Ухвала

від 08.07.2019 по справі 640/21933/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/21933/18

н/п 1-кс/640/8258/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

заявника адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань уприміщенні Київськогорайонного судум.Харкова клопотання адвоката ОСОБА_3 вінтересах ОСОБА_4 про скасуванняарешту майнау кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42018220000001243від 10.10.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.212 КК України, -

встановив:

02.07.2019 р. адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 заступника директора ТОВ «Тісон» - власника тимчасово вилученого майна звернувся досуду ізклопотанням проскасування арештуна вилученепід часобшуку майна,накладеного ухвалоюКиївського районногосуду м.Харкова від08.01.2019року,а самена: металеві ємності об`ємом 24 000 л, які закопано в землю у кількості 4 шт. з рідиною темного кольору всередині з характерним запахом ПММ (ємність №1 23 360 л, ємність №2 24 000 л, ємність №3 17 600 л, ємність №4 14 690 л), металеві ємності об`ємом 25 000 л, які закопано в землю у кількості 4 шт. з рідиною темного кольору всередині з характерним запахом ПММ (ємність №5 1 620 л, ємність №6 16 980 л, ємність №3 14 300 л), каністри білого кольору об`ємом 20 л кожна, повністю заповнені рідиною темного кольору з характерними запахом ПММ у кількості 6 шт., передані на відповідальне зберігання власнику майна або уповноваженій особі, з визначенням місцем зберігання - м. Харків, вул. Клочківська, 341.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що 20.12.2018 р., на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26.11.2018, проведено обшук за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341, в ході якого виявлено та вилучено фінансово-господарські документи ТОВ «Тісон», чорнові записи, системний блок, ємності з рідиною темного кольору з загальним об`ємом 112550 л. Також, в ході обшуку відібрано зразки зазначеної рідини для проведення судової хімічної експертизи.

Ухвалою слідчого судді від 08.01.2019 р. на зазначене майно накладено арешт.

Вважає в подальшому застосуванні арешту на ємності з рідиною відпала потреба,оскільки досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, досудовим слідством не отримано доказів, які б свідчили про наявність будь-яких логічних та об`єктивних підстав для продовження арешту на майно, яке перебуває у володінні заявника. Підозра заявнику не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Досудовим слідством не отримано допустимих доказів, які вказують про прямий, або опосередкований зв`язок заявника та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб. Також посилається на прийняття процесуальних рішень в розумні строки, визначені ч. 3ст. 28 КПК України, який має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Заявник в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Старший слідчий СУ ФР ГУ ДФС в Харківській області ОСОБА_5 до судового засідання не з`явився, до суду надав лист, в якому зазначив, що проти задоволення клопотання заперечує, просить розглянути клопотання без його участі, у зв`язку із службовою зайнятістю. При цьому ніяких правових підстав не зазначив.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З наданих суду документів вбачається, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018220000001243 зареєстрованому в ЄРДР 10.10.2018, за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Тісон» (код 41564515) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України.

20.12.2018 р., на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26.11.2018, проведено обшук за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341, в ході якого виявлено та вилучено фінансово-господарські документи ТОВ «Тісон», чорнові записи, системний блок, ємності з рідиною темного кольору з загальним об`ємом 112550 л. Також, в ході обшуку відібрано зразки зазначеної рідини для проведення судової хімічної експертизи.

Ухвалою слідчого судді від 08.01.2019 р. на зазначене майно накладено арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданій стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Так, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, досудовим слідством не надано доказів, які б свідчили про наявність будь-яких об`єктивних підстав для продовження арешту на майно, яке перебуває у володінні заявника. Підозра заявнику не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Крім того, досудовим слідством не надано допустимих, в розумінніст. 86 КПК України,доказів щовказують пропрямий,або опосередкованийзв`язокзаявника таінших осіб,які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.

Таким чином, досудовим слідством на надано доказів, які б свідчили, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт тимчасово вилученого майна, існує подальша потреба.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод,в якомузазначено,що кожнафізична таюридична особамає правомирно володітисвоїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Між тим,статтею 28 КПК Українипередбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3ст. 28 КПК України,однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на теперішній час відсутні правові підстави для продовження арешту майна заявника, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне отстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився та не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приймаючи до уваги той факт, що вказане майно перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення майже 7 місяців, керуючись також загальними засадами кримінального провадження, визначеними у ст. 7 КПК України, положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 107, 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт на майно, яке було вилучене 20.12.2018 в період часу з 09:30 по 18:00, на території та в нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341, у заступника директора ТОВ «Тісон» ОСОБА_4 , а саме на: металеві ємності об`ємом 24 000 л, які закопано в землю у кількості 4 шт. з рідиною темного кольору всередині з характерним запахом ПММ (ємність №1 23 360 л, ємність №2 24 000 л, ємність №3 17 600 л, ємність №4 14 690 л); Металеві ємності об`ємом 25 000 л, які закопано в землю у кількості 4 шт. з рідиною темного кольору всередині з характерним запахом ПММ (ємність №5 1 620 л, ємність №6 16 980 л, ємність №3 14 300 л); Каністри білого кольору об`ємом 20 л кожна, повністю заповнені рідиною темного кольору з характерними запахом ПММ у кількості 6 шт., накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.01.2019 р. по справі № 640/21933/18, н/п 1-кс/640/332/19.

Повернути вказане майно ОСОБА_4 - заступнику директора ТОВ «Тісон» або уповноваженій особі ТОВ «Тісон».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя- ОСОБА_1