами укладено Додатковий договір № 12, в якому визначено найменування, кількість та ціну необхідної продукції (а.с. 57-58).

Позивачем на виконання указаного вище додаткового договору 15.11.2017 року надано ТОВ "Продукт СВ" рекламні послуги, про що складено Акт надання послуг № 81 від 15.11.2017 року та додаток до нього за № 81 (а.с. 59-60).

За наслідками наданих послуг товариством складено податкову накладну від 15.11.2017 року № 67 на загальну суму 200 000 грн, сума ПДВ 40 000грн (а.с. 24).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Продукт СВ" здійснено оплату згідно договору від 31.08.2017 року №31/08/01 за надані товари/послуги, що підтверджується платіжними дорученнями: № 114 від 28.12.2017 року на суму 350 000грн.; № 116 від 28.12.2017року на суму 150 000грн.; № 118 від 03.01.2018 року на суму 150 000 грн.; № 125 від 05.01.2018 року на суму 300 000 грн. (а.с. 61-68).

За результатами перевірки вищезазначених податкових накладних, ДФС України направила позивачу квитанції від 15.11.2017 року (податкова накладна № 59), від 30.11.2017 року (податкова накладна - № 66), від 30.11.2017 року (податкова накладна № 67) про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 14-16).

У вказаних квитанціях зазначено, що реєстрація податкових накладних зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки податкові накладні відповідають вимогам пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567, а саме: невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД. Платнику запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

У зв`язку з цим позивачем по податковій накладній № 59 подано до контролюючого органу повідомлення від 03.07.18р. № 1, пояснення та копії наступних документів: договір від 31.08.2017 року; додатковий договір від 31.10.2017 року, видаткова накладна від 30.10.2017 року № 122; видаткова накладна від 31.10.17 року № 78 (а.с. 129-136).

По податковій накладній від № 66 Товариством подано повідомлення від 09.08.2018 року № 1, пояснення та копії наступних документів: договір від 31.08.2017 року, додатковий договір № 11 від 13.11.2017 року, акт надання послуг від 13.11.2017 року № 80, платіжне доручення від 28.12.2017 року № 114, платіжне доручення від 28.12.2017 року № 116 (а.с. 117-127).

По податковій накладній № 67 позивачем подано повідомлення від 22.08.2018 року № 2, пояснення та копії наступних документів: договір від 31.08.2017 року, акт надання послуг від 15.11.2017 року № 81; платіжне доручення від 28.12.2017 року № 114 (а.с. 108-115).

За наслідками розгляду вказаних повідомлень, пояснень та документів наданих позивачем Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийняті рішення:

- від 04.07.2018 року № 828403/39993227 про відмову в реєстрації податкової накладної № 59 (а.с. 12-13);

- від 10.08.2018 року № 878626/39993227 про відмову в реєстрації податкової накладної № 66 (а.с.17-18);

- від 22.08.2018 року № 891173/39993227 про відмову в реєстрації податкової накладної № 67 (а.с.19-20).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом його порушених прав.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними № 59, № 66, № 67, у реєстрації яких було відмовлено.

В момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачами під час розгляду справи, а отже підставою для виникнення права на податковий кредит є отримання товарів та послуг за видатковою накладною та надання послуг за актом прийняття послуг.

За таких обставин, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник покликається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення по суті спору не надано належної оцінки доказам та поясненням наданим в судовому засіданні ГУ ДФС у Чернівецькій області по суті спору.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з пп."а, б" п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п. 201.16 ст. 216 ПК України реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Положеннями пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Критерії оцінки, Перелік документів).

Відповідно п. 6 Критеріїв оцінки моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Порядок прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації, у періоді, протягом якого реалізовувалися спірні правовідносини, було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" (далі - Постанова № 190) та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Постанова 117).

Пунктом другим Постанови № 117 встановлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Пунктами 19-21 Постанови № 117 визначено, що Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення, серед іншого, про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Абзацом сьомим пункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України платнику податків надано можливість оскаржити Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в адміністративному або судовому порядку.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (за Переліком документів); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами копії документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів, повністю відображають зміст господарських операцій між ТОВ "Юніон Стандарт" та ТОВ "Продукт СБ" за договорами.

Наявними у справі матеріалами підтверджено, що електронні документи були складені позивачем відповідно до встановлених вимог, а саме: кожен документ оформлено окремим файлом у форматі PDF, із зазначенням реквізитів таких документів (реєстраційних номерів і дат, коротких найменувань).

Відповідачами до позивача було встановлено критерії ризиковості, проте ГУ ДФС у Чернівецькій області не було враховано надані позивачем документи та пояснення на усунення вказаних ризиків.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані рішення Комісії ГУ ДФС у Чернівецькій області від 04.07.2018 року №828403/39993227, від 10.08.2018 року № 878626/39993227, від 22.08.2018 року № 891173/39993227 не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: ненадання платником первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/ійвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

В цих рішеннях Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Водночас, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Так, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на п. 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було надано належної оцінки документам і письмовим поясненням позивача. При цьому відповідач виявив надмірний формалізм, відступивши від оцінки суті господарської операції та безпідставно не взяв до уваги подані позивачем первинні документи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з позицію суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних від 31.10.2017 року № 59, від 13.11.2017 року № 66, та від 15.11.2017 року № 67, а відтак оскаржувані рішення від 04.07.2018 року № 828403/39993227, від 10.08.2018 року № 878626/39993227, та від 22.08.2018 року № 891173/39993227, про відмову в реєстрації податкових накладних обґрунтовано скасовано в судовому порядку.

За приписами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 р. №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України суд дійшов переконання, що відмова податковим органом позивачу у реєстрації податкової накладної з підстав ненадання платником податку копій документів є необґрунтованою.

У цій справі суд також враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 року у справі "Щокін проти України" (заява №23759/03) та від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" (заява №39766/05) в яких ЄСзПЛ дійшов висновку, про те що, по-перше національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

Тому, зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Фактично вони зводяться, до повторення заперечень проти позовної заяви та незгоди з обставинами, які вірно встановлені судом першої інстанції та яким надана належна юридична оцінка.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 липня 2019 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.